Частное определение № 138718474, 03.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ОКРЕМА УХВАЛА

03 серпня 2026 рокуСправа №160/9263/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Конєва С.О., розглянувши в порядку письмового провадження питання про постановлення окремої ухвали по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказу від 23.03.2026р., наказу №87 від 24.03.2026р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_1 та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 29.04.2026р., просить:

- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.03.2026, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира №87 від 24.03.2026р. Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026р. у даній справі вказані позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме: визнані протиправними та скасовані наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період від 24.03.2026р. №1316, наказ командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до особового складу військової частини НОМЕР_1 від 24.03.2026р. №87 та зобов`язано військову частину НОМЕР_1 виключити позивача з особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У відповідності до вимог частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними ч.2 ст.249 наведеного Кодексу.

За приписами ч.4 та ч.5 ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк ч.9 ст.249 наведеного Кодексу.

У ході судового розгляду даної справи зі змісту уточненого позову, а також і за наявними у справі матеріалами, було встановлено, що відносно прав, свобод та інтересів позивача ОСОБА_1 з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідною групою оповіщення) під час проведення заходів з оповіщення, які мали місце 23.03.2026р. о 23:05 годині, були вчинені дії щодо примусового затримання та доставлення до ТЦК та СП без складання поліцейським протоколу затримання, без вручення повісток та подальше проведення заходів з примусової мобілізації менш ніж за одну добу (з 23.03.2026 -23:05 год. до 24.03.2026р. -15:00 год.) із застосуванням до позивача заходів психологічного впливу, фізичного насилля та погроз з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 в порушення вимог процедури призову на військову службу, під час мобілізації в особливий період, встановлену Порядком №560.

Також у позові позивач зазначив, що у супроводі невідомих осіб з автоматами в руках, які його доставляли до ІНФОРМАЦІЯ_2 , він був доставлений до медичного закладу з метою проходження ВЛК без оформлення відповідного Направлення, без його вручення позивачеві, де уже згадані вище особи з автоматами змусили його під погрозами пройтись по кабінетам лікарів, незважаючи на відмову у такому проходженні ВЛК, де він ретельно не обстежувався, ВЛК було формальне, оскільки тривало хвилин 20, після чого було прийнято рішення про придатність до військової служби, яке було оформлене Довідкою ВЛК №2026-0323-2223-0770-7 від 23.03.2026р., вказане рішення не вручалось позивачеві, що підтверджено і змістом копії Довідки, яка не містить відповідного особистого підпису позивача про її отримання.

Тобто, зазначені встановлені у ході судового розгляду даної справи обставини щодо застосування до позивача з боку посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 (групою оповіщення) заходів психологічного впливу, погроз та фізичного насилля із демонстрацією зброї, позбавлення волі без оформлення відповідних процесуальних документів за встановленою процедурою, примусове утримання у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 до моменту примусового призову на військову службу може свідчити про наявність у діях посадових осіб вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.146, ч.1 ст.146-1, ст.365, 426-1 КК України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наведені вище встановлені обставини щодо позбавлення волі позивача та примусового утримання його у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 у період з 23.03.2026р. 23:05 до 24.03.2026р. 15:00 год. не можуть бути залишені адміністративним судом поза увагою та потребують перевірки відповідними правоохоронними органами у порядку кримінального судочинства України.

Також у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що позивача було затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку з порушенням ним правил військового обліку, яке мало місце з 18.03.2026 по 17.03.2027р., з метою притягнення його до адміністративної відповідальності за таке порушення, передбачене ст.210-1 КУпАП.

Разом з тим, 23.03.2026р. після затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення у порядку КУпАП винесено не було (таких доказів матеріали справи не містять).

Фактично факт затримання та доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 був використаний з метою примусової мобілізації позивача шляхом прийняття начальником вказаного ІНФОРМАЦІЯ_2 наказу про призов позивача на військову службу від 24.03.2026р. №1316.

Цього ж дня, 24.03.2026р. позивача було зараховано до особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Зазначене свідчить про те, що з 24.03.2026р. з 15:00 годин позивач перебував уже у військовій частині НОМЕР_1 .

Разом з тим, постановляючи Постанову №R443867 від 25.03.2026р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача, послався на те, що підставою для її прийняття було подання позивачем заяви про визнання адміністративного правопорушення в паперовій формі особисто саме 25.03.2026р.

Наведені відомості у вказаній постанові не відповідають дійсності щодо подання заяви про визнання адміністративного правопорушення позивачем особисто 25.03.2026р., оскільки позивач уже знаходився у військовій частині НОМЕР_1 з 24.03.2026р. з 15:00 годин (згідно наведених вище наказів) та не міг перебувати у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 та подавати заяви особисто.

Враховуючи наведене та те, що до позивача у ході примусової мобілізації посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 вчинялося фізичне насилля із застосування зброї (про що позивач зазначив у позові), неможливість подання позивачем вказаної відповідної заяви позивачем особисто 25.03.2026р., оскільки останній уже перебував з 24.03.2026р. у військовій частині НОМЕР_1 (Наказ в/ч від 24.03.2024р. №87 про зарахування до особового складу в/ч), суд приходить до висновку, що у діях посадових осіб, у тому числі і начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , можуть міститься ознаки службового підроблення заяви ОСОБА_1 про визнання ним адміністративного правопорушення, поданої ним особисто 25.03.2026р., що є кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.366 КК України.

Окрім того, те ж саме стосується і службового підроблення - оформлення Направлення на проходження ВЛК від 23.03.2026р. №6920764, сформованого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та підписане його КЕП 25.03.2026р., оскільки таке направлення було оформлене уже після прийняття цією ж посадовою особою наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації від 24.03.2026р. №1316.

Тобто, оформлення такого Направлення на проходження ВЛК стосовно позивача, після проведення стосовно останнього медичного огляду 23.03.2026 (Довідка ВЛК №2026-0323-2223-0770-7 від 23.03.2026) начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 із накладенням його КЕП 25.03.2026р., тобто, після проведення такого медичного огляду позивача 23.03.2026, може свідчити про наявність у діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 ознак службового підроблення, що також є кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.366 КК України.

Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про порушення ІНФОРМАЦІЯ_3 вимог законодавства, які можуть містити ознаки кримінального правопорушення та є підставами для складання даної окремої ухвали у відповідності до вимог ч.9 ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, з огляду на викладені обставини, які встановлені судом при розгляді даної адміністративної справи та виявлені судом порушення вимог законодавства посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які можуть містити ознаки кримінального правопорушення, у даному контексті, органам досудового розслідування за вказаними вище описаними подіями належить ініціювати відкриття кримінального провадження за описаними вище подіями, здійснити перевірки дій посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мали місце 23.03.2026 та 24.03.2026р. щодо позбавлення позивача волі, утримання у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , фізичного насилля по відношенню до прав та інтересів позивача із застосуванням (демонстрацією) зброї, можливих фактів службового підроблення заяви позивача про визнання ним адміністративного правопорушення від 25.03.2026р., поданої ОСОБА_1 особисто у письмовій формі, у той день, коли він уже перебував у військовій частині НОМЕР_1 , службового підроблення Направлення на проходження ВЛК від 23.03.2026р. №6920764 із накладенням на нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 КЕП 25.03.2026р., тобто, після проходження позивачем ВЛК та складання відповідної довідки ВЛК від 23.03.2026р.

З урахуванням того, що розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями ТЦК та СП при виконанні ними своїх службових обов`язків, віднесено до повноважень Державного бюро розслідувань згідно до Закону України «Про державне бюро розслідувань», у даному випадку, таким органом є Територіальне управління ДБР у місті Полтаві, а здійснення нагляду, невідкладного внесення відомостей до ЄРДР та контролю за розслідуванням ДБР віднесено до повноважень Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону згідно до наказу від 17.05.2023р. №130 «Про особливості організації діяльності спеціалізованої прокуратури у сфері оборони», Закону України «Про прокуратуру», вказана окрема ухвала з метою її виконання та контролю за її виконанням скеровується судом до обох вищенаведених державних органів.

Про результати вжитих заходів вищенаведені органи досудового розслідування та контролю за таким розслідуванням мають обов`язок повідомити адміністративний суд у місячний строк після отримання цієї окремої ухвали згідно до вимог ч.5 ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 248, 249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти окрему ухвалу стосовно порушення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 вимог законодавства, які можуть містити ознаки кримінального правопорушення, у справі №160/9263/26.

Зазначену окрему ухвалу направити до наступних державних органів, а саме:

- до Територіального управління ДБР у місті Полтаві з метою вжиття заходів щодо проведення досудового розслідування за виявленими судом фактами порушення законодавства посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мали місце та описані судом у цій окремій ухвалі, у рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2026р. у справі №160/9263/26, які можуть містити ознаки вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146, ч.1 ст.146-1, ст.ст.365,366, 426-1 КК України;

- до Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону з метою здійснення контролю за внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.146, ч.1 ст.146-1, ст.ст. 365, 366, 426-1 КК України та контролю за розслідуванням ДБР.

Зобов`язати Територіальне управління ДБР у місті Полтаві та Дніпровську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Східного регіону про результати розгляду окремої ухвали та вжиті заходи письмово проінформувати Дніпропетровський окружний адміністративний суду у місячний термін з дня отримання окремої ухвали.

Ухвала суду може бути оскаржена особами, яких вона стосується до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, або протягом п`ятнадцяти днів з дня складання відповідно до вимог ч.7 ст.249 та ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у строки, визначенні ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва