Решение № 138715949, 03.08.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1706/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Бурди Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (61124, м. Харків, вул. Каштанова, б. 10) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Бурда Станіслав Володимирович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА», в якому просить:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА», ЄДРПОУ 30150670, на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ БУРДИ СТАНІСЛАВА ВОЛОДИМИРОВЧА, ЄДРПОУ НОМЕР_1 , грошові кошти у сумі 82 406,25 грн. (вісімдесят дві тисячі чотириста шість гривень двадцять п`ять копійок).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.05.2026 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Бурди Станіслава Володимировича (вх. № 1706/26) залишено без руху. Встановлено позивачу на усунення недоліків позовної заяви десятиденний строк з дня вручення ухвали шляхом подання до суду уточнення прохальної частини позову із визначенням розміру, детальним переліком та правової природи сум, що входять до складу грошових коштів, заявлених до стягнення.

26.05.2026 через систему Електронний суд представником позивача подано заяву про усунення недоліків за вх. 12702 з уточненням прохальної частини позову, відповідно до якої позивач просить:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА», ЄДРПОУ 30150670, на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ БУРДИ СТАНІСЛАВА ВОЛОДИМИРОВЧА, ЄДРПОУ 3229818030, за невиконання Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №18/02/03 грошові кошти у сумі 82 406,25 грн. (вісімдесят дві тисячі чотириста шість гривень двадцять п`ять копійок), з яких заборгованість за: 76 645,59 (сімдесят шість тисяч шістсот сорок п`ять гривень п`ятдесят дев`ять копійок) основна сума боргу, 203,1 (двісті три гривні одна копійка) інфляційні втрати розраховані на підставі ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України), 5 557,56 (п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім гривень п`ятдесят шість копійок) пеня розрахована на п.6.3.4. Договору нарахованих за період: з 02/03/2026 по 15/05/2026 р."

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2026 прийнято позовну заяву (з уточненнями) до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1706/26. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

12.06.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано відзив на позовну заяву за вх. № 14348, в якому ТОВ «ТЕРРА» визнає наявність заборгованості перед Позивачем у розмірі 76 645,59 грн за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг №18/02/03 від 18.02.2026р., проте відповідач заперечує проти похідних вимог (пеня 5 557,56 грн) з огляду на помилки у визначенні початку прострочення та розрахунках. За контррозрахунком відповідача розмір пені складає 3 810,01 грн. З урахуванням обґрунтувань викладених у відзиві, відповідач просить: стягнути з Відповідача на користь Позивача основний борг у розмірі 76 645,59 грн.; у стягненні пені відмовити частково: зменшити з 5 557,56 грн до 3 810,01 грн (контррозрахунок), а з урахуванням клопотання про зменшення за ст. 551 ЦК до 1 905,00 грн.; у стягненні витрат на правничу допомогу 15 000 грн відмовити (або суттєво зменшити) за відсутності належних доказів; надати розстрочку виконання рішення строком на 2 місяці.

Крім цього, 12.06.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання за вх. № 14366, в якому просить: відмовити Позивачу у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн повністю за відсутності належних доказів; у разі надання Позивачем підтверджуючих документів зменшити розмір витрат на правничу допомогу до розміру, пропорційного складності справи та обсягу фактично наданих послуг.

16.06.2026 через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив за вх. № 14587, в якій просить: відмовити у зменшені розміру пені; відмовити у розстрочці виконання рішення.

17.06.2026 через систему «Електронний суд» позивачем подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу за вх. № 14780, в якій просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн.

18.06.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги за вх. № 14883, в якому просить: відмовити Позивачу у стягненні з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн як неспівмірних і недоведених належними доказами; у разі часткового задоволення зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумного розміру, співмірного незначній складності справи, обсягу роботи та реально спірній сумі, до 3 000,004 000,00 грн.

22.06.2026 через систему "Електронний суд" представником відповідача подані заперечення (на відповідь на відзив) за вх. № 15113, в яких відповідач заперечує проти доводів позивача, наведених у відзиві на позов.

Інших заяв чи клопотань до суду не надходило.

В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу, що кінцевим строком вирішення даного спору, у відповідності до ст. 248 ГПК України, є 28.07.2026, проте, зважаючи на перебування судді Усатої В.В. у відпустці, рішення у даній справі постановлено в перший робочий день судді, тобто 03.08.2026.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.

18 лютого 2026 року між ФОП БУРДА С.В. (позивач, Експедитор) та ТОВ «ТЕРРА» (відповідач, Замовник) було укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг №18/02/03 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Замовник доручає, а Експедитор бере на себе обов`язок надати за дорученням та за рахунок Замовника транспортно-експедиторські послуги (надалі ТЕО), організувати перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів по території України та у міжнародному сполучені, надати митно-брокерські послуги та інші послуги за домовленістю сторін.

Згідно з п.1.2. Договору, види послуг, умови перевезення, вид вантажу, транспорту, вартість послуг Експедитора, а також інші умови, які пов`язані з виконанням діючого договору, визначаються у заявках/додатках/додаткових угодах до договору, які вважаються його невід`ємною частиною.

Згідно з п.2.1. Договору, послуги Експедитора, у тому числі додаткові, надаються на підставі письмових заявок (інструкцій) Замовника.

Відповідно до п. 2.2. Договору, у Заявці Замовника повинна бути вказана наступна інформація: вид послуги, назва та кількість вантажу, маршрут перевезення (порт/ станція навантаження, порт/станція вивантаження, місце доставки вантажу), тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника та вантажоодержувача, інша необхідна інформація.

Згідно з п.2.3. Договору, Заявка Замовника повинна бути підписана уповноваженою особою Замовника, скріплена печаткою (у разі її наявності). Заявка може бути відправлена Експедитору факсом та/або електронною поштою.

Відповідно до з п.2.4. Договору, Заявка Замовника повинна бути підтверджена Експедитором протягом 48 годин з моменту її отримання. Заявка Замовника може бути підтверджена факсом та/або електронною поштою. Відсутність протягом зазначеного вище часу повідомлення про відмову від виконання заявки, не може розцінюватись Замовником як її погодження. Відмова від прийняття до виконання Заявки не є порушенням умов даного Договору.

Згідно з п.3.1.1. Договору, за дорученням та за рахунок Замовника організувати перевезення вантажів на умовах, визначених сторонами, а також організувати надання інших послуг Замовнику за домовленістю сторін.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Замовник зобов`язується:

4.1.1. У строк, не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до запланованої дати відправки вантажу, направити Експедитору (факсом або електронною поштою) заявку про надання послуг (за підписом уповноваженої особи і завірену печаткою Замовника). У випадку необхідності внесення змін в узгоджену заявку (переадресування, зміна маршруту, інше) Замовник направляє Експедитору змінену заявку для її подальшого розгляду і узгодження не пізніше, ніж за 5 (п`ять) робочих днів до початку перевезення.

4.1.2. Вчасно надавати Експедитору повну, точну та достовірну інформацію відносно назви, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його особливостей, умов перевезення, іншу інформацію для виконання Експедитором своїх обов`язків по цьому договору, а також документів, які стосуються митного, санітарного та інших видів державного контролю та нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Замовник несе відповідальність за наслідки, які виникли у результаті ненадання Експедитору документів та інформації у належний термін або надання документів, які не містять усю необхідну інформацію.

4.1.3. У разі надання Замовником Експедитору інформації та документації через факсовий зв`язок, електронну пошту, Замовник повинен впевнитися в отриманні цієї інформації та документації у належному (неспотвореному та який надає можливість використання) стані. У противному випадку, Експедитор не несе відповідальність за наслідки, які настануть у зв`язку з ненаданням інформації у належному стані.

4.1.4. Забезпечувати пакування та маркування вантажу, що відповідає стандартам для транспортування авто/авіа/морським/залізничним транспортом.

4.1.5. У повному об`ємі виплачувати Експедитору передбачені договором(додатками/додатковими угодами/заявками до договору) суми без будь яких відрахувань та затримок у рахунок можливих претензій та заліків.

4.1.6. Оплачувати Експедитору послуги відповідно до умов пункту 5.2. цього договору (додатків/додаткових угод/заявок до договору), а також компенсувати Експедитору підтвердженні додаткові витрати.

4.1.7. Негайно інформувати Експедитора про зміну номенклатури вантажів, країни призначення та відправлення, маршруту, а також про зміну інших умов. У противному випадку, усі збитки, які пов`язані з відсутністю цієї інформації, компенсуються за рахунок Замовника.

4.1.8. Протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання акту, підписувати акт здачі приймання наданих послуг/виконаних робіт або вказувати обґрунтовані причини, з яких він не згоден підписувати вищезазначений акт. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту Замовник не підпише наданий Експедитором акт здачі приймання наданих послуг/виконаних робіт або не надає обґрунтовану та документально підтверджену претензію про неналежне їх виконання, він вважається таким, що погоджений сторонами, а послуги вважаються прийнятими та виконаними належним чином.

4.1.9. Забезпечувати Експедитора письмовими інструкціями та необхідними документами за три дні до постановки судна до причалу.

4.1.10. Забезпечувати правильність заповнення залізничних перевізних документів на курсування вагонів в навантаженому (порожньому) стані у суворій відповідності з Правилами перевезень вантажів, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) і наданими 4 Експедитором інструкціями і телеграмами, а також оформлення усіх необхідних дозвільних документів на вантаж. При неправильному, неповному або невчасному заповненні документів з вини Замовника, Замовник відшкодовує Експедитору усі документально підтверджені додаткові витрати, які виникли у Експедитора з цієї причини.

4.1.11. При організації експортно-імпортних залізничних перевезень, Замовник зобов`язаний протягом 2 (двох) календарних днів з дати відправки завантажених вагонів зі станції відправлення, надати Експедитору копії єдиних перевізних документів (СМГС) (з відмітками станції про відправлення), за допомогою електронного або факсимільного зв`язку.

4.1.12. Не допускати знаходження (простій) вагонів, наданих під перевезення, на станціях навантаження/вивантаження більш за термін погоджений сторонами у додатках/додаткових угодах/заявках до цього договору. Термін перебування рухомого складу на станції призначення (навантаження/вивантаження) обчислюється від дати його прибуття на станцію призначення (датою прибуття і відправлення сторони визнають дату, вказану у перевізних документах). Простій вагонів понад узгоджений термін обчислюється сторонами у добах, при цьому неповна доба вважається як повна. За простій вагонів більше терміну погодженого сторонами, Замовник оплачує Експедитору плату, погоджену сторонами у додатках/ додаткових угодах/заявках до цього договору.

У разі незгоди Замовника з часом простою, заявленим Експедитором, Замовник надає завірені копії залізничних накладних з відмітками станції про прибуття рухомого складу і підтверджуючі документи про прийом рухомого складу до перевезення. У випадку, якщо Замовник не надав необхідні підтверджуючі документи впродовж 10 (десяти) календарних днів з дня направлення Експедитором рахунку на оплату простою, кількість днів простою вважається погодженою Замовником і підлягає оплаті Замовником впродовж 5 (п`яти) календарних днів.

4.1.13. Використовувати рухомий склад для перевезень вантажів тільки у суворій відповідності із узгодженими заявками (додатками). Забезпечувати збереження вагонів, наданих Експедитором, під час їх знаходження у відповідальності Замовника або його контрагентів (вантажовідправників/ вантажоодержувачів).

У випадку пошкодження вагонів, наданих Експедитором, під час їх знаходження у відповідальності Замовника або його контрагентів (вантажовідправників/вантажоодержувачів) забезпечити оформлення за участі уповноважених представників Замовника та перевізника актів встановленої форми (ВУ-25).

4.1.14. Протягом 10 (десяти) календарних днів з дати прибуття навантаженого вагону на станцію призначення, Замовник зобов`язаний надати Експедитору копію перевізного документа СМГС, з усіма відмітками (відмітками станції відправлення, призначення та відмітками митних органів країни призначення) на кожен відправлений вагон. Дата прибуття навантаженого вагону визначається згідно з відміткам станції призначення на перевізному документі СМГС. У разі ненадання (або надання без всіх необхідних відміток) Експедитору відповідної копії перевізного документа СМГС у встановлений термін, Замовник відшкодовує Експедитору усі витрати, пов`язані з цим.

4.1.15. При припиненні користування рухомим складом, відправити порожні вагони на станцію, вказану Експедитором, у технічно справному стані, попередньо очищені від залишків вантажу 5 (промиті/пропарені), комерційно і технічно придатні для перевезень вантажів, під які вони використовувалися Замовником.

4.1.16. У випадку відмови Замовником від узгодженого перевезення, або у випадку зміни станції призначення на шляху прямування вагонів - Замовник зобов`язаний компенсувати Експедитору усі понесені витрати (вартість тарифу за направлення вагону на узгоджену станцію, вартість тарифу за повернення порожніх вагонів, вартість тарифу у зв`язку із зміною маршруту, плату за користування вагонами), та інші витрати пов`язані з проведенням підготовчих робіт для організації такого перевезення.

Згідно з п.5.1. Договору, перелік наданих послуг, а також їх вартість, встановлюються за погодженням сторін у додатках/додаткових угодах/заявках до діючого договору.

Згідно з п.5.2. Договору, Замовник оплачує послуги Експедитора на умовах 100% передоплати протягом 5 календарних днів від дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не погоджено сторонами у додатках/додаткових угодах/ заявках до цього договору.

Згідно з п.5.6. цього Договору, підтвердженням надання послуг Експедитором по цьому договору є акт наданих послуг/виконаних робіт, підписаний обома сторонами.

Згідно з п.6.1.1. Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань відповідно до умов цього договору та діючого законодавства України.

Згідно з п.6.3.4. Договору, у випадку прострочки Замовником здійснення платежу за надані Експедитором послуги, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочки та за весь період такої прострочки.

Згідно з п.10.1. Договору, Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до «31» грудня 2026 року.

Також, сторонами було підписано Заявку на організацію перевезення вантажу за вх. №23/02 від 23.02.2026.

Згідно вказаної Заявки сторонами погоджено наступне:

1.Маршрут перевезення: Златопіль, Лозівський р-н, Харківська обл. Bucuresti, Romanina.

2. Дата та час навантаження - 24.02.26 08:00-09:00

3. Дата та час вивантаження - 03.03.26

4. Найменування та параметри вантажу: Крупи та пластівці на паллетах ( 26 шт), загальна вага 22,2т

5. Тип авто: Тент, окреме авто.

6. Вантажовідправник/адреса навантаження: вул. Учительська, 1 А, м. Златопіль, Лозівський район, Харківська область.

7. Пункт митного оформлення (замитнення): м.Харків, вул. Беркоса , 27.

8. Прикордонний перехід: Порубне - Сірет

9. Печатки

10. Пункт митного оформлення (розмитнення) VAMA TARGURI SI EXPOZITII, BUCURESTI, BULEVARDUL TIMISOARA, NR.90.; CUSTOMS AGENT: ATR SERVICES - MR. MIHAI PADURARU: 0721399695.

11. Вантажоодержувач/адреса вивантаження: Sos Bucuresti Nr 26, Comuna Ciorogarla, Jud Ilfo, Romanina Contact: Gina Draghici, 0751 181 378 Warehouse program: Mon-Fri 7.00-15.00.

12. Сума і порядок розрахунків: 1900 євро,та додатково витрати на митне оформлення при подаванні чеку, за курсом НБУ на день виставлення рахунку, в безготівковому розрахунку, протягом 21 дня після вивантаження авто на складі клієнта.

13. Нормативний простій - 48г 48г.

14. Особливі умови комплект - CMR/ТТН.

15. Марка та номер автомобіля, ПІБ, телефон: RENAULT MAGNUM АХ8435OO/ НОМЕР_2 ОСОБА_1

НОМЕР_3 . Вимоги до транспортного засобу: транспорт який подається повинен бути чистий, сухий, герметичний, не заражений шкідниками, без сторонніх запахів, предметів, хімічних речовин і інших чинників, які можуть вплинути на якість продукції, що перевозиться.

Пунктом 19 Заявки передбачено, що Заявка на організацію перевезення є невід`ємною частиною договору про надання транспортно-експедиторських послуг.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач виконав умови Договору № 18/02/03 про надання транспортно-експедиторських послуг від 18.02.2026 року. Вантаж було доставлено 02.03.2026 року, що підтверджується Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR A №8). Вантаж (інвойс № 8 від 21.01.2026) було отримано відповідачем 02.03.2026, внаслідок чого складено Акт № Б-016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.03.2026 на суму 96 645, 59 грн, який підписано сторонами.

Позивач вказує, що оплата за надані послуги мала бути здійснена відповідачем у строк до 23.03.2026. Втім, за твердженнями позивача, відповідач здійснив лише часткову оплату:

- 09.04.2026 р. 10 000 грн;

- 16.04.2026 р. - 10 000 грн.

Оплату за надані послуги у розмірі 76 645,59 грн. відповідачем не здійснено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з Претензією від 07.04.2026 з вимогою здіснення оплати за договором, до якої було додано акт звірки та рахунок-фактуру № Б-02/03-01.

Повторно позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо сплати заборгованості з Претензією від 07.05.2026. Однак, як вказує позивач, вимоги виконані відповідачем не були та заборгованість за договором у розмірі 76 645,59 грн. залишилась не погашеною.

Згідно з п.6.3.4. Договору, у випадку прострочки Замовником здійснення платежу за надані Експедитором послуги, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочки та за весь період такої прострочки.

Враховуючи наведений пункт договору, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 5 557,56 грн. за період 02.03.2026 15.05.2026.

Крім цього, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, відповідачу нараховано інфляційні втрати у розмірі 203,1 грн.

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача за невиконання Договору про надання транспортно-експедиторських послуг №18/02/03 грошові кошти у сумі 82 406,25 грн., з яких: 76 645,59 грн. основна сума боргу, 203,10 грн інфляційні втрати, 5 557,56 грн пеня.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів.

Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положеннями ч.1 ст. 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ч.3 ст. 929 Цивільного кодексу України встановлено, що умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Положеннями ч.1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Частиною 8 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Частиною 1 ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування.

Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2. Договору, Замовник оплачує послуги Експедитора на умовах 100% передоплати протягом 5 календарних днів від дати виставлення рахунку Експедитором, якщо інше не погоджено сторонами у додатках/додаткових угодах/ заявках до цього договору.

Згідно п. 12 Заявки на організацію перевезення вантажу за вх. №23/02 від 23.02.2026, яка є невід`ємною частиною договору про надання транспортно-експедиторських послуг №18/02/03, сторонами погоджено порядок здійснення розрахунків «протягом 21 дня після вивантаження авто на складі клієнта».

Судом встановлено, що вантаж було доставлено позивачем 02.03.2026 року. Вказане підтверджується Міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR A №8) та не заперечується сторонами.

Крім цього, судом встановлено, що за Актом № Б-016 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.03.2026, який підписано позивачем та відповідачем, вартість послуг складає 96 645, 59 грн.

А отже, з урахуванням п. 12 Заявки, відповідач мав здійснити оплату наданих позивачем послуг у строк до 23.03.2026.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив лише часткову оплату за договором у розмірі 20 000,00 грн, а саме:

- 09.04.2026 на суму 10 000,00 грн;

- 16.04.2026 на суму 10 000,00 грн.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача складає 76 645,59 грн. Саме ця сума заявлена до стягнення.

Доказів, які б спростували суму заявленого до стягнення боргу, відповідачем до суду не надано. Строк зобов`язання з оплати є таким, що настав.

У відзиві на позов відповідач визнає існування заборгованості у розмірі 76 645,59 грн.

А отже, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості за надані послуги не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 76 645,59 грн за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг №18/02/03 від 18.02.2026 є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.6.3.4. Договору, у випадку прострочки Замовником здійснення платежу за надані Експедитором послуги, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, яка підлягає сплаті за кожен день прострочки та за весь період такої прострочки.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення строків виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 5 557,56 грн, яка заявлена до стягнення з відповідача.

Інфляційне збільшення суми боргу за розрахунком позивача складає 1 213,04 грн, втім до стягнення позивачем заявлено інфляційні втрати лише у сумі 203,10 грн.

В позовній заяві позивачем наведено розрахунок вказаних нарахувань за загальний період з 02.03.2026 по 15.05.2026 з урахуванням оплат здійснених відповідачем.

В свою чергу, не погоджуючись з нарахуваннями позивача, відповідач звертає увагу, що Позивач сам визнає у позовній заяві: «строк оплати за надані послуги повинен був бути 23.03.2026 р.». Це випливає із Заявки №23/02, яка встановила: «протягом 21 дня після вивантаження авто на складі клієнта». Тому, строк оплати 23.03.2026. Перший день прострочення 24.03.2026, а не 02.03.2026, як зазначає Позивач.

Згідно контррозрахунку відповідача розмір пені складає 3 810,01 грн. А отже, за твердженнями відповідача, позивачем завищено пеню на 1 747,56 грн внаслідок нарахування за 22 зайвих дні (02.0323.03.2026), коли прострочення ще не існувало.

Також, на думку відповідача, інфляційні втрати 203,10 грн є недоведеними вони не обраховані за методикою ч. 2 ст. 625 ЦК України (за офіційними індексами за період прострочення), а арифметично виведені для збереження ціни позову, і до того ж нараховані з помилкової дати 02.03.2026 замість 24.03.2026.

Так, суд погоджується з тим, що прострочення оплати не могло початися 02.03.2026, оскільки граничний строк оплати за Заявкою № 23/02 настав 23.03.2026, а отже першим днем прострочення є - 24.03.2026.

Здійснивши власний розрахунок сум пені та інфляційних втрат за допомогою калькулятору ЛІГА:ЗАКОН, суд зазначає, що за підрахунками суду пеня за загальний період 24.03.2026 15.05.2026 (з урахуванням суми заборгованості та оплат здійснених відповідачем) складає 3 810,01 грн., а тому саме ця сума є обгрунтованою. Пеня у розмірі 1 747,55 грн за період 02.03.206 по 23.03.2026 нарахована безпідставно, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Інфляційні втрати за розрахунком суду за спірний період складають 1 213,04 грн. Тобто, за здійсненим судом розрахунком, сума інфляційних втрат є значно більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 203,10 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, суд зауважує, що заявлення до стягнення інфляційних втрат у меншому розмірі, ніж вказано у розрахунках, є правом позивача та не є підставою для відмови у задоволенні таких вимог, а тому заперечення відповідача щодо стягнення інфляційних втрат є необґрунтованими.

Разом із тим, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50 %.

Вирішуючи відповідне клопотання, суд зазначає наступне.

У частині третій статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір неустойки (пені та штрафу), оскільки вона спрямована на відновлення майнової сфери кредитора.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 917/991/22).

В обґрунтування заявленого клопотання Відповідач вказує, що 31.12.2025 ударом БПЛА пошкоджено елеваторний комплекс, гараж, побутові приміщення, виробниче і складське обладнання Відповідача, зіпсовано сільськогосподарську продукцію. Знищення виробничих активів спричинило різке падіння доходів підприємства. Саме цей факт, а не недобросовісність Відповідача, є причиною затримки з оплатою.

Факт руйнування та пошкодження виробничих потужностей підприємства підтверджується наступними доказами:

- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), який засвідчує факт порушення кримінального провадження за фактом збройної агресії та обстрілу, що безпосередньо фіксує дату, час, місце та обставини події, які призвели до руйнування майна;

- Витягом з Державного реєстру пошкодженого та знищеного майна (Реєстр нерухомості), який підтверджує офіційну державну реєстрацію факту пошкодження об`єктів нерухомого майна зернового комплексу і гаражу зі складськими та побутовими приміщеннями;

- Актами комісійного обстеження об`єктів, які містять детальний технічний опис пошкоджень, складені уповноваженою комісією Златопільської міської Ради безпосередньо після фіксації руйнувань. Ці звіти є первинними документами, що встановлюють причинно-наслідковий зв`язок між подією (обстрілом/руйнуванням) та неможливістю подальшої експлуатації.

Відповідач також зауважує, що саме внаслідок зафіксованих руйнувань зернового комплексу, гаражних, складських та побутових приміщень підприємство втратило цілісний виробничо-логістичний цикл від приймання та зберігання продукції до її відвантаження, що підтверджується різким скороченням операційних надходжень за І квартал 2026 р. і є безпосередньою причиною неможливості своєчасного розрахунку з кредиторами, у тому числі з Позивачем.

Заперечуючи проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені, позивач звертає увагу, що відповідач на момент укладення договору (18.02.2026) «вже знав» про різке падіння доходів і «завчасно, знаючи, що добросовісно виконувати його не планує», уклав договір.

Спростовуючи наведені доводи позивача, відповідачем зауважено, що наслідки удару 31.12.2025 розвивалися поступово, а не миттєво. Знищення цілісного виробничо-логістичного циклу не призводить до миттєвого «обвалу» доходів фінансовий вплив накопичується в міру вичерпання обігових коштів, зриву поставок і втрати потужностей. Станом на дату укладення договору (18.02.2026) підприємство ще працювало й мало розумні підстави очікувати надходжень, достатніх для розрахунку. Подвійне (лютнево-весняне) поглиблення кризи настало після укладення договору. Разом з цим, Відповідач, попри руйнування, продовжив діяльність і здійснив два часткові платежі на загальну суму 20 000,00 грн (09.04.2026 та 16.04.2026). А отже, відповідач не ухилявся від виконання зобов`язання та має намір повністю погасити борг.

Беручи до уваги пояснення відповідача, причини неналежного виконання зобов`язань та подані ним в підтвердження своїх доводів докази, а також враховуючи загальні засади цивільного законодавства, принципи справедливості, добросовісності, розумності, баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене вищезазначене прострочення зобов`язання, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 50%, а саме до 1 905,00 грн..

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. .

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягають грошові кошти у розмірі 78 753, 69 грн., з яких: 76 645,59 грн - основна сума боргу за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг №18/02/03 від 18.02.2026, 203,10 грн. інфляційні втрати, 1 905,00 грн.- пеня. В іншій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

З огляду на викладене, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 605,94 грн., що є пропорційним до правомірно заявлених позовних вимог.

Що стосується витрат позивача на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (ч. 1, 3 ст. 131-2 Конституції України).

Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, якою передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відшкодування судових витрат сторони, у тому числі й витрат на професійну правничу допомогу, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження зазначеного принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до вирішення спору в досудовому порядку.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві вказано, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 15 000,00 грн.

В подальшому, позивачем подано заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вх. № 14780 від 17.06.2026), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000, 00 грн.

У підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. позивачем надано до суду: копію Договору про надання правової допомоги № 23/26 від 13.05.2026, ордер на надання правничої допомоги серія АТ № 1142526 від 13.05.2026, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, розрахунок витрат на правову допомогу від 16.06.2026 на суму 13000,00 грн, рахунок-фактуру № 23/26 від 16.06.2026, Акт приймання-передавання наданих послуг від 16.06.2026 на суму 13 000,00 грн.

Згідно ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Заперечуючи проти стягнення витрат на правничу допомогу, відповідач вказує на їх неспівмірність і недоведеність належними доказами.

Зважаючи на вказане, суд зазначає, що згідно статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначено гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Правова позиція викладена в пункті 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в пункті 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19.

Таким чином, з аналізу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Так, з поданих матеріалів вбачається, що 13.05.2026 між адвокатом Зеленським Павлом Любомировичем та ФОП Бурдою Станіславом Володимировичем (позивачем) укладено Договір про надання правової допомоги № 23/26, відповідно п. 1.1 якого погоджено, що адвокат зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо стягнення грошових коштів та здійснення представництва інтересів замовника в господарську суді.

Відповідно до п. 2.1. Договору адвокат приймає виконання та надання правової допомоги в межах, визначених повноважень, а саме:

- надання консультацій і роз`яснень з юридичних питань;

- складання та підписання документів правового характеру, в т.ч. претензій, позовних заяв, відповіді на відзив, заяв, скарг, клопотань, заперечень, запитів, відзивів на апеляційну та касаційну скаргу та інших документів, необхідних для захисту інтересів „Замовника ;

- здійснення представництва інтересів „Замовника» у цивільному провадженні;

- подавати, заяви, скарги, звернення, адвокатські запити.

Пунктом 3.2 Договору про надання правової допомоги №23/26 від 13.05.2026 встановлено, що Замовник оплачує послуги протягом 20 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

Згідно із розрахунком витрат на правову допомогу, який є Додатком № 1 до Договору № 23/26 від 13.05.2026, сторони домовились, що гонорар Адвоката за надання правової допомоги щодо стягнення грошових коштів у судовому порядку становить 13000,00 грн. і складається з:

- Аналіз документів Клієнта (вартість 500 грн);

- Укладення договору (вартість 500 грн);

- Підготовка позовної заяви по справі № 922/1706/26 (вартість 10 000,00 грн);

- Підготовка відповіді на відзив по справі № 922/1706/26 (вартість 1 000,00 грн);

- Консультування щодо розгляду справи № 922/1706/26 (вартість 1 000,00 грн).

Відповідно до Акту приймання-передавання наданих послуг від 16.06.2026 (Додаток № 2 до Договору № 23/26 від 13.05.2026), Замовник прийняв, а Адвокат надав послуги згідно договору в повному обсязі на загальну суму 13 000,00 грн.

А отже, з вищевказаного вбачається, що вартість фактично наданих адвокатом послуг з правничої допомоги становить 13 000,00 грн., що підтверджено поданими до суду доказами. Вартість послуг є співмірною з наданими адвокатом послугами.

Разом з цим, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12724,32 грн., що є пропорційним до правомірно заявлених позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення строком на 2 (два) місяці з рівномірним щомісячним погашенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 4 статті 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно з частиною 5 статті 331 ГПК України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

В даному випадку суд враховує доводи відповідача щодо знищення основного виробничого активу підприємства внаслідок бойових дій та суттєве скорочення операційних надходжень, що підтверджене фінансовою звітністю.

Крім того, суд приймає до уваги те, що наявність обов`язку перед позивачем відповідач визнає та не ухиляється від сплати заборгованості. Розстрочення заборгованості для відповідача в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання обов`язку, а є лише намаганням через існування певних обставин забезпечити повне виконання зобов`язання, шляхом погашення заборгованості в спосіб, який є найбільш реальним та можливим для нього, з огляду на його фінансовий стан.

А отже, на думку суду, існують виключні та об`єктивні обставини, що істотно ускладнюють негайне виконання відповідачем рішення суду та які зумовлюють можливість надання розстрочення виконання рішення суду на певний строк.

Строк розстрочення на 2 місяці, який просить надати відповідач, є незначним та не буде негативним наслідком для позивача, а напроти, сприятиме скорішому виконанню судового рішення.

За наведених обставин, суд вважає за доцільне клопотання відповідача задовольнити та розстрочити виконання рішення строком на 2 місяці з рівномірним щомісячним погашенням стягнутих сум.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 %.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (61124, м. Харків, вул. Каштанова, б. 10, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Фізичної особи-підприємця Бурди Станіслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 78 753, 69 грн., з яких: 76 645,59 грн - основна сума боргу за Договором про надання транспортно-експедиторських послуг №18/02/03 від 18.02.2026, 203,10 грн. інфляційні втрати, 1 905,00 грн. пеня; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2605,94 грн; витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 724,32 грн.

Задовольнити клопотання відповідача щодо розстрочення рішення суду.

Розстрочити виконання рішення строком на 2 місяці шляхом сплати загальної суми у розмірі 94 083,95 за наступним графіком:

до 04.09.2026 - 47 041,98 грн;

до 04.10.2026 47 041,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог, а саме в частині стягнення пені у розмірі 3 652,56 грн. - відмовити.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Позивач: Фізична особа-підприємець Бурда Станіслав Володимирович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРРА» (61124, м. Харків, вул. Каштанова, б. 10, код ЄДРПОУ 30150670).

Повне рішення складено "03" серпня 2026 р.

СуддяВ.В. Усата

справа № 922/1706/26