Решение № 138715348, 04.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2026Справа № 910/6992/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «Тас»

до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс»

про стягнення коштів у розмірі 32528,18 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс» про стягнення коштів у розмірі 32 528,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.05.2024 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mazda CX-5 (д.н. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Skoda Octavia під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована Відповідачем за полісом № EP-219402996. За твердженням Позивача, винуватцем пригоди є водій ОСОБА_2 , який визнав свою вину у підписаному учасниками спільному повідомленні про ДТП (Європротоколі). У зв`язку з настанням страхового випадку Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування своєму страхувальнику в розмірі 32 528,18 грн, у результаті чого до Позивача в порядку суброгації перейшло право вимоги до Відповідача щодо відшкодування завданої шкоди.

У відзиві на позовну заяву АТ «СК «ББС Іншуранс» заперечило проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, мотивуючи це тим, що надані Позивачем додатки не стосуються цієї справи, описують правовідносини осіб, які не мають відношення до заявлених вимог, та не підтверджують обставин, що входять до предмета доказування.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, 21.11.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №FO-1688380, предметом якого є страхування транспортного засобу «MAZDA CX-5», державний номерний знак НОМЕР_1 .

20.05.2024 року в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «MAZDA CX-5», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу «Шкода», під керуванням водія ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

По факту вказаної ДТП водієм автомобіля Mazda CX-5 ОСОБА_1 та водієм автомобіля Шкода ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована за полісом № 219402996, було складено спільне повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю «MAZDA CX-5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було завдано механічних пошкоджень та заподіяно матеріальної шкоди. Розмір завданих збитків підтверджується наявним у матеріалах справи рахунком СТО ТОВ «ВІДІ СКАЙ» № СКМС-0010985 від 24.05.2024 року, згідно з яким вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля склала 41728,18 грн, а також відповідним Актом огляду транспортного засобу з фотофіксацією пошкоджень.

21.05.2024 року Страхувальник ОСОБА_1 звернулася до позивача із Заявою про настання страхового випадку, а в подальшому, 28.05.2024 року, подала Заяву про виплату страхового відшкодування.

Розглянувши надані Страхувальником документи, 29.05.2024 року Позивачем було складено та затверджено Страховий акт № 12907.01.924, відповідно до якого прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 32528,18 грн (з урахуванням умов Договору страхування та вирахуванням безумовної франшизи).

На виконання своїх зобов`язань за Договором добровільного страхування № FO-1688380 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 32528,18 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 23703 від 30.05.2024 року.

Надалі Позивач звернувся до Відповідача із заявою в порядку суброгації про виплату страхового відшкодування, однак вказана заява була залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування страховик зобов`язається у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 33.2. ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол).

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

Правила та порядок заповнення Повідомлення про ДТП врегульовано Інструкцією щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, затвердженою протоколом Президії МТСБУ від 11.08.2011 № 274/2011 (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 4 Інструкції Повідомлення заповнюється чітко, розбірливо, при цьому обов`язково зазначаються всі відомості про кожного учасника ДТП.

Однак, дослідивши надане Позивачем Повідомлення про ДТП (Європротокол) від 20.05.2024 року, суд встановив, що у розділі 7 щодо Транспортного засобу «А» не вказано державний реєстраційний номер транспортного засобу, а у розділі 8 щодо Транспортного засобу «Б» відсутні відомості про серію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За таких обставин наданий Європротокол складений із суттєвим порушенням вимог Інструкції, оскільки позбавлений обов`язкових реквізитів, необхідних для ідентифікації учасників пригоди та застрахованих об`єктів.

Суд зазначає, що прийняття позивачем спірного Європротоколу та виплата за ним відшкодування своєму страхувальнику не може бути безумовною підставою для прийняття вказаного Європротоколу як належного доказу по справі та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 04.08.2026.

Суддя Я.В. Маринченко