Решение № 138715263, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/375/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., за участю секретаря судового засідання Баринової О.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (вул.Коновальця Євгена, буд.31, м.Київ, 01133; ідентифікаційний код 37881514)

до 1) Міністерства юстиції України (вул.Архітектора Городецького, буд.13, м.Київ, 01001; ідентифікаційний код 00015622)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (вул.Ужгородська, буд.122А, м.Перечин, Ужгородський р-н, Закарпатська обл., 89200; ідентифікаційний код 44676724)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» (вул.Яворницького, буд.41, м.Стрий, Львівська обл., 82400; ідентифікаційний код 36872032)

про визнання незаконним та скасування наказу й відновлення становища, що існувало до порушення

За участі представників:

позивача: не з`явився;

відповідача-1: Барановська А.М.;

відповідача-2: Шевченко В.В.;

третьої особи: Гелетій І.І.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод», у якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 3604/5 від 25.12.2025 року «Про задоволення скарги», яким було анульовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової В.В. від 27.08.2025 № 80567516, від 28.08.2025 № 80581658 про державну реєстрацію обтяжень у вигляді іпотеки та заборони на нерухоме майно щодо нежилих (нежитлових) будівель та споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 81905046112), які були вчинені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс»;

- відновити становище Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс», яке існувало до порушення, шляхом внесення до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розділ щодо об`єкта нерухомості - нежилих (нежитлових) будівель та споруд (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у відомостях Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: 81905046112):

і) запису про обтяження у вигляді іпотеки з наступними реєстраційними відомостями (Іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ: 37881514), Іпотекодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання (Україна)» (код ЄДРПОУ: 36872032), відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання: 02.02.2015 року, розмір основного зобов`язання: 2500000,00 доларів США, правочин в якому встановлено основне зобов`язання: кредитний договір, серія та номер: 196 /12-KL, виданий 28.08.2012 року, видавник: ПАТ «Златобанк», Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 2184 від 28.08.2012 року, засвідчений ПН КМНО Паракудою І.В. (із змінами), додаткові відомості про зобов`язання: 15 % річних за користування кредитом;

іі) запису про обтяження у вигляді заборони на нерухоме майно з наступними реєстраційними відомостями (Обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ: 37881514), Особа, майно/права якої обтяжуються: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання (Україна)» (код ЄДРПОУ: 36872032).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ прийнято усупереч рішенню Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23, яким визнано право власності позивача на право вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL та договорами, що укладені для забезпечення його виконання, та без врахування того, що анульовані рішення державного реєстратора були прийняті в порядку виконання цього рішення суду. Також позивач не погоджується із наведеними відповідачем-1 мотивами прийняття спірного наказу, позаяк вважає, що пункт 7 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якого підставою для відмови у державній реєстрації прав є випадок, коли заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем, не узгоджується із фактичними обставинами проведеної державної реєстрації, оскільки позивач не є попереднім правонабувачем за логікою вказаних законодавчих положень, адже він набув прав іпотекодержателя первинно з моменту набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23, а сама державна реєстрація була проведена на новій правовій підставі - на підставі судового рішення, а не на підставі договору іпотеки. Додатково позивач зауважує, що відповідачем-1 не було враховано, що у випадку переходу права власності на предмет іпотеки від первинного іпотекодавця до іншої особи, іпотека залишається дійсною.

Крім того позивач зазначає, що під час здійснення адміністративного провадження щодо розгляду та вирішення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» Мін`юст у порушення вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» не зупинив таке адміністративне провадження, з підстави того, що існувала не вирішена судова справа в якій оспорюється належність об`єкта нерухомого майна до власності скаржника, що за доводами позивача є самостійною підставою для скасування спірного наказу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи та, серед іншого, зупинено провадження у справі № 910/375/26 до закінчення перегляду судовою палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/10897/24.

30.01.2026 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на законність спірного наказу, яким констатовано, що оскаржувані рішення прийняті державним реєстратором Севастьяновою В.В. за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки записи про іпотеку та заборону які виникли на підставі договору іпотеки були припинені та на момент прийняття цих рішень право власності на будівлі перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини», а потім до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод». При цьому відповідач-1 доводить, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23 не містить жодних вказівок на відновлення припиненого речового права іпотеки, а отже не може розглядатися як належна та достатня правова підстава для її державної реєстрації. Щодо наявності підстав для зупинення адміністративного провадження у зв`язку з наявністю судового спору, відповідач-1 відзначив, що станом на момент розгляду Міністерством юстиції України скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» нормативно-правові акти, що регламентують процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації не містили положень, які б передбачали можливість або механізм зупинення розгляду скарги, тому Міністерство юстиції України мало ухвалити одне з передбачених законом рішень за результатами розгляду скарги, а саме: повернення скарги, задоволення скарги, відмову у задоволенні скарги або залишення скарги без розгляду по суті, без запровадження проміжних процесуальних стадій у вигляді зупинення розгляду скарги.

04.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1, у якій позивач зокрема доводить, що із рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23 випливали відповідні реєстраційні дії, натомість скасувавши їх відповідач протиправно втрутився в судову діяльність. Більше того зі змісту цього рішення прямо випливала неправдивість тверджень скаржника як про припинення договору іпотеки, так і про відсутність прав за таким договором у позивача, які відповідач-1 не перевірив. Також позивач відзначив, що станом на дату складання висновку колегії та прийняття спірного наказу Закон України «Про адміністративну процедуру» був чинним і мав бути виконаний відповідачем-1 безвідносно приведення на цю дату підзаконного акту у відповідність із цим законом.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 в частині зупинення провадження у справі № 910/375/26 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.

11.03.2026 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що зобов`язання за кредитним договором, виконання якого було забезпечено іпотекою, було припинено у зв`язку з його виконанням, що підтверджується ухвалою Господарського суду міста Києва по справі № 910/14598/17 від 21.08.2024 про визнання наказу, виданого на користь позивача, таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання, станом на дату прийняття державним реєстратором оскаржуваних рішень, право іпотеки на нерухоме майно, щодо якого існує спір, було припинено. Також відповідач-2 зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23 не містить вказівок на набуття речових прав, підстав такого набуття, у ньому відсутнє будь-яке посилання на об`єкт нерухомого майна, тобто дане рішення не може бути підставою для реєстрації іпотеки на об`єкт нерухомого майна.

17.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2, у якій позивач доводить належність йому права іпотеки на нерухоме майно відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23, що відповідно до пункту 9 частини 1 та пункту 2 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було належною підставою для державної реєстрації права іпотеки та заборони. Також позивач вважає безпідставним посилання відповідача-2 на положення пунктів 3, 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки вони не були покладені в основу спірного наказу Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2026 підготовче засідання призначено на 13.04.2026.

08.04.2026 від відповідача-2 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2026 заяву відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

У підготовче засідання 13.04.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 13.04.2026 судом було прийнято подані сторонами заяви по суті справи, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 21.05.2026.

21.05.2026 від позивача надійшли клопотання про долучення доказів.

У підготовче засідання 21.05.2026 з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні 21.05.2026 судом було оголошено перерву до 28.05.2026 та встановлено відповідачам строк до 26.05.2026 для подання заперечень проти клопотань позивача про долучення доказів.

22.05.2026 від відповідача-1 надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів.

26.05.2026 від відповідача-2 надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, а також клопотання про залучення третіх осіб, відповідно до якого відповідач-2 просить залучити до участі у справі:

- державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянову Вікторію Віталіївну як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.

У підготовче засідання 28.05.2026 з`явились представники відповідачів, представник позивача не з`явився.

У підготовчому засіданні 28.05.2026 судом на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України було залишено без розгляду клопотання позивача про долучення доказів, оскільки докази були подані із порушенням встановленого законом строку, відмовлено в залученні до участі у справі державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової Вікторії Віталіївни в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, оскільки Верховний Суд неодноразово зауважував, що державний реєстратор не є учасником правовідносин, що виникли на підставі реєстраційної дії, залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів, у зв`язку з чим відкладено підготовче засідання на 02.07.2026.

29.05.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення доказів направлення тертій особі копії відзиву та доданих до нього документів.

03.06.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення доказів направлення тертій особі копії відзиву та доданих до нього документів.

16.06.2026 від третьої особи надійшло клопотання про продовження строку надання пояснень.

19.06.2023 від третьої особи надійшли пояснення, за змістом яких третя особа заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що основне зобов`язання за кредитним договором було припинено, у зв`язку з чим було припинено й іпотеку як акцесорне зобов`язання. За таких обставин на момент внесення записів про іпотеку на користь позивача не існувало ані чинного основного зобов`язання, ані чинного права іпотеки, ані відповідного запису про іпотеку, який міг би бути відновлений. Відновлення державним реєстратором запису про іпотеку за позивачем фактично призвело до повторного виникнення вже припиненого обтяження та створення нового права іпотеки за відсутності забезпечуваного ним зобов`язання, що суперечить правовій природі іпотеки, положенням статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку», статей 593, 606 Цивільного кодексу України, а також принципам державної реєстрації речових прав. Крім того третя особа зауважила, що спірний наказ Міністерства юстиції України не є джерелом припинення права іпотеки позивача. Право іпотеки було припинене раніше внаслідок припинення основного зобов`язання, а також у зв`язку із припиненням іпотеки за заявою іпотекодержателя від 21.01.2024. Спірний наказ лише усунув з реєстру незаконно внесені записи, але не припиняв права позивача, які, за твердженням останнього, були порушені.

02.07.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, у яких викладено доводи, аналогічні тим, що вже викладалися позивачем у раніше поданих заявах по суті справи.

02.07.2026 від третьої особи надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 914/1149/26.

02.07.2026 від відповідача-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/20182/23 (911/1606/20).

У підготовче засідання 02.07.2026 з`явились представники учасників справи.

У підготовчому засіданні 02.07.2026 судом було відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі та оголошено перерву до 06.07.2026.

Мотиви, якими керувався суд відмовляючи у задоволенні клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі ґрунтуються на не доведенні об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи № 914/1149/26, оскільки, за висновком суду, предмети спорів у справах різні та незалежні один від одного. Предметом спору у справі № 910/375/26 є наказ Мін`юсту № 3604/5 від 25.12.2025, який містить конкретні підстави його прийняття і визнання, за наслідками розгляду справи № 914/1149/26, за позивачем прав іпотекодержателя спірного нерухомого майна, не змінить підстави прийняття вказаного наказу Мін`юсту.

03.07.2026 від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі.

03.07.2026 від відповідача-2 надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.

У підготовче засідання 06.07.2026 з`явились представники учасників справи.

У підготовчому засіданні 06.07.2026 судом було прийнято додаткові пояснення позивача та заперечення на них відповідача-2, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.08.2026.

Мотиви, якими керувався суд відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі ґрунтуються на тому, що правовідносини у цій справі та справі № 910/20182/23 (911/1606/20), хоча і виникають із правовідносин щодо реєстраційного посвідчення речових прав і їх обтяжень, проте не є подібними за змістовим критерієм, адже мають відмінні предмет і підстави позовів.

У судове засідання 03.08.2026 з`явились представники учасників справи.

Під час розгляду справи по суті учасники справи виступили із вступними словами, після чого суд перейшов до з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та дослідження наявних в матеріалах справи доказів. На стадії дослідження наявних в матеріалах справи доказів судом було оголошено трьохгодинну перерву через вичерпання часу, відведеного для цього судового засідання, проти чого не заперечували представники учасників справи, зокрема представник позивача, який повідомив суд про неможливість участі у судовому засіданні після перерви та не заперечував про проведення судового засідання за його відсутності.

Після перерви суд дослідив наявні в матеріалах справи докази, заслухав промови представників відповідачів та третьої особи у судових дебатах та, після перерви, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.08.2012 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (кредитодавець, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» (позичальник, боржник) було укладено кредитний договір № 196/12-KL, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у формі відкриття відкличної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 2 500 000,00 доларів США із строком повернення не пізніше 27.08.2014 включно.

На забезпечення виконання зобов`язань боржника за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 того ж дня між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (іпотекодержатель) було укладено договір іпотеки, посвідчений та зареєстрований в Реєстрі за № 2184 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., предметом іпотеки за яким є нерухоме майно: нежилі (нежитлові) будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вул.Яворницького, буд.41, які належать іпотекодавцю.

04.02.2015 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги, посвідчений та зареєстрований в Реєстрі за № 236 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за яким первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)». Крім того у зв`язку з відступленням права за кредитним договором на підставі цього договору було здійснено відступлення за договорами забезпечення, зокрема за договором іпотеки, укладеним між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання», посвідченим та зареєстрованим в Реєстрі за № 2184 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В.

14.02.2015 у Публічному акціонерному товаристві «Златобанк» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у зв`язку віднесенням Публічного акціонерного товариства «Златобанк» до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного банку України № 105 від 13.02.2015.

Позивач реалізував права кредитора шляхом подання до суду позову. Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2019 у справі № 910/14598/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання», Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)», Товариства з обмеженою відповідальністю «Консорис Партнери» про стягнення 3 397 091,17 доларів США та 75 389 577,42 грн було частково задоволено позов та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» 2 400 000,00 дол США заборгованості за кредитом, 95 000,00 дол США заборгованості за процентами, 16 055 388,09 грн пені та 5 000,00 грн штрафу у зв`язку з неналежним виконанням відповідачами, як солідарними боржниками, зобов`язань за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 у справі № 910/17763/17, залишеним без змін в оскарженій частині постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2021, було задоволено позов Національного банку України як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору та визнано недійсним з моменту укладення договір відступлення права вимоги від 04.02.2015, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Джуринською Л.В., за реєстровим номером 236, що укладений між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс».

25.10.2023 між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (новий іпотекодержатель) за результатами відкритих торгів (аукціону) № GFD001-UA-20230908-97824 від 29.09.2023 було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, за умовами якого первісний іпотекодержатель відступив (передав), а новий іпотекодержатель набув (прийняв) усі належні первісному іпотекодержателю права за договором іпотеки, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання», посвідченим та зареєстрованим в Реєстрі за № 2184 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В.

26.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» (первісний іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» (новий іпотекодержатель) було укладено договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, за умовами якого у зв`язку з укладенням сторонами 26.10.2023 договору про відступлення права вимоги за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 первісний іпотекодержатель відступив (передав), а новий іпотекодержатель набув (прийняв) усі належні первісному іпотекодержателю права за договором іпотеки, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання», посвідченим та зареєстрованим в Реєстрі за № 2184 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В.

Після укладення договору, здійснено перереєстрацію права іпотеки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери».

21.01.2024 на підставі повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» № 19/01-2024/1 від 19.01.2024 приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Швед І.В. було проведено державну реєстрацію припинення іпотеки (індексний номер рішення: 71209351).

У той же день 21.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений та зареєстрований в Реєстрі за № 129 приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Швед І.В., за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність нежилі (нежитлові) будівлі та споруди, розташовані за адресою: 82400, Україна, Львівська область, місто Стрий, вул. Яворницького, будинок 41.

23.01.2024 проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини» на об`єкт нерухомого майна: нежилі (нежитлові) будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вул.Яворницького, буд.41.

25.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, згідно з пунктом 2.1 якого кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги кредитора до позичальника, зазначеного у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - боржник (або новий кредитор), включаючи права вимоги до правонаступників боржника, спадкоємців боржника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника або які зобов`язані виконати обов`язки боржника, за кредитним договором та/або договорами забезпечення, з урахуванням всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом - основний договір, надалі за текстом - права вимоги.

Додаток № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25.01.2024 в матеріалах справи відсутній.

Водночас у пункті 3.4 договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 25.01.2024 зазначено, що враховуючи, що новий кредитор набуває усі права кредитора за основним договором відповідно до пункту 2.2 договору, з моменту виконання зобов`язань, встановлених пунктом 4.1 договору, припиняється основне зобов`язання боржника за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, у зв`язку із поєднанням кредитора та боржника в одній особі відповідно до статті 606 Цивільного кодексу України та статті 204 Господарського кодексу України, внаслідок чого припиняються усі акцесорні зобов`язання, передбачені в додатку № 1 до договору, в тому числі зобов`язання за договором іпотеки, укладеним 28.08.2012 з іпотекодавцем, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., реєстровий № 2184, тощо, відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку», абзацу 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про заставу», пункту 1 частини 1 статті 593 Цивільного кодексу України.

17.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений та зареєстрований в Реєстрі за № 557 приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Палінською О.В., за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти у власність нежилі (нежитлові) будівлі та споруди, розташовані за адресою: 82400, Україна, Львівська область, місто Стрий, вул. Яворницького, будинок 41.

17.04.2025 проведено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» на об`єкт нерухомого майна: нежилі (нежитлові) будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вул.Яворницького, буд.41.

Між тим, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 та постановою Верховного Суду від 16.04.2025, було визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на право вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL та договорами, що укладені для забезпечення його виконання.

У подальшому позивач звернувся до Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області для проведення держаної реєстрації на свою користь іпотеки та обтяження у виді заборони щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вул.Яворницького, буд.41, на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23.

На підставі рішень державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової В.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до Державного реєстру прав було внесено:

- запис № 61276463 про іпотеку на користь іпотекодержателя - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 81905046112 (індексний номер рішення: 80567516 від 27.08.2025)

- запис № 61276759 про обтяження у виді заборони на нерухоме майно (індексний номер рішення: 80581658 від 28.08.2025).

Не погоджуючись із рішеннями державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової В.В. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» подало до Міністерства юстиції України скаргу від 17.10.2025, із доповненнями від 23.10.2025.

Позивач подав пояснення щодо скарги, у яких з-поміж іншого повідомив про наявність спору про право, який вирішується Господарським судом Львівської області у справі № 914/3276/25.

Так, ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.10.2025 було відкрито провадження у справі № 914/3276/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» про:

- застосування наслідків недійсності (нікчемності) договору купівлі-продажу, укладеного 21 січня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання», посвідченого 21 січня 2024 року Швед І.В., приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області реєстр № 128 шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71247555 від 23.01.2024 приватного нотаріуса Швед Іванни Володимирівни, Стрийський районний нотаріальний округ, Львівська обл. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вулиця Яворницького Д., 41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81905046112, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (Номер запису про право власності: 53406574);

- застосування наслідків недійсності (нікчемності) договору купівлі-продажу, укладеного 17 квітня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (ідентифікаційний код 44676724) посвідченого 17 квітня 2025 року Палінською О.В., Стрийський районний нотаріальний округ, Львівська обл. реєстр № 557 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78462045 від 17.04.2025р приватного нотаріуса Палінської Ольги Володимирівни, Стрийський районний нотаріальний округ, Львівська обл. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вулиця Яворницького Д., 41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81905046112, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (Номер запису про право власності: 59526550).

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції сформувала висновок від 06.11.2025, яким рекомендувала скаргу задовольнити та визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової Вікторії Віталіївни від 27.08.2025 № 80567516, від 28.08.2025 № 80581658.

Такий висновок мотивовано тим, що оскаржувані рішення прийняті державним реєстратором Севастьяновою В.В. за наявності підстави для відмови в державній реєстрації, передбаченої пунктом 7 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки записи про іпотеку та заборону відчуження, які виникли на підставі договору іпотеки, були припинені та на момент прийняття оскаржуваних рішень право власності на будівлі перейшло до інших осіб, зокрема, до скаржника.

На підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.11.2025 Міністерством юстиції України було прийнято наказ «Про задоволення скарги» № 3604/5 від 25.12.2025, яким вирішено:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» від 17.10.2025 задовольнити.

2. Визнати прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової Вікторії Віталіївни від 27.08.2025 № 80567516, від 28.08.2025 № 80581658.

3. Тимчасово блокувати державному реєстратору Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьяновій Вікторії Віталіївні доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

4. Виконання пункту 2 цього наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

5. Виконання пункту 3 цього наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Не погоджуючись із зазначеним наказом Міністерства юстиції України № 3604/5 від 25.12.2025 та звертаючись до суду з даним позовом про його скасування з одночасним відновленням становища, яке існувало до порушення, шляхом внесення до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23, враховуючи його резолютивну частину у взаємозв`язку з кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 та укладеним на його забезпечення договором іпотеки від 28.08.2012, є прямою правовою підставою для набуття позивачем прав іпотекодержателя відносно об`єкта нерухомого майна за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вул.Яворницького, буд.41 та є правовстановлюючим документом відносно прав іпотекодержателя на цей об`єкт нерухомого майна. Також позивач посилається на те, що у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23 зазначено, що на момент укладення договору про відступлення прав вимоги від 25.10.2023, Публічне акціонерне товариство «Златобанк» не володіло предметом договору - правом вимоги за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, тому відповідне право не перейшло й до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Депт Фінанс» та надалі до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Алексєєв, Боярчуков та партнери» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)», чим було створено удаване об`єднання в одній особі боржника та кредитора, з настанням якого пов`язується припинення основного зобов`язання за кредитним договором. З цих же підстав фіктивним було відчуження об`єкта нерухомого майна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини», а згодом на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод». Не врахувавши наведеного, а також у порушення вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» не зупинивши розгляд скарги через наявність спору про право, відповідач-1 прийняв незаконний наказ, який підлягає скасуванню із відновленням становища, що існувало до його прийняття.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач-1 вказує на законність спірного наказу, яким констатовано, що оскаржувані рішення прийняті державним реєстратором Севастьяновою В.В. за наявності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень, передбаченої пунктом 7 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки записи про іпотеку та заборону, які виникли на підставі договору іпотеки були припинені та на момент прийняття цих рішень право власності на будівлі перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини», а потім до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод». При цьому відповідач-1 зауважує, що станом на момент розгляду були відсутні положення, які б передбачали можливість або механізм зупинення розгляду скарги, тому Міністерство юстиції України мало ухвалити одне з передбачених законом рішень. Крім того відповідач-1 зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині вимог про скасування пунктів 3, 5 наказу Міністерства юстиції України № 3604/5 від 25.12.2025, які не стосуються прав позивача та прийняті при реалізації Мін`юстом своїх делегованих державою владно-управлінських функцій у сфері нагляду та контролю за законністю рішень, дій та бездіяльності державних реєстраторів.

Узагальнені доводи відповідача-2 та третьої особи, які заперечують проти задоволення позову з однакових підстав, полягають у тому, що:

- рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23 не містить висновків про виникнення чи поновлення права іпотеки щодо об`єкта нерухомого майна, не встановлює жодних речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на це майно та не може бути самостійною підставою для внесення запису про іпотеку. Відтак подані документи не давали можливості встановити набуття речового права, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зумовлювало обов`язок державного реєстратора відмовити у проведенні реєстрації;

- станом на 28.08.2025 основне зобов`язання за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 було припинено, що встановлено ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 у справі № 910/14598/17. Відповідно до статей 3, 17 Закону України «Про іпотеку» припинення основного зобов`язання тягне припинення всіх акцесорних зобов`язань, у тому числі іпотеки. Таким чином, на дату проведення оскаржуваної реєстраційної дії право іпотеки вже не існувало;

- у Державному реєстрі речових прав вже містилися відомості про припинення іпотеки, а тому між заявленими та зареєстрованими правами існували очевидні суперечності, які відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» також були самостійною підставою для відмови у державній реєстрації.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також цей закон спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За визначенням, наведеним у пункті 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття речових прав, а є лише засвідченням державою вже набутих особою прав, що унеможливлює ототожнення факту набуття речових прав з фактом їх державної реєстрації.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Пунктами 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор:

встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом); наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав; наявність дозволу органу опіки та піклування на відмову від права власності на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, власником якого є малолітня дитина або неповнолітня особа, або на внесення такого майна до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частина 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для залишення заяви без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

При цьому державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина 8 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до частин 1, 2 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також дії, пов`язані з автоматичною державною реєстрацією прав, можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає, зокрема, скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Частиною 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав.

За результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав Міністерство юстиції України, його територіальні органи приймають одне з таких мотивованих рішень, яке не пізніше наступного робочого дня з дня його прийняття розміщується на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України чи відповідного територіального органу: про задоволення скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність не відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про відмову в задоволенні скарги (якщо оскаржувані рішення, дії або бездіяльність відповідають законодавству у сфері державної реєстрації прав); про залишення скарги без розгляду по суті (частина 6 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, підставою для звернення до Міністерства юстиції України є наявність порушеного права скаржника, і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували би порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, недотримання особою, яка подає скаргу, передбачених законом вимог щодо її оформлення, неподання доказів порушення внаслідок прийняття реєстратором рішення її прав, виключає можливість розгляду скарги та є підставою для відмови у задоволенні поданої нею скарги (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі № 910/5635/22).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1150) затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції (далі - Порядок; тут і далі - в редакції, чинній на момент подання і розгляду скаргу на рішення державного реєстратора).

За приписами пунктів 2, 9, 10, 13, 14, 17 Порядку розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел). Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.

За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом. Рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні, висновок колегії (у разі розгляду скарг у сфері державної реєстрації колегіально) або їх засвідчені копії розміщуються на офіційному веб-сайті Мін`юсту чи відповідного територіального органу не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після прийняття рішення Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

Рішення, дії або бездіяльність Мін`юсту можуть бути оскаржені до суду.

За змістом скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод», яка була подана ним до Міністерства юстиції України 17.10.2025 та зареєстрована 20.10.2025 за № СК-4180-25, з доповненнями від 23.10.2025, зареєстрованими 23.10.2025 за № СК-4277-25, порушення своїх прав внаслідок прийняття державним реєстратором Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьяновою В.В. рішень від 27.08.2025 № 80567516, від 28.08.2025 № 80581658, відповідач-2 вбачав у направленні йому позивачем претензії-вимоги про усунення порушень, якою останній вимагав сплатити 103 238 110,00 грн і в разі несплати протягом 30 днів повідомив про намір розпочати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на об`єкт нерухомого майна за адресою: Львівська область, м.Стрий, вул.Яворницького, буд.41, за договором іпотеки, посвідченим та зареєстрованим в Реєстрі за № 2184 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «Златобанк» (іпотекодержатель) на забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)» за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Златобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Бурове обладнання (Україна)».

На думку скаржника, оскільки на момент придбання ним об`єкта нерухомого майна щодо нього не було зареєстровано жодних обтяжень і заборон, а підставою для прийняття рішень від 27.08.2025 № 80567516, від 28.08.2025 № 80581658 було рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23, яке не містить вказівок на набуття речових прав, підстав такого набуття та не містить посилання на об`єкт нерухомого майна, оспорювані рішення державного реєстратора суперечать вимогам законодавства, здійснені без достатніх підстав та із порушенням майнових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод».

За наслідками розгляду скарги Центральна Колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції сформувала висновок від 06.11.2025, яким рекомендувала скаргу задовольнити та визнати прийнятими з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової Вікторії Віталіївни від 27.08.2025 № 80567516, від 28.08.2025 № 80581658.

Такий висновок мотивовано тим, що оскаржувані рішення прийняті державним реєстратором за наявності підстави для відмови в державній реєстрації, передбаченої пунктом 7 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки записи про іпотеку та заборону які виникли на підставі договору іпотеки були припинені та на момент прийняття оскаржуваних рішень право власності на будівлі перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини», а потім до скаржника.

На підставі висновку Центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 06.11.2025 Міністерством юстиції України було прийнято наказ «Про задоволення скарги» № 3604/5 від 25.12.2025, яким вирішено:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» від 17.10.2025 задовольнити.

2. Визнати прийнятими з порушеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та анулювати рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової Вікторії Віталіївни від 27.08.2025 № 80567516, від 28.08.2025 № 80581658.

3. Тимчасово блокувати державному реєстратору Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьяновій Вікторії Віталіївні доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на три місяці.

4. Виконання пункту 2 цього наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.

5. Виконання пункту 3 цього наказу покласти на державне підприємство «Національні інформаційні системи».

Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 Цивільного кодексу України).

Отже, у разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18 та від 20.08.2019 у справі № 911/714/18.

В контексті викладеного суд зауважує, що положеннями статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено повноваження Міністерства юстиції України у разі виявлення порушень порядку державної реєстрації державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації, зокрема, на тимчасове блокування доступу державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначеннями, наведеними у пунктах 2, 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (або більше) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у публічних правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування пунктів 3, 5 наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» № 3604/5 від 25.12.2025 щодо тимчасового блокування державному реєстратору доступу до реєстру та покладення на Державне підприємство «Національні інформаційні системи» виконання наказу в цій частині, які прийняті відповідачем-1 при реалізації своїх владно-управлінських функцій у сфері нагляду та контролю за законністю рішень, дій та бездіяльності державних реєстраторів, можуть бути оскаржені реєстратором за правилами адміністративного судочинства та не підлягають розгляду господарським судом, у зв`язку з чим провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

По суті виявлених відповідачем-1 порушень при прийнятті державним реєстратором оскаржуваних рішень, суд зазначає, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, перелік яких наведено у статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема на підставі судових рішень.

Так, згідно з пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, а згідно з пунктом 1 частини 2 цієї ж статті державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні).

Суд встановив, що з метою державної реєстрації іпотеки та обтяження у виді заборони відчуження щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: Львівська область, м.Стрий, вул.Яворницького, буд.41 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 81905046112) позивач звернувся у серпні 2025 року до Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, надавши рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23.

За результатом розгляду поданих документів державним реєстратором Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьяновою Вікторією Віталіївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:

1) від 27.08.2025 № 80567516 про державну реєстрацію іпотеки з наступними реєстраційними відомостями:

відомості про основне зобов`язання: строк виконання основного зобов`язання: 02.02.2015 року, розмір основного зобов`язання: 2500000,00 доларів США, правочин в якому встановлено основне зобов`язання: кредитний договір, серія та номер: 196 /12-KL, виданий 28.08.2012 року, видавник: ПАТ «Златобанк», Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 2184 від 28.08.2012 року, засвідчений ПН КМНО Паракудою І.В. (із змінами), додаткові відомості про зобов`язання: 15 % річних за користування кредитом

іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ: 37881514)

іпотекодавець: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» (код ЄДРПОУ: 36872032);

2) від 28.08.2025 № 80581658 про державну реєстрацію обтяження у виді заборони на нерухоме майно з наступними реєстраційними відомостями:

обтяжувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фактор Плюс» (код ЄДРПОУ: 37881514)

особа, майно/права якої обтяжуються: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання» (код ЄДРПОУ: 36872032).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За приписами частин 1, 2 статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

Поряд з цим, в разі якщо в Державному реєстрі зареєстроване припинення права іпотеки, то повторна реєстрація права іпотеки на підставі договору іпотеки без згоди власника майна є протиправною. За загальним правилом частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України права володіння, користування та розпоряджання майном належать саме власнику. Укладаючи договір іпотеки, власник фактично надає згоду і на державну реєстрацію права іпотеки на підставі договору іпотеки, але така згода стосується саме первісної реєстрації, а не наступної реєстрації після реєстрації припинення іпотеки.

Отже, за відсутності згоди власника майна на повторну державну реєстрацію права іпотеки її можна здійснити тільки на підставі судового рішення.

У разі якщо на момент подання заяви про державну реєстрацію права іпотеки згідно з відомостями Державного реєстру право власності на предмет іпотеки зареєстроване за іншою особою, ніж та, яка є стороною договору іпотеки як іпотекодавець, то така обставина є підставою для відмови в державній реєстрації в силу положень пункту 7 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор, у тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих / отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі, відомостям, що містяться у поданих / отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» однією з підстав для відмови в державній реєстрації прав є наявність суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Якщо в Державному реєстрі є відомості про первинну державну реєстрацію права іпотеки на підставі відповідного договору та про припинення такого права, то повторна державна реєстрація права іпотеки на підставі такого договору суперечить зазначеним відомостям. Така суперечність наявна і тоді, коли кредитор (іпотекодержатель) уклав договір про відступлення права вимоги та прав за іпотечним договором.

Отже, державний реєстратор за таких умов повинен відмовити у повторній державній реєстрації права іпотеки.

Такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 та Верховного Суду від 09.12.2025 у справі № 910/3027/24 (910/10433/24).

Пунктами 5, 7 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено такі підстави для відмови в державній реєстрації прав: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем.

Таким чином, державний реєстратор Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянова В.В., в силу приписів пунктів 1, 2 частини 3 статті 10, пунктів 5, 7 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» була зобов`язана перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, зокрема встановити перехід права власності на нерухоме майно від попереднього правонабувача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання») до нового правонабувача (Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод») та відмовити в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Однак всупереч вимогам зазначеним приписам державний реєстратор Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянова В.В. не встановила відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, не перевірила відомості, що містяться в Державному реєстрі і документи на наявність підстав для відмови в державній реєстрації та не прийняла відповідного рішення.

Суд також враховує, що анульовуючи рішення державного реєстратора відповідач-1 не констатував наявність підстав для відмови в державній реєстрації на підставі пункту 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Водночас проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень за наявності підстав для відмови в такій реєстрації, що передбачені пунктом 7 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», на який послався відповідач-1, є самостійною і достатньою підставою для анулювання рішень державного реєстратора.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про правомірність спірного наказу Міністерства юстиції України «Про задоволення скарги» № 3604/5 від 25.12.2025, яким анулювано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової Вікторії Віталіївни від 27.08.2025 № 80567516, від 28.08.2025 № 80581658 із підстав їх прийняття із порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Принагідно суд вважає за необхідне зауважити, що у цій справі суд не розглядає спір про право, не встановлює наявність та/або відсутність прав і обов`язків сторін за кредитним договором № 196/12-KL від 28.08.2012 чи договорами, укладеними на забезпечення виконання зобов`язань за ним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту є звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Отже запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.

Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Втім будь-яке речове право, зокрема й право іпотеки, має ґрунтуватися на певному правовому титулі. Державна реєстрація такого права на майно не може бути абстрактною, тобто не мати правової підстави свого виникнення та збереження.

Суд враховує, що рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23 визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на право вимоги за кредитним договором від 28.08.2012 № 196/12-KL та договорами, що укладені для забезпечення його виконання.

Тобто зазначеним рішенням фактично визнано належність забезпеченого іпотекою права вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс», чим спростовуються доводи відповідачів та третьої особи про те, що це рішення не встановлює жодних речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на майно та державний реєстратор мав відмовити в державній реєстрації на підставі пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У цьому висновку суд враховує правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 754/8750/19.

Водночас станом на момент проведення державної реєстрації іпотеки на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2024 у справі № 910/17006/23 власником нерухомого майна було Товариство з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод», яке не брало участі у справі № 910/17006/23, а тому це рішення не може бути протиставлене цій особі, оскільки у приватноправовому спорі, як правило, діє принцип inter partes (тобто з правовими наслідками тільки для сторін у справі).

З урахуванням наведеного суд вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17).

Щодо доводів позивача про те, що відповідач-1 у порушення вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» не зупинив адміністративне провадження з розгляду скарги, із підстави того, що існувала не вирішена судова справа в якій оспорювалося право власності скаржника на предмет іпотеки, що за доводами позивача є самостійною підставою для скасування спірного наказу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 64 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний орган зупиняє адміністративне провадження, у тому числі на вимогу особи, у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, яка розглядається судом або іншим адміністративним органом (до набрання законної сили рішенням суду або вирішення питання адміністративним органом в іншій справі).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про адміністративну процедуру»» статтю 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено частиною 6, згідно з якою відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Зазначений закон набрав чинності 15.11.2024, а відтак неспроможними є доводи відповідача-1 про те, що станом на дату розгляду скарги нормативно-правові акти, що регламентують процедуру розгляду скарг у сфері державної реєстрації не містили положень, які б передбачали можливість або механізм зупинення розгляду скарги, позаяк обов`язок зупинити адміністративне провадження був передбачений прямою нормою Закону України «Про адміністративну процедуру».

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові 22.02.2023 у справі № 910/1124/22, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися, наприклад, процедури його ухвалення. Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, коли такі безпосередньо впливають на суть порушених прав.

Виходячи з міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд враховує, що позивач у своїх поясненнях повідомляв відповідача-1 про наявність спору про право, який вирішується Господарським судом Львівської області у справі № 914/3276/25, проте не клопотав про зупинення розгляду скарги до набрання законної сили рішенням суду в цій справі.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.10.2025 відкрито провадження у справі № 914/3276/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Діскавері-бурове обладнання (Україна)», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» про:

- застосування наслідків недійсності (нікчемності) договору купівлі-продажу, укладеного 21 січня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Діскавері - Завод бурового обладнання», посвідченого 21 січня 2024 року Швед І.В., приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області реєстр № 128 шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 71247555 від 23.01.2024 приватного нотаріуса Швед Іванни Володимирівни, Стрийський районний нотаріальний округ, Львівська обл. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вулиця Яворницького Д., 41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81905046112, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (Номер запису про право власності: 53406574);

- застосування наслідків недійсності (нікчемності) договору купівлі-продажу, укладеного 17 квітня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські бурові машини» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (ідентифікаційний код 44676724) посвідченого 17 квітня 2025 року Палінською О.В., Стрийський районний нотаріальний округ, Львівська обл. реєстр № 557 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78462045 від 17.04.2025р приватного нотаріуса Палінської Ольги Володимирівни, Стрийський районний нотаріальний округ, Львівська обл. про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м.Стрий, вулиця Яворницького Д., 41, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 81905046112, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ужгородський машинобудівний завод» (Номер запису про право власності: 59526550).

Виходячи зі змісту вимог, що їх заявив позивач у справі № 914/3276/25, суд вважає, що попри їх пов`язаність зі спірним об`єктом нерухомого майна, не вбачається об`єктивної неможливості розгляду скарги, позаяк задоволення позовних вимог у цій справі не змінило б незаконності рішень державного реєстратора Виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області Севастьянової Вікторії Віталіївни від 27.08.2025 № 80567516, від 28.08.2025 № 80581658, які були прийняті за наявності підстав для відмови в державній реєстрації, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 5 324,80 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування пунктів 3, 5 наказу Міністерства юстиції України № 3604/5 від 25.12.2025 «Про задоволення скарги».

2. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04.08.2026.

Суддя Т.П. Капцова