Постановление суда № 138715002, 03.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 13/38/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

03.08.2026 Справа № 908/841/15-г

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали звіту Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 03.07.2026, (вх. № 14561/08-08/26 від 06.07.2026)

за позовом: Державного підприємства «Енергоринок», ідентифікаційний код 21515381 (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27)

до відповідача: Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення 380767901,72 грн.

заінтересована особа Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, (01001, м. Київ, вул. Городецього, буд. 13)

За участю представників сторін:

Без виклику учасників справи

УСТАНОВИВ

Господарським судом Запорізької області у складі судді Серкіза В.Г. розглянуто справу № 908/841/15-г (номер провадження справи № 13/38/15) за позовом Державного підприємства «Енергоринок» до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» про стягнення 380 767 901,72 грн. за договором купівлі-продажу електроенергії № 4243/02 від 29.08.2007.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г позовні вимоги ДП «Енергоринок» задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Запоріжжяобленерго» на користь ДП «Енергоринок» 359 505 719,06 грн. основного боргу, 13 372 492,17 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 600 000,00 грн. пені, 872 873,90 грн. 3 % річних від простроченої суми, 80 000,00 грн. 0,1 % штрафу, 73 080,00 грн. судового збору. Виконання рішення розстрочене згідно графіку: в 2015 році на загальну суму 150 253 514,08 грн., наступним чином: в травні в розмірі 19 440 634,26 грн.; з червня по грудень щомісячними платежами в розмірі 18 687 554,26 грн.; в 2016 році на загальну суму 224 250 651,05 грн., наступним чином: з січня по грудень щомісячними платежами в розмірі 18 687 554,26 грн.

15.05.2015 Господарським судом Запорізької області на виконання рішення суду від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г виданий відповідний наказ про примусове виконання судового рішення.

До Господарського суду Запорізької області 10.11.2025 надійшла заява ДП «Енергоринок» про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 10.11.2025 заяву про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г передано до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької від 18.11.2025 заяву ДП «Енергоринок» про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 02.12.2025.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.12.2025 заяву Державного підприємства «ЕНЕРГОРИНОК» про зобов`язання АТ «Запоріжжяобленерго» подати звіт про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» у строк до 12.01.2026 надати суду звіт про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г.

10.01.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя подано до суду для розгляду Звіт про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 10.01.2026, (вх. № 623/08-08/26 від 12.01.2026).

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026 звіт про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.01.2026 прийнято Звіт Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г (вх. № 623/08-08/26 від 12.01.2026). Цією ж ухвалою зобов`язано Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», ідентифікаційний код 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) надати суду звіт про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г у строк протягом 3-х місяців з дня отримання даної ухвали суду.

21.04.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя подано до суду для розгляду Звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г вих. № б/н, сформований в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 21.04.2026, (вх. № 8883/08-08/26 від 22.04.2026).

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2026 звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 суддею Зінченко Н.Г. прийнятий до розгляду звіт Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г. Розгляд звіту призначений в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня його надходження.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.05.2026 відмовлено Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя у прийнятті Звіту про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г (вх. № 8883/08-08/26 від 22.04.2026). Зобов`язано Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» надати суду звіт про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г у строк протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали суду.

06.07.2026 Акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя подано до суду для розгляду Звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г (вх. № 14561/08-08/26 від 06.07.2026).

Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.07.2026 звіт про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 16.07.2026 суддею Зінченко Н.Г. прийнятий до розгляду звіт Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г. Розгляд звіту призначений в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня його надходження.

В обґрунтування поданого звіту про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г відповідач (боржник) зазначає наступне:

Станом на 01.07.2026 заборгованість з основного боргу в сумі 359 505 719,06 грн. сплачена повністю. Заборгованість по штрафним санкціям станом на 01.07.2026 становить 13 801 544,67 грн.

Як зазначає відповідач (боржник), примусове виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г здійснюється у межах виконавчого провадження ВП № 50684873, яке неодноразово зупинялося та наразі є зупиненим з 12.03.2026 на підставі норм Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та посилення енергетичної стійкості» від 10.02.2026 № 4777-IX (набрав чинності 11.03.2026), яким внесено зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та зупинено до 01.01.2027 вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржниками є оператори системи розподілу, що здійснюють розподіл електричної енергії на територіях ліцензованої діяльності, до складу яких входять території, на яких велися бойові дії станом на 31 грудня 2023 року, або території, тимчасово окуповані Російською Федерацією станом на 31 грудня 2023 року, відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, щодо заборгованості, яка утворилася перед Державним підприємством «Енергоринок».

Отже, на законодавчому рівні визначаються певні обставини, наявність яких є підставою для зупинення виконання судового рішення виконавцем і ці обставини, за умови їх існування, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим незалежно від того примусове це стягнення чи добровільне виконання.

У своєму звіті боржник зазначає, головний пріоритет АТ «Запоріжжяобленерго» на сьогодні підтримка безперебійного живлення об`єктів критичної інфраструктури, підприємств, будинків мешканців області. Саме від роботи Операторів систем розподілу, у тому числі, АТ «Запоріжжяобленерго», залежить чи дійде за розподільчими мережами струм з потрібною пропускною спроможністю до відповідних об`єктів споживачів.

Основним джерелом коштів для виконання зобов`язань перед ДП «Енергоринок» є погашення дебіторської заборгованості найкрупнішими споживачами - боржниками - ТОВ «ЗТМК» та ЗДП «Кремнійполімер». Заборгованість цих дебіторів (загальна сума боргу ТОВ «ЗТМК» складає 2 203,6 млн грн, ЗДП «Кремнійполімер» - 308,6 млн грн.) в рази перевищує заборгованість відповідача перед ДП «Енергоринок». Однак, примусове виконання судових рішень щодо стягнення дебіторської заборгованості з цих боржників унеможливлюється внаслідок знаходження їх в Переліку приватизації (виконавчі провадження призупинені на час включення підприємств до Переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації).

Також відповідач просить суд врахувати, що відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» 16.11.2021 № 1882-IX АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури. В умовах воєнного стану стабільна та безперебійна робота АТ «Запоріжжяобленерго» має надзвичайно важливе значення для забезпечення життєво важливих для суспільства функцій, безпеки та добробуту населення, забезпечення належного рівня національної безпеки та оборони як в цілому в державі, так і Запорізького регіону. У Запорізькій області тривають активні бойові дії, наслідком бойових дій, а також ворожих дроново-ракетних атак, посилення застосування ворогом КАБів по місту Запоріжжя є пошкодження об`єктів, які належать АТ «Запоріжжяобленерго» та становлять енергетичну інфраструктуру області: кабельні та повітряні лінії електропередач, високовольтні опори, підстанції, трансформатори інше.

Щодо фінансового стану АТ «Запоріжжяобленерго», то відповідач просить суд врахувати, що на сьогодні більша частина Запорізької області тимчасово перебуває під російською окупацією, внаслідок чого суттєвого зменшилось надходження коштів за послуги, що надаються Товариством, що в свою чергу призвело до погіршення фінансового стану АТ «Запоріжжяобленерго». Згідно висновку експерта ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» від 17.01.2025 основні показники фінансової стійкості АТ «Запоріжжяобленерго» за період 2022 - 9 місяців 2024 погіршилися та в більшості є нижчими за граничні значення. За результатами дослідження документально підтверджується, що дохід (надходження грошових коштів на поточні рахунки АТ «Запоріжжяобленерго»), отриманий від фактичних обсягів наданої послуги з розподілу відрізняється від обсягу запланованого (включеного) у тарифі. При цьому, сумарна різниця недоотриманих коштів за 2022 - 2023 роки розрахунково становить понад 4,1 млрд.грн. Після вересня 2024 року ситуація в регіони погіршилась, що продовжує негативно впливати на фінансовий стан Товариства.

Пошкодження електромереж внаслідок військової агресії РФ є наслідком того, що орієнтовні збитки пошкодженого обладнання на теперішній час становлять понад 1 189 383,37 тис. грн. Станом на 01.04.2026 вартість робіт з відновлення електропостачання (без відновлення обладнання) згідно актів виконаних робіт складає 191 686,72 тис. грн.

З метою усунення пошкоджень електромереж внаслідок військової агресії РФ силами робітників СП АТ «Запоріжжяобленерго» за 1 квартал 2026 року виконано роботи з відновлення електропостачання на 301 об`єкті (заміна опор, проводу, тощо) загальною вартістю відновлювальних робіт 10 356,37 тис. грн. Роботи з відновлення електропостачання розпочинаються щойно це дозволяє безпекова ситуація та тривають у цілодобовому режимі. Внаслідок ведення бойових дій та систематичних обстрілів державою-агресором енергетичних об`єктів обладнання підстанцій АТ «Запоріжжяобленерго» зазнало значних пошкоджень та руйнувань, у тому числі дороговартісне обладнання на ПС-35/150кВ. Загальна вартість виконаних робіт по укріпленню підстанцій АТ «Запоріжжяобленерго» станом на 01.01.2026 становить 90 039,30 тис. грн. з початку введення воєнного стану. За 1 квартал 2026 року витрати на захист обладнання ПС35/150кВ склали 1 092,00 тис. грн. Згідно рішень Ради оборони Запорізької області визначено перелік об`єктів, на яких необхідно проведення робіт з улаштування захисту елементів системи розподілу та відновлення, забезпечення електропостачання населених пунктів, знеструмлених через пошкодження об`єктів електричних мереж або їх складових внаслідок бойових дій. За попередніми розрахунками орієнтовна вартість виконання вказаних робіт з улаштування заходів захисту та відновлення електропостачання, яка потребує нагального фінансування, враховуючи чутливість зазначеного питання, складає більше ніж 500 млн. грн.

Головний пріоритет АТ «Запоріжжяобленерго» на сьогодні підтримка безперебійного живлення об`єктів критичної інфраструктури, підприємств, будинків мешканців області. Саме від роботи АТ «Запоріжжяобленерго» залежить чи дійде за розподільчими мережами струм з потрібною пропускною спроможністю до відповідних об`єктів споживачів. Внаслідок регулярних обстрілів енергетичної інфраструктури Запорізької області, АТ «Запоріжжяобленерго» змушене першочергово спрямовувати всі наявні фінансові, технічні та людські ресурси на проведення аварійно-відновлювальних робіт для недопущення гуманітарної катастрофи.

Відповідно до нормативних актів у сфері енергетики в період воєнного стану, кошти підприємства акумулюються для забезпечення стабільної роботи енергосистеми. Постійні нові руйнування мереж роблять будь-яке стратегічне фінансове планування (у тому числі щодо погашення заборгованості за судовими рішеннями) неможливим, оскільки обсяг необхідних відновлювальних витрат змінюється щоденно. Така непередбачуваність має об`єктивний характер. Орієнтовний строк виконання рішення напряму залежить від частоти та масштабів майбутніх атак на енергосистему. Прогнозування конкретних дат в умовах динамічних бойових дій та постійного пошкодження мереж на території Запорізької області є неможливим та матиме лише декларативний характер, що не відповідає принципу реальності виконання судового рішення.

Таким чином, бойові дій на території Запорізької області, тимчасова окупація більшої частини області, на якій залишається майно Товариства, ускладнення на лінії бойового зіткнення, яка проходить по території області, обстріли об`єктів енергетики, пошкодження та руйнування об`єктів енергетичної інфраструктури, що належать Товариству унеможливлюють прогнозування орієнтовних строків виконання рішення. Проте, при всій важкості ситуації, АТ «Запоріжжяобленерго» підтверджує намір виконання рішення суду в повному обсязі та намагається акумулювати кошти для виконання своїх зобов`язань, у тому числі на користь ДП «Енергоринок» за рішенням суду у справі № 908/841/15-г.

Зокрема, АТ «Запоріжжяобленерго» звернулось до суду з заявами щодо встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в порядку статті 345-1 ГПК України відносно: ЗДП «Кремнійполімер» та ТОВ «ЗТМК». Станом на 01.07.2026 звіти цими боржниками до суду не надані, рішення суду не виконані. Крім того, 20.05.2025 Господарським судом Запорізької області у справі ухвалено рішення у справі № 908/549/25 про стягнення з Держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь АТ «Запоріжжяобленерго» суму збитків (шкоди) у розмірі 479 923 020,00 грн., що на момент розгляду справи еквівалентно 13 193 676,00 доларів США, та витрати на оплату послуг з оцінки в розмірі 343 564,40 грн. Рішення суду у справі № 908/549/25 набрало законної сили.

Крім того, АТ «Запоріжжяобленерго» неодноразово зверталось до ДП «Енергоринок» з пропозиціями узгодити графік погашення заборгованості, на що отримувало категоричну відмову.

Враховуючи викладене, АТ «Запоріжжяобленерго» вживає всіх можливих заходів для виконання рішення в міру надходження коштів, не задіяних у невідкладних аварійних роботах, проте визначити точну дату завершення виконання не вбачається за можливе до стабілізації безпекової ситуації в регіоні.

Також відповідач просить суд врахувати, що АТ «Запоріжжяобленерго» з 30.10.2023 не є суб`єктом державного сектору економіки в розумінні чинного законодавства та не перебуває у прямому управлінні органів державної влади, а отже, у суду відсутній обов`язок, передбачений ч. 4 ст. 345-1 ГПК України, щодо встановлення судового контролю. Встановлення ж такого контролю у факультативному порядку є необґрунтованим, оскільки боржник є самостійним акціонерним товариством, що діє на засадах комерційного розрахунку.

Враховуючи вище наведене, керуючись статтями 345-3, 345-4 ГПК України, АТ «Запоріжжяобленерго» просить суд прийняти звіт про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г.

13.07.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області найшли Заперечення ДП «Енергоринок» на Звіт боржника про виконання судового рішення у справі № 908/841/15-г (вх. № 15232/08-08/26 від 13.07.2026). В своїх запереченнях позивач (стягувач) заперечує проти прийняття судом поданого АТ «Запоріжжяобленерго» звіту про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г, оскільки станом на день подання заперечень рішення суду у справі № 908/841/15-г залишається невиконаним.

Зокрема стягувач зазначає, що з моменту подання 21.04.2026 АТ «Запоріжжяобленерго» попереднього звіту про виконання рішення суду у даній справі (у прийнятті якого 05.05.2026 судом відмовлено), боржником не здійснено жодного платежу на користь ДП «Енергоринок», що вказує та свідчить про відсутність виконання зі сторони АТ «Запоріжжяобленерго» рішення суду у даній справі. Відсутність будь-якої динаміки погашення заборгованості у даній справі дають підстави вважати стан виконання АТ «Запоріжжяобленерго» рішення суду неприйнятним та недопустимим.

Рішення суду у справі № 908/841/15-г набрало законної сили ще в 2015 році та є обов`язковим до виконання. Зупинення виконавчих дій не зупиняє саму дію судового рішення, не скасовує обов`язку сторони добровільно виконати рішення суду, якщо воно набрало законної сили, а тому доводи боржника щодо зупинення виконавчого провадження ВП № 50684873 є безпідставними.

Наданий боржником звіт не містить обґрунтування строків виконання рішення суду; не містить належного обґрунтування (з наданням допустимих доказів) обставин, які нібито ускладнюють виконання рішення суду; не містить переліку заходів, що вжиті та вживаються боржником для виконання рішення суду у даній справі. Стягувач вважає, що не зазначення боржником орієнтовних строків виконання рішення суду та їх обґрунтування є прямою вказівкою та обов`язковою підставою для відмови у прийнятті звіту судом.

Так само боржником у звіті не спростовано наявність на його рахунках значних грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із ДП «Енергоринок» та виконання рішення суду в повному обсязі.

Крім того, АТ «Запоріжжяобленерго» продовжує здійснювати господарську діяльність, отримує дохід та прибуток від такої діяльності, що підтверджується відкритими даними, зокрема, з сайту «Опендатабот» (https://opendatabot.ua/c/00130926 ) та системи «Ліга-Закон» (https://compliance pro.ligazakon.net/document/6352377d-9ab0-493e-9981 88827e661a59/dashboard/finances/analytics-ua ).

Як стверджує позивач (стягувач) проблематика розрахунків боржника не має об`єктивного характеру, а пов`язана з обставинами кримінального провадження № 52015000000000001, порушеного НАБУ внаслідок укладення ПАТ «Запоріжжяобленерго» незаконних угод з ПрАТ «ХК «Енергомережа», ТОВ «ЗТМК» та ПАТ «ЕЗ «Дніпроспецсталь», спрямованих на штучне вимивання коштів на суму близько 511 млн. грн., що завдало в тому числі шкоди правам та інтересам ДП «Енергоринок».

ДП «Енергоринок» також є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Не може вважатись добросовісною поведінка боржника у разі невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціально значущих функцій та на його статус критично важливого підприємства. Боржник до Звіту не додав належних і допустимих доказів (наприклад, фінансової звітності та ін.), що підтверджували б обставини, які на його думку перешкоджають виконати рішення суду.

Враховуючи, що рішення суду у справі № 908/841/15-г лишається не виконаним до теперішнього часу, позивач вважає, що поданий боржником Звіт, всупереч вимог п. 6 ч. 2 ст. 345-3 ГПК України, взагалі не містить відомостей про заходи, які вжито та вживаються АТ «Запоріжжяобленерго» для усунення обставин, які нібито (якщо вони дійсно є) ускладнюють виконання рішення суду. Не зазначення, відповідно до вказаних вище вимог чинного законодавства України, про вжиття боржником певних заходів для усунення перешкод у виконанні рішення суду, є прямою підставою, згідно ч. 2 ст. 345-4 ГПК України для відмови у прийнятті Звіту судом.

Беручи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, з урахуванням викладених вище заперечень щодо прийняття звіту боржника, ДП «Енергоринок» вважає, що поданий АТ «Запоріжжяобленерго» Звіт не може бути прийнятий судом, просить відмовити у прийнятті звіту АТ «Запоріжжяобленерго» про виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 23.04.2015 у справі № 908/841/15-г та застосувати до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу.

Розглянувши наданий відповідачем (боржником) Звіт про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г, оцінюючи доводи сторін суд зазначає наступне.

За приписами ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Згідно з частиною 4 статті 345-1 ГПК України якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

За приписами ч., ч. 1, 2 ст. 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч. 5 ст. 3452 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Відповідно до частини 2 статті 345-4 ГПК України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо боржником не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються боржником для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 345-3 цього Кодексу.

Зокрема, згідно з пунктом 6 частини другої статті 345-3 ГПК України звіт боржника про виконання судового рішення має містити: у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про те, чи існують обставини, які ускладнюють виконання судового рішення боржником, які заходи вжито та вживаються боржником для їх усунення.

Відповідно до ч. 3 ст. 345-4 ГПК України, у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 1291 КонституціїУкраїни суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

За умовами частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами першою, другою статті 18 ПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 11-рп/2012 від 25.04.2012 невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За умовами пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні по справі «Деркач та Палек проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, даний пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 Конвенції як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок. За певних обставин така затримка може бути виправданою, але вона не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

У рішенні по справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

В силу статті 339 ГПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відтак суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому розділом VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень» Господарського процесуального кодексу України.

Тобто чинним процесуальним законом встановлено право суду встановити судовий контроль за виконанням судових рішень. При цьому, такий контроль встановлюється у разі, якщо судове рішення не виконується зобов`язаною стороною тривалий час без поважних на те підстав.

Водночас застосування інституту судового контролю є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Саме з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в господарському судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення.

Судовий контроль це спеціальний вид провадження в господарському судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи заявника.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України)

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В даному випадку судом встановлено, що боржник до звіту не додав жодного належного доказу, що підтверджує об`єктивні обставини, які перешкоджають йому виконати рішення суду, яке вступила в силу ще у 2015 році, а також в підтвердження заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення.

З матеріалів справи та звіту боржника не вбачається неможливість виконання рішення суду у даній справі у досить значний проміжок часу, з 2015 року по 2026 рік, тобто більше ніж 10 років.

При цьому, погашення основного боргу за рішенням суду здійснено ще до 01.01.2026, а залишок по штрафним санкціям становить 13 801 544,67 грн., проте з березня 2026 року погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 908/841/15-г АТ «Запоріжжяобленерго» не здійснюється.

Судом встановлено, що боржник до звіту не додав жодного належного доказу, що підтверджує об`єктивні обставини, які перешкоджають йому виконати рішення суду, яке вступило в силу ще у 2015 році, а також в підтвердження заходів, які вживаються ним для виконання судового рішення.

Водночас, з матеріалів виконавчого провадження про стягнення заборгованості з АТ «Запоріжжяобленерго» на користь ДП «Енергоринок» стягувачу стало відомо про отримання Боржником на свою користь в червні 2025 року 35,5 млн. грн дивідендів від ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», що свідчить про отримання боржником доходу, який міг би бути використаний на погашення заборгованості перед ДП «Енергоринок» згідно із рішенням суду.

В свою чергу, боржником у звіті не спростовано наявність на його рахунках значних грошових коштів, достатніх для здійснення розрахунків із ДП «Енергоринок» та добровільного виконання ухвали суду у даній справі.

При цьому, АТ «Запоріжжяобленерго» продовжує здійснювати господарську діяльність, отримує дохід та прибуток від такої діяльності, що підтверджується відкритими даними, зокрема, з сайту «Опендатабот» (https://opendatabot.ua/c/00130926 ) та системи «Ліга-Закон» (https://compliancepro. ligazakon.net/document/6352377d-9ab0-493e-9981- 88827e661a59/dashboard/finances/analytics-ua ).

З огляду на вище наведене, суд зауважує, що наявність чинного виконавчого провадження, вжиття виконавцем примусових заходів щодо стягнення боргу, а також зупинення виконавчого провадження не позбавляє боржника права та реальної можливості добровільно виконати судове рішення.

В свою чергу, внаслідок введення в Україні воєнного стану через збройну агресію РФ всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому несприятливому економічному становищі, тобто такі обставини в рівній мірі впливають і на стягувача, який правомірно очікує на сплату йому присуджених грошових коштів.

Також, не може вважатись добросовісною поведінка боржника у разі невиконання зобов`язань за договором та невиконання судового рішення з посиланням на виконання соціальних та соціально значущих функцій, його статус.

Доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин норм ч. 4 ст. 345-1 ГПК України спростовуються наступним.

Як вже зазначалося вище, якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору (частина четверта статті 345-1 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що наказ Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г знаходиться на примусовому виконання в межах виконавчого провадження ВП № 50684873.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 статуту Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», затвердженого рішенням річних загальних зборів акціонерів, оформленим протоколом № 36 від 07.05.2025, вказане товариство є юридичною особою із новим найменуванням у результаті проведення державної реєстрації змін до Статуту ПАТ «Запоріжжяобленерго» у відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства». Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», що було новим найменуванням Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Запоріжжяобленерго», заснованої відповідно до Указу Президента України від 4 квітня 1995 року № 282/95 «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 36151799 від 20.10.2025 засновником (учасником) Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» є Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

29.11.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 1336 «Про утворення Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі», згідно з якою утворено Акціонерне товариство «Українські розподільні мережі», 100 % акцій якого належить державі та повноваження з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі якого здійснює Міністерство енергетики (пункт 1).

Згідно зі Структурою власності ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 31.12.2024 Акціонерному товариству «Українські розподільні мережі» належить 60,2475 % акцій Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго».

Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» станом на 01.04.2026 відсутнє у Реєстрі (переліку) суб`єктів господарювання державного сектору економіки, який розміщений на сайті Фонду державного майна України.

Частиною третьою статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» визначено, що суб`єктами господарювання державного сектору економіки є юридичні особи, єдиним учасником (засновником) яких є держава, а також юридичні особи, у статутному капіталі яких 50 відсотків акцій (часток) належать державі або частка держави становить величину, що забезпечує їй право вирішального впливу на діяльність таких юридичних осіб.

У постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики щодо зміни державної форми власності виключно шляхом приватизації виснувала, що Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить до способів приватизації передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого нею акціонерного товариства, а тому державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 % акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації (продажу у приватну власність належних державі акцій такого акціонерного товариства) є державною власністю. При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що вона відступає не від постанови у конкретній справі, а від висновку щодо застосування норм права. Цей висновок міг бути сформульований в одній або декількох постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата Верховного Суду відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний.

Тобто Велика Палата Верховний Суд у постанові від 03.04.2024 у справі № 917/1212/21 фактично сформулювала принцип збереження державної форми власності до моменту завершення приватизації, наголосивши, що передання майна до статутного капіталу товариства, 100 % акцій якого належить державі, не змінює природи такого майна як державного.

Указом Президента України № 452/2021 від 28.08.2021 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері».

Згідно з підпунктом а) пункту 12 частини першої рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.07.2021 «Про заходи з нейтралізації загроз в енергетичній сфері» доручено Кабінетові Міністрів України разом із Фондом державного майна України виключити з переліку об`єктів великої приватизації державної власності та переліку об`єктів малої приватизації державної власності належні державі пакети акцій операторів систем розподілу електричної енергії з подальшим визначенням Міністерства енергетики України органом управління такими пакетами акцій.

Пунктами 1, 3 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1222-р від 15.09.2021 «Деякі питання управління об`єктами державної власності» внесено зміни у додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2019 «Про затвердження переліку об`єктів великої приватизації державної власності», зокрема, виключено з відповідного переліку 60,2475 % акцій ПАТ «Запоріжжяобленерго», а також передано Міністерству енергетики повноваження з управління вказаними корпоративними правами, що належать державі у статутному капіталі даного акціонерного товариства.

Відтак завершення процедури приватизації належних державі 60,2475 % акцій Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» не відбулося і вказане майно продовжує перебувати у державній власності.

З огляду на викладене, право власності держави на 60,2475 % акцій Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» забезпечує їй вирішальний вплив на діяльність вказаного товариства, у зв`язку з чим останнє у розумінні частини третьої статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» є суб`єктом господарювання державного сектору економіки. Сам по собі факт передачі цього пакета акцій до статутного капіталу Акціонерного товариства «Українські розподільні мережі», яке створено державою і 100 % акцій якого належить державі, не призводить до зміни державної форми власності на ці 60,2475 % акцій Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», а тому не зумовлює неможливості віднесення боржника у даній справі до суб`єктів господарювання державного сектору економіки.

Доводи відповідача стосовно відсутності державної частки у статутному капіталі АТ «Запоріжжяобленерго» судом до уваги не приймаються, оскільки державна частка у товаристві боржника існує не безпосередньо, а через Акціонерне товариство «Українські розподільні мережі», у зв`язку з чим саме Акціонерне товариство «Українські розподільні мережі» включено у перелік акціонерів боржника.

Водночас визначальним критерієм віднесення юридичної особи до суб`єктів господарювання державного сектору економіки є не формальна безпосередність участі держави у статутному капіталі, а наявність у держави вирішального впливу на діяльність такої особи. Вирішальний вплив у розумінні частини третьої статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» може здійснюватися як безпосередньо, так і опосередковано через іншу юридичну особу, 100 % акцій якої належить державі. Інше тлумачення призвело б до формального обходу вимог закону шляхом багаторівневого структурування корпоративної участі держави, що суперечило б меті правового регулювання та принципу пріоритету змісту над формою.

Суд не може залишити поза увагою, що багаторівнева корпоративна структура володіння акціями не повинна використовуватися як інструмент уникнення спеціального правового режиму, встановленого для суб`єктів державного сектору економіки. Правова кваліфікація повинна ґрунтуватися на економічній та управлінській реальності, а не на формальному розмежуванні суб`єктів корпоративного права. Якщо держава через створене нею товариство володіє контрольним пакетом акцій і зберігає можливість визначати стратегічні рішення юридичної особи, то ця юридична особа не може розглядатися як така, що вибула із державного сектору лише з огляду на технічну трансформацію структури володіння.

Відсутність АТ «Запоріжжяобленерго» у Реєстрі (переліку) суб`єктів господарювання державного сектору економіки, який розміщений на сайті Фонду державного майна України, також не спростовує висновку про те, що боржник належить до підприємств відповідного сектору через призму наявності необхідних кваліфікуючих ознак, визначених частиною третьою статті 3 Закону України «Про управління об`єктами державної власності». Обставина відсутності відповідача у вищенаведеному переліку не спростовує факту існування наведених ознак, тим більше, що законодавець безпосередньо не пов`язує набуття юридичною особою статусу суб`єкта господарювання державного сектору економіки з фактом ведення Фондом державного майна України будь-яких реєстрів (переліків).

За таких обставин, враховуючи положення частини четвертої статті 345-1 ГПК України, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів повного виконання боржником наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г та існування відкритого виконавчого провадження з його примусового виконання, а також з огляду на те, що боржником, який не виконує судове рішення, є суб`єкт державного сектору економіки, суд враховує, що у даному випадку право стягувача на звернення з відповідною заявою не обмежується виключно характером спору, а, виходячи з вищенаведених обставин, в силу вказівки процесуального закону прямо передбачене частиною четвертою статті 345-1 ГПК України, враховуючи вирішальний вплив держави на діяльність боржника через створене нею товариство, 100 % акцій якого належить державі.

Аналогічних висновків дійшов суд апеляційної інстанції в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2026 у справі № 5009/761/12.

Надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним у звіті про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г, суд враховує, що АТ «Запоріжжяобленерго» здійснює свою господарську діяльність з розподілу електричної енергії на території всієї Запорізької області згідно ліцензії виданої НКРЕКП (постанова № 1415 від 13.11.2018). Товариство є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з переліком, який зазначений в наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (зі змінами) 64 територіальні громади Запорізької області розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Загальна кількість територіальних громад Запорізької області становить 67.

Вся територія Запорізької області знаходиться в Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786. Запорізька міська територіальна громада Запорізької області з 01.02.2023 по теперішній час відноситься до зони можливості бойових дій. По області проходить лінія бойового зіткнення.

Зазначене свідчить про те, що на сьогодні існують надзвичайні обставині, які об`єктивно ускладнюють виконання рішення.

Знаходження такої кількості території Запорізького регіону в тимчасовій окупації або в зоні проведення воєнних (бойових) дій значним чином відображається на діяльності відповідача: - споживачі не оплачують спожиту та розподілену електричну енергії; - постійні пошкодження та руйнування енергетичної інфраструктури через воєнні бойові дії. (Значна кількість руйнувань енергосистеми на території Запорізької області, а проводити аварійно-відновлювальні роботи неможливо через активні бойові дії та недопуск до місць пошкодження обладнання з боку військових.).

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» 16.11.2021 № 1882-IX АТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством критичної інфраструктури, його стабільна та безперебійна робота є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області.

Головний пріоритет АТ «Запоріжжяобленерго» забезпечення безперебійного живлення об`єктів критичної інфраструктури, підприємств, будинків мешканців області. Саме від роботи Операторів систем розподілу, у тому числі, АТ «Запоріжжяобленерго», залежить чи дійде за розподільчими мережами струм з потрібною пропускною спроможністю до відповідних об`єктів споживачів.

Об`єкти енергетичної інфраструктури Товариства знаходяться під постійними обстрілами, а обсяги аварійно-ремонтних робіт не мають аналогів із мирним часом навіть за найгірших стихійних явищ, які відбувалися в регіоні. В місті Запоріжжя за останній час зазнали пошкоджень об`єкти електроенергетики: ПС-150 кВ Супутник, ПС-150 кВ Правобережна, ПС-150 кВ Новозапорізька, ПС-150 кВ Алюмінієва, ПС-150 кВ Лікарняна, ПС-150 кВ Олександрівська. В області практично знищені: ПС-150 кВ Марганецька, ПС-150 кВ Оріхів, ПС-150 кВ Гуляйполе. Крім того, умови сьогодення потребують виконання робіт з додаткового захисту 53 підстанцій Товариства (будівництво захисних споруд для трансформаторів), вартість яких орієнтовно складає 1,5 млрд.грн.

Для належного здійснення розподілу електричної енергії в реаліях сьогодення необхідне постійне обслуговування електричних мереж, що потребує не тільки самовідданості працівників підприємства працювати з ризиком для життя, а й вкладення значних коштів на аварійно - відновлювальні роботи.

Таким чином, реальні обставини щодо безпекової ситуації в місті Запоріжжя, посилення протягом червня серпня 2026 року ворожого терору регіону із застосування великої кількості ракетно-дронових атак, ФПВ-дронів, КАБів, об`єктивно свідчить про негативний вплив цих обставин на можливість АТ «Запоріжжяобленерго» виконати в добровільному порядку судовий наказ Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г.

Крім того, з огляду на близькість початку опалювального сезону 2026-2027 років (який за інформацією ЗМІ, в тому числі державних буде вкрай складеним для України) та необхідність технічної і технологічної підготовки до нього суд, погоджується з доводами боржника про доцільність першочергового спрямування коштів Товариства на забезпечення сталої та безперебійної роботи енергосистеми як міста Запоріжжя та Запорізької області, так і держави в цілому.

Разом із тим, суд зазначає, що у справі «Фуклєв проти України» (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

В тексті рішенні від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої п. 1 ст. 6 Конвенції.

Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП Фея та інші проти України» свідчить про однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.

Європейськими інституціями неодноразово зазначалося, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Звіт про виконання судового рішення є інструментом судового контролю за добровільним виконанням остаточних судових рішень органами державної влади, суб`єктами господарювання державного чи комунального сектору економіки, і подається незалежно від стадії виконавчого провадження чи наявності підстав для його зупинення.

Суд зазначає, що у даній справі звіт боржника не відповідає вимогам частини 2 статті 345-3 ГПК України, оскільки не містить відомостей про орієнтовні строки виконання рішення суду у повному обсязі та їх обґрунтування. При цьому, посилання боржника на абстрактну неможливість виконання рішення суду «до завершення воєнного стану» не може розцінюватися судом як додержання боржником вимог частини 2 статті 345-3 ГПК України.

На підставі вищевикладених обставин, беручи до уваги баланс інтересів сторін та право на справедливий судовий розгляд, ефективний судовий захист та очікування належного виконання судового рішення, поданий АТ «Запоріжжяобленерго» звіт не відповідає вимогам ч.2 ст.345-3 ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом.

Суд враховує, що встановлення судового контролю не порушує прав боржника, не покладає на нього нових матеріально-правових обов`язків та не змінює змісту судового рішення. Такий захід має виключно процесуальний характер і спрямований на забезпечення належного виконання вже існуючого обов`язку. Водночас відмова у застосуванні цього механізму за наявності передбачених законом умов створювала б ризик перетворення судового рішення на декларативний акт, що суперечить принципу верховенства права.

Зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення не є санкцією, має виключно контрольний характер і спрямоване на забезпечення прозорості та підзвітності виконання рішення. Враховуючи статус боржника та тривалість невиконання судового рішення, такий захід є пропорційним, розумним та необхідним.

Відповідно до частини першої статті 345-4 ГПК України за наслідками розгляду звіту боржника суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 345-2 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду не зупиняє її виконання.

Частиною 3 ст. 345-4 ГПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 345-2 ГПК України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання боржником відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у прийнятті Звіту АТ «Запоріжжяобленерго» про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г та встановлення нового строку для подання звіту відповідно до ч. 3 ст. 345-2 ГПК України.

Частиною 3 ст. 345-4 ГПК України визначено, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу, а також може додатково встановити новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 345-2 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 345-4 ГПК України суд застосовує до боржника захід процесуального примусу у виді штрафу за правилами статті 135 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 135 ГПК України унормовано, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи передбачене ч. 1 ст. 135 ГПК України право, а не обов`язок суду стягнути в дохід державного бюджету штраф з керівника боржника, суд у даному конкретному випадку вважає раціональним не застосовувати заходи процесуального примусу до боржника чи його керівника, оскільки це жодним чином не вплине на виконання судового рішення, а лише створить додаткове фінансове навантаження для боржника.

Керуючись ст., ст. 234, 235, 342, 345-1, 345-2, 345-4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ

1. Відмовити Акціонерному товариству «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя у прийнятті Звіту про виконання судового наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г (вх. № 14561/08-08/26 від 06.07.2026).

2. Зобов`язати «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) надати суду звіт про виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2015 у справі № 908/841/15-г у строк протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали суду.

3. Направити копію ухвали сторонам по справі та органу ДВС.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку. Ухвала підписана 03.08.2026.

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46.

«Гаряча» телефонна лінія суду функціонує за номером (061) 764-89-30.

Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.

Суддя Н.Г. Зінченко

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.