Постановление суда № 138714959, 31.07.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 22/190/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

31.07.2026 Справа № 908/3070/25

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Бойко Н.А., розглянувши в судовому засіданні матеріали заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго про заміну сторони правонаступником у справі № 908/3070/25

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго, 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 85; ідентифікаційний код юридичної особи 19480600

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехсоюз, 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 1-Г; ідентифікаційний код юридичної особи 40672951

про стягнення коштів

за участі представників сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Підпалий О.В., представник, довіреність № 52 від 30.12.2025;

від відповідача: не з`явився;

установив

21.07.2026 через підсистему Електронний суд від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго суд отримав заяву про заміну сторони правонаступником (вих. б/н, сформована у підсистемі 21.07.2026).

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.07.2026 заяву передано на розгляд раніше визначеному у судовій справі головуючому судді Ярешко О.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області від 21.07.2026 № П-164/26, враховуючи перебування судді Ярешко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/3070/25 для розгляду заяви про заміну сторони правонаступником.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 вищезазначену заяву передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою від 24.07.2026 суд прийняв заяву до розгляду, засідання з розгляду заяви призначив на 31.07.2026 о 10:00.

Ухвалою від 30.07.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Технічна фіксація судового засідання 31.07.2026 здійснювалась за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

Представник відповідача у засідання не прибув.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання заміни сторони виконавчого провадження.

Суд визнав за можливе розглянути по суті заяву про заміну сторони у виконавчих провадженнях за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Судом перевірені повноваження присутнього в засіданні представника позивача. Відводів складу суду не заявлено.

В обґрунтування вимог заяви про заміну сторони правонаступником, позивач посилається на те, що рішенням суду позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехсоюз (ідентифікаційний код 40672951) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (ідентифікаційний код 19480600) 84 991,02 грн заборгованість за поставлену електричну енергію, 2422,40 грн судовий збір. На виконання рішення видано накази. Позивач направив наказ на примусове виконання до державної виконавчої служби за місцезнаходженням відповідача. Проте, наказ було повернуто стягувачу без прийняття до виконання через не відповідність виконавчого документу вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». При перевірці статусу боржника за наказом за інформацією, розміщеною на сайті https://usr.minjust.gov.ua/ стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю Автотехсоюз (ідентифікаційний номер 40672951) змінило своє найменування та адресу, а саме на: Товариство з обмеженою відповідальністю РККР-Плюс (01133, місто Київ, б. Лесі Українки, буд. 11, ідентифікаційний код 40672951). При цьому ідентифікаційний номер юридичний особи 40672951 не змінився. Просить здійснити заміну відповідача у справі на його правонаступника; внести зміни в рішення суду від 10.12.2025 у справі № 908/3070/25 та видати накази на примусове виконання рішення.

Розглянувши заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У провадженні Господарського суду Запорізької області у складі судді Ярешко О.В. перебувала справа № 908/3750/25 за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехсоюз про стягнення 84 991,02 грн заборгованості за поставлену електричну енергію.

Ухвалою від 13.10.2025 суд відкрив провадження у справі № 908/3070/25, яке вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін.

Згідно із офіційним відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, отриманих на запит суду у відповіді № 1861645 від 07.10.2025, відповідач у справі Товариство зо обмеженою відповідальністю Автотехсоюз зареєстрований в єдиному державному реєстрі за кодом 40672951 та за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, буд. 1-Г.

10.12.2025 у справі № 908/3070/25 суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 84 991,02 грн заборгованості за поставлену електричну енергію, 2422,40 грн судового збору.

Рішення суду від 10.12.2025 у справі № 908/3070/25 не було оскаржено в апеляційному порядку і набрало законної сили 31.12.2025.

07.01.2026 на виконання рішення видано наказ у справі № 908/3070/25 про примусове стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Автотехсоюз (вул. Фортечна, буд. 1-Г, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 40672951) на користь позивача Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 19480600) 84 991,02 грн заборгованості за поставлену електричну енергію, 2422,40 грн судового збору. У наказі зазначено, що відповідно до статті 12 Закону України Про виконавче провадження наказ може бути пред`явлений до примусового виконання в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Як свідчать матеріали справи, позивач вжив заходів щодо пред`явлення наказу суду від 07.01.2026 у справі № 908/3070/25 до примусового виконання до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (надалі виконавча служба).

03.04.2026 виконавча служба прийняла повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття дол. виконання з тих підстав, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, а саме: відсутній відповідний ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, оскільки за кодом ЄДРПОУ 40672951 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю РККР-Плюс.

Згідно з отриманої на запит суду відповіді № 3108503 від 31.07.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, станом на 31.07.2026 в реєстрі за ідентифікаційним кодом 40672951 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю РККР-Плюс з адресою місця знаходження: 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 11.

Зміною назви та адреси відповідача у справі позивач обґрунтовує необхідність здійснення процесуального правонаступництва.

Суд вваж є вказане твердження позивача хибним з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Частиною 1 статті 90 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, регламентуються Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (надалі Закон № 755).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 9 Закону № 755, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу: 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); 3) організаційно-правова форма; …10) місцезнаходження юридичної особи…

З аналізу положень Закону № 755 слідує, що зміна місцезнаходження та найменування юридичної особи підлягають державній реєстрації із внесенням відповідних змін в Єдиний державний реєстр.

Ні Цивільний кодекс України, ні Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань не містять заборони для зміни назви чи місця знаходження юридичної особи, і так само, не містять обмежень щодо кількості проведення таких змін назви чи місця знаходження.

Як доречно посилався позивач на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.12.2021 у справі № 910/14944/13, відповідно до положень статті 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Водночас, зміна найменування тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів в порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань". Зміна найменування юридичної особи не впливає на правоздатність цієї особи, оскільки залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом незалежно від найменування.

Так само, за аналогією, зміна місця знаходження юридичної особи не означає її реорганізацію, зокрема, перетворення, або створення нової юридичної особи.

Отже, зміна назви або місцезнаходження юридичної особи не призводять до створення нової юридичної особи. Це лише внесення змін до установчих документів вже існуючої юридичної особи та відомостей про неї в Єдиному державному реєстрі. Фактично продовжує існувати юридична особа, яка має певний ідентифікаційний код /один унікальний/, однак із іншим найменуванням та іншим місцем знаходження.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

В розумінні положень Господарського процесуального кодексу України зміна назви або місця знаходження сторони у справі не є підставою для здійснення правонаступництва сторони у справі. Правонаступництво відбувається тоді, коли одна юридична особа (з певним кодом ЄДРПОУ) набуває прав та обов`язків у зобов`язанні від іншої юридичної особи (з іншим, відмінним кодом ЄДРПОУ).

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України визначає, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Основні засади здійснення виконавчого провадження регламентовані положеннями Закону України Про виконавче провадження (далі Закон № 1404).

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону № 1404, сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Для здійснення заходів з виконання судових рішень державний виконавець в межах Закону № 1404 наділений доволі широким колом повноважень задля досягнення мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження, спрямованої на фактичне отримане стягувачем присудженого на його користь з боржника за судовим рішенням.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону № 1404, у разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

За приписами статті 24 Закону № 1404 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Відповідно до статті 25 Закону № 1404 передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Статтею 18 Закону № 1404 визначено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 затверджена Інструкція з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п. 6 розділу V Інструкції, виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі, зокрема, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 9 розділу V Інструкції про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

Отже законодавець визначив алгоритм дій на випадок зміни відомостей про юридичну особу боржника у виконавчому провадженні, які можуть відбутися на стадії примусового виконання рішення органом виконавчої служби.

З огляду на викладене вимога позивача про здійснення заміни відповідача у справі № 908/3070/25 правонаступником задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про внесення змін в рішення суду від 10.12.2025 у справі № 908/3070/25, то суд зазначає наступне.

Діючий Господарський процесуальний кодекс України не передбачає такої процесуальної дії, як внесення змін в текст рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Позивач не заявляє про допущення в тексті рішення описки чи арифметичної помилки.

Вимога позивача про видачу наказу про примусове виконання рішення є необґрунтованою, оскільки суд 07.01.2026 видав наказ у справі № 908/3070/25 про примусове стягнення коштів. Повторна видача наказів на примусове виконання рішення суду, навіть за умови здійснення процесуального правонаступництва сторони у справі, не передбачена вимогами ГПК України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про заміну сторони правонаступником.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України суд

ухвалив

У задоволенні заяви Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго про заміну сторони правонаступником у справі № 908/3070/25 відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 04.08.2026.

Суддя І. С. Горохов