Решение № 138714549, 03.08.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026м. ДніпроСправа № 904/6487/25 (904/2438/26)

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Первушина Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу

за позовом Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" (08301, Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вулиця Бежівка, будинок 10; ідентифікаційний код 20578712)

до відповідача Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)

про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 43 799,76 грн

в межах справи №904/6487/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансліт" (49100, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 120; ідентифікаційний код 38530114)

до боржника Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок ; ідентифікаційний код 05761620)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

І. СУТЬ СПОРУ

1. Стислий виклад позиції позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням Акціонерним товариством "Дніпроазот" зобов`язань за договором №154632 від 26.01.2021 на поставку хімічної продукції.

На виконання умов договору позивач сплатив відповідачу 305 448,72 грн, тоді як відповідач поставив продукцію на загальну суму 261 648,96 грн. У зв`язку з непоставкою товару на суму 43799,76 грн позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів, однак кошти повернуті не були.

У зв`язку з викладеним позивач просить стягнути з відповідача 43 799,76 грн сплачених за непоставлений товар коштів та судові витрати.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.

З приводу дотримання судом прав відповідача під час розгляду даної справи слід зазначити таке.

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Судом з`ясовано, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Враховуючи вказане, ухвала суду від 06.05.2026 була направлена учасникам справи засобами електронного зв`язку, зокрема, відповідачу в його Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду від 06.05.2026 вважається врученою відповідачу 07.05.2026, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа в Електронний кабінет відповідача в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (арк.с.28).

Господарський суд також наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 06.05.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136316740) надіслано судом 07.05.2026, зареєстровано в реєстрі 07.05.2026 та забезпечено надання загального доступу 08.05.2026, тобто завчасно; отже у відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості також ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Так, ухвалою суду від 06.05.2026, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем в електронному вигляді (07.05.2026), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 22.05.2026.

Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Отже, станом на 03.08.2026 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання

До Господарського суду Дніпропетровської області 01.05.2026 через підсистему "Електронний суд" Комунальне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" звернувся із позовом до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 43 799,76 грн.

Позовна заява подана в межах справи №904/6487/25 про банкрутство Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620)

Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2026 матеріали позовної заяви №904/6487/25 (904/2438/26) передано на розгляд судді Первушину Ю.Ю.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 вказану позовну заяву відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Спір у справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №154632 від 26.01.2021 на поставку хімічної продукції (гіпохлориту натрію), що призвело до неповернення позивачу грошових коштів у розмірі 43 799,76 грн, сплачених за товар, який відповідачем поставлений не був.

Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:

(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови.

(2) Факт виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором.

1. Укладення та умови договору та додаткової угоди.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2021 між Акціонерним товариством "Дніпроазот", як постачальником, та Комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал", як покупцем, було укладено договір №154632 поставки хімічної продукції (далі - договір; арк. с. 7-9), відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався протягом строку дії договору поставити (передати у власність) покупцю визначену цим договором продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти таку продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені договором.

Згідно із положеннями пункту 1.2. договору предметом поставки за цим договором є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення, - згідно Класифікатору ДК 021:2015 код 24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (Гіпохлорит натрію, марка "А") (надалі - "Хімічна продукція").

Умовами пункту 1.3. договору передбачено, що кількість та ціна хімічної продукції, що підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку Хімічної продукції (надалі - "Специфікації на поставку Хімічної продукції"). Специфікації на поставку Хімічної продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами цього договору.

Так, відповідно до специфікації № 1 від 26.01.2021 (арк.с. 9) сторони погодили поставку Гіпохлориту натрію, марка "А" (код УКТ ЗЕД 2828 90 00 00), у кількості 31,0 тонни, за ціною 356 376,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 59 396,00 грн.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що якість хімічної продукції повинна відповідати ТУ У 20.1-05761620-001:2019 "Гіпохлорит натрію. Технічні умови". Постачальник засвідчує якість хімічної продукції паспортом/сертифікатом якості/декларацією відповідності тощо. Один примірник паспорту про якість надсилається разом з вантажем (хімічною продукцією), якщо сторони не погодять інше.

Відповідно до пункту 1.5 договору хімічна продукція поставляється в тарі, що є власністю постачальника. Хімічна продукція переливається в тару покупця силами постачальника.

Згідно із пунктом 2.1. договору загальна вартість цього договору складає 356 376,00 грн з урахуванням 20% ПДВ.

Оплата хімічної продукції здійснюється покупцем в безготівковому порядку, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 2.2. договору).

Умовами пункту 2.3. договору визначено, що хімічна продукція повинна бути оплачена покупцем протягом 10 календарних днів від дати поставки цієї хімічної продукції.

Ціна хімічної продукції може змінюватись залежно від змін ціни заводу-виробника, про що постачальник має письмово повідомляти покупця протягом 10 календарних днів (пункт 2.4. договору).

В ціну хімічної продукції входить вартість поставки. Вартість поставки може змінюватись у разі змін ринкової ціни на паливо не менше ніж на 10%, про що Постачальник повідомляє письмово покупця протягом 10 календарних днів (пункт 2.5. договору).

Відповідно до пункту 2.6 договору після направлення покупцю повідомлення про зміну ціни хімічної продукції постачальник вправі відмовитись від постачання хімічної продукції за раніше погодженою сторонами ціною. У разі згоди покупця зі зміною ціни сторони підписують специфікацію на поставку хімічної продукції зі зміною ціни до цього договору, яка стає його невід`ємною частиною і є підставою для подальшого постачання хімічної продукції покупцю. У разі непогодження покупцем запропонованої ціни, тобто у разі надходження постачальнику відмови покупця від погодження запропонованої ціни чи ненадходження постачальнику в межах вказаного ним у повідомлені строку для надання відповіді письмової згоди покупця із запропонованою ціною, сторони вважаються такими, що не пов`язані будь-якими зобов`язаннями, правами чи обов`язками, що виникнуть чи мають виникнути за цим договором в майбутньому.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що перерахування покупцем грошових коштів до отримання від постачальника повідомлення про погодження письмової заявки на постачання хімічної продукції не вважається попередньою оплатою за хімічну продукцію і не створює у постачальника зобов`язань по поставці хімічної продукції покупцю. У даному випадку хімічна продукція залишається неоплаченою, а кошти повертаються покупцю на його письмову вимогу.

Постачання хімічної продукції покупцеві здійснюється постачальником на умові (базисі) поставки: склад покупця (пункт 3.1. договору).

Пунктом 3.2. договору, зокрема, передбачено, що хімічна продукція постачається покупцю окремими партіями. Кількість хімічної продукції, що підлягає поставці в кожній партії, погоджується сторонами з урахуванням їх економічних інтересів, виробничих потужностей та виробничого циклу постачальника. З метою погодження поставки партії хімічної продукції покупець надає постачальнику оформлені письмові або телефонні заявки на постачання хімічної продукції за договором. Покупець зобов`язаний зазначити у заявці на постачання хімічної продукції наступну обов`язкову інформацію: номер та дата даного договору; найменування Хімічної продукції, яку необхідно поставити покупцю; кількість хімічної продукції, яку необхідно поставити покупцю в партії; кінцева дата поставки хімічної продукції.

Отримавши письмову заявку покупця на постачання хімічної продукції, постачальник розглядає її та, у разі можливості поставити заявлену в ній кількість хімічної продукції, погоджує її з покупцем (пункт 3.3. договору).

Після погодження заявки на постачання хімічної продукції покупець зобов`язаний погодити з постачальником дату, час прибуття до місця поставки, його представників для прийняття і одержання хімічної продукції. Пропозиція Постачальнику щодо дати і часу прибуття представника(ів) Покупця до місця поставки повинна бути зроблена Покупцем заздалегідь, але не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до очікуваної Покупцем дати прибуття його представника(ів) до місця поставки (пункт 3.4. договору).

Постачання партії хімічної продукції здійснюється на підставі погоджених умов оплати, що зазначені у п. 2.3. цього договору (пункт 3.5. договору).

Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов`язання по поставці хімічної продукції покупцю, з момент надання певної кількості (партії) хімічної продукції в розпорядження покупця. Ризик втрати чи пошкодження Хімічної продукції, право власності на замовлену покупцем хімічну продукцію, а також обов`язок несення витрат, пов`язаних з хімічною продукцією, переходять від постачальника до покупця в момент виконання постачальником своїх зобов`язань по поставці Хімічної продукції (пункт 3.6. договору).

Постачальник зобов`язаний видати покупцю по першій події (отримання грошових коштів або відвантаження товару) податкову накладну, оформлену згідно з правилами , встановленими п.201.1 Податкового кодексу України (пункт 3.7. договору).

Оформлена постачальником податкова накладна має бути зареєстрована постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня виникнення податкових зобов`язань (пункт 3.8. договору).

Згідно із умовами пункту 4.1 договору приймання хімічної продукції за кількістю проводиться покупцем у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 (з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 4.2 договору приймання хімічної продукції за якістю проводиться покупцем у відповідності з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (з наступними змінами та доповненнями). Якщо при прийманні Хімічної продукції виявиться невідповідність її якості вимогам стандартів, технічних умов, цьому договору чи даним, зазначеним в документах, що посвідчують якість Хімічної продукції, покупець зобов`язаний призупинити подальше приймання Хімічної продукції, забезпечити схоронність Хімічної продукції, а також вжити заходів щодо попередження погіршення її якості та уникнення змішування Хімічної продукції з іншою однорідною продукцією. Про факт виявлення невідповідності якості Хімічної продукції вимогам стандартів, технічних умов, цьому Договору чи даним, зазначеним в документах, що посвідчують якість Хімічної продукції, Покупцем складається проміжний акт за підписами осіб, що проводили приймання Хімічної продукції. Одночасно з призупиненням приймання Хімічної продукції Покупець зобов`язаний викликати для обов`язкової участі в продовженні приймання Хімічної продукції і складання двостороннього акту представника Постачальника.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що акти про нестачу хімічної продукції, акти про невідповідність якості хімічної продукції вимогам стандартів, технічних умов, цьому договору чи даним, зазначеним в документах, що посвідчують якість хімічної продукції, повинні складатися згідно з умовами цього договору.

Претензії щодо кількості та/або якості поставленої Хімічної продукції, за їх наявності, пред`являються покупцем постачальнику в письмовій формі. Зміст і обґрунтування претензії повинні бути підтверджені доданим до претензії актом, складеним відповідно до умов п.п. 4.1., 4.2, 4.3. договору. Непред`явлення Покупцем до Постачальника протягом 10 календарних днів з моменту виконання останнім своїх зобов`язань по поставці Хімічної продукції претензії щодо якості хімічної продукції означає, що поставлена Хімічна продукція прийнята покупцем по якості в повному обсязі, без зауважень і без відповідних майнових / немайнових вимог до Постачальника (пункт 4.4. договору).

Умовами пункту 5.1 договору сторони передбачили, що за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, а також за виниклі внаслідок невиконання та/або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором негативні наслідки, сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Постачальник несе відповідальність за прострочення поставки хімічної продукції у погоджений сторонами строк. У випадку прострочення поставки постачальник, за вимогою покупця, зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно поставленої Хімічної продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової

ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення (пункт 5.2. договору).

Покупець несе відповідальність за прострочення термінів оплати Хімічної продукції, які передбачені п. 2.3 договору. У разі порушення умов оплати покупець, за вимогою постачальника, зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення. (пункт 5.3. договору).

Сплата сторонами визначених цим договором та чинним в Україні законодавством штрафних санкцій не звільняє їх від обов`язку виконання вимог передбачених цим договором (пункт 5.4. договору).

Всі спори та розбіжності, що виникатимуть з цього договору або у зв`язку із ним, сторони намагатимуться вирішувати шляхом здійснення переговорів між собою. Досудовий порядок врегулювання таких спорів є обов`язковим для обох сторін. Будь-який спір, що виник з цього договору або у зв`язку із ним і не був врегульований сторонами у досудовому порядку, може бути переданий для розгляду та остаточного вирішення до господарського суду за місцем знаходження постачальника відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 7.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2021 року.

Договір складений українською мовою у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу. Після укладення цього договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри з питань, що так чи інакше стосуються предмету цього договору, втрачають юридичну силу (пункт 7.2. договору).

Зміни та доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими на те представниками сторін та скріплені печатками сторін Сторони домовилися, що пересилання стороною по факсу примірника договору, змін чи доповнень до нього, підписаних та скріплених печаткою відповідної сторони, свідчить про її повну та безумовну згоду на укладення цього Договору, внесення змін чи доповнень до нього. Факсимільні копії документів, в тому числі цього договору, що надаються сторонами один одному в ході виконання ними своїх зобов`язань за цим договором, мають юридичну силу (пункт 7.3. договору).

Відповідно до пункту 7.4 договору усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.

Згідно із пунктом 7.5 договору у випадку зміни зазначених в цьому договорі місцезнаходження, банківських та інших реквізитів сторін, включаючи статус платника податку на прибуток, сторона договору, у якої настали такі зміни, зобов`язується повідомити про це іншу сторону протягом 10 календарних днів з моменту настання таких змін.

Судом встановлено, що у вказаному договорі та специфікації до нього сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання.

У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.

2. Виконання позивачем договірних зобов`язань

Позивачем на виконання умов договору поставки №154632 від 26.01.2021, відповідно до умов специфікації №1 від 26.01.2021 та виставлених рахунків було здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 305 448,72 грн, що підтверджується наступними документами: №465 від 30.03.2021 на суму 43 914,72 грн (арк.с. 14); - заключною банківською випискою за 07.05.2021 (рядок 3), сума перерахування 45 034,20 грн (арк. 14 на звороті - 15); заключною банківською випискою за 12.07.2021 (рядок 11), сума перерахування 44 604,48 грн (арк. 15 на звороті); заключною банківською випискою за 31.08.2021 (рядок 21), сума перерахування 43 799,76 грн (арк. 15 на звороті); №1592 від 21.10.2021 на суму 39 495,89 грн (арк. с. 17); №1738 від 17.11.2021 на суму 1 345,03 грн (арк. с. 17 на звороті); №1935 від 17.12.2021 на суму 43 799,76 грн (арк. с. 18); №1948 від 21.12.2021 на суму 43 454,88 грн (арк. с. 18 на звороті).

3. Неналежне виконання відповідачем свої договірних зобов`язань

Відповідач, всупереч умовам договору та приписам статей 530, 693 Цивільного кодексу України, не забезпечив своєчасної та повної поставки хімічної продукції - гіпохлориту натрію, поставивши позивачу товар лише на суму 261 648,96 грн із загальної суми здійсненої попередньої оплати 305 448,72 грн, унаслідок чого непоставленим залишився товар на суму 43 799,76 грн.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту поставки товару у повному обсязі або повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати за непоставлений товар, а відтак заявлені позовні вимоги належним чином не спростовані.

ІV. МОТИВИ СУДУ

1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із статтею 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов`язання, є нікчемним.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до приписів статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15.10.2013 року по справі №5011-42/13539-2012/3-30гс13, від 08.02.2019 у справі №909/524/18.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 3-127гс11, а також Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 5.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 у справі №906/540/22).

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 наголосив на тому, що посилання на форс-мажор як на обставину, що звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, є правом сторони, яка допустила таке порушення. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов`язання боржником, а не причини, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).

2. Оцінка судом доказів та позицій сторін

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, 26.01.2021 між Акціонерним товариством "Дніпроазот", як постачальником, та Комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал", як покупцем, було укладено договір №154632 поставки хімічної продукції, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався протягом строку дії договору поставити (передати у власність) покупцю визначену цим договором продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти таку продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені договором.

Згідно із положеннями пункту 1.2. договору предметом поставки за цим договором є визначена родовими ознаками продукція виробничо-технічного призначення, - згідно Класифікатору ДК 021:2015 код 24310000-0 Основні неорганічні хімічні речовини (Гіпохлорит натрію, марка "А") (надалі - "Хімічна продукція").

Умовами пункту 1.3. договору передбачено, що кількість та ціна хімічної продукції, що підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку Хімічної продукції (надалі - "Специфікації на поставку Хімічної продукції"). Специфікації на поставку Хімічної продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами цього договору.

Так, відповідно до специфікації № 1 від 26.01.2021 (арк.с. 9) сторони погодили поставку Гіпохлориту натрію, марка "А" (код УКТ ЗЕД 2828 90 00 00), у кількості 31,0 тонни, за ціною 356 376,00 грн, у тому числі ПДВ 20% 59 396,00 грн.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 252 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановив суд, позивачем на виконання умов договору поставки №154632 від 26.01.2021, відповідно до умов специфікації №1 від 26.01.2021 та виставлених рахунків було здійснено попередню оплату товару на суму у загальному розмірі 305 448,72 грн, що підтверджується наступними документами: №465 від 30.03.2021 на суму 43 914,72 грн (арк.с. 14); - заключною банківською випискою за 07.05.2021 (рядок 3), сума перерахування 45 034,20 грн (арк. 14 на звороті - 15); заключною банківською випискою за 12.07.2021 (рядок 11), сума перерахування 44 604,48 грн (арк. 15 на звороті); заключною банківською випискою за 31.08.2021 (рядок 21), сума перерахування 43 799,76 грн (арк. 15 на звороті); №1592 від 21.10.2021 на суму 39 495,89 грн (арк. с. 17); №1738 від 17.11.2021 на суму 1 345,03 грн (арк. с. 17 на звороті); №1935 від 17.12.2021 на суму 43 799,76 грн (арк. с. 18); №1948 від 21.12.2021 на суму 43 454,88 грн (арк. с. 18 на звороті).

Однак, відповідач, всупереч умовам договору та приписам статей 530, 693 Цивільного кодексу України, не забезпечив своєчасної та повної поставки хімічної продукції - гіпохлориту натрію, поставивши позивачу товар лише на суму 261 648,96 грн із загальної суми здійсненої попередньої оплати 305 448,72 грн, унаслідок чого непоставленим залишився товар на суму 43 799,76 грн.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту поставки товару у повному обсязі або повернення сплаченої позивачем суми попередньої оплати за непоставлений товар, а відтак заявлені позовні вимоги належним чином не спростовані.

Зі змісту частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.

Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.

Суд також бере до уваги, що відповідач не заявляв про наявність обставин непереборної сили (форс-мажору), які могли б вплинути на належне виконання зобов`язань за договором поставки.

Суд також зауважує, що відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України, боржник звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо доведе, що таке порушення сталося не з його вини. Водночас обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на боржника.

У цій справі відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що порушення умов договору сталося з причин, що не залежать від його волі. Зокрема, відповідач не навів обставин, які б свідчили про вжиття ним усіх можливих заходів для належного виконання зобов`язань або мінімізації шкоди у разі неможливості виконання, як це передбачено частиною третьою статті 614 Цивільного кодексу України.

Натомість матеріали справи свідчать про відсутність будь-яких активних дій з боку відповідача щодо інформування позивача, забезпечення альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, що унеможливлює визнання його дій сумлінними. Відтак, підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання відсутні.

Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини виробила конструкцію "legitimate expectations" (українською - "правомірні очікування"). Пояснюючи сутність конструкції, Європейський суду з прав людини зазначає про необхідність більш широкого розуміння терміну майна (possessions), зазначеного у статті 1 Першого Протоколу Конвенції, згідно з яким до майна входить як наявне майно, так і активи, включаючи вимоги, щодо яких заявник може стверджувати про наявність у нього щонайменше "правомірного очікування" ефективного отримання майнового права. Таким чином, Європейський суд з прав людини зазначає, що "правомірне очікування" отримання майна може розраховувати на захист за Першим Протоколом Конвенції. Якщо сутністю вимоги особи є її майновий інтерес, то особа може вважатися такою, що має "правомірне очікування", якщо в національному праві є достатні підстави для існування такого інтересу. Зокрема, якщо існує судова практика національних судів щодо підтвердження його існування.

Суд наголосив, що концепція майна, до якого входить "правомірні очікування", має автономне значення, незалежне від класифікації та критеріїв майна в національному праві, а також що "правомірне очікування" має містити вимогу, що є більш істотною та конкретною, ніж просто сподівання, або таку, що залежить від майбутніх непевних обставин. Вимога вважається майном лише тоді, коли є належне визнання, що вона може отримати примусовий захист.

У даній справі суд вважає, що позивач мав правомірне очікування отримання товару, за яке ним було здійснено повну попередню оплату. Така вимога має безпосередній майновий інтерес, закріплений у договорі, підтверджений платіжними документами, специфікаціями, видатковими накладними, а також не заперечується відповідачем по суті. За змістом національного законодавства та практики Верховного Суду, така вимога підлягає примусовому захисту. Відтак, вона відповідає критерію "майна" у розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.

Також суд вказує, що статтею 26 Віденської конвенції "Про право міжнародних договорів"1969 року (ратифікована Україною 14 травня 1986 року) закріплено, що "кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись".

Вказане відображає принцип pacta sunt servanda, що діє як правова презумпція, що будь-який належно укладений договір: набуває сили закону для його сторін; підлягає виконанню в повному обсязі; повинен виконуватися добросовісно та вчасно. Тобто після укладення договору сторони юридично "зв`язані" його умовами.

З огляду на викладене, невиконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару, відсутність альтернативного способу отримання товару або повернення коштів, а також пасивна поведінка відповідача, яка свідчить про повне ігнорування вимог позивача, - порушує правомірні очікування позивача на отримання оплаченого товару та є втручанням у його майнові права. Така поведінка становить втрату легітимного очікування реалізації права власності, а тому вимагає ефективного судового захисту шляхом стягнення відповідної суми попередньої оплати.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором №154632 від 26.01.2021 на поставку хімічної продукції у розмірі 43 799,76 грн є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

V. Висновки Суду

Суди зобов`язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.

На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.

З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю та стягнення з відповідача на користь позивача 43 799,76 грн - заборгованості за договором №154632 від 26.01.2021 на поставку хімічної продукції

VІ. Судові витрати

Згідно із частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року в розмірі 3 328,00 грн.

Позовна заява Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" надійшла до господарського суду через систему "Електронний суд".

Згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви в даній справі про стягнення 43 799,76 грн складає: 3 328,00 грн (мінімальна ставка в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8 = 2 662,40 грн.

За розгляд позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №767 від 01.05.2026.

Суд звертає увагу, що при поданні позовної заяви в електронній формі за допомогою системи "Електронний суд" заявником сплачено судовий збір без застосування передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тобто позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі (3 328,00 грн), ніж встановлено законом. Відтак має місце переплата на суму 665,60 грн (3 328,00 - 2 662,40), яку позивач має право повернути з Державного бюджету України на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі подання до суду відповідного клопотання.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" до Акціонерного товариства "Дніпроазот" про стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 43 799,76 грн - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроазот" (51909, місто Кам`янське, вулиця С.Х. Горобця, будинок 1; ідентифікаційний код 05761620) на користь Комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" (08301, Київська область, Бориспільський район, місто Бориспіль, вулиця Бежівка, будинок 10; ідентифікаційний код 20578712) 43 799,76 грн (сорок три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять гривень сімдесят шість копійок) - заборгованості за договором №154632 від 26.01.2021 на поставку хімічної продукції та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) - судових витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 03.08.2026.

Суддя Ю.Ю. Первушин