Решение № 138712137, 03.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"03" серпня 2026 р. Справа № 363/1871/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на порушення відповідачкою договірних зобов`язань по сплаті коштів за наданий кредит, порушує питання про стягнення з останньої заборгованості в розмірі 27 420 грн. (4 000 грн. тіло кредиту, 21 420 грн. проценти за користування кредитом, 2 000 грн. - штраф) за договором про споживчий кредит №1106972323.07.2024 від 23 липня 2024 року, а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Представник позивача в судове засідання не прибув, в позові просив про розгляд справи за його відсутності, просив про задоволення позову.

Відповідачка, будучи повідомленою про розгляд справи, до суду повторно не прибула, участь у розгляді справи в суді не взяла, відзиву не подавала.

За змістом ст. 223 ЦПК України, повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, оскільки суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що23 липня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1106972323.07.2024, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором а33wtkc7.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.4., 1.5., 1.5.1., 1.6., 2.1., 2.2.2., 2.2.3. кредитного Договору, кредитодавець зобов?язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1,3. Договору: надати: позичальнику грошові кашти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у: п.1.2. Договору (далі - кредит), а. позичальник: зобов?язується повернути. кредитолавию кредит, сплатити проценти за користування кредитом (далі- плата) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовая та в строки/терміни, що визнанені договором.: кредит надається з метою задоволення потреб позичальника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 4000 грн. У валюті: Українська гривня.

Кредит надається/видається 2024 року загальним строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 23.07.2024 року. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів.

Повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником, відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту 1 сплати процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів): 18.07.2025 року.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту: включаючи проценти за користування кредитом (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 21480 гривень в грошовому виразі та 13900 відсотків річних у процентному значенні, (орієнтовна реальна річна процентна ставка). і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1 Договору. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 25 480 гривень: Денна процентна ставка становить 1.2, Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, денна процентна ставка а також строк кредиту, розраховані виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та позичальник виконає свої обов?язки. на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема здійснить платіж/платежі відповідно до графіку платежів:

Пільгова процентна ставка за користування кредитом становить: 1.2 відсотків з день. Особливості нарахування пільгової процентної ставки визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3. цього Договору.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 547.5 відсотків річних. Особливості нарахування стандартної (базової) процентної ставки процентів визначені п.п. 2.2.2., 2.2.3 цього Договору.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на банківську платіжну картку/особистий рахунок позичальника (уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживач);

Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. База для нарахування процентів: 4000.

За користуванням кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: пільгова процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.2% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується лише протягом пільговога періоду користування кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду нараховується стандартна процентна ставка. Стандартна процента ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується з першого дня стандартного періоду.

Із листа ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» №3868-1444231946-19122025 від 19 грудня 2025 року вбачається, що на рахунок ОСОБА_1 №5457-0825-0823-9345 перераховано 4 000 грн., номер транзакції в системі EasyPay 1444231946, платник ТОВ «ФК «Тайгер Фінанс», призначення платежу: видача кредитних коштів.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості №1106972323.07.2024 від 23 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 27 420 грн., з якої: 4000 грн. тіло кредиту, 21 420 грн. проценти за користування кредитом, 2 000 грн. - штраф.

Відповідачка взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором в повній мірі не виконує, термін сплати коштів порушено.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №1106972323.07.2024 від 23 липня 2024 року складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн та процентів в розмірі 21 420 грн., що в загальному розмірі становить 25 420 грн. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту та процентами відповідачкою суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Отже, пред`явлений позов в цій частині є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Що стосується питання про стягнення штрафу в розмірі 2 000 грн., який нараховувалася ОСОБА_1 позивачем згідно п. 4.5 Договору, то суд зазначає наступне.

Так, з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Судом встановлено, що прострочення відповідачкою сплати платежів сталося під час дії воєнного стану, в той час, коли кредитор всупереч вимог Закону нараховував відповідачці штраф за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором в розмірі 2 000 грн.

За таких обставин, оскільки вказаний штраф внаслідок невиконання зобов`язання нараховано позивачем під час дії воєнного стану, він підлягає списанню кредитодавцем, а не стягненню з відповідачки.

Отже, нарахування штрафу відповідачці в розмірі 2 000 грн. на вимогах Закону та наявних матеріалах справи не ґрунтуються, є безпідставними та недоведеними.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Отже, враховуючи викладене, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно статті 137 ЦПК України, зважаючи на предмет позову, його ціну, яка є меншою від заявленої суми витрат на правову допомогу, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг у малозначній, нескладній справі, враховуючи кількість судових засідань та їх проведення без участі представника позивача (за його заявою), вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн. є завищеними, які не відповідають критерію розумності, неспівмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи матиме надмірний характер.

Беручи до уваги викладене та пропорційно до розміру задоволених вимог, судові витрати, які складаються з оплати витрат на професійну правничу допомогу, визнаються судом обґрунтованими в цій справі на суму 2 500 грн. (підтверджені документально: договором про надання правової (правничої) допомоги №0207 від 02 липня 2025 року, актом наданих послуг №300 від 14 січня 2026 року до вказаного договору та детальним описом надання послуг до вказаного акту) та судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (платіжна інструкція АТ «Райффайзен Банк» №202 від 28 січня 2026 року), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача у зв`язку із частковим задоволенням позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь «Фінансової компанії «Тайгер-Фінанс» заборгованість за кредитним договором в розмірі 25 420 грн., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн., а всього 30 582 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят два) грн. 40 (сорок) коп.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його підписання.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Тайгер-Фінанс», знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, ЄДРПОУ 43561909.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя