Решение № 138711682, 22.07.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2229/25

2/296/1036/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ТОВ «Стар-Кар» Сидоренко О.А.,

представника відповідача ТОВ «Саміт Моторз Україна» Колодежного С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар», Товариства з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна» про захист прав споживача, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом, у якому просить:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар» на свою користь 34 000,00 грн сплачених за пошкодження автомобіля працівниками зазначеного підприємства;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар» на свою користь 80 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Саміт МОТОРЗ Україна», відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», замінити товар автомобіль Lexus LX500D 3.3, придбаний згідно з договором купівлі-продажу № 0305/02/23 від 28 лютого 2023 року, на такий же товар або на аналогічний з числа наявних у відповідача з відповідним перерахуванням ціни.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає наступне.

У період гарантійного обслуговування автомобіля Lexus LX500D 3.3, а саме 3 червня 2024 року, позивач звернувся до сервісного центру ТОВ «Стар-Кар» через несправність системи електронного регулювання правого переднього сидіння автомобіля. Сподіваючись, що несправність усунуть у його присутності, позивач спостерігав за роботою працівників технічного обслуговування. Проте внаслідок некваліфікованого втручання персоналу сервісного центру відбулося коротке замикання, через що з салону автомобіля пішов густий дим та з`явився стійкий запах горілої проводки.

У зв`язку з цим позивач був змушений залишити автомобіль у сервісному центрі для ремонту та ліквідації наслідків пошкодження до 12 червня 2024 року. На період проведення ремонту позивачу безоплатно надали в користування автомобіль підприємства.

12 червня 2024 року автомобіль повернули позивачу без усунення несправності та із забороною його подальшої експлуатації через відсутність необхідних запчастин. Зазначений факт підтверджується нарядом-замовленням від 12.06.2024 року .

10 липня 2024 року транспортний засіб повторно прийняли для проведення ремонту та усунення несправностей, після чого повернули власнику 23 липня 2024 року.

Незважаючи на те, що пошкодження системи регулювання сидіння виникло внаслідок прямого втручання працівників ТОВ «Стар-Кар» у період гарантійного обслуговування, позивач був змушений самостійно оплатити вартість ремонту в розмірі 34 000,00 грн, щоб повернути свій автомобіль.

Крім того, у позивача є обґрунтовані підстави вважати, що некваліфіковані дії працівників сервісного центру спричинили інші приховані дефекти та несправності автомобіля. У порушення вимог ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» товариством не була проведена експертизи за письмовою заявою позивача для встановлення причин виникнення недоліків, зокрема й тих, що з`явилися після втручання персоналу 3 червня 2024 року. Досудова претензія позивача, спрямована на адресу ТОВ «Стар-Кар», також була безпідставно відхилена відповідачем.

Позивач вважає, що такими діями відповідачі грубо порушили його законні права та інтереси як споживача.

У позовній заяві позивач зазначає, що порушення його законних прав як споживача з боку ТОВ «Стар-Кар» дає йому безумовне право на відшкодування моральної шкоди на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та статті 23 Цивільного кодексу України.

Позивач вказує, що протиправні дії працівників сервісного центру, які призвели до пошкодження його автомобіля, завдали йому душевних страждань і психологічного дискомфорту. Ситуація, що склалася, виснажує позивача, викликає психічне напруження, відчуття несправедливості. Це повністю порушило його звичний життєвий устрій і змусило докладати значних додаткових зусиль для організації повсякденного життя.

Оскільки чинним законодавством України не встановлено єдиної методики визначення грошового еквівалента моральних страждань, позивач, керуючись принципами розумності та справедливості, а також враховуючи значну вартість придбаного автомобіля (4 985 610,00 грн), оцінює розмір завданої йому моральної шкоди у 80 000,00 грн.

Позивач зазначає, що вказана сума базується на такому об`єктивному розрахунку: по 10 000,00 грн за кожен місяць із моменту порушення його прав, починаючи з 3 червня 2024 року. Розрахунок становить: 10 000,00 грн * 8 місяців періоду (із червня 2024 року по лютий 2025 року включно) = 80 000,00 грн.

Ухвалою від 05.03.2025 року справу прийнято до розгляду та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

29.04.2025 року від відповідача ТОВ «Стар-Кар» надійшов відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар» про стягнення 34 тис. грн., сплачених за пошкодження автомобіля, та 80 тис. грн. моральної шкоди відмовити в повному обсязі. Зазначає, що 03.06.2024 року позивач звернувся до сервісного центру ТОВ «Стар-Кар» з проблемою, яка полягала в тому, що не працювало регулювання сидіння ПП автомобіля LEXUS LX 500D, VIN НОМЕР_1 . При візуальному огляді сидіння та блоку керування сидіння було виявлено окислення блоку керування сидіння №2 ПП, що чітко видно на фото. При тестуванні функціоналу сидіння (без втручання в роботу блоку керування) пішло задимлення з блоку керування ПП сидіння. Очевидними були ознаки залиття блоку керування водою. Оскільки блок керування сидінням не є герметичним, потрапляння на нього рідини, і стало причиною несправності. Твердження позивача, що вказана несправність виникла саме внаслідок втручання працівників ТОВ «Стар-Кар», як і «обґрунтована підозра, що некваліфіковані працівники сервісного центру допустили і інші несправності прихованого характеру», не підтверджені жодним належним доказом. Також вказує, що після безоплатної діагностики, яка підтверджується Актом виконаних робіт №СК К-Д9444 від 12.06.2024 року Замовнику рекомендувалось замінити блок керуванням сидіння ПП №2. 10.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Стар-Кар» з запитом на проведення ремонту автомобіля, а саме заміни блоку керування сидіння. Ремонт був проведений належним чином, що підтверджується Актом виконаних робіт №СК-К-Д9801 від 23.07.2024 року, який був підписаний обома Сторонами. Підписанням даного Акту Замовник підтвердив наступне: 1) він оглянув виконані ТОВ «Стар-Кар» роботи; 2) виконані роботи відповідають умовам замовлення; 3) Замовник не має претензій та зауважень щодо кількості, обсягу, якості та вартості робіт; 4) Замовник приймає вищевказані роботи. Єдине зауваження ОСОБА_1 , зазначене в Акті виконаних робіт №СК-К-Д9801 від 23.07.2024 року, «не згоден з висновками експерта СТО». При цьому, не зазначено з якими саме висновками не згоден Замовник, немає посилання на такі висновки, адже в даному Акті жодні висновки не вказувались. Факт здійснення оплати згідно Акту виконаних робіт №СК-К-Д9801 від 23.07.2024 року є ще одним підтвердженням прийняття Замовником виконаних ТОВ «Стар-Кар» робіт та їх вартості. Викладене в позовних вимогах твердження позивача про те, що 34 тис. грн. сплачені ним за пошкодження автомобіля працівниками підприємства не відповідають дійсності, адже згідно Акту виконаних робіт №СК-К-Д9801 від 23.07.2024 року ОСОБА_1 сплатив 35 300, 00 грн. за виконані ТОВ «Стар-Кар» роботи, з яких 1300,00 грн. це вартість зняття та встановлення блоку керування, а 34 000,00 грн. вартість блоку керування сидінням. Отже, ТОВ «Стар-Кар» виконало роботи з заміни блоку керування сидінням автомобіля LEXUS LX 500D, VIN НОМЕР_1 належним чином та в повному обсязі, що підтверджується прийняттям таких робіт Замовником та їх повною оплатою. Інших звернень щодо недоліків в роботі блоку керування сидіння №2 ПП від позивача не надходило. Також вважає за необхідне звернути увагу, що оскільки даний випадок не відносився до гарантійних, зазначений ремонт було здійснено на загальних підставах. Щодо проведення експертизи блоку керування та автомобіля, то керуючись нормами чинного законодавства та об`єктивними обставинами ситуації, що склалась, ТОВ «Стар-Кар» листом від 31.07.2024 року вих. № 264 повідомило позивача, що не вбачає законних підстав для проведення експертизи автомобіля та блоку керування. Крім того, 23.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Стар-Кар» з претензією про повернення коштів та заміну товару. Оскільки несправність автомобіля виникла не з вини працівників ТОВ «Стар-Кар», листом від 01.11.2024 року вих. №394 позивачу було відмовлено в поверненні коштів за належним чином виконані ремонтні роботи. Щодо стягнення моральної шкоди, то як вже було зазначено, несправність блоку керування сидіння № 2 ПП автомобіля LEXUS LX 500D, VIN НОМЕР_1 виникла не з вини працівників ТОВ «Стар-Кар», тому в даному випадку відсутній склад цивільного правопорушення, і, як наслідок, підстава для стягнення з ТОВ «Стар-Кар» відшкодування моральної шкоди (а.с.28-38).

02.05.2025 року від відповідача ТОВ «Саміт Моторз Україна» надійшов відзив на позовну заяву в якому просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Саміт Моторз Україна» про захист прав споживача відмовити у повному обсязі. У відзиві вказує, що зважаючи на те, що ТОВ «Саміт Моторз Україна» є одним із дилерів офіційної мережі Лексус в Україні, діє під власним брендом «Сіті Плаза» та здійснює свою діяльність щодо продажу та обслуговування продукції Лексус самостійно, відповідно до укладеного Договору про призначення уповноваженого дилера продукції «Lexus», не є жодним чином пов`язаною особою з ТОВ «Стар-Кар» (як про це помилково стверджує позивач), а також враховуючи відсутність будь-яких звернень (заяв/претензій/вимог) до ТОВ «Саміт Моторз Україна» щодо встановлення та розгляду обставин, на які посилається позивач (гарантійність випадку, наявність недоліку/істотного недоліку) в передбаченому законодавством Порядку, вважає вимоги, заявлені позивачем до ТОВ «Саміт Моторз Україна» необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.70-72).

09.05.2025 року позивач подав до суду відповідь на відзив в якій зазначає наступне. Щодо доводів Відповідача про нібито наявність ознак залиття блоку керування сидінням до звернення в сервісний центр 03.06.2024 року, Позивач зазначає, що це твердження є необґрунтованим припущенням і не підтверджується належними доказами. По-перше, додані Відповідачем фотоматеріали не містять дати й часу створення, тому не можуть фіксувати стан блоку на момент первинного огляду. По-друге, під час прийняття автомобіля Відповідач не склав акт дефектування чи технічного стану із зазначенням слідів залиття, що позбавляє його права посилатися на такі дефекти після втручання в електрику. По-третє, візуальні ознаки окислення могли виникнути безпосередньо внаслідок короткого замикання, перегріву та конденсації під час тестування, а доказів наявності вологи до візиту Позивача не надано. Крім того, заявлені свідки є працівниками ТОВ «СТАР-КАР», а отже зацікавленими особами, чиї пояснення не є належними доказами в розумінні ст.ст. 76, 90 ЦПК України. Зважаючи на те, що задимлення салону відбулося безпосередньо під час дій персоналу СТО, причинно-наслідковий зв`язок між подачею живлення та пошкодженням майна є очевидним, а доводи Відповідача є лише спробою уникнути відповідальності. Щодо твердження Відповідача про нібито належне проведення ремонту та відсутність претензій, Позивач зазначає, що підписання ним акта виконаних робіт № СК-К-Д9801 від 23.07.2024 року підтверджує виключно факт фізичної заміни блоку керування, але не свідчить про визнання вини Позивача, адже в самому акті ним власноруч внесено зауваження: «не згоден з висновками експерта СТО» (при цьому офіційного висновку Позивачу взагалі не надавали, а повноцінна експертиза причин поломки сервісним центром не проводилася). Оплата ремонту на загальну суму 35 300 грн (34 000 грн за блок та 1 300 грн за встановлення) була вимушеним кроком, оскільки автомобіль перебував у неробочому стані й Позивач не мав іншої альтернативи для відновлення експлуатації авто, що згодом і підтвердилося поданням досудової претензії та цього позову. Посилання Відповідача на негарантійний характер ушкодження є безпідставним, оскільки саме дії працівників СТО, які без попередньої діагностики подали живлення на електронний елемент, призвели до короткого замикання та задимлення блоку, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України завдана майну шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Стосовно тверджень про характер ремонту Позивач зазначає, що його первинне звернення до ТОВ «СТАР-КАР» відбулося в межах гарантійного строку, при цьому жодної офіційної відмови в гарантійному ремонті на підставі технічної експертизи або незалежного акта огляду йому надано не було, що робить позицію Відповідача суто суб`єктивною оцінкою. Крім того, Позивач наголошує, що позовна вимога про стягнення 34 000,00 грн ґрунтується саме на факті заподіяння шкоди внаслідок необережного пошкодження майна клієнта працівниками СТО під час надання послуг (ст. 1166 ЦК України), а не на умовах споживчого договору, тому навіть можливий негарантійний характер поломки не звільняє Відповідача від відповідальності. Таким чином, доводи Відповідача про відсутність підстав для відшкодування є безпідставними, оскільки підписані акти не підтверджують визнання вини Позивача, оплата за ремонт була змушеною через неробочий стан авто, а безпосередньою причиною виходу блоку з ладу став не зовнішній вплив, а дії персоналу сервісного центру під час тестування. Щодо безпідставної відмови ТОВ «СТАР-КАР» у проведенні експертизи Позивач зазначає, що Відповідач свідомо спотворює зміст ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів», яка прямо зобов`язує виконавця організувати експертизу продукції або її окремої частини в триденний строк у разі виникнення спору про причини втрати якості протягом гарантійного строку. Позивач правомірно звернувся з такою письмовою заявою 25.07.2024 року в межах гарантійного строку на автомобіль, придбаний за договором від 28.02.2023 року, з метою встановлення причин пошкодження саме блоку керування сидіння №2 після втручання персоналу СТО. Оскільки відповідно до закону продукцією є як сам товар, так і його складові частини, факт загальної справності автомобіля не скасовував обов`язку Відповідача провести експертизу пошкодженого вузла, а ухилення від цього обов`язку є прямим та неправомірним порушенням прав споживача. Щодо тверджень Відповідача про справність автомобіля станом на 23.07.2024 року та безпідставність вимог про моральну шкоду, Позивач зазначає, що факт підписання акта виконаних робіт із його письмовим зауваженням про незгоду з висновками СТО прямо свідчить про наявність обґрунтованих сумнівів щодо причин поломки, які вимагали проведення експлуатаційної експертизи попри здійснений ремонт. Крім того, ТОВ «СТАР-КАР» безпідставно заперечує право на відшкодування моральної шкоди, оскільки в цій справі наявні всі чотири обов`язкові елементи цивільно-правової відповідальності згідно зі ст. 23 ЦК України: протиправна поведінка працівників СТО, яка призвела до замикання й пошкодження блоку керування; протиправна бездіяльність через відмову у проведенні законної експертизи; винуватість Відповідача; а також глибокі емоційні страждання Позивача, викликані відчуттям обману, безсилля та тривоги через безпідставне покладення на нього витрат за ремонт. Посилання Відповідача на судову практику є безпідставним, оскільки вона лише підтверджує, що за наявності зазначеного складу правопорушення моральна шкода підлягає обов`язковому стягненню, що робить вимоги Позивача повністю законними й справедливими. Щодо заявленої вимоги про повернення коштів, позивач зазначає, що позиція ТОВ «СТАР-КАР» про відсутність вини його працівників у виникненні несправності не відповідає чинному законодавству та є безпідставною. Позивач наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) має законне право вимагати відшкодування витрат на їх усунення та збитків, завданих неналежним виконанням робіт. Оскільки після втручання персоналу СТО автомобіль зазнав пошкоджень, а блок керування сидінням був виведений з ладу внаслідок стороннього впливу під час тестування, ремонтна послуга є очевидно неналежною, що покладає на Відповідача обов`язок повернути Позивачу безпідставно стягнені кошти за усунення наслідків цього пошкодження. Щодо вимоги про заміну товару Позивач зазначає, що посилання ТОВ «СТАР-КАР» на відсутність статусу продавця є юридично неспроможним, оскільки товариство виконувало технічне обслуговування автомобіля в межах діючої гарантії як уповноважений сервісний центр виробника (що підтверджується листами ТОВ «САМІТ МОТОРЗ УКРАЇНА»), а тому несе повну відповідальність за пошкодження, завдані під час такого обслуговування. Крім того, норми Закону України «Про захист прав споживачів» не забороняють споживачеві звертатися з вимогою про заміну товару одночасно до кількох суб`єктів (продавця, виробника або виконавця) залежно від їхньої вини у виникненні недоліків, у зв`язку з чим Позивач правомірно заявив позовні вимоги до обох відповідачів. Щодо наявності істотного недоліку Позивач зазначає, що ТОВ «СТАР-КАР» безпідставно заперечує цей факт, оскільки пошкодження блоку керування унеможливило використання повноцінного функціоналу та ергономіки автомобіля преміумкласу вартістю понад 4 млн грн, напряму вплинувши на безпеку його експлуатації. З огляду на те, що усунення цього дефекту виникло з вини виконавця через некваліфіковані дії працівників СТО, потребувало значних витрат (понад 34 000 грн) на заміну блоку та не гарантує відсутності прихованих несправностей у майбутньому, такий недолік повністю відповідає ознакам істотного згідно з п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», що робить вимоги Позивача законними та обґрунтованими. Щодо неправомірності відмови ТОВ «СТАР-КАР» Позивач зазначає, що вона не була належним чином обґрунтована доказами, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок експертизи, який би доводив залиття блоку до втручання відповідача, а саме товариство протиправно відмовилося її організувати після письмового звернення Позивача, чим порушило вимоги ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів». У зв`язку з цим Відповідач неправомірно відмовив у задоволенні законних вимог про повернення коштів та заміну товару, а всі його заперечення щодо відсутності вини працівників, правомірності власних дій та істотності недоліку є повністю бездоказовими й суперечать фактичним обставинам справи (а.с.95-102).

15.05.2025 року від відповідача ТОВ «Стар-Кар» надійшли заперечення на відповідь на відзив в яких заперечує щодо доводів про ознаки залиття блоку керування сидінням №2 переднього пасажирського місця автомобіля LEXUS LX 500D (VIN НОМЕР_1 ) до звернення в сервісний центр 03.06.2024 року, Відповідач зазначає, що фотофіксація стану блоку об`єктивно не могла бути здійснена до втручання працівників СТО, оскільки вимагала попереднього демонтажу цієї деталі. Факт проведення фотофіксації безпосередньо після звернення Позивача підтверджується повідомленнями майстра-приймальника у додатку «Viber» від 05.06.2024 року о 10:07, що унеможливлює створення знімків пізніше вказаної дати та підкріплюється наданими суду скриншотами (Фототаблиця №2), відеозаписом екрана (Відеозапис №1), Фототаблицею №3, а також готовністю свідків підтвердити обставини зйомки. Твердження Позивача про нескладання акту дефектування до початку робіт є безпідставними, оскільки виявлення прихованих недоліків до проведення діагностики неможливе за стандартами обслуговування. Натомість за результатами діагностичних робіт був складений та підписаний сторонами без жодних зауважень Акт виконаних робіт № СК-К-Д9444 від 12.06.2024 року, в якому чітко зафіксовано: «При демонтажу було виявлено замокання роз`єму та внутрішньої частини блоку. Блок вийшов з ладу при потраплянні рідини в блок». Щодо часу виникнення окиснення блоку керування сидінням №2 переднього пасажирського місця автомобіля LEXUS LX 500D (VIN НОМЕР_1 ), Відповідач зазначає, що його наявність саме на момент звернення Позивача до ТОВ «СТАР-КАР» підтверджується фотофіксацією пошкоджень, показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також Звітом механіка від 04.06.2024 року, в якому офіційно відображено виявлену корозію каркасу сидіння знизу та окиснення блоку, що повністю спростовує твердження Позивача про виникнення дефектів під час діагностики. Стосовно сумнівів Позивача в об`єктивності зазначених свідків, Відповідач наголошує, що згідно з ч. 4 ст. 91 та ч. 5 ст. 230 ЦПК України суд в ухвалі попереджає свідків, а головуючий у засіданні приводить їх до присяги під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання або відмову від їх давання, що є законодавчою гарантією їхньої незалежності та правдивості перед судом. Щодо тверджень Позивача про причинно-наслідковий зв`язок між діями СТО та задимленням, Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 перекручує факти й намагається ввести суд в оману, оскільки сама несправність електронного регулювання виникла ще до моменту звернення до ТОВ «СТАР-КАР» 03.06.2024 року та проведення діагностики, що Позивач сам визнав у позові. Стандартна перевірка причин поломки здійснювалася шляхом тестування функцій сидіння, а працівники СТО не знали й не могли знати про приховане залиття блоку водою, тому їхні дії не є причиною несправності вже пошкодженого вузла. Виникнення задимленості, наявність окиснення та корозії блоку, виявлені при демонтажі, є прямим підтвердженням попереднього потрапляння рідини, що доводиться доданими письмовими доказами (зокрема, Фототаблицею № 1) та свідченнями працівників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Відтак, Відповідач вважає, що надані докази в сукупності підтверджують безпідставність вимог Позивача, чиї аргументи побудовані виключно на припущеннях і не підкріплені жодним належним доказом. Щодо твердження про належне проведення ремонту та відсутність претензій у Позивача, Відповідач зазначає, що беззаперечне підписання й оплата Актів виконаних робіт № СК-К-Д9444 від 12.06.2024 року та № СК-К-Д9801 від 23.07.2024 року є доказом відсутності у Позивача претензій до якості робіт на момент їх прийняття. Зауваження ОСОБА_1 «не згоден з висновками експерта СТО» в акті від 23.07.2024 року не містить уточнень предмета заперечень і не стосується якості прийнятих робіт, а його пояснення в акті від 12.06.2024 року наявні лише на примірнику самого Позивача, тому не підтверджують обізнаність СТО. Твердження про вимушену оплату Відповідач вважає маніпуляцією, оскільки докази примусу відсутні, а заміна блоку та оплата проводилися добровільно на засадах свободи договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Крім того, заперечення Позивача щодо «залиття до звернення» під час виконання робіт та на дату підписання актів на адресу ТОВ «СТАР-КАР» офіційно не надходили. Стосовно негарантійного характеру пошкодження автомобіля, то Відповідач наголошує, що ОСОБА_1 офіційно не звертався до ТОВ «СТАР-КАР» із заявою про проведення саме гарантійного ремонту, через що у підприємства не було правових підстав для надання письмової відмови. Разом з тим, наголошує, що причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 197/1330/14-ц від 20 січня 2021 року). Щодо експертизи і моральної шкоди. Вважає, що в даному випадку пошкоджений та замінений блок керування сидіння, як складова частина автомобіля, не є самостійним виробом (а саме товаром), який придбався Позивачем. Відповідно, відмова у проведенні експертизи даної запасної частини, яка більше не є складовою частиною автомобіля, за рахунок ТОВ «Стар Кар» є законною. Тому не вбачає порушення прав ОСОБА_1 як споживача. Вважає аргументи Позивача щодо хибності твердження Відповідача про справність автомобіля станом на 23.07.2025 року нелогічними та непослідовними. Так, у відзиві на позовну заяву ТОВ «Стар-Кар» було зазначено «згідно наявної в нас інформації, на момент підписання крайнього Акту виконаних робіт №СК-К-Д9801 від 23.07.2024 року автомобіль LEXUS LX 500D був справним, оскільки інших звернень щодо недоліків роботи автомобіля від Позивача не надходило». Зауваження ОСОБА_1 «не згоден з висновками експерта СТО» в Акті виконаних робіт №СК-К-Д9801 від 23.07.2024 року не містять інформації про наявність несправності автомобіля на момент підписання зазначеного Акту. Щодо вимоги про повернення коштів. Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором. Варто зауважити, що положення даної норми стосуються саме недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) і не регулюють порядок відшкодування завданих збитків, а повернення коштів як можливий варіант захисту споживачем своїх прав взагалі не передбачений. В даному випадку претензії Позивача не стосуються якості виконаних робіт ТОВ Стар-Кар, а саме завдання шкоди автомобілю під час виконання робіт. Тому вважаємо, що положення ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в даному випадку не підлягають застосуванню. Щодо вимоги про заміну товару. Попри те, що позовна вимога про заміну товару адресована ТОВ «САМІТ МОТОРЗ Україна», Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву ТОВ «Стар-Кар» помилково стверджує, що з вимогою про заміну товару він звернувся до обох відповідачів. При цьому, позовні вимоги сформульовані в цій частині лише до Відповідача 2. Твердження ОСОБА_1 про те, що «Закон України «Про захист прав споживачів» не забороняє споживачу звертатися з вимогою про заміну до кількох суб`єктів продавця, виробника або виконавця у залежності від того, хто відповідальний за наявні недоліки», не може бути взятим до уваги. Ч.1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» чітко врегульовано, що споживач має право вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) від продавця або виробника . Таким чином, немає законних підстав для задоволення позовної вимоги про заміну товару до Виконавця, навіть якби така вимога була пред`явлена. Щодо істотного недоліку. Позивач свідомо спотворює положення чинного законодавства, намагаючись обгрунтувати власний помилковий висновок про наявність істотного недоліку автомобіля. Так, ОСОБА_1 стверджує, що недолік є істотним за ознаками, наведеними в п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, мотиви Позивача, якими він керувався при визначенні вже усуненого недоліку автомобіля LEXUS LX 500D, VIN НОМЕР_1 , істотним, не відповідають положенням чинного законодавства та не можуть братись до уваги судом (а.с.108-117).

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав. Просив стягнути з відповідача 34000грн. на відшкодування завданої майнової шкоди.

Представник відповідача ТОВ «Стар-Кар» Сидоренко О.А. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Навела аргументи в спростування доводів позивача. Зазначила, що питання можливості гарантійної заміти деталей автомобіля вирішує офіційний постачальник автомобілів Lexus в Україну після звернення виконавця робіт щодо заміни таких деталей.

Представник відповідача ТОВ «Саміт Моторз Україна» Колодежний С.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що умови гарантійних зобов`язань щодо автомобіля Lexus визначені в Сервісній книжці до автомобіля. Також визначені і обмеження в гарантійних зобов`язань.

Заслухавши учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, інші докази, оцінивши їх в сукупності, врахувавши позиції сторін, що висловлені ними в судовому засіданні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено наступне.

Відповідно до Договору купівлі-продажу №0305/02/23 від 28.02.2023, що укладений між ТОВ «Саміт Моторз Україна» (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) продавець передати у власність покупця транспортний засіб Lexus LX 500d, а покупець прийняв Товар та оплати його за ціною, що визначена в установленому Договором порядку як Остаточна ціна (а.с.8).

Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником автомобіля марки Lexus LX 500D, д.н.з. НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер (VIN) № НОМЕР_1 , вказаний ОСОБА_1 , дата першої реєстрації 16.03.2023 (а.с. 9).

03.06.2024 року позивач звернувся до ТОВ «Стар-Кар», яке є Дилером Лексус в Україні, щодо проведення діагностики автомобіля марки Lexus LX 500D, д.н.з. НОМЕР_3 з причин того, що не працює переднє праве сидіння пасажира.

Після звернення позивача щодо несправності, автомобіль було повернуто 12.06.2024 року.

Відповідно до наряду-замовлення ТОВ «Стар-Кар» №СК-К-Д9444 від 12.06.2024, складеного на проведення діагностики автомобіля LEXUS LX 5000, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_4 , за результатами попередньої діагностики встановлено, що експлуатація автомобіля заборонена. При діагностиці було виявлено горілий запах з блоку керування пасажирським сидінням. Загорання сталося в момент перевірки функцій сидіння, а саме включенні обдуву сидіння. При демонтажу було виявлено замокання роз`єму та внутрішньої частини блоку. Блок вийшов з ладу при потраплянні рідини в блок. Авто потребує заміни блоку та подальшої діагностики (а.с.17).

В даному наряді-замовленні позивач написав пояснення від 03.07.2024 року, що під час проведення діагностики, в результаті некваліфікованих дій електрика-діагноста сталося замикання електропроводки, що на його думку спричинило поломку блоку управління. В автомобілі відчувається запах горіння.

10.07.2024 року позивач повторно звернувся до ТОВ «Стар-Кар» щодо проведення заміни блоку керування сидінням автомобіля марки Lexus LX 500D, д.н.з. НОМЕР_3 з причин того, що не працює переднє праве сидіння пасажира.

Після звернення позивача щодо несправності, автомобіль було повернуто 23.07.2024 року.

Згідно акта виконаних робіт ТОВ «Стар-Кар» № СК-К-Д9801 від 23.07.2024, складеного щодо автомобіля LEXUS LX 5000, VIN НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_4 , на автомобілі виконано роботи із заміни блоку керування сидінням. Оплачена вартість виконаних робіт склала 1300,00 грн, вартість використаної запасної частини блоку керування сидінням 34000,00 грн, а загальна вартість робіт та запасної частини з ПДВ становила 35 300,00 грн (а.с.18).

В даному акті виконаних робіт позивач написав, що не згоден з висновком експерта СТО.

25.07.2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Стар-Кар» із заявою в якій просив організувати проведення експертизи не лише блоку керування сидіння, а і автомобіля на наявність дефектів після виникнення короткого замикання (а.с.19).

У відповідь на вказане звернення ТОВ «Стар-Кар» у своєму листі повідомило про відсутність підстав для проведення експертизи автомобіля та блоку керування (а.с.20).

29.10.2024 року ОСОБА_4 звернувся до ТОВ «Стар-Кар» з претензією в якій пропонував повернути йому як споживчу сплачені за ремонт автомобіля 32 тис.грн., а також замінити товар на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у сервісному центрі з відповідним перерахуванням ціни (а.с. 21).

ТОВ «Стар-Кар» у своєму листі адресованому ОСОБА_4 від 01.11.2024 року повідомило про відсутність законних підстав для повернення сплачених за ремонт автомобіля коштів та відсутність законних підстав для задоволення вимоги про заміну товару на такий же товар або на аналогічний (а.с.23).

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 повідомив, що працює в ТОВ "Стар-Кар" на посаді начальника відділу післяпродажного обслуговування автомобілів. В червні 2024р року на обслуговування приїхав ОСОБА_1 на автомобілі LEXUS. Власник автомобіля пояснив, що не працює деякі функції переднього пасажирського сидіння. Працівники почали проводити діагностику у встановленому порядку автомобіля у присутності власника. Коли проходив поруч автомобіля то відчув запах горілої проводки. Під час перевірки працівником функцій сидіння відбулося замикання та загорання. Після демонтажу сидіння та відкриття блоку керування сидінням було виявлено вологу на нижній кришці та на контактах. Вони були окислені, що свідчить про тривале перебування вологи. На підприємстві експерт відсутній.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_2 піовідомив, що на момент події працював керівником відділу запасних частин в ТОВ "Стар-Кар". 03.06.2024 року до товариства звернувся клієнт ОСОБА_1 на автомобілі LEXUS. Під час перевірки несправності ОСОБА_1 сидів на задньому пасажирському сидінні. Під час перевірки функції обдуву переднього пасажирського сидіння відбулося задимлення. Замінити блок керування того ж дня не було можливості, оскільки переднє сидіння не рухалося. Коли зняли блок то там були каплі вологи та ржавчина. Ми запропонували нову деталь (блок) і ОСОБА_1 погодився. Виник працівників в загоранні не було. Можлива причина загорання, це наявність вологи в блоку керування. Блок креування від живлення не відключали, оскільки необхідно було перевірити роботу і коли включили функцію обдуву сидіння відбулося загорання. блок креування міг замокнути через протікання вологи з сидіння, оскільки воно перфероване та має отвори.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, ЦК України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.

Зокрема, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; об`єднання в громадські організації споживачів (об`єднання споживачів).

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар (частина перша статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У пункті 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Згідно з визначеннями, що містяться у пункті 5 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов`язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв`язку з введенням її в обіг.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (стаття 673 ЦК України).

Згідно зі статтею 675 ЦК України строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк), може бути встановлений договором або законом. Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 7 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції. При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.

Відповідно до частини першої статті 708 ЦК України у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов`язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Положеннями статті 709 ЦК України передбачено, що продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов`язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив про захист прав споживача шляхом відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок пошкодження його транспортного засобу працівниками підприємства.

Разом із тим, саме на споживача покладається обов`язок довести наявність істотного недоліку продукції, а тягар доказування причин виникнення недоліку товару покладений на продавця (див. постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №559/388/17, від 14 січня 2021 року у справі №755/11237/17, від 26 січня 2022 року у справі №755/5301/16, від 26 лютого 2025 року у справі №619/3972/21, від 06 січня 2026 року у справі №607/8438/24).

Відповідно до пункту 1 Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни дорожніх транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства промислової політики України від 29 грудня 2004 року №721, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 січня 2005 року за №72/10352 (далі Порядок 721), істотний недолік - це такий недолік, що робить неможливим або недопустимим використання дорожнього транспортного засобу відповідно до його призначення, або такий, що може представляти загрозу для життя споживача чи інших людей, або такий, для усунення якого необхідно великі витрати праці й часу та який проявляється неодноразово після усунення.

Пунктом 20 Порядку №721, визначено, що у разі виявлення у процесі експлуатації ДТЗ недоліку або істотного недоліку споживач має право звернутися до виконавця на один з пунктів сервісної мережі, зазначених у Сервісній книжці, за власним вибором. Підставою для розгляду вимоги споживача щодо виконання гарантійного ремонту ДТЗ є письмова заява споживача, що складається у довільній формі та має містити опис недоліку, з приводу якого звертається споживач, а також вимоги споживача. У разі ухилення або безпідставної чи необґрунтованої відмови виконавця від виконання гарантійного ремонту ДТЗ споживач має право звернутися безпосередньо до продавця або виробника для усунення цих недоліків і виконання гарантійного ремонту, або до уповноважених органів захисту прав споживачів.

У пункті 22 Порядку №721, встановлено, що недоліки усуваються шляхом ремонту комплектувального виробу, окремої складової частини або, в разі недоцільності такого ремонту, їх заміною, а також виконанням регулювальних робіт відповідно до вимог експлуатаційної документації та нормативних документів.

Згідно із пунктом 24 Порядку №721, під час приймання ДТЗ на гарантійний ремонт, виконавець у присутності споживача перевіряє споживчі властивості ДТЗ, його укомплектованість, наявність видимих пошкоджень чи дефектів на поверхні ДТЗ, заводський номер, дату виготовлення, наявність пломб Виробника або Виконавця (за дорученням Виробника), свідоцтво про реєстрацію автомобіля або тимчасовий реєстраційний талон та Сервісну книжку та встановлює наявність заявленого недоліку. За результатами огляду ДТЗ Виконавець оформлює наряд-замовлення на виконання робіт, необхідних для усунення виявлених недоліків.

Відповідно до пунктів 25, 26 Порядку №721, документом, який підтверджує передавання дорожнього транспортного засобу на гарантійний ремонт, є наряд-замовлення. Споживач підписом у наряді-замовленні погоджує обсяги та терміни виконання гарантійного ремонту. Після виконання робіт із гарантійного ремонту виконавець робить відмітку в сервісній книжці про проведення гарантійного ремонту із зазначенням номера й дати оформлення наряду-замовлення, згідно з яким було виконано гарантійний ремонт.

Із аналізу наведених норм законодавства вбачається, що гарантійний ремонт дорожнього транспортного засобу здійснюється на підставі письмової заяви споживача, протягом 14 календарних днів або за згодою сторін в інший строк, а факт передання такого автомобіля на гарантійний ремонт та факт встановлення початку перебігу строку гарантійного ремонту є саме наряд-замовлення на гарантійний ремонт автомобіля.

Підставою для розгляду вимоги споживача щодо виконання гарантійного ремонту ДТЗ є письмова заява споживача, що складається у довільній формі та має містити опис недоліку, з приводу якого звертається споживач, а також вимоги споживача. Документом, який підтверджує передавання дорожнього транспортного засобу на гарантійний ремонт, є наряд-замовлення. Споживач підписом у наряді-замовленні погоджує обсяги та терміни виконання гарантійного ремонту.

Пунктом 28 Порядку №721 встановлено, що претензії споживача щодо виявлених недоліків у ДТЗ подаються за вибором Споживача на один із пунктів сервісної мережі, вказаний у сервісній книжці, виконавцю або продавцю за місцем купівлі ДТЗ, або виробнику. Претензії розглядаються у разі дотримання таких умов: Претензії подано у письмовій формі з зазначенням прізвища, імені, по батькові та місця проживання Споживача, згідно з вимогами цього Положення; на момент подання Претензії не закінчився гарантійний термін на ДТЗ; пред`явлено документ, який засвідчує факт купівлі ДТЗ Споживачем, та Сервісну книжку.

Згідно із пунктом 29 Порядку №721, виконавець (продавець або виробник) зобов`язані протягом трьох діб розглянути Претензію за участю споживача та скласти в двох примірниках рекламаційний акт, де зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові власника; марка ДТЗ, тип, модель, версія, ідентифікаційній номер ДТЗ і номер його двигуна; державний номер; пробіг від початку експлуатації; найменування організації, яка продала ДТЗ, і дата продажу; перелік заявлених власником ДТЗ недоліків.

Рекламаційний акт підписується власником ДТЗ та представниками виконавця (продавця або виробника). В результативній частині рекламаційного акту повинне бути прийнято одне з таких рішень:

1) заявлений недолік підтверджується і підлягає усуненню у порядку, викладеному в розділі «Процедура гарантійного ремонту ДТЗ» цього Порядку;

2) заявлений недолік визнається істотним, і споживач має право за власним вибором вимагати від продавця або виробника: заміни ДТЗ на такий самий ДТЗ належної якості; відповідного зменшення купівельної ціни ДТЗ; заміни ДТЗ на аналогічний ДТЗ іншої моделі з відповідним перерахунком купівельної ціни; розірвання договору купівлі-продажу ДТЗ. Для прийняття рішення щодо визнання недоліку істотним виконавець (продавець) залучає для розгляду Претензії споживача фахівців виробника;

3) заявлений недолік виник внаслідок порушення споживачем вимог експлуатаційної документації на ДТЗ, вимог цього Порядку та/або правил збереження ДТЗ, і такий недолік підлягає усуненню за рахунок споживача;

4) заявлений власником ДТЗ недолік не підтверджується.

Пунктом 30 Порядку №721 передбачено, що якщо споживач і виконавець (продавець, виробник), не дійшли згоди щодо причин виникнення недоліків у ДТЗ, споживач має право направлення ДТЗ на експертизу до випробувальних центрів та лабораторій, що акредитовані згідно із законодавством України. Експертиза проводиться за рахунок продавця або виробника. Якщо в результаті експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передавання ДТЗ споживачу внаслідок порушення споживачем правил та норм, визначених в експлуатаційній документації на ДТЗ, та/або вимог цього Порядку, умов зберігання чи транспортування, або внаслідок дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцеві (виробникові) витрати на виконання експертизи. Як споживач, так і продавець (виробник) мають право оскаржувати висновки експертизи в судовому порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли під час гарантійного строку необхідно визначити причини втрати якості продукції, продавець (виконавець, виробник) зобов`язаний у триденний строк з дня одержання від споживача письмової згоди організувати проведення експертизи продукції. Експертиза проводиться за рахунок продавця (виконавця, виробника). Якщо у висновках експертизи буде доведено, що недоліки виникли після передачі продукції споживачеві внаслідок порушення ним встановлених правил використання, зберігання чи транспортування або дій третіх осіб, вимоги споживача не підлягають задоволенню, а споживач зобов`язаний відшкодувати продавцю (виконавцю, підприємству, яке виконує його функції) витрати на проведення експертизи. Споживач, продавець (виконавець, виробник) мають право на оскарження висновків експертизи у судовому порядку.

Отже, процесуальний обов`язок доказування в сукупності із положенням статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 30 Порядку №721 покладає на позивача тягар довести наявність істотного дефекту продукції.

У постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №661/67/16-ц зроблено правовий висновок про те, що відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - це недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник із вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Тільки сукупність чотирьох обов`язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів, та повернення грошових коштів, сплачених за товар.

Оцінюючи зібрані у справі докази та пояснення сторін, суд доходить висновку, що позивачем не доведено факту наявності істотного недоліку в транспортному засобі, наявність якого давало б позивачу права вимагати від продавця вчинення дій передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» та пунктом 29 Порядку №721.

Таким чином вимога до ТОВ «Саміт Моторз Україна», як продавця, про зобов`язання замінити товар автомобіль Lexus LX500D 3.3, придбаний згідно з договором купівлі-продажу № 0305/02/23 від 28 лютого 2023 року, на такий же товар або на аналогічний з числа наявних у відповідача з відповідним перерахуванням ціни, є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також судом встановлено, що випадок по виявленню несправностей та заміні блоку керування переднього пасажирського сидіння згідно наряду-замовлення №СК-К-Д9444 від 12.06.2024 року та згідно Акта виконаних робіт №СК-К-Д9801 від 23.07.2024 року не можна вважати гарантійним.

Позивачем не було виконано вимоги Пункту 20 Порядку №721 та не подано до ТОВ "Стар-Кар" письмової заяви споживача, що складається у довільній формі та має містити опис недоліку, з приводу якого звертається споживач, а також вимоги споживача.

Крім того заява про проведення експертизи від 25.07.2024 року та претензія від 23.10.2024 року була подана відповідачу уже після усунення недоліків (заміни блоку керування).

Після такої заміни відомості про те, що такий недолік не усуното або несправності виникаю знову, в матеріалах справи відсутні.

Крім того, позивач не позбавлений був можливості самостійно провести експертизу для підтвердження того, що виявлена несправність є гарантійним випадком.

Разо з тим з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача зі скаргою на роботу переднього сидіння в автомобілі. Як вбачається з наряду-замолення від 12.06.2024 року відповідачем була проведена комп`ютерна діагностика для встановлення несправностей.

При цьому при розгляді справи з пояснень позивача та показів свідків вбачається, що на момент огляду автомобіля працівниками відповідача не працювали деякі функції переднього пасажирського сидіння автомобіля. В результаті проведення робіт працівниками відповідача при діагностуванні причин неполадки сидіння, у присутності позивача, відбулося замикання та задимлення в салоні автомобіля, в результаті чого блок керування переднього сидіння вийшов із ладу і цидіння повністю перестало функціонувати.

Отже повне припинення роботи сидіння (усіх функцій) знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із діями працівників відповідача.

Суд не бере до уваги твердження відповідача ТОВ "Стар-Кар", а також свідків, що причиною поломки (загорання) блока керування стало попадання вологи в середину блока та окиснення контактів.

Суд зазначає, що ексертиза причин виведення із ладу блока керування відповідачем не проводилася, а наявність в штаті працівників експерта або особи, яка володіє спеціальними знаннями не підтверджено.

Тому суд не бере до уваги результати огляду сидіння та блока керування сидіння, які були проведені 01.11.2024 року у відповідь на претензію позивача (а.с. 49-54), а також звіт механіка від 04.06.2024 року (а.с. 130).

Суд звертає увагу, що всі такі дослідження проведені після факту задимлення блоку керування під час тестування, зняття сидіння та подальшого вилучення блоку керування. А тому відповідачем не спростовано доводи позивача, що до моменту діагностики сидіння, блок керування був у справному стані або підлягав ремонту без необхідності його заміни.

Суд зазначає, що твердження про наявність вологи в блоку керування вказує лише на можливу причину виходу його із ладу та є лише припущенням, що не виключає доводів позивача про його фактичну справність. До того ж ухилення відповідача від проведення експертизи блока керування, носить ознаки небажання встановити дійсні причини поломки, або наявність підстав для гарантійної заміни.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 841 ЦК України підрядник зобов`язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога щодо стягнення з ТОВ "Стар-Кар" завданої шкоди в розмірі 34000грн. за пошкоджений під час виконання ремонтних робіт автомобіль, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

У ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом, при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц визначено, що визначаючи розмір відшкодування, суд керується принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Згідно зі ст. 46 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод (в редакції Протоколу № 11), рішення Європейського суду є обов`язковими для держав-учасниць Конвенції. При цьому Україна офіційно визнала юрисдикцію Європейського суду з питань тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї. Отже, суду необхідно враховувати в своїй діяльності прецеденту практику Європейського суду з прав людини.

Практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Право на відшкодування з урахуванням практики Європейського суду з прав людини повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав, отже має бути відчутним не тільки для позивача але й для відповідача, що спонукало б відповідача вживати заходів щодо зміни практики нехтування положеннями законодавства, і зокрема, сприяло б зменшенню кількості і обсягів скарг і позовних заяв які надходять на адресу національних судів та Європейського суду з України.

Встановлено, що дії відповідача призвела до порушення прав позивача, завдання душевних переживань, спричинення емоційних переживань, зокрема у зв`язку з пошкодженням автомобіля та неповерненням коштів, що зумовило погіршення самопочуття та психологічного напруження.

Отже, виходячи із засад розумності і справедливості, моральну шкоду, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд визначає в розмірі 2000,00 грн, що є достатнім та співмірним із характером завданої шкоди, що буде відповідною, достатньою та справедливою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду. Стягнення у такому розмірі не є надто мізерним та надто надмірним, не призведе до порушення балансу прав та інтересів конкретного громадянина і суспільного інтересу

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J. K. AND OTHERS v. SWEDEN») зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Пріоритет у доказуванні надається не тому хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

У відповідності до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст. 79, 80 ЦПК України).

Згідно частини другої статті 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 2930). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 76-89, 141, 178, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар» на користь ОСОБА_1 - 34 000,00 грн. на відшкодування завданої майнової шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар» на користь ОСОБА_1 2000,00 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар» на користь держави судовий збір у розмірі 1050,95грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар-Кар», адреса: м. Житомир, Київське шосе, буд.41, ЄДРПОУ 36072478.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Саміт Моторз Україна», адреса: м. Київ, проспект Степана Бандери, буд.24-Б, ЄДРПОУ 36259288.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 22.07.2026року.