Решение № 138707668, 04.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

04.08.2026 Справа №489/10133/25

Провадження №2-о/489/240/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань - Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, заінтересована особа - Миколаївська міська рада

встановив.

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, якою просила суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 1991 року до смерті ОСОБА_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати, ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, з 2/5 часток у праві спільної часткової власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . У встановлений законодавством строк, вона звернулася до приватного нотаріуса Краснової С.М. з метою оформлення своїх спадкових прав, але їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та запропоновано звернутися до суду. Вказана частка житлового будинку на підставі Договору від 30.04.1986, дублікат якого видано державним нотаріусом Державного нотаріального архіву Миколаївської області Козубенко Т.О. 03.12.2008, належить ОСОБА_4 , сину померлої, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину після якого прийняли в 1/3 частці кожен, але не оформили свої спадкові права: його мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_3 , так як проживали разом з померлим на день його смерті. (заяви про відмову від прийняття спадщини не подавали); його син ОСОБА_4 , який подав заяву про прийняття спадщини за законом у встановлені строки. Після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину у вигляді 1/3 частки майна прийняла тільки ОСОБА_2 , так як проживала разом з померлим на день його смерті, заяву про відмову від прийняття спадщини не подавала. ОСОБА_2 є спадкоємицею четвертої черги, як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до відкриття спадщини. ЇЇ батьки, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були офіційно одружені до 1991. У 1991 році вони офіційно розлучилися, проте, продовжили жити разом, вести спільне господарство, мати спільний побут, допомагали одне одному, здійснювали матеріальну підтримку дітям та онукам, разом вживали заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. їх відносини мали стійкий характер, були спрямовані на тривале співжиття та виявлялися у суспільстві. У 1994 році її батьками була приватизована квартира АДРЕСА_2 , яка згодом була подарована їй. З 1998 року по день смерті батька, вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_3 , де вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Ухвалою суду від 18.12.2025, заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до судового засідання в порядку окремого провадження, витребувано спадкову справу.

Ухвалою суду від 20.04.2026, витребувано докази та відкладено розгляд справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Від заявниці надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. На задоволення вимог наполягає.

Заінтересована особа у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Заявниця зазначає, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були офіційно одружені до 1991. У 1991 році вони офіційно розлучилися, проте, продовжили жити разом, вести спільне господарство, мати спільний побут, допомагали одне одному, здійснювали матеріальну підтримку дітям та онукам, разом вживали заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. їх відносини мали стійкий характер, були спрямовані на тривале співжиття та виявлялися у суспільстві. У 1994 році її батьками була приватизована квартира АДРЕСА_2 , яка згодом була подарована їй. З 1998 року по день смерті батька, вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_3 , де вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Встановлення факту проживання зі спадкодавців їй необхідно для оформлення спадкових прав.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України, суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України передбачено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільного кодексу України, тобто з 01 січня 2004 року.

Отже, факт саме проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року, оскільки законодавством України, яке діяло до 2004 року, встановлення такого факту не було передбачено.

Таким чином, підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з 1991 року по січень 2004 відсутні.

Щодо встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період з січня 2004 року по день смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , слід зазначити наступне.

В даному випадку встановлення факту проживання однією сім`єю необхідно для реалізації прав заявниці щодо спадкування спадкового майна після померлої матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. При цьому ст.2 Сімейного кодексу України містить відкритий перелік осіб, які належать до членів сім`ї.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім`єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п`ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім`єю.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.ст.1220,1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Також ст. 12 Конвенції встановлено і право на шлюб.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, про які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки померлих осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими доказами, показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є рідною донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, сформованого 30.07.2009, ОСОБА_5 зареєструвала шлюб 06.08.1994 та змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Згідно Договору від 30.04.1986, посвідченого державним нотаріусом Першої миколаївської державної нотаріальної контори Нгулей О.П., зареєстрованого в реєстрі за № 6-1424, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_4 прийняв в дар 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною службових і господарських будівель та споруд, що знаходиться в АДРЕСА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, з 2/5 частини житлового будинку з відповідною частиною службових і господарських будівель та споруд АДРЕСА_5 .

Заявниця зазначає, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 є його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які фактично прийняли спадщину, так як проживали разом з померлим на день його смерті, заяви про відмову від прийняття спадщини не подавали, а також його син ОСОБА_4 , який подав заяву про прийняття спадщини за законом у встановлені строки.

Згідно довідки Виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївської області від 26.11.2025 за вих.. № 1045, ОСОБА_4 був зареєстрований АДРЕСА_3 з 25.06.2008 та знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 . На день відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_5 у будинку за вищезазначеною адресою разом зі спадкодавцем були зареєстровані: мати ОСОБА_2 з 14.01.1998 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 ; батько ОСОБА_3 з 10.03.1998 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 . Крім вищевказаних осіб у спадковому будинку ніхто не був зареєстрований.

15 грудня 2009 ОСОБА_4 звернувся до Жовтневої (Вітовської) державної нотаріальної контори Миколаївської області з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказане підтверджується копією спадкової справи №3/2010 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 .

З свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається, зокрема, з 1/3 частки житлового будинку з відповідною частиною службових і господарських будівель та споруд АДРЕСА_5 .

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано 09 січня 1991.

Заявниця зазначає, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину у вигляді 1/3 частки житлового будинку з відповідною частиною службових і господарських будівель та споруд АДРЕСА_5 прийняла тільки ОСОБА_2 , так як проживала разом з померлим на день його смерті, заяву про відмову від прийняття спадщини не подавала.

Відповідно до листа приватного нотаріуса Первомайського районного нотаріального округу Миколаївської області Мовчана А.С. від 10.06.2026 за вих.. № 214/01-16, спадкова справа на майно ОСОБА_3 не заводилася.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 . Після її смерті відкрилася спадщина.

01 квітня 2025 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Краснової С.М. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Краснової С.М. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 26.11.2025 за вих.. № 472/02-31, заявниці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 2/5 частки житлового будинку з відповідною частиною службових і господарських будівель та споруд АДРЕСА_5 після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки заявниці необхідно звернутися до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не менш як п`ять років до смерті ОСОБА_3 .

Вказане підтверджується матеріалами спадкової справи № 40/2025 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .

Заявниця зазначає, що її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були офіційно одружені до 1991. У 1991 році вони офіційно розлучилися, проте, продовжили жити разом, вести спільне господарство, мати спільний побут, допомагали одне одному, здійснювали матеріальну підтримку дітям та онукам, разом вживали заходів, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. їх відносини мали стійкий характер, були спрямовані на тривале співжиття та виявлялися у суспільстві. У 1994 році її батьками була приватизована квартира АДРЕСА_2 , яка згодом була подарована їй. З 1998 року по день смерті батька, вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_3 , де вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Як вбачається з Договору дарування від 24.02.1995, посвідченого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Юрловою Т.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 3-432, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подарували, а ОСОБА_1 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_6 .

Згідно довідки виконавчого комітету Мішково-Погорілівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 26.11.2025 за вих.. № 1046, ОСОБА_3 був зареєстрований АДРЕСА_3 з 10.03.1998 та знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_7 . На день відкриття спадщини, тобто на ІНФОРМАЦІЯ_7 у будинку за вищезазначеною адресою разом з спадкодавцем були зареєстровані: дружина ОСОБА_2 з 14.01.1998 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 . Крім вищевказаних осіб у спадковому будинку ніхто не був зареєстрований.

З письмових пояснень свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , вбачається, що їх сусіди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 проживали разом будинку АДРЕСА_3 з 1998 року по день смерті ОСОБА_12 . Разом виховували онучок, які постійно приїжджали на літні канікули, доглядали господарство, тощо.

Зі змісту заяви вбачається що заявниця фактично ставить питання про встановлення факту проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_13 не менше п`яти років до смерті останнього, однак у прохальній частині ставить вимогу про визнання факту проживання однією сім`єю з 1991 року.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, а також кожному доказу окремо, суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 не менше як п`ять років до часу смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить реальність сімейних відносин між ними, підтверджена дослідженими судом письмовими доказами та показаннями свідків, а саме: пов`язаність спільним місцем проживання, побутом та наявністю взаємних прав і обов`язків.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем, заінтересована особа - Миколаївська міська рада - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , РНКОПП НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: Миколаївська міська рада, юридична адреса: м. Миколаїв, вул.. Адміральська, 20, ЄДРПОУ 26565573

Повний текст судового рішення складено «04» серпня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева