Решение № 138707429, 29.07.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/6968/25

Провадження № 2/496/226/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря Сурженка В.С.,

представника позивача Синиченко Д.В. (в режимі відеоконференції),

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: індекс 01133, Київська область, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, до

відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 20.10.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі позивач та/або ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач та/або позичальник) з вимогами про стягнення заборгованості за Договором № 510390 про надання споживчого кредиту у розмірі 128281,41 гривня та понесених позивачем судових витрат, які складаються зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 11.02.2021 року між ТОВ «Слон кредит» та відповідачем був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 510390, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 37500,00 гривень на строк до 11.02.2024 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами на умовах договору. Товариство належним чином виконало свої зобов`язання за договором кредиту, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору кредиту. 26.11.2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 26-11/2021/13, відповідно до якого ТОВ «Слон кредит» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржника за договором кредиту, в т.ч. за Договором про надання споживчого кредиту № 510390 від 11.02.2021 року, укладеного між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_2 . У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до відповідачки ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року за Договором про надання споживчого кредиту № 510390 від 11.02.2021 року укладеного між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_2 . Не виконуючи належним чином зобов`язання за кредитним договором відповідач порушив зазначені норми законодавства та умови кредитного договору. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви становить 128281,41 гривня, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 37041,20 гривня; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 56994, 86 гривні; заборгованість за нарахованими процентами згідно договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 34245,35 гривень. У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

3. Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

4. 05.02.2026 року на адресу суду від відповідача, в особі представника, надійшли пояснення, в яких звернув увагу суду на те, що відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги, відповідач має заборгованість у розмірі 94036,06 гривень, яка складається з: 37041,20 гривня - заборгованість за основним зобовязанням; 56994,86 гривні - заборгованість за відсотками. При цьому сума виданого кредиту зазначена 30000,00 гривень, що не відповідає сумі зазначеної в розрахунку заборгованості за основним зобовязанням 37041,20 гривня, тобто, на його думку, розрахунок зроблений з початково невірної суми. Крім того, зазначає, що відповідно п. 2.1. Договору № 510390 про надання споживчого кредиту від 11.02.2021 року, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування у розмірі 30000,00 гривень на користь Споживача за реквізитами: НОМЕР_2 в АТ «Банк Форвард» код банку 380418, призначення платежу: UA283804180000000000200325576, кредитний договір № 510390 від 11.02.2021 року ОСОБА_2 (2091515150). Разом з тим, в платіжному дорученні № 4518 від 11.02.2021 року зазначено про перерахувнняя ТОВ «Слон кредит» 30000,00 гривень за призначенням платежу UA283804180000026202900226922, перерахування коштів згідно кредитного договору № 510390 від 11.02.2021 ОСОБА_2 (2091515150), тобто перерахування коштів здійснено на інший розрахунковий рахунок, ніж той, що зазначений в умовах договору № 510390 від 11.02.2021 року. Крім того, зазначає, що в матеріалах міститься розрахунок заборгованості за кредитом зроблений ТОВ «Слон кредит» станом на 11.02.2024 року, який, на думку представника відповідача, не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки він є неналежним доказом, тому що в ньому проведений розрахунок є не правомірним, оскільки 26.11.2021 року між ТОВ «Слон» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №26-11/2021/13, тобто на три роки раніше зробленого розрахунку. Окремо зазначає, що відповідач не був повідомленим про відступлення прав вимоги за жодним Договором факторингу/відступлення права вимоги. Таким чином, на думку представника відповідача, позивачем не доведено обставини, на які ТОВ «Коллект Центр» посилається як на підставу своїх вимог. Щодо судових витрат, представник відповідача зазначила, що вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 кредитну справу, значно завищена, як і завищений адвокатом час - 10 год., що він витратив на цю одну справу, оскільки сама по собі справа є нескладною, а спірні правовідносини - не новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу. В зв`язку з вищевикладеним, відповідач, в особі представника, просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі. (а.с. 24-27)

5. 11.02.2026 року від позивача, в особі представника, надійшла відповідь на письмові пояснення представника відповідача, де зазначив, що відповідач прямо не заперечує факт укладання договору, отримання грошових коштів та виникнення зобов`язань між сторонами, проте голослівно зазначає про відсутність доказів отримання кредитних коштів. Договір з додатками підписаний позичальником власноручним підписом, докази того, що вказаний підпис не належить позичальнику відсутні. Підстав для сумніву у змісті договору відповідачем не наведено. ТОВ «Слон кредит» належним чином виконав свої зобов`язання шляхом перерахування 30000,00 гривень за реквізитами платіжної картки, наданої споживачем товариству та 7500,00 гривень на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору. На підтвердження вказаного до матеріалів справи долучена копія платіжного доручення. Звернув особливу увагу суду, що відповідач частково погашав заборгованість за договором, що вказує на визнання факту укладення договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування. Щодо розміру процентів за користування кредитними коштами зазначив, що з дати відступлення прав вимоги Фактор має право здійснювати нарахування та стягнення процентів (в тому числі за період користування коштами до моменту переходу прав за цим договором, якщо вони не були нараховані клієнтом) за Договорами фінансових послуг за умови дотримання вимог чинного законодавства України, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов`язань, нарахування будь-яких платежів і комісій, а також право вимагати у боржників відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням грошових зобов`язань, відповідно до законодавства та умов Договорів фінансових послуг. Окрім того зазначив, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. В зв`язку з вищевикладеним просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. (а.с. 29-33)

6. В судовому засіданні, яке відбулося 21.07.2026 року, сторона позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити. В свою чергу, сторона відповідача підтримала свою позицію, викладену в поясненнях. (а.с. 225-226)

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

7. 29.10.2025 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів. (а.с. 10-12)

8. 12.02.2026 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», від представника позивача надійшло повторне клопотання про витребування доказів. (а.с. 35-37)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

9. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 року справа № 496/6968/25 була передана на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 8)

10. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

11. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 04.12.2025 року було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від 29.10.2025 року. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 16-18)

12. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 02.03.2026 року було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від 12.02.2026 року. (а.с. 205-207)

13. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

14. Судом встановлено, що 11.02.2021 року ОСОБА_2 , з метою отримання фінансових послуг, звернувся до ТОВ «Слон кредит» з Заявою-Анкетою. (а.с. 60-61)

15. 11.02.2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ОСОБА_2 укладено Договір № 510390 про надання споживчого кредиту. (а.с. 55-58)

16. Відповідно до п.п. 1.2., 1.3., .1.4., 1.5. Договору, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в сумі 37500,00 гривень на умовах строковості, повернення та платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у договорі. Строк кредиту 1095 днів, з кінцевим терміном повернення 11.02.2024 року (включно). Детальні терміни повернення кредиту, визначені в Графіку платежів. Тип процентної ставки фіксована: за перший день користування кредитом (включно) 25% в день; за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 74% річних.

17. Згідно з п. 2.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування: у розмірі 30000,00 гривень на користь споживача за реквізитами НОМЕР_2 в АТ «Банк Форвард»; у розмірі 7500,00 гривень на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору.

18. З п. 3.5. Договору встановлено, що сплата процентів за перший день користування кредитом, здійснюється споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом, споживач доручає товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу.

19. На підтвердження виконання переддоговірних обов`язків Первісним кредитором, до матеріалів справи долучено копію Паспорту споживчого кредиту. (а.с. 62-63)

20. При укладанні Договору про надання споживчого кредиту сторонами був узгоджений Графік платежів, що є Додатком № 1 до вказаного договору. (а.с. 59)

21. Відповідно до копії платіжного доручення № 4518 від 11.02.2021 року, ТОВ «Слон кредит» свої зобов`язання перед позичальником виконало в повному обсязі та перерахувало на рахунок позичальника НОМЕР_2 суму в розмірі 30000,00 гривень. (а.с. 72)

22. З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 510390 від 11.02.2021 року, укладеного між первісним кредитором та клієнтом, вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача станом на 26.11.2021 року становить 58669,33 гривень, в тому числі за кредитом 29633,16 гривні; за відсотками за перший день користування 7408,04 гривень; по відсоткам (на дату продажу) 21628,13 гривень. (а.с. 73-74)

23. 26.11.2021 року між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 26-11/2021. (а.с. 77-93)

24. Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу, первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належать клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками.

25. Згідно п. 2.3. Договору факторингу, за цим договором клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в реєстрах боржників.

26. З копії Акту приймання-передавання Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 26-11/2021/13 від 26.11.2021 року, від 26.11.2021 року (а.с. 94), копії Акту приймання-передавання Реєстру боржників за Договором факторингу № 26-11/2021/13 від 26.11.2021 року, від 26.11.2021 року (а.с. 95), копії Акту приймання-передачі документації боржників від 24.12.2021 року (а.с. 96-104), копії Реєстру боржників до Договору факторингу № 26-11/2021/13 від 26.11.2021 року, від 26.11.2021 року (а.с. 105-108) та витягу з нього (а.с. 109), вбачається, що до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 , Кредитний договір № 510390 від 11.02.2021 року, сума виданого кредиту 37500,00 гривень, заборгованість за тілом кредиту 37041,20 гривня, заборгованість по відсоткам 21628,10 гривень, загальна сума заборгованості за кредитом 58669,33 гривень.

27. Факт укладення між ТОВ «Слон кредит» та ТОВ «Вердикт Капітал» Договору факторингу № 26-11/2021/13 підтверджується також копією платіжного доручення № 306360000 від 29.11.2021 року про сплату ціни прав вимоги. (а.с. 110)

28. З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 510390 від 11.02.2021 року, укладеного між первісним кредитором та клієнтом, вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача станом на 10.01.2023 року становить 94036,06 гривень, в тому числі за кредитом 37041,20 гривня; за відсотками на день відступлення права вимоги 21628,13 гривень; по відсоткам нарахованим згідно кредитного договору 35366,73 гривень. (а.с. 75)

29. 10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги. (а.с. 112-132)

30. Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим Договором.

31. З копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року, від 10.01.2023 року (а.с. 136), копії Акту прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді, права вимоги за якими відступаються за Договором № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 року, від 10.01.2023 року (а.с. 137), Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прави вимоги від 10.01.2023 року, том 1 (а.с. 138-140) та витягу з нього (а.с. 142), вбачається, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 , Кредитний договір № 510390 від 11.02.2021 року, сума виданого кредиту 30000,00 гривень, заборгованість за тілом кредиту 37041,20 гривня, заборгованість по відсоткам 56994,86 гривні, загальна сума заборгованості за кредитом 94036,06 гривень. (а.с. 138-141)

32. Факт укладення між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлі-продажу) прави вимоги підтверджується копією Акту зарахування зустрічних однорідних вимог 28.02.2023 року. (а.с. 133-135)

33. З розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Вердикт Капітал» (кредитний договір № 510390), вбачається, що загальний розмір заборгованості відповідача станом на 30.09.2025 року становить 128281,41 гривня, в тому числі заборгованість по основній сумі кредиту 37041,20 гривня; заборгованість за відсотками 91240,21 гривень. (а.с. 76)

V. Оцінка Суду.

34. В ч. 1 ст. 14 ЦК України закріплено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

35. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, а ч. 2 вказаної статті передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

37. Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

38. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

39. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а в ст. 530 ЦК України вказується, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно полягає виконанню у цей строк (термін). Цивільно-правове зобов`язання - це правовідношення, в якому одна особа (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші та ін.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. З цього визначення випливає, що цивільно-правове зобов`язання це таке правовідношення, в якому правомочна особа діє як кредитор, а зобов`язана особа - як боржник.

40. Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним чином боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

41. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

42. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

43. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

44. Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

45. У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

46. Згідно ч. 2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

47. Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

48. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

49. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

50. Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

51. Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

52. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

53. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

54. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.09.2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у ст. 6 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

55. Обґрунтовуючи право на стягнення заборгованості за Договором № 510390 про надання споживчого кредиту від 11.02.2021 року, позивач надав суду копії вказаного Договору, копію платіжного доручення № 4518 від 11.02.2021 року та копії Договорів факторингу, а також розрахунки заборгованості.

56. Представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 128281,41 гривня, з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) 37041,20 гривня, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 56994,86 гривні, заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості 34245,35 гривень.

57. З розрахунку заборгованості, зробленого уповноваженою ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» особою, Судом встановлено, що розмір заборгованості відповідача перед первісним кредитором, на дату відступлення, становить 58669,33 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 29633,16 гривні; заборгованість за відсотками 21628,13 гривень; заборгованість за процентами за перший день користування кредитом 7408,04 гривень.

58. Щодо заборгованості за комісією Суд звертає увагу, що відповідно до умов Договору № 510390 про надання споживчого кредиту, а саме п. 2.1., кошти у розмірі 7500,00 гривень вже перераховувалися на користь товариства з метою виконання зобов`язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п. 3.5. Договору, з якого, в свою чергу, встановлено, що сплата процентів за перший день користування кредитом, здійснюється споживачем в день отримання кредиту, шляхом утримання товариством суми зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу.

59. Таким чином, вищевикладене дає можливості суду дійти висновку про відсутність у відповідача заборгованості перед первісним кредитором за процентами за перший день користування кредитом, що в грошовому еквіваленті становить 7408,04 гривень. "Оскільки відповідно до умов договору проценти за перший день користування кредитом утримуються кредитодавцем із суми кредиту під час його видачі, повторне їх стягнення є безпідставним."

60. З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача в частині стягнення заборгованості за процентами за перший день користування кредитом, що в грошовому еквіваленті становить 7408,04 гривень, не підлягають задоволенню.

61. Щодо заборгованості за відсотками.

62. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

63. Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

64. Тобто, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

65. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18, п.п. 53, 53) та від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 (п. 6.19).

66. При цьому, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

67. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України.

68. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до ст. 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

69. Відповідна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16.

70. Нарахування Банком відповідачу за вищезазначеними договорами відсотків на прострочену заборгованість та відсотків за користування кредитом після закінчення строку дії договорів 11.02.2024 року є безпідставним.

71. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного суду № 363/669/23 від 11.01.2024 року.

72. За основу наявності та розміру заборгованості відповідача перед первісним кредитором, Суд бере розрахунок заборгованості, зроблений первісним кредитором, оскільки саме між ним та відповідачем були узгоджені умови кредитування. Натомість, з розрахунків заборгованості, зроблених, уповноваженими правонаступниками особами, судом встановлено, що вони зроблені з порушенням першочергового Договору факторингу № 26-11/2021/13, укладеного 26.11.2021 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» за умовами якого, а саме п. 2.3., клієнт відступає факторові право грошової вимоги до боржників виключно в частині тих сум заборгованості, що визначені в Реєстрах боржників. Окрім того з розрахунку заборгованості, зробленого первісним кредитом, розмір заборгованості за кредитом становить 29633,16 гривні, натомість, в розрахунках заборгованості правонаступників первісного кредитора, розмір заборгованості по основній сумі кредиту становить вже 37041,20 гривня. Обґрунтування збільшення заборгованості по основній сумі кредиту стороною позивача до суду не надано. Також, позивач, в відповіді на письмові пояснення відповідача, зазначив, що «Звертаємо особливу увагу суду, що відповідач частково погашав заборгованість за договором, що вказує на визнання факту укладення договору, отримання кредитних коштів та погодження з умовами кредитування».

73. Таким чином, Договір № 510390 про надання споживчого кредиту від 11.02.2021 року містить чіткий кінцевий термін повернення кредитних коштів 11.02.2024 року (включно), а згідно розрахунку заборгованості зроблений первісним кредитором станом на 10.01.2023 року, розмір заборгованості відповідача по відсоткам за користування кредитом становить 21628,13 гривень.

74. Оскільки, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється, права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

75. З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсоткам підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі в розмірі 29633,16 гривень та заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 21628,13 гривень, разом 51261,29 гривня.

76. Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Такого висновку 07.06.2023 року дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22).

77. У постанові від 18.10.2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012 тощо).

78. Сам лише бездоказовий факт констатації наявності заборгованості не може слугувати підставою для задоволення позову. Перехід права вимоги та формалізація певного розміру заборгованості у Договорах факторингу, не звільняє позивача від доказування наявності у відповідача заборгованості та її розміру. Відповідач не є стороною Договорів факторингу, тобто визначений у витягах з Реєстру боржників до Договорів факторингу розмір заборгованості із ним не узгоджувався, його обґрунтованість ним не перевірялося.

79. У постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 569/15311/21 (провадження № 61-11750св22) зазначено, що на позивача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами наявність та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з позичальника (іпотекодавця) на користь банку, а відповідач має довести, що у нього немає такого обов`язку щодо заборгованості, яка підлягає стягненню.

80. Про те, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову йдеться у Постанові ВСУ від 27.05.2020 року у справі № 2-879/13. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах зазначає Суд. Окрім цього Суд зауважив, що сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (п. 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).

81. Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

82. Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

83. Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

84. За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

85. Нормами ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

86. Відповідно положень ст.ст. 77-79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

87. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

88. Оскільки розмір заборгованості за використаними коштами отриманими в кредит підтверджено не в повній мірі, на підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

89. Також, відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

90. Частинам 10, 11 ст. 265 ЦПК України кореспондують норми ч.ч. 11, 12 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у рішенні суду. Зокрема врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

91. Правила ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з`ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Правова мета приписів ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як було ухвалено судове рішення. Формулювання вказаних норми процесуального права визначають право, а не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

92. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

93. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

94. Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року справа № 826/1216/16, від 12.09.2019 року справа № 9901/350/18.

95. Представник позивача надав копію Договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року (а.с. 153-160), копію Прайс-листа (а.с. 161-162), копію заявки на надання юридичної допомоги № 144 від 01.09.2025 року (а.с. 163), копію витягу з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року, від 30.09.2025 року (а.с. 164).

96. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

97. Як вбачається з вищевказаних документів, позивач отримав правничої допомоги 25000,00 гривень. Суд позов позивача задовольнив частково на загальну суму 51261,29 гривня. Відповідно на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9990,00 грн (51261,29 грн (задоволені позовні вимоги) х 100% : 128281,41 грн (заявлені позовні вимоги) = 39,96 % (процент задоволених позовних вимог); 25000,00 грн (загальні судові витрати) х 39,96% : 100% = 9990,00 грн).

98. Також, як вбачається з наданої копії платіжної інструкції № 0563220025 від 10.10.2025 року (зворотній а.с. 5), позивач за позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди, сплатив судовий збір в розмірі 2422,40 гривні, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову з відповідача підлягає стягненню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 967,99 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 51261,29 грн. ? 2422,40 грн. ? 128281,41 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 536, 549, 611, 625, 634, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 79, 80, 81, 89, 128, 141, 247, 259, 263-265, 279-282, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 61 Конституції України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, юридична адреса: індекс 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, заборгованість за Договором № 510390 про надання споживчого кредиту від 11.02.2021 року у розмірі 51261,29 гривня, витрати на правову допомогу у розмірі 9990,00 гривень та на сплату судового збору у розмірі 967,99 гривень, всього 62219,28 гривень.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. В порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, після припинення або скасування в Україні воєнного, надзвичайного стану та спливу тридцятиденного строку з дня його припинення (скасування), нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3 % річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926.

5. Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

6. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

9. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

10. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

11. Повний текст рішення складено 29.07.2026 року.

Суддя О.П. Портна