Решение № 138703602, 31.07.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №153/2102/25

2/760/12680/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2026 року місто Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Фіцай О.Л.

за участю секретаря Скомаровської О.О., представника відповідача Стратюка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна, «НАЦІОНАЛЬНОЇ КОМІСІЇ, ЩО ЗДІЙСНЮЄ ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРАХ ЕНЕРГЕТИКИ ТА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ» (далі - НКРЕКП) про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 120/4270/25, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року, визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо неналежного розгляду запитів на інформацію ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року та від 06 березня 2025 року, а також зобов`язано НКРЕКП повторно розглянути зазначені запити на інформацію.

Позивач вважає, що протиправною бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає у порушенні його прав, марнуванні часу, який він змушений був витрачати на захист своїх порушених прав у суді, у моральних стражданнях, хвилюваннях, відчутті приниження, розчарування та несправедливості. Розмір моральної шкоди позивач оцінив у 2 000 000 000 грн. та вважав, що така сума буде справедливим і адекватним відшкодуванням, а також превентивною дією у подальшій поведінці відповідача.

Посилаючись на статті 19, 56 Конституції України, статті 23, 1173, 1174 ЦК України, статтю 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, позивач просив стягнути з відповідача за рахунок держави на свою користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 000 000 000 грн.

Ухвалою суду від 11.03.2026 року відкрито провадження у справі для розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився. Просив слухати справу у його відсутність. Позовні вимоги в своїй заяві підтримав, просив задовольнити з викладених у позові підстав.

Відповідач проти позову заперечував, вважав позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, зазначаючи, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 120/4270/25, яке набрало законної сили, НКРЕКП повторно розглянуто запити позивача від 04 лютого 2025 року та від 06 березня 2025 року і в межах компетенції надано відповідь листом від 05 листопада 2025 року № 21175/20.1/9-25. Позивач не надав суду доказів того, чим підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань, за яких обставин вони заподіяні та чому оцінено моральну шкоду саме у такому розмірі, а також інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 120/4270/25, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року, визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо неналежного розгляду запитів на інформацію ОСОБА_1 від 04 лютого 2025 року та від 06 березня 2025 року і зобов`язано НКРЕКП повторно розглянути зазначені запити на інформацію.

На виконання зазначеного судового рішення, яке набрало законної сили, НКРЕКП повторно розглянуто запити позивача від 04 лютого 2025 року та від 06 березня 2025 року, про що позивача повідомлено листом від 05 листопада 2025 року № 21175/20.1/9-25.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на загальні підстави цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Заявляючи позовні вимоги, ОСОБА_1 послався на завдання йому НКРЕКП моральної шкоди, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з неналежним розглядом його запитів на інформацію від 04 лютого 2025 року та від 06 березня 2025 року.

Обов`язок доказування в цивільному процесі встановлений статтею 81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Так, судом установлено, що Вінницький окружний адміністративний суд, визнавши протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо неналежного розгляду запитів позивача на інформацію, зобов`язав відповідача повторно розглянути ці запити, чим відновив порушені права позивача на розгляд його запитів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 24 червня 2022 року в справі № 296/3116/20 (провадження № 61-1760св21).

Водночас будь-яких інших обставин, зокрема щодо заподіяння моральної шкоди позивачу, причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою та бездіяльністю відповідача, а також вини відповідача у заподіянні такої шкоди, позивач суду не надав.

Факт невиконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 120/4270/25, на який посилається позивач, як на одну з підстав відшкодування моральної шкоди, наразі не підтверджується наявними матеріалами справи.

Посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини та на існування презумпції завдання моральної шкоди самим лише фактом порушення права судом відхиляються, оскільки за усталеною практикою Верховного Суду у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування наявності такої шкоди, її розміру та причинно-наслідкового зв`язку між протиправним діянням і шкодою покладається на особу, яка заявляє відповідну вимогу, а сам факт визнання протиправною бездіяльності органу державної влади не свідчить про наявність та заподіяння моральної шкоди.

Наведені позивачем у позовній заяві доводи щодо порушення його прав, марнування часу, моральних переживань, відчуття приниження та несправедливості мають загальний характер, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами і не свідчать про настання конкретних негативних наслідків немайнового характеру саме внаслідок бездіяльності відповідача. Позовна заява містить лише загальні посилання на наявність підстав, які, на думку позивача, є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Практика Верховного Суду щодо відшкодування шкоди у подібних правовідносинах є сталою, зокрема у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 296/3115/20 (провадження № 61-1087св21), від 06 вересня 2021 року у справі № 296/3139/20 (провадження № 61-1086св21), від 16 вересня 2020 року у справі № 243/5118/19 (провадження № 61-213св20), від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18 (провадження № 61-305св19), від 25 листопада 2019 року у справі № 686/22462/18 (провадження № 61-17648св19), від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18 (провадження № 10591св19), у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди, а сам факт визнання протиправною бездіяльності не свідчить про наявність заподіяння шкоди.

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяної моральної шкоди, а також причинно-наслідкового зв`язку між діянням відповідача і шкодою та вини відповідача у її заподіянні, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а тому, оскільки у задоволенні позову відмовлено, при цьому позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 2 Закону України «Про судовий збір», питання про відшкодування судового збору не підлягає вирішенню та покладається на рахунок держави.

Керуючись статтями 9, 34, 129 Конституції України, статтею 15, 16, 23, 275, 297, 1167 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ел. пошта box@nerc.gov.ua, тел. 380442044827, адреса Україна, 03057, місто Київ, вул. Сім`ї Бродських, буд. 19, код ЄДРПОУ 39369133

Повний текст рішення складено 31 липня 2026 року.

Суддя: О.Л.Фіцай