Постановление суда № 138702425, 31.07.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/1036/26

Провадження № 1-кс/302/200/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повна)

31 липня 2026 року селище Міжгір`я

Слідчий суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_4 , погоджене із процесуальним прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_7 , в кримінальному провадженні відомості про яке 23.07.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000128, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України (далі КК України), про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Синевирська Поляна, Міжгірського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, 26.07.2026 призваний до Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ відділення поліції №2 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з погодженим процесуальним прокурором Міжгірського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні відомості про яке 23.07.2026 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026071110000128, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, який обґрунтовував таким.

10 липня 2026 року, близько 22.00 години, ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин затіяв словесну сварку із своєю матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за зазначеною адресою.

У ході сварки, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх небезпечність та караність, стягнув останню з ліжка на підлогу і умисно наніс близько десяти ударів ногами взутими в резинові тапочки та руками по тілу ОСОБА_8 в ділянку ребер зліва, після чого залишив останню лежати підлозі.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_5 , ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: множинних переломів ребер зліва, лівобічний гемопневмоторакс, згорнений гемоторакс зліва, підшкірна емфізема, пневмомедіастинум, які відповідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3 (л) є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Саме протиправні дії ОСОБА_5 , які полягали у заподіянні потерпілій умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень.

30 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Синевирська Поляна, Міжгірського району Закарпатської області, мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину Україн, з повною загальною середньою освітою, не одруженому, раніше не судимому, 26.07.2026 призваний до Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ) повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України за кваліфікуючими ознаками умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, допитом потерпілої ОСОБА_8 , допитом свідків у кримінальному провадженні, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 поясненням підозрюваного ОСОБА_5 , довідками «Центральної клінічної лікарні» Ужгородської міської ради №2197/01-10 від 27.07.2026 та №16718 м75 від 23.07.2026, згідно яких ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів ребер зліва, лівобічний пневмоторекс, підшкірна емфізема, пневмомедіастинум, які відповідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3 (л). є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На виконання вимог ст.178 КПК України, в якості обставини, що обов`язково враховуються судом при обранні запобіжного заходу, сторона обвинувачення вважає за необхідне зазначити:

- наявність вагомих доказів які підтверджують вчинення ОСОБА_5 , кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, які наведенні наявні в матеріалах кримінального провадження;

- злочин у якому підозрюється ОСОБА_5 , передбачений ч. 1 ст. 121 КК України є умисним тяжким кваліфікованим злочином, максимальна санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років;

- стійких соціальних зв`язків підозрюваний ОСОБА_5 немає у зв`язку з тим, що відсутнє постійне місце роботи, часто вживає спиртне, через що і немає репутації серед населення та односельчан за місцем проживання.

Зазначені обставини прямо свідчать про наявність ризиків передбачених п.1,2,3,4 та 5 ч.1 ст. 177 КК України виправдовують необхідність обрання відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Так, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від слідства та суду, оскільки після вчинення злочину покинув місце проживання та переховувався в лісовому масиві с. Свобода та був виявлений працівниками поліції (п.1 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Слід зазначити, що підозрюваний проживає за однією адресою з потерпілою. Відповідно до її показань та показань свідків неодноразово упродовж останніх років вчиняв щодо останньої фізичне насильство, однак, до правоохоронних органів вона не зверталася. Тобто, перебуваючи у одному будинку з потерпілою може продовжувати вчиняти фізичне насильство та впливати на свідків, з метою зміни ними показів (п.3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Враховуючи положення ст. 183 КПК України сторона обвинувачення вважає за необхідне обрати відносно підозрюваного ОСОБА_5 винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обрання більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти зазначеним ризикам та належному виконанню підозрюваним своїх процесуальних обов`язків. Водночас сторона обвинувачення в клопотанні висловилась про можливість застосування застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 грн.

В судовому засіданні слідчий ОСОБА_4 та прокурор ОСОБА_3 підтримали клопотання із зазначених у ньому підстав. Під час розгляду клопотання прокурор просила, у випадку визначення слідчим суддею розміру застави, встановити для підозрюваного, серед інших обов`язків, заборону перебувати в місці спільного проживання з потерпілою.

Підозрюваний та його захисник адвокат ОСОБА_6 заперечили проти задоволення клопотання, просили застосувати м`якший запобіжний захід на домашній арешт. Захисник просив визначити заставу у мінімальному розмірі 20 прожиткових мінімумів.

Вислухавши пояснення та думку слідчого і прокурора, які підтримали заявлене клопотання та просять клопотання задовольнити за підставами, викладеними у ньому, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника адвоката ОСОБА_6 , які заперечують проти задоволення клопотання слідчого, дослідивши додані до клопотання матеріали й проаналізувавши докази на обґрунтування клопотання у їх сукупності, вважаю, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з приписами ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що: 1) підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).

Згідно з приписами п. 1, 2, 3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Тримання під вартою, за нормами ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

30 липня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та доданими до клопотання матеріалами, зокрема витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 23.07.2026, рапортом чергового інспектора від 23.07.2026, повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, відомостями протоколів допитів: потерпілої ОСОБА_8 та свідків: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , підозрюваного ОСОБА_5 , довідками «Центральної клінічної лікарні» Ужгородської міської ради №2197/01-10 від 27.07.2026 та №16718 м75 від 23.07.2026, згідно яких ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді множинних переломів ребер зліва, лівобічний пневмоторекс, підшкірна емфізема, пневмомедіастинум, що відповідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.1.3 (л). кваліфікуватись як тяжкі тілесні ушкодження. Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, підозрюваний ОСОБА_5 , у присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , визнав обґрунтованість пред`явленої йому підозри у вчиненні інкримінованого правопорушення.

Слідчий суддя доходить висновку, що підозра ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України відповідає критерію обґрунтованості відповідно до практики Європейського суду з прав людини. Зокрема в рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ зробив висновок, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series A, N 182). Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

На початковій стадії розслідування слідчий суддя, оцінюючи обґрунтованість підозри, не пред`являє до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду. На цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Відтак на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів слідчий суддя визнає, що причетність ОСОБА_5 до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Наявні у провадженні докази вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, у об`ємі як вимагає Закон, на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спроб: переховуватися від органу досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити, зокрема, такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. В розумінні вказаної норми процесуального закону ризик це неконкретизована подія, яка з високим ступенем імовірності може настати й потягнути за собою несприятливі наслідки, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати реальними за умови встановлення обґрунтованої високої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак, зокрема на початкових етапах досудового розслідування, вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час розгляду клопотання слідчий суддя перевірив стверджувану слідчим та прокурором наявність обставин, передбачених ч.1 ст.177 КПК України (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та існування ризиків, передбачених п.1, п.2, п.3, п.4 ч.1 ст.177 КПК України).

Існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину проти життя і здоров`я, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів. За вчинення злочину передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Ці обставини дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначено йому відповідно до санкції вказаної статті, а також розуміючи невідворотність вчиненого та кримінальної відповідальності за вчинене, може залишити місце проведення досудового розслідування, тим самим ухилитися від кримінального переслідування. Реальність існування зазначеного ризику підтверджується, тим, що підозрюваний після вчинення злочину покинув місце проживання та переховувався в лісовому масиві поблизу с. Свобода, де був виявлений працівниками поліції. Вказана обставина була визнана підозрюваним під час розгляду цього клопотання. Слідчий суддя уважає, що на цій стадії досудового розслідування існує високий ризик того, що підозрюваний, у випадку перебування на свободі, може здійснити повторну спробу переховування від слідства й суду.

Водночас, відповідно по п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Слідчий суддя висновує, що тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі, на цьому етапі досудового розслідування, вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.

Слідчий суддя уважає реальним ризик можливості незаконно впливати, зокрема, на свідків у цьому кримінальному провадженні. Існування цього ризику є підвищеним на цій стадії кримінального провадження, оскільки свідки не допитані судом і під впливом тиску чи підбурювання з боку підозрюваного можуть змінювати показання, що ускладнить виконання завдань кримінального провадження.

Також слідчий суддя уважає реальним ризики вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення. Існування цього ризику підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи вказане кримінальне правопорушення, діяв умисно усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання. Відповідно до показань підозрюваного, раніше він неодноразово завдавав ударів потерпілій, чим наносив останній тілесні ушкодження, проте вона не зверталась до правоохоронних органів.

Зважаючи на суворість передбачуваного покарання підозрюваний, у випадку перебування на свободі, може чинити спроби перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема підшуковуючи інших осіб, які можуть надати вигідні йому неправдиві показання, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Слідчий суддя висновує, що при розгляді клопотання слідчим та прокурором доведено наявність обставин, передбачених п.1 (наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення); та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам. Обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , у виді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, забезпечення його процесуальної поведінки та нівелювання встановлених ризиків.

Неможливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із потерпілою по кримінальному провадження, іншого житла придатного для проживання у підозрюваного не має. Відтак зазначений запобіжний захід не є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, забезпечення його процесуальної поведінки та нівелювання встановлених ризиків.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до суду на першу вимогу.

За таких обставин застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З огляду на установлені обставини, беручи до уваги обґрунтованість підозри у вчиненні тяжкого злочину, існування ризиків що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи вік підозрюваного, який є непрацюючим, стан здоров`я, майновий і сімейний стан та відсутність у підозрюваного стійких соціальних зв`язків, а також інші обставини, зважаючи на характер суспільної небезпеки протиправних дій ОСОБА_5 для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу тримання під вартою як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», який враховується слідчим суддею як стала практика правозастосування, тобто в якості правової визначеності, як елемента верховенства права, слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Розглядаючи можливість застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя виснував, що наразі достатніми та належними підставами застосування запобіжного заходу у виді тримання стосовно підозрюваного під вартою є не лише очікування завершення досудового розслідування та розгляду справи в суді, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує утримання підозрюваного під вартою.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст.178 КПК України, а також доведеність слідчим під час розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти наведеним під час розгляду клопотання ризикам, оцінюючи ступінь порушення цінностей суспільства у даному кримінальному провадженню, забезпечуючи високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, слідчий суддя вбачає, що клопотання слідчого ОСОБА_4 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити і застосувати до нього запобіжний захід тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з приписами ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Вирішуючи питання щодо розміру застави слідчий суддя бере до уваги характер і тяжкість інкримінованого злочину й обґрунтованість підозри, наявні відомості про особу підозрюваного та його майновий стан, стадію кримінального провадження й значну кількість ризиків непроцесуальної поведінки підозрюваного. Слідчий суддя уважає за необхідне визначити розмір застави у межах, встановлених п. 2 ч. 5 ст. 172 КПК України.

З урахуванням установлених обставин, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу, відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, у розмірі 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На цьому етапі досудового розслідування внесення застави саме в такому розмірі зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду за викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, та /або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення; 5) здати на зберігання до відповідних органів паспорт (інші документи), для виїзду за кордон; 6) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 193, 194, 196, 371, 372 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, до 28 вересня 2026 року, включно.

Визначити розмір застави в розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає сумі 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок: отримувач коштів: ТУ ДСА України в Закарпатській області, код отримувача ЄДРПОУ 26213408, банк отримувача: ДКСУ м.Київ, МФО 820172, рахунок отримувача: UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , що в разі внесення ним застави у визначеному розмірі він підлягає звільненню з-під варти і з того моменту буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, зобов`язати підозрюваного ОСОБА_5 виконувати такі обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді; 3) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, та /або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з свідками сторони обвинувачення; 5) носити електронний засіб контролю, 6) заборонити перебувати в місці спільного проживання з потерпілою.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити - два місяці з моменту внесення застави.

Попередити підозрюваного ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього зобов`язань застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено о 16-00 годині 03 серпня 2026 року.

Слідчий суддяОСОБА_1