Решение № 138701828, 03.08.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/2429/25

2/709/254/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача у заявах по суті.

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.09.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 (далі- Відповідач) було укладено кредитний договір № 1324844682941, шляхом його підписання електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора. За умовами договору відповідачу надані грошові кошти у кредит на умовах повернення, платності та йому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 3900грн. Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин та внаслідок чого, керуючись нормами статей 530, 1082, 1084 ЦК України, 22.07.2024 між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу №22072024. Згідно даного Договору факторингу 22.07.2024 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1324844682941 від 05.09.2023. Сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 15 600 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 3 900 грн.; заборгованість за відсотками 11 700грн.; заборгованість за штрафними санкціями та комісіями 0 грн.; заборгованість за пенею 0 грн.

Покликаючись на норми ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 1324844682941 від 05.09.2023 в сумі 15 600 грн, сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідачем до суду наданий відзив на позовну заяву, за змістом якого він не заперечує факт укладення кредитного договору № 1324844682941 від 05.09.2023 та отримання кредитних коштів у сумі 3 900 грн. Не погоджується з розміром заявлених до стягнення процентів за користування кредитними коштами. Вказує на те, що він 30.11.2023 призваний на військову службу за контрактом у добровільному порядку. Однак, проценти після початку його військової служби продовжували нараховуватися. Окремо відповідач вказує на наявність законодавчого обмеження максимальної денної процентної ставки за споживчим кредитом до 1% на день, що за своєю суттю спрямоване саме на пом`якшення становища споживача, обмеження надмірного фінансового тягаря та недопущення стягнення неспівмірних процентів. Чинна редакція Закону України «Про споживче кредитування» прямо встановлює, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, тому з урахуванням статті 58 Конституції України, положення законодавства, які обмежують максимальний розмір денної процентної ставки та фактично пом`якшують майнову відповідальність споживача за кредитним договором, мають бути застосовані судом при визначенні розумного, справедливого та співмірного розміру заборгованості. У цій справі позивач просить стягнути проценти, розраховані за ставкою 2,5% на день, тобто у розмірі, який у 2,5 раза перевищує чинний законодавчий максимум у 1% на день. При тілі кредиту 3 900 грн позивач заявив до стягнення 11 700 грн процентів, тобто проценти у три рази перевищують суму фактично отриманого кредиту.

Відповідач вважає заявлену до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу 6 000,00 грн явно завищеною та неспівмірною складності справи; справа є типовим спором про стягнення заборгованості за кредитним договором та не відзначається підвищеною складністю.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд врахувати, що він не заперечує факт отримання кредитних коштів у сумі 3 900 грн, відмовити у задоволенні в частині стягнення процентів у сумі 11 700,00 грн, відмовити повністю або зменшити їх розмір до справедливого, розумного та співмірного; врахувати, що відповідач проходить військову службу за контрактом з 30.11.2023 та перевірити застосування п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Позивачем до суду надана відповідь на відзив, за змістом якої позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та надав пояснення, котрі за своїм змістом є аналогічними викладеним у позовній заяві.

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

31.12.2025 представник позивача Романенко М.Е., в інтересах ТОВ «Діджи Фінанс » через систему «Електронний Суд» скерував до Чорнобаївського районного суду Черкаської області в електронній формі позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 08.01.2026 відкрито провадження у справі та вирішено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 28.01.2025 постановлено проводити подальший розгляд вказаної цивільної справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; у справі призначено судове засідання.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 18.02.2026 задоволено клопотання ОСОБА_1 та зупинено провадження у цивільній справі, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України .

29.06.2026 на адресу суду від командира військової частини НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_2 , надійшов лист, згідно з яким повідомлено, що ОСОБА_1 безпосередню участь у зоні бойових дій не бере та особисто зможе, з урахуванням обставин проходження військової служби, брати участь у судових засіданнях при розгляді цивільної справи № 709/2056/24.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 29.06.2026 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про місце, день, час розгляду справи був повідомлений належним чином; у відповіді на відзив представник позивача просив здійснювати розгляд справи без його участі.

03.08.2026 до суду відповідач ОСОБА_1 звернувся із заявою про розгляд справи без його участі.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлення про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. За таких обставин судом було постановлено ухвалу про проведення судового розгляду без участі представника позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виник спір у сфері споживчого кредитування щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, укладеним із первісним кредитором.

Суд установив, що 05.09.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, в електронній формі був укладений Договір про надання фінансового кредиту - продукту "Кредитна лінія старт" №1324844682941.

Згідно з умовами договору №1324844682941 ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» як кредитодавець зобов`язався надати відповідачу як позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, а позичальник зобов`язався одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредитного ліміту 3900,00 грн, тип кредиту кредитна лінія, строк дії договору 120 днів. Позичальник зобов`язався повернути кредит кредитодавцю 03.01.2024 або достроково. Позичальник зобов`язався оплатити проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у Графіку платежів, 24.09.2023, протягом дії кредитної лінії. Тип процентної ставки фіксована. Дисконтна процентна ставка - 2,5% від суми кредиту за кожен день користування кредитом та застосовується в межах строку надання кредиту, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 2,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, після 20 дня користування кредитом, починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту.

Відповідачем був підписаний Паспорт споживчого кредиту, у котрому зазначена сума кредиту, строк кредитування, процентна ставка, загальні витрати за кредитом та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 статті 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Факт укладення вказаного договору відповідач визнав. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, він недійсним не визнаний.

Судом встановлено, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Віва Капітал» свої зобов`язання за Договором про надання фінансового кредиту - продукту "Кредитна лінія старт" №1324844682941 від 05.09.2023 виконало у повному обсязі, а саме перерахувало 05.09.2023 відповідачу кредитні кошти в сумі 3 900,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «Контрактовий Дім» від 24.12.2025 за вих. № 32839-1291535087-24122025.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов Договору №1324844682941 від 05.09.2023 та ним не надано.

Суд установив, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань по вказаному Договору та неповерненням отриманих у кредит грошових коштів в останнього наявний борг по тілу кредиту в розмірі 3 900,00 грн.

Щодо строку, підстав та розміру нарахування позивачем процентів за користування відповідачем кредитними коштами, то суд зазначає таке.

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст 1050 ЦК України. Тобто, після припинення строку кредитного договору, проценти не нараховуються. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 та від 31.10. 2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Водночас, відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Згідно з положеннями Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 виклав висновок про перелік необхідних документів, які підтверджують статус особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей".

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 26/4264/19.

Позивач просить стягнути із відповідача на його користь проценти за користування кредитними коштами за період із 05.09.2023 по 02.01.2024 у сумі 11 700,00 грн

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем було надано розрахунок заборгованості по договору № 1324844682941 від 05.09.2023, складений ТОВ «ФК «Віва Капітал».

Відповідачем до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі були надані: копія військового квитка серія НОМЕР_2 , витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 05.01.2024 № 2-РС, довідка військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2024, за змістом яких відповідач ОСОБА_1 з 30.11.2023 проходить військову службу в Збройних Силах України за контрактом.

Разом з тим, згідно з листом ІНФОРМАЦІЯ_1 та листа командира військової частини НОМЕР_1 від 21.05.2026 № 36/713, військовослужбовець ОСОБА_1 дійсно проходить службу у військовій частині.

Зазначене вказує на те, що в період виконання умов кредитного договору (з 30.11.2023), а також станом на час розгляду справи, відповідач мав та має статус військовослужбовця ЗСУ та на нього поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто, у відповідача відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, починаючи з 30.11.2023.

З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про те, що наявні підстави для застосування до відповідача ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому нарахування процентів за користування кредитними коштами з 30.11.2023 є безпідставним.

Враховуючи, що позивачем було заявлено вимогу, зокрема, про стягнення процентів за користування кредитними коштами за період із 05.09.2023 по 29.11.2023 в сумі 8 385,00 грн, то суд дійшов висновку про наявність вказаної заборгованості.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність зменшення розміру нарахованих процентів з підстав того, що їх сума перевищує розмір основної заборгованості за кредитом, оскільки такі проценти нараховані відповідно до умов договору, погоджених сторонами при його укладенні.

Так, згідно з пунктом 1.4 договору про надання фінансового кредиту продукту "Кредитна лінія старт" № 1324844682941 від 05.09.2023 сторони узгодили процентну ставку у розмірі 2,5 % за кожен день користування кредитними коштами в межах строку кредитування. Укладаючи договір, відповідач добровільно погодився з його умовами, у тому числі щодо розміру процентної ставки та порядку нарахування процентів.

Сам по собі факт перевищення суми нарахованих процентів над сумою основного боргу не є підставою для їх зменшення, оскільки проценти є платою за користування кредитними коштами, а не видом відповідальності за порушення зобов`язання. Доказів недійсності умов договору щодо процентної ставки, їх незаконності або неправомірності нарахування відповідачем суду не надано. За таких обставин підстав для зменшення розміру нарахованих процентів суд не вбачає.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність зменшення процентної ставки по нарахуванню процентів за користування кредитними коштами до 1 % як необґрунтовані. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону «Про споживче кредитування» № 1734-VIII від 15.11.2016. Відповідно до п. 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Цей закон не має зворотньої дії в часі.

Ураховуючи, що закон № 3498-IX від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023, то із 25.12.2023 по 23.04.2024 (протягом перших 120 днів) максимальний розмір денної процентної ставки за користування кредитними коштами не може перевищувати - 2,5 %; із 24.04.2024 по 22.08.2024 (протягом наступних 120 днів) розмір денної процентної ставки за користування кредитними коштами не може перевищувати 1,5 %.

Суд установив, що протягом спірного періоду (із 05.09.2023 по 29.11.2023) на законодавчому рівні була відсутня заборона нараховувати проценти за користування кредитними коштами в розімрі 2,5 % за день користування кредитними коштами. Окрім того, такий розмір процентів був узгоджений сторонами договору.

Щодо набуття позивачем права грошової вимоги до відповідача суд встановив таке.

Набуття позивачем права вимоги до відповідача за Договором про надання фінансового кредиту продукту "Кредитна лінія старт" № 1324844682941 від 05.09.2023 підтверджується дослідженими судом у судовому засіданні доказами, а саме: договором факторингу № 22072024 від 22.07.2024, Актами прийому-передачі реєстру боржників від 22.07.2024, Витягом з Реєстру боржників, за змістом якого ТОВ «ФК «Віва Капітал» відступило на користь позивача ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Статтею ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази укладення між ним та первісним кредитором ТОВ «ФК «Віва Капітал» Договору факторингу. Однак, позивач набув право грошової вимоги до відповідача у розмірі заборгованості, яка була перед первісним кредитором.

Судом встановлено наявність у відповідача заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту продукту "Кредитна лінія старт" № 1324844682941 від 05.09.2023 у сумі 12 285,00 грн, із якої: 3 900,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 8 385,00 грн заборгованість за процентами. Тому саме така сума боргу підлягає стягненню в відповідача на користь позивача. За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову, позивачем сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 17121129 від 17.12.2025.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних, на суму 12 285,00 грн, що становить 78,75 % від ціни позову (15 600 грн), суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у виді сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам 1 907,64 грн.

Що стосується вимоги щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 6 00,000 грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) ії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3-6 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що позивач звертався за професійною правничою допомогою.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду представником позивача надано:

- копію договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025, укладеним між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак Іванною Миколаївною, згідно з яким Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором;

- додаткову угоду № 1324844682941 від 17.11.2025 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01.01.2025, відповідно до якої адвокат Лівак І.М. зобов`язалася здійснити представництво та захист інтересів ТОВ «Діджи Фінанс» у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ;

- акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), підписаний ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак І.М., згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв правничу (правову) допомогу загальною вартістю 6 000 грн., зокрема: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; формування додатків до позовної заяви (письмові докази);

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я Лівак І.М..

Отже, представництво інтересів позивача під час судового розгляду справи судом здійснював адвокат Лівак І.М. Повноваження адвоката підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством.

Дослідивши надані стороною позивача докази, суд приходить до висновку, що послуги адвоката на час розгляду справи в суді не оплачено. Але, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

У постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладною, а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, але позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. На думку суду, вартість послуг адвоката в цій справі у розмірі 6 000,00 грн. не є достатньо обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, ціни позову та розміру задоволених вимог.

Підсумовуючи викладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, складність та категорію справи, часткове задоволення позовних вимог, а також практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 2 000,00 грн, що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

Покликаючись на положення статей 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту - продукту "Кредитна лінія старт" №1324844682941 від 05.09.2023, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» та ОСОБА_1 , у сумі 12 285 (дванадцять тисяч двісті вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок, судовий збір у розмірі 1 907 (одна тисяча дев`ятсот сім) гривень 64 копійки, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок, а всього 16 192 (шістнадцять тисяч сто дев`яносто дві) гривні 64 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", ЄДРПОУ 42649746, адреса: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

Відповідач:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая