Постановление суда № 138701580, 31.07.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/1958/26

Провадження № 1-кс/697/187/2026

У Х В А Л А

Іменем України

31 липня 2026 року м. Канів

Слідчий суддя Канівського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , представника власників майна - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4 2026 25 223 0000032 від 08.05.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 197-1 КК України про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання старшого слідчого СВ відділу поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області капітана ОСОБА_5 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4 2026 25 223 0000032 від 08.05.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 197-1 КК України про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідча посилається на те, що в ході проведення досудового розслідування встановлено, що об`єктом кримінально-протиправного посягання є та незаконного використання третіми особами є земельна ділянка державної форми власності з кадастровим номером 7122087400:01:001:0683, з цільовим призначенням: для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об`єктів енергогенеруючих підприємств, установ і організацій, що знаходиться в межах Бобрицької сільської територіальної громади Черкаської області, яка на передбачених законодавством підставах перебуває в постійному користуванні ПрАТ «Укргідроенерго», код ЄДРПОУ 20588716. За наявними даними, невстановлені особи без належних правових підстав здійснюють господарську діяльність з вирощування сільськогосподарських культур в значних розмірах, що вказує на наявність порушень законодавства під час використання вищевказаної земельної ділянки державної форми власності за цільовим призначенням, в зв`язку з чим порушуються законні права та інтереси держави, а також ПрАТ «Укргідроенерго» як користувача.

26.07.2026 в адміністративних межах Бобрицької сільської територіальної громади Черкаської області слідчим слідчого відділення відділу поліції № 1 Черкаського РУП ГУ НП в Черкаській області було проведено огляд місця події, в межах реєстрації повідомлення в ІКСІПНП відділу поліції № 1 за № 4785 від 26.07.2026, а саме частини вищевказаної земельної ділянки, площею близько 7, 000 га, яка розташована за наступними координатами: 49.5044.7N 31/2539.7E, на частині якої наявний посів зернової культури пшениця, на іншій частині посів пшениці зібраний. Крім того, на території вказаної земельної ділянки виявлено автомобіль марки «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом до нього реєстраційний номер НОМЕР_2 . У кузові вказаного автомобіля та в причепі наявне зерно пшениці загальною масою близько 12 т. Поряд з вищенаведеним на вказаній земельній ділянці наявний комбайн марки «Нива», номер 100482, 1991 року випуску.

Вказані вище комбайн марки «Нива», автомобіль марки «КАМАЗ» з причепом, зерно пшениці об`ємом близько 12 т - визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42026252230000032 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 197-1 КК України, оскільки, вони відповідають критеріям, зазначеним у п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України.

Слідча вказує, що вилучений автомобіль марки «КАМАЗ» та причіп до нього, в якому наявне зерно пшениці об`ємом близько 12 т, належать ПП «БВМ-ТРАНС», код ЄДРПОУ 33282712, адреса: Черкаська область, Черкаський район, м. Канів, вул. Перемоги, буд. 26. Фактичним користувачем комбайну марки «Нива» номер № 100482, 1991 року випуску є гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідча зазначає, що з урахуванням тієї обставини, що вилучений транспортний засіб, сільськогосподарська техніка та зерно пшениці є речовими доказами у кримінальному провадженні № 42026252230000032 зареєстрованого за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Підставами накладення арешту на вказане майно є необхідність збереження речових доказів, на вищевказані транспортний засіб, сільськогосподарську техніку та зерно пшениці, оскільки існують об`єктивні ризики приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження зазначених речових доказів.

З огляду на вказані обставини, слідча звернулася до суду з вищезазначеним клопотанням.

Слідча ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав викладених у клопотанні.

Представник власника майна та особи у користуванні якого перебуває майно адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував, щодо задоволення клопотання, однак просив надати власнику автомобіля марки «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом до нього реєстраційний номер НОМЕР_2 право користування та розпорядження даним майном, зазначив що власник вищевказаного майна зобов`язується надавати майно органу досудового розслідування за першою вимогою.

Дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №4 2026 25 223 0000032 по факту можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме по факту того, що невстановлені особи без належних правових підстав здійснюють господарську діяльність з вирощування сільськогосподарських культур в значних розмірах, що вказує на наявність порушень законодавства під час використання вищевказаної земельної ділянки державної форми власності за цільовим призначенням, у зв`язку з чим порушуються законні права та інтереси держави, а також ПрАТ «Укргідроенерго» як користувача (а.с.4).

Із наданих до клопотання матеріалів вбачається, що в ході огляду місця було виявлено та вилучено транспортні засоби «КАМАЗ», р. н. НОМЕР_1 з причепом до нього реєстраційний номер НОМЕР_2 , у кузові вказаного автомобіля та в причепі наявне зерно пшениці загальною масою близько 12 т., а також комбайн марки «Нива», номер 100482, 1991 року випуску. Автомобіль марки «КАМАЗ» та причіп до нього, в якому наявне зерно пшениці об`ємом близько 12 т, належать ПП «БВМ-ТРАНС»; фактичним користувачем комбайну марки «Нива» номер № НОМЕР_3 , 1991 року випуску є гр. ОСОБА_7 .

Постановою слідчого СВ відділу поліції №1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 27.07.2026 вищевказане майно було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №4 2026 25 223 0000032 (а.с.15).

Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи до уваги те, що вилучене в ході огляду по зазначеному кримінальному провадженню відповідає критеріям, зазначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, накладення арешту є необхідним з метою забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч.2 ст.173 КПК України.

Вимогами ч. 5 ст. 173 КПК України визначено, що в ухвалі про арешт майна має бути зазначено: а) перелік майна, яке підлягає арешту; б) підстави застосування арешту; в) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі; г) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно; д) порядок виконання ухвали.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді, зокрема, речей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За правилами ч. 2 ст. 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час огляду.

Статтями 2, 7 КПК України, визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Згідно положень ч.11 ст.170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказані норми кореспондуються з положеннями Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, згідно ст. 1 якого, - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню шляхом заборони відчуження автомобіля марки «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом до нього реєстраційний номер НОМЕР_2 , які належать ПП «БВМ-ТРАНС» з покладенням на власнеика майна обов`язку надання майна за першою вимогою органу досудового розслідування, та шляхом позбавлення права користування, відчуження та розпорядження комбайна марки «Нива» номер 100482, 1991 року випуску, та зерна пшениці об`ємом близько 12 т..

При цьому, слідчий суддя враховує і те, що у відповідності до вимог ст.174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст.ст. 7, 110, 131, 132, 170-174, 309, 370-372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області капітана поліції ОСОБА_8 , погоджене прокурором Канівського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_6 , подане в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №4 2026 25 223 0000032 від 08.05.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 197-1 КК України про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на майно, а саме:

-комбайн марки «Нива» номер 100482, 1991 року випуску, фактичним користувачем якого є ОСОБА_7 та зерно пшениці об`ємом близько 12 т. шляхом позбавлення права користування, відчуження та розпорядження вищевказаним майном;

-автомобіль марки «КАМАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом до нього реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником яких є ПП «БВМ-ТРАНС», шляхом позбавлення власника майна права відчуження, з покладенням обов`язку власника майна надавати майно за першою вимогою органу досудового розслідування.

Визначення місця зберігання комбайн марки «Нива» номер 100482, 1991 року випуску та зерна пшениці об`ємом близько 12 т. доручити стороні досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

На підставі ст.175 КПК України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти діб.

Повний тексту ухвали проголошено 03.08.2026 о 08-30 год..

Слідчий суддя ОСОБА_1