Решение № 138701190, 31.07.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/147/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

31 липня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретарі судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28 грудня 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 3989427, згідно з яким остання отримала кредит у сумі 20 000,00 грн на строк 30 днів, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 27.01.2022. Комісія за надання кредиту: 1400.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 5280.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та комісії належним чином не виконала, має заборгованість за Договором № 3989427, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування розрахунку та становить 40 445,44 грн. Зазначена сума складається з: заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 18 430,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом - 20 615,44 грн; заборгованості за комісією за надання кредиту - 1 400,00 грн.

Внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги, а саме Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, первісний кредитор відступив права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3989427. Таким чином, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено правом вимоги до Відповідача за вказаним договором.

На підставі викладеного, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за Договором № 3989427 від 28.12.2021 року в розмірі 40 445,44 грн, понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн. Одночасно з позовною заявою представник позивача подав клопотання про витребування доказів у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо руху коштів по картці відповідача.

Представник Позивача Пивовар М. А. у судове засідання не з`явився, 31.07.2026 подав заяву про розгляд справи без участі представника ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами ЦК України, Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про споживче кредитування".

Судом встановлено, що 28 грудня 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 на підставі заяви укладено Договір про споживчий кредит № 3989427.

Згідно з умовами Кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 20 000,00 грн. Кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування за реквізитами платіжної картки, наданими позичальником.

На виконання ухвали суду від 10 лютого 2026 року про витребування доказів, АТ КБ "Приватбанк" листом від 16.03.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260311/60976-БТ надав відомості, згідно з якими на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , фінансовим номером телефону є НОМЕР_2 . Згідно з наданою випискою по рахунку, 28.12.2021 року було зараховано кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн із призначенням платежу "виплата займа Мілоан". Зазначена інформація підтверджує, що ТОВ "МІЛОАН" свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором виконало та надало кредит у повному обсязі шляхом зарахування на платіжну картку відповідача.

Підписавши договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація. Таким чином, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки НОМЕР_3 *92.

Отже, зазначений кредитний договір було укладено в електронному вигляді та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором J90871, що підтверджується довідкою про ідентифікацію, надана ТЗОВ "Мілоан", в якій зазначається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 3989427 від 28.12.2021, ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН». Договір актептовано, шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора: J90871, дата - 28.12.2021, надісланий на номер НОМЕР_2 .

У відповідності до частини 1 статті 13 Закону України "Про споживче кредитування", договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію".

Зазначена процедура укладення правочину повністю відповідає імперативним вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статті 639 Цивільного кодексу України, що однозначно свідчить про чинність договору та прирівнює його за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19).

Згідно статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Внаслідок укладення Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" права грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якими настав, загальною сумою 287 052 895,25 грн. На виконання умов Договору факторингу, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 26.07.2024 року здійснило оплату фінансування на суму 3 310 395,81 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 448090005. Згідно з Витягом з Реєстру боржників (Додаток № 3 до Договору факторингу), до переліку відступлених прав вимоги увійшов договір № 3989427, укладений з ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено правом вимоги до Відповідача за вказаним договором.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором відповідачем не погашено, проценти за користування кредитними коштами не сплачено, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості за Договором № 3989427 від 28.12.2021 р., що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування розрахунку, становить 40 445,44 грн.

Кредитний договір є двостороннім правочином, який укладається між кредитодавцем та позичальником з метою надання грошових коштів у кредит на визначених умовах. Відповідно до вимог чинного законодавства України, договір укладався в письмовій (електронній) формі за допомогою ІТС Товариства, що підтверджується наявними документами. Сторони узгодили істотні умови, які викладені в кредитному договорі.

Нарахування процентів та комісій за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного умовами договору. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується відповідними доказами. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені Договором. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт переходу права грошової вимоги внаслідок укладення Договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, за яким первісний кредитор відступив права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3989427. Таким чином, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" наділено правом вимоги до Відповідача за вказаним договором.

За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. У справі, що розглядається, позичальником не доведено належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених вказаними договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Відповідачем не подано жодних доказів на спростування факту укладення договору, використання кредитних коштів чи розміру заборгованості. Всупереч умовам кредитного договору та наведеним нормам закону відповідач порушив строки погашення заборгованості, про що свідчить розрахунок заборгованості. За таких обставин наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. Поданий до суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, як і не додано доказів на підтвердження погашення заборгованості ні на рахунки первісного кредитора, ні на рахунки позивача.

Відтак, суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Також, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений при зверненні до суду, що підтверджується платіжною інструкцією № 0604850054 від 29.01.2026 року у розмірі 2 662,40 грн, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивачем ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заявлено про понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000,00 грн. На підтвердження цих обставин суду надано Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року, укладений з АО "ЛІГАЛ АССІСТАНС", Прайс-лист АО "Лігал Ассістанс", затверджений рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025 року, що свідчать про надання послуг адвокатським об`єднанням, оформлені у встановленому законом порядку.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який повинен ґрунтуватись на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Водночас суд наголошує на відсутності обов`язку присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі №910/15944/17).

Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судовому засіданні представник позивача не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір стягуваних витрат на правничу допомогу до 5 000,00 грн. Саме такий розмір витрат суд вважає розумним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 6, 11, 15, 203, 204, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 536, 599, 611, 612, 625-628, 638, 639, 641, 644, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078, 1082 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 23, 76-78, 81, 141, 265, 280-282, 352, 354, 355 ЦПК України суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" заборгованість за кредитним договором № 3989427 від 28 грудня 2021 року у розмірі 40 445,44 грн (сорок тисяч чотириста сорок п`ять гривень 44 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" понесені судові витрати із оплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.), а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор