Решение № 138698644, 03.08.2026, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/539/26

2/290/663/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2026 рокуселище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Шакалова Андрія Вікторовича, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, м. Київ, до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

1. Рух справи.

1.1. 28 травня 2026 року позовна заява надійшла до суду, у цей же день справа розподілена головуючому судді Шакалову А.В.

1.2. Ухвалою суду від 03 червня 2026 року відкрито провадження по справі, ухвалено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Також направлено запит до АТ «Ощадбанк» щодо належності банківської картки, куди зараховувались кошти.

1.3. Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином. Відповідач повідомлений належним чином, 18.06.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

1.4. 18.06.2026 надійшла відповідь на відзив від представника позивача.

2. Обґрунтування позовних вимог.

2.1. У травні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 00-10153906 від 06.01.2025 в розмірі 14 771,93 грн, яка складається з: 8 084,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та комісією за надання кредиту (6 084,00 грн і 2 000,00 грн відповідно); 2 687,93 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом; 4 000,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 10 771,93 грн.

2.2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.01.2025 між первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 був укладений договір № 00-10153906 про надання кредиту у формі кредитної лінії шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

2.3. 18.09.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 18092025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

2.4. ТОВ «Макс Кредит» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку відповідача. Натомість відповідач, отримавши кредитні кошти, умови кредитного договору в повному обсязі не виконує, у зв`язку із чим станом на дату відступлення права вимоги утворилась заборгованість за кредитним договором у сумі 10 771,93 грн, яку позивач просить стягнути на свою користь.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

1. Обставини справи, встановлені судом.

1.1. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

1.2. Судом об`єктивно встановлено, що 06.01.2025 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 00-10153906 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору кредитодавець надав позичальнику кредит у національній валюті у формі безвідкличної кредитної лінії у розмірі ліміту 10 000,00 (десять тисяч) гривень з переказом на платіжну картку позичальника; строк кредитування - 360 днів, до 01.01.2026; стандартна процентна ставка - 0,94 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п. 1.3, 1.5.1 Договору).

1.3. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 10838, який 06.01.2025 о 19:40:38 надіслано на належний відповідачу номер мобільного телефону НОМЕР_2 та введено відповідачем 06.01.2025 о 19:41:08, що підтверджується Довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Макс Кредит», та відповідними відомостями, що містяться у самому Договорі (Розділ 9).

1.4. На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача судом досліджено інформацію, отриману від АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів (надійшла до суду 16.06.2026). Судом встановлено, що 07.01.2025 на рахунок відповідача № НОМЕР_3 , до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 , зараховано кошти в розмірі 10 000,00 грн, а платіжна картка та фінансовий номер телефону НОМЕР_2 належать саме відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Судом додатково враховано, що зазначена платіжна інструкція (№ 1799492698011 від 08.01.2025) містить тотожні реквізити рахунку, суми та отримувача, що виключає обґрунтовані сумніви щодо факту й розміру фактично наданого кредиту.

2. Щодо цілісності та належності електронного кредитного договору як доказу.

2.1. Відповідач у відзиві на позовну заяву послався, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, відповідно до яких за відсутності на електронному договорі кваліфікованого або удосконаленого електронного підпису (КЕП/УЕП) суд має здійснити окремі процесуальні дії для перевірки цілісності та незмінюваності електронного документа, з`ясувавши: (а) чи направлявся примірник договору відповідачу на визначену ним електронну адресу чи в його акаунт інформаційно-комунікаційної системи; (б) у якому вигляді він направлявся; (в) чи існувала технічна можливість односторонньої зміни змісту документа після його укладення.

2.2. Дослідивши цю обставину, суд встановив, що ситуація у цій справі відрізняється від наведеної Верховним Судом моделі, за якої електронний документ підписаний виключно одноразовим ідентифікатором з обох сторін. Відповідно до п. 2.6 Договору, після здійснення акцепту (введення відповідачем одноразового ідентифікатора), кредитодавець додатково наклав на договір, укладений у вигляді електронного документа, кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника з кваліфікованою електронною позначкою часу, що прямо зазначено у Розділі 9 самого Договору («Договір містить кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Кредитодавця із кваліфікованою електронною позначкою часу»).

2.3. Накладення КЕП з кваліфікованою електронною позначкою часу відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та ст. 17-1, 19 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» саме і є засобом, що технічно унеможливлює внесення змін до підписаного документа без порушення цілісності підпису та надає можливість перевірки достовірності й незмінності даних за допомогою спеціальних програмних засобів. Крім того, судом встановлено, що відповідно до п. 2.7 Договору примірник підписаного договору одночасно направлявся кредитодавцем на електронну адресу відповідача у форматах PDF та P7S (останній формат є контейнером, що містить електронний підпис і забезпечує технічну перевірку цілісності вкладеного документа), що додатково підтверджує неможливість односторонньої зміни змісту договору після його направлення.

2.4. За таких обставин суд доходить висновку, що подана позивачем копія кредитного договору відповідає вимогам ст. 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а достовірність, цілісність і незмінюваність його змісту підтверджені належним чином, у зв`язку з чим доводи відзиву в цій частині відхиляються судом як необґрунтовані.

3. Щодо розміру заборгованості за тілом кредиту та комісією за надання кредиту.

3.1. Позивач просить стягнути з відповідача 8 084,00 грн, визначаючи цю суму як «заборгованість по тілу кредиту». Дослідивши доданий до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості, підготовлений ТОВ «Макс Кредит» (Додаток № 14 до позовної заяви), суд встановив, що станом на дату відступлення права вимоги (18.09.2025) сума 8 084,00 грн складається з двох самостійних складових: 6 084,00 грн - залишок несплаченої суми кредиту (тіла кредиту) та 2 000,00 грн - комісія за надання кредиту, нарахована одноразово в момент видачі кредиту відповідно до п. 1.6, 3.5 Договору.

3.2. Щодо тіла кредиту в розмірі 6 084,00 грн суд керується частиною першою статті 1049 ЦК України, згідно з якою позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві суму кредиту у строк та в порядку, встановлені договором. Оскільки відповідачем не надано доказів повернення цієї суми, а наданий позивачем детальний розрахунок заборгованості відповідач не спростував належним контррозрахунком, суд визнає цю вимогу обґрунтованою.

3.3. Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 2 000,00 грн суд враховує, що відповідно до п. 1.6 Договору кредитодавець одноразово в момент видачі кредиту нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, яку позичальник зобов`язується сплатити на умовах, визначених п. 3.5, 3.6 Договору. Комісія за надання кредиту є визначеною договором платою за кредит у розумінні статті 1054 ЦК України та статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (складова загальної вартості кредиту), погодженою сторонами при укладенні договору як істотна умова (п. 1.6, п. 1.9 Договору), а тому підлягає стягненню на тих самих підставах, що й проценти за користування кредитом. Оскільки відповідач не надала доказів сплати цієї комісії, а її розмір відповідає умовам Договору, суд визнає обґрунтованою вимогу про стягнення 2 000,00 грн комісії.

3.4. Таким чином, сума 8 084,00 грн, яку позивач визначив як «заборгованість по тілу кредиту», є за своєю правовою природою сукупністю двох самостійних грошових зобов`язань - тіла кредиту (6 084,00 грн) та комісії за надання кредиту (2 000,00 грн), кожне з яких має самостійне договірне підґрунтя, встановлене й доведене належними доказами, а тому підлягає стягненню в повному заявленому розмірі 8 084,00 грн.

4. Щодо руху коштів за кредитом та відсутності підстав вважати заборгованість погашеною.

4.1. Судом додатково досліджено детальний розрахунок заборгованості в частині операцій з погашення кредиту. Встановлено, що протягом строку кредитування відповідачем здійснювався ряд часткових платежів (зокрема 07.01.2025, 21.01.2025, 04.02.2025, 18.02.2025, 20.02.2025, 04.03.2025, 06.03.2025 та інші), кожен з яких відповідно до умов п. 5.3.1 Договору спрямовувався кредитодавцем на погашення нарахованих процентів, а частина коштів, що перевищувала нараховані проценти, - на часткове дострокове погашення тіла кредиту (операції «Погашення кредиту»).

4.2. Разом з тим судом встановлено, що кредит за цим договором надано у формі безвідкличної кредитної лінії (п. 1.1, 1.2 Договору, визначення терміна «Кредитна лінія» у преамбулі Договору), особливістю якої є те, що за умовами Програми лояльності кредитодавця (п. 1.5.2-1.5.4, п. 5.4 Договору) після часткового дострокового повернення кредиту кредитодавець здійснює перерахунок зобов`язань та коригування графіка платежів, у результаті чого залишок заборгованості за тілом кредиту та комісією періодично «повертається в графік» до суми 8 084,00 грн (операції «Повернення в графік» від 22.01.2025, 06.02.2025, 21.02.2025, 08.03.2025 та інших дат) - це відображає непогашену станом на відповідні дати частину зобов`язання позичальника за тілом кредиту та комісією, а не повторну видачу нових коштів. Ця обставина узгоджується з природою кредитної лінії, за якою наданий ліміт може використовуватися повторно в межах невиплаченої частини боргу, і не свідчить про безпідставність чи подвійне нарахування заборгованості.

4.3. Відповідач не надала суду контррозрахунку та доказів повного погашення заборгованості за тілом кредиту й комісією, а надані позивачем докази руху коштів є послідовними, узгоджуються з умовами Договору та інформацією банку про зарахування первісної суми кредиту, у зв`язку з чим суд визнає розмір заборгованості за тілом кредиту та комісією, визначений позивачем, доведеним.

5. Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

5.1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Відповідно до умов Договору кредитор мав право нараховувати проценти за користування кредитом у розмірі 0,94 % за кожен день користування кредитними коштами протягом строку кредитування (360 днів).

5.2. Дослідивши детальний розрахунок заборгованості, суд встановив, що нарахування процентів здійснювалося на щоденній основі з 06.01.2025 до 22.04.2025 включно, з урахуванням часткових погашень та повторних включень непогашеного залишку до графіка. Останнє за часом нарахування процентів у розрахунку датоване 22.04.2025, після чого до дати відступлення права вимоги (18.09.2025) подальших нарахувань не здійснювалося.

5.3. Суд враховує, що за умовами п. 3.8 Договору, у разі якщо сума нарахованої та несплаченої простроченої заборгованості за процентами перевищує 50 % від суми отриманого кредиту, кредитодавець має право призупинити подальше нарахування процентів за Договором. Оскільки з наявного в матеріалах справи детального розрахунку заборгованості вбачається, що станом на кінець квітня 2025 року сума прострочених нарахованих процентів наблизилася до цієї межі, припинення подальшого нарахування процентів відповідає умовам Договору та не є довільним. Крім того, позивач, будучи новим кредитором з 18.09.2025, як зазначено в позовній заяві, самостійних нарахувань процентів за Договором не здійснював, а заявлена сума 2 687,93 грн є сумою процентів, зафіксованою станом на дату відступлення права вимоги.

5.4. З огляду на викладене, а також з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи пред`явлення вимоги право кредитодавця нараховувати проценти припиняється, суд вважає розмір заявлених до стягнення процентів у сумі 2 687,93 грн доведеним належними та допустимими доказами, а вимогу в цій частині - обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

6. Щодо переходу права вимоги за Договором факторингу.

6.1. 18.09.2025 між первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» та позивачем ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 18092025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до п. 2.1, 2.2 якого клієнт відступив факторові права вимоги за кредитними договорами згідно з Реєстром Боржників, а перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників.

6.2. Суд звертає увагу, що форми Реєстру Боржників, Акта прийому-передачі Реєстру Боржників та Довідки про ідентифікацію, наведені як Додатки № 1, № 1-1, № 2 та № 4 безпосередньо до тексту Договору факторингу, є типовими (бланковими) зразками цих документів і самі по собі не містять персоніфікованих відомостей щодо відповідача. Разом з тим до матеріалів справи додатково додано окремий Витяг з Реєстру Боржників № Б/Н від 18.09.2025, який містить персоніфіковані відомості саме щодо заборгованості ОСОБА_1 (номер та дата кредитного договору, сума заборгованості за тілом, процентами та комісією), а також Акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 18.09.2025, підписаний уповноваженими представниками обох сторін Договору факторингу та скріплений печатками сторін.

6.3. Суд враховує, що чинне законодавство не встановлює вичерпної уніфікованої форми витягу з реєстру боржників за договором факторингу, а обов`язковими є встановлення змісту зобов`язання та факту переходу права вimоги (ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України). Оскільки наданий персоніфікований витяг містить необхідні реквізити (номер і дату кредитного договору, ідентифікаційні дані боржника, розмір заборгованості за складовими), а факт підписання Акта прийому-передачі Реєстру Боржників сторонами Договору факторингу підтверджений належним чином, суд вважає доведеним факт переходу права вимоги за кредитним договором № 00-10153906 від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «Юніт Капітал» з 18.09.2025.

6.4. Доводи відповідача про неправомірність надання витягу з реєстру боржників з підстав дотримання таємниці фінансової послуги суд відхиляє, оскільки позивачем надано суду не повний реєстр боржників за портфелем заборгованостей, а персоніфікований витяг виключно щодо відповідача, що відповідає вимогам належності й допустимості доказів (ст. 76, 77 ЦПК України) і не порушує прав третіх осіб.

7. Щодо ідентифікаційних даних відповідача в матеріалах справи.

7.1. Судом встановлено розбіжність в адресі реєстрації відповідача: у Кредитному договорі № 00-10153906 та у відповіді АТ «Ощадбанк» щодо відомостей про власника платіжної картки зазначено адресу: АДРЕСА_1 , тоді як у позовній заяві, відзиві та інших процесуальних документах справи зазначено адресу: АДРЕСА_1 .

7.2. Оцінюючи цю розбіжність, суд враховує, що реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача (РНОКПП НОМЕР_1 ), її прізвище, ім`я, по батькові та дата народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є тотожними в усіх без винятку документах справи, включаючи банківську відповідь, що виключає сумніви щодо належності кредитного договору та платіжної картки саме відповідачу. Розбіжність у назві вулиці суд пов`язує з тим, що інформація банку відображає адресу, зазначену під час відкриття картки в 2015 році, тогочасну адміністративно-територіальну належність (Житомирський район) та історичну назву вулиці, тоді як у процесуальних документах зазначено чинну на час розгляду справи адресу (Романівський район, вул. Поліська), що узгоджується з фактом перейменування вулиць та зміною адміністративно-територіального устрою після адміністративної реформи. За таких обставин суд вважає, що зазначена розбіжність носить технічний характер і не впливає на встановлення особи відповідача та обґрунтованість позовних вимог.

8. Щодо неправомірності нарахування штрафних санкцій.

8.1. Позивач самостійно не заявляє вимог про стягнення нарахованих штрафних санкцій у розмірі 4 000,00 грн, що відповідає п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно з яким у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтями 625, 1048, 1050 ЦК України, у тому числі від нарахування пені, штрафів та інших фінансових санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання. Суд приймає до уваги цю позицію позивача та не здійснює стягнення штрафних санкцій.

9. Загальний висновок щодо суті спору.

9.1. Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, свідчать про те, що ОСОБА_1 не виконала передбачених кредитним договором обов`язків з повернення одержаних у кредит грошових коштів, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом, чим порушила права кредитора ТОВ «Юніт Капітал» як нового кредитора за Договором факторингу.

9.2. За відсутності з боку відповідача контррозрахунку, який спростовував би розмір заборгованості чи підтверджував факт її погашення, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог у заявленому розмірі 10 771,93 грн (6 084,00 грн тіла кредиту + 2 000,00 грн комісії за надання кредиту + 2 687,93 грн процентів), а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 662,40 грн.

10.2. Позивач також просить стягнути на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19, зважаючи на незначну складність справи, наявність усталеної судової практики в цій категорії справ та невеликий обсяг досліджених доказів, суд дійшов висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та є співмірним із фактично виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 211, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 513, 514, 526, 527, 1048, 1049, 1050, 1054, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», суд, -

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

1. Рішення суду.

1.1. Позов задовольнити.

1.2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, м. Київ) заборгованість за кредитним договором № 00-10153906 від 06.01.2025 у розмірі 10 771,93 гривень, з яких: 6 084,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 000,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 2 687,93 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

1.3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 2 000,00 гривень та судові витрати (судовий збір) у розмірі 2 662,40 гривень.

2. Порядок набрання рішенням законної сили та оскарження.

2.1. Рішення може бути оскаржене учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

2.2. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

2.3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

СуддяАндрій ШАКАЛОВ