Постановление суда № 138690943, 03.08.2026, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/465/22

1-в/458/9/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

державного виконавця ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області подання державного виконавця Турківського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 , -

в с т а н о в и в :

Державний виконавець Турківського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області ОСОБА_3 звернулася до суду із поданням, у якому просила тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 до виконання зобов`язань, покладених на нього виконавчими листами.

Подання обґрунтовує тим, що на виконанні в Турківському відділі державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області перебуває зведене виконавче провадження № 78388943, яке складається з ВП № 78388943, ВП № 78388725 та ВП № 78389187, які об`єднані у зведене виконавче провадження постановою від 30.06.2025, з примусового виконання: виконавчого листа № 458/465/22 1-кп/458/7/2024, виданого 27.05.2025 Турківським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди, завданої злочином, у розмірі 264 000 грн; виконавчого листа № 458/465/22 1-кп/458/7/2024, виданого 02.06.2025 Турківським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 12 408,73 грн, та моральної шкоди у розмірі 25 000 грн; виконавчого листа № 458/465/22 1-кп/458/7/2024, виданого 27.05.2025 Турківським районним судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральної шкоди, завданої злочином, у розмірі 25 000 грн.

17.06.2025 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 78388943, ВП № 78388725 та ВП № 78389187, які скеровано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, на адреси сторін виконавчого провадження, що підтверджується рекомендованими повідомленнями з відмітками про отримання.

30.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, згідно якої виконавчі провадження № 78388725, № 78388943, № 78389187 об`єднано у зведене виконавче провадження № 78481061.

Боржник на виклик державного виконавця з`явився та подав письмові пояснення від 30.06.2025.

Починаючи з 17.06.2025, державний виконавець періодично надсилає запити до державних органів та банківських установ щодо наявного у боржника майна, відкритих рахунків, а також місця роботи і доходів. Згідно з отриманими відповідями, у боржника немає зареєстрованого на праві власності майна та коштів, він не працює і не отримує офіційних доходів.

30.06.2025 державний виконавець наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, про що було винесено відповідну постанову, внесено запис про публічне обтяження до державного реєстру обтяжень рухомого майна та запис про обтяження нерухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

05.12.2025 під час виїзду за місцем проживання боржника, державний виконавець склав акт та встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за вказаною адресою з батьками в будинку, який належав його дідові, що підтверджується копією довідки № 713, виданої 05.12.2025 старостою старостинського округу № 15 Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області; зареєстрованого на праві власності майна боржник на території вказаного старостинського округу не має.

10.07.2026 ОСОБА_6 подав до державного виконавця клопотання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у зв`язку з ухиленням від виконання боржником вироку суду.

Щомісяця боржник здійснює регулярні платежі у розмірі 1 000 грн на погашення заборгованості, кошти за якими пропорційно розподіляються між трьома виконавчими провадженнями. Проте, така сума виплат не забезпечує реального виконання судового рішення в розумні строки. Крім того, з моменту відкриття виконавчого провадження боржник не вжив заходів для офіційного працевлаштування.

Такі дії боржника свідчать про свідоме затягування виконання судового рішення та небажання погашати заборгованість у повному обсязі. Зважаючи на те, що вжиті заходи з примусового виконання не призвели до повного погашення заборгованості, ухилення боржника від виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є обґрунтованою підставою для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно з ст.441 ЦПК України суд розглядає подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Прокольною ухвалою Турківського районного суду Львівської області за клопотанням державного виконавця про надання можливості доповнити обґрунтування подання, оголошено перерву до 03.08.2026 о 12:15 год.

31.07.2026 державний виконавець ОСОБА_3 через канцелярію суду подала доповнення до подання, в якому зазначила, що станом на 30.07.2026 загальна сума заборгованості за виконавчими документами на користь стягувачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 становить: 313 373,16 грн. Окрім цього, підлягає стягненню сума виконавчого збору в розмірі 32 086,50 грн. Боржник обізнаний про наявність відкритих виконавчих проваджень, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які долучені до первинного подання. На виклик старшого державного виконавця боржник з`явився особисто та надав письмові пояснення. Згідно із відповідями на запити старшого державного виконавця до контролюючих органів про наявність у боржника зареєстрованого на праві власності майна та коштів, відкритих рахунків в установах банків, а також про місце роботи та доходи боржника у нього повністю відсутні офіційні джерела доходу, майно чи активні рахунки. Крім того, протягом останнього року боржник не здійснив жодних спроб офіційно працевлаштуватись або стати на облік до органів Державної служби зайнятості, що підтверджується відповіддю Пенсійного фонду України № 347591103 від 22.06.2026. Покликаючись на узагальнення судової практики Верховного Суду України від 01.02.2013 вказала, що «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). У межах зведеного виконавчого провадження № 78481061 встановлено, що боржник є особою працездатного віку, не повідомив державного виконавця про наявність обставин, які б заважали йому працювати та виконувати рішення суду. Факт введення на території України воєнного стану та встановлення загальних обмежень на перетин державного кордону не є абсолютною перешкодою для виїзду боржника за межі країни й не гарантує неможливість такого виїзду. Чинне законодавство, зокрема Правила перетинання державного кордону громадянами України (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57), містить численні винятки, дозволи та постійно змінюється, як-от правила щодо окремих вікових категорій, студентів, заброньованих осіб тощо. Якщо боржник виїде за межі України, виконання судового рішення у межах зведеного виконавчого провадження стане фактично неможливим. Подання внесено на підставі клопотання стягувача ОСОБА_6 , який реалізуючи свої законні права та вживаючи заходів для захисту власних інтересів, офіційно звернувся з вимогою застосувати до боржника такий захід примусу.

У судовому засіданні державний виконавець Турківського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області ОСОБА_3 підтримала подання з підстав, що викладені нею у письмовому поданні, з урахуванням доповнення до подання. Також зазначила, що на виклик державного виконавця боржник з`явився та надав пояснення, не заперечив, щодо виконання рішення суду, яке виконує щомісяця в мінімальному розмірі, тобто щомісяця сплачує по 1000 грн, які в рівних частках розподіляються між потерпілими. Щодо ефективності застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду вказала на ймовірність працевлаштування боржника ОСОБА_4 .

Повно й об`єктивно перевіривши матеріали справи, оцінивши досліджені докази в сукупності, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 4 ст.441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Судом встановлено, що 17.06.2025 державним виконавцем Турківського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області ОСОБА_3 винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень ВП № 78388943, ВП № 78388725 та ВП № 78389187, з примусового виконання: виконавчого листа № 458/465/22 1-кп/458/7/2024, виданого 27.05.2025 на підставі вироку Турківського районного суду Львівської області від 18.07.2024, який набрав законної сили 16.04.2025, в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 моральної шкоди, завданої злочином, у розмірі 264 000 грн; виконавчого листа № 458/465/22 1-кп/458/7/2024, виданого 02.06.2025 на підставі вироку Турківського районного суду Львівської області від 18.07.2024, який набрав законної сили 16.04.2025, в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди, завданої злочином, у розмірі 12 408,73 грн, та моральної шкоди у розмірі 25 000 грн; виконавчого листа № 458/465/22 1-кп/458/7/2024, виданого 27.05.2025 на підставі вироку Турківського районного суду Львівської області від 18.07.2024, який набрав законної сили 16.04.2025, в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральної шкоди, завданої злочином, у розмірі 25 000 грн.

Вказані постанови скеровано рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, на адреси сторін виконавчого провадження, що підтверджується рекомендованими повідомленнями з відмітками про отримання всіма сторонами виконавчого провадження.

17.06.2025 державним виконавцем надіслано вимоги-виклики боржнику на адресу: АДРЕСА_1 , з`явитись 30.06.2025 о 10:00 год. для сплати заборгованості за вищевказаними виконавчими документами, для сплати витрат виконавчого провадження або надання підтверджуючих документів про оплату, а також для надання пояснень за фактом невиконання вимог вищевказаних виконавчих документів, повідомлення про заходи, що вживаються з метою їх виконання тощо.

На вимогу-виклик державного виконавця боржник з`явився 30.06.2025 та надав письмові пояснення, згідно з якими боржник ОСОБА_4 повідомив, що в даний час не працює, підприємницькою діяльністю не займається, підсобного господарства не веде; проживає в будинку, який належить батькам; на даний час не в змозі оплатити всю суму згідно виконавчих проваджень; зобов`язався щомісячно сплачувати шкоду по мірі можливості; про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду попереджений.

30.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, згідно якої виконавчі провадження № 78388725, № 78388943, № 78389187 об`єднано у зведене виконавче провадження № 78481061.

30.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника ВП № 78388943, згідно якої накладено арешт на все рухоме, нерухоме майно.

30.06.2025 державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника у ВП № 78388725, № 78389187 та № 78388943.

Згідно з копією довідки № 713, виданої 05.12.2025 старостою старостинського округу № 15 Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області та згідно з копією акту державного виконавця від 05.12.2025, який складено за результатами виїзду на адресу зареєстрованого місця проживання боржника, встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за вказаною адресою з батьками, в будинку, який належав його дідові; зареєстрованого майна на праві власності на території старостинського округу № 15 не має.

Згідно електронної відповіді Державної податкової служби України від 22.07.2025 інформація про податкового агента та суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб податковим агентом, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, і суму утриманого ними податку, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, в Державному реєстрі відсутня; боржник за вказаним у запиті податковим номером 3725808876 на обліку в органах ДФС не перебуває.

Згідно електронної відповіді Пенсійного фонду України від 03.07.2025 особу боржника знайдено в Реєстрі застрахованих осіб, але відсутні дані про отримання доходу.

Згідно електронної відповіді Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів від 14.07.2026 в МВС відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби.

10.07.2026 стягувач ОСОБА_6 подав до Турківського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області клопотання, в якому просив: здійснити виїзд за місцем фактичного проживання боржника ОСОБА_4 , зробити опис всього майна, яке знаходиться в цьому домогосподарстві, при цьому стягувач бажає бути присутнім особисто при огляді; направити до суду подання про обмеження виїзду за кордон та тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом (тимчасове позбавлення посвідчення водія); перевірити підставу користування автомобілем марки «Volkswagen» темного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 ; направити запити до Головного сервісного центру МВС та нотаріусів чи видавалося на боржника генеральне доручення на транспортний засіб з правом продажі даного автомобіля; перевірити у страхових компаніях чи виписаний на його ім`я страховий поліс, що засвідчує про те, що боржник користується вищевказаним автомобілем і має кошти на заправку та обслуговування такого; надати йому стягувачу детальний опис всіх дій та обмежень здійснених ДВС стосовно боржника, та пришвидшення погашення заборгованості і в, які органи було скеровано запити; видати йому довідку розрахунок щодо виплаченого боргу та залишок заборгованості боржником по вказаних провадженнях.

14.07.2026 скеровано запити в регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Львівській області щодо надання інформації кому належить на праві власності автомобіль марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно відповіді РСЦ ГСЦ МВС у Львівські, Івано-Франківській та Закарпатській № 31/28/16-13813-2026 від 21.07.2026, державному виконавцю надано інформацію про історію транспортного засобу, за яким рахувався номерний знак вказаний у запиті. За результатами аналітичного пошуку ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України встановлено, що автомобіль марки «Volkswagen» синього кольору, за яким раніше рахувалися д.н.з. НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва серії НОМЕР_2 виданого 10.01.2026, належить ОСОБА_8 .

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_4 відомо про відкриття виконавчих проваджень № 78388725, № 78388943, № 78389187, які, постановою державного виконавця від 30.06.2025, об`єднано у зведене виконавче провадження № 78481061, та про наявність несплаченої заборгованості.

На виклик державного виконавця 30.06.2025 боржник особисто з`явився та надав письмові пояснення, в яких вказав про зобов`язання щомісячно сплачувати шкоду по мірі можливості.

З оглянутих матеріалів виконавчого провадження, які суд зобов`язав державного виконавця представити у судове засідання, ОСОБА_4 щомісячно сплачує по 1000 грн для сплати шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Вказаний факт щомісячного відшкодування шкоди потерпілим в сумі 1000 грн підтвердила державний виконавець, при цьому вказала, що повна інформація про сплату таких коштів наявна у їх системі, а в матеріалах виконавчого провадження лише частково роздруковано розпорядження про перерахунок потерпілим в рівних частках коштів, які надійшли від ОСОБА_4 (23.03.2026,09.07.2026,22.05.2026,13.06.2026).

Державний виконавець зазначила, що застосування такого заходу як тимчасове обмеження боржника у праві виїзді за межі України можливо сприятиме офіційному працевлаштуванню боржника, при цьому вказала про відсутність інформації щодо перетину чи спроби перетинання державного кордону ОСОБА_4 .

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з ст. 18ЦПК України серед основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.

Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, зобов`язаний звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Необхідною передумовою обрання такого заходу забезпечення виконання рішення суду, як обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що передбачено ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», є встановлення судом дійсних обставин ухилення боржника від виконання судового рішення.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

При цьому, предметом доказування є саме факт умисних винних дій, спрямованих на ухилення боржника від виконання зобов`язань за умови об`єктивної спроможності боржника виконувати зобов`язання, відсутності перешкод для цього (наприклад, приховування майна, коштів, документів, порушення умов щодо арешту майна та заборони його відчуження, створення інших перешкод для виконання рішення тощо). Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковою мірою забезпечення виконання рішення суду, яка має застосовуватись після здійснення виконавцем всіх інших можливих заходів із такого забезпечення.

Ухиленням від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням суду, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли у нього є всі реальні можливості виконати цей обов`язок (наприклад, наявність майна, грошових коштів, тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України від 01.02.2013, викладених у постанові «Судова практика вирішення питань про тимчасове обмеження права виїзду за кордон», Законом передбачено санкцію у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язання, а за ухилення від їх виконання.

Тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 331/8536/17-ц.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню, відповідно до положення ч. 3 ст.12 ЦПК України.

Застосування такого заходу, як тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язань за судовим рішенням.

Таким чином, під час розгляду подання необхідно переконатися: чи має місце ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду; причини непогашення боргу в добровільному порядку після вжитих заходів виконавчою службою; чи дійсно боржник має реальну можливість виконати відповідні зобов`язання.

Наявність лише статусу боржника не є підставою для тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Згідно оглянутих матеріалів виконавчого провадження, державний виконавець ОСОБА_3 вживала передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на фактичне примусове виконання судового рішення, зокрема скеровано запити для перевірки майнового стану боржника, наявності рухомого або нерухомого майна, транспортного засобу.

Однак, сам факт відкриття виконавчого провадження, вчинення дій щодо його виконанню державним виконавцем та його часткове виконання боржником, при відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів про ухилення боржника від виконання рішення суду, не свідчать про необхідність тимчасового обмеження конституційних прав боржника.

У матеріалах справи відсутні належні докази, які б стверджували факт вчинення боржником ОСОБА_4 саме свідомих діянь, спрямованих на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, ухилення від виконання зобов`язань, при тому боржник на виклик державного виконавця з`являвся, та регулярно щомісяця здійснює платіж у сумі 1 000 грн.

Відсутність майна у боржника, а також інших доходів, на які може бути звернуто стягнення, не є свідченням його ухилення від виконання обов`язку за виконавчим документом.

Як на підставу ухилення від виконання рішення боржником, державний виконавець покликається на відсутність офіційного працевлаштування боржника.

Суд зазначає, що згідно зі ст.43 Конституції України, праця є правом, а не обов`язком; використання примусової праці забороняється.

Офіційне непрацевлаштування боржника та/або його неперебування на обліку в центрі зайнятості, про що вказує державний виконавець, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладеного на нього рішенням суду зобов`язання. Окрім цього, матеріалами справи не підтверджено і тих обставин, що перебування боржника на території України буде сприяти належному виконанню боргових зобов`язань, а відсутність такого перебування - буде перешкодою для своєчасного і належного виконання зобов`язання. Припущення державного виконавця про ймовірність невиконання рішення суду у разі виїзду за межі України є необгрунтовані.

Разом з тим, суд враховує, що згідно постанова КМ України № 57 від 27.01.1995 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України, на загальних підставах, надано право перетину державного кордону для громадян України чоловічої статі у віці від 18 до 22 років включно, боржник ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будь-яких доказів вчинення ОСОБА_4 дій, спрямованих на виїзд за межі України з метою невиконання цього рішення суду не представлено.

Також суду не представлено доказів наявності у боржника ОСОБА_4 можливості виконати рішення суду самостійно в повному обсязі, а також доказів невиконання ним будь-яких процесуальних обов`язків чи вчинення будь-яких протиправних дій в межах зазначеного виконавчого провадження, які б перешкоджали виконанню судового рішення чи створювали б перешкоди в його виконанні та мали ознаки ухилення від виконання зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК).

Як передбачено ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території (частина перша). Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною волею (частина друга).

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (ч. 3).

Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільств (ч. 4).

При цьому, у Європейського суду з прав людини склалася з цього питання стала практика.

У справі «Рінер проти Болгарії» Європейський суд з прав людини вказав, що дотримуючись принципу пропорційності, заборона на виїзд з країни на підставі несплати податків може бути виправдана, якщо служить метою стягнення заборгованості. Таким чином, таке обмеження не може бути перетворено у вид покарання відносно неможливості сплати.

Хоча вказане рішення стосується обмеження виїзду, пов`язаного із несплатою податків, принцип пропорційності та неможливості використання тимчасового обмеження виїзду за кордон як покарання можна застосувати і до відносин, пов`язаних із виконанням рішень у цивільних справах.

Відповідно до ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, так як пов`язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Стецов проти України» від 11.05.2021 Європейський суд вважає, що, по-перше, намір боржника у разі несплати судового боргу важко встановити та значною мірою така оцінка суб`єктивна; по-друге, це не може бути єдиною підставою для обмеження, яке є предметом спору, якщо воно триває довше, аніж протягом короткого початкового періоду. Відповідна служба має бути спроможна пояснити, яким чином заборона на поїздки може сприяти стягненню заборгованості з урахуванням конкретного випадку заявника та інших обставин справи.

Аналізуючи зазначене, враховуючи вимоги Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яким регулюється порядок та випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, суд дійшов висновку, що державним виконавцем не надано всі необхідні докази, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язання, а також не обгрунтовано, що тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню зобов`язання, у зв`язку з чим, подання є необґрунтованим, та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.81, 441, 353, 354 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні подання державного виконавця Турківського відділу державної виконавчої служби у Самбірському районі Львівської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_4 , - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили з дня прийняття рішення апеляційною інстанцією.

Суддя ОСОБА_9