Решение № 138687401, 30.07.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/535/26

Провадження № 2/342/649/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Андріюк І.Г.,

з участю:

секретаря судового засідання Малик Г.В.,

представника позивачки - адвоката Левенець Л.В.,

представника відповідача - адвоката Курко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить: стягувати з відповідача в її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 8 000 грн на кожну дитину щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», до досягнення дітьми повноліття; стягувати з відповідача в її користь аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 гривень щомісячно, від дня пред`явлення позову і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що позивачка та відповідач одружилися 07 травня 2013 року, шлюб зареєстровано виконавчим комітетом Михальчівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 2. У шлюбі в сторін народилися двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти є малолітніми, проживають з позивачкою, перебувають на її вихованні і утриманні. У квітні 2026 року засобами поштового зв`язку позивачка отримала копію ухвали Городенківського районного суду від 07.04.2026 про відкриття провадження у цивільній справі, з якої дізналася, що відповідач подав до суду позов про розірвання шлюбу.

3 2012 року відповідач працює в Португалії, де вже тривалий період часу проживає його мати. Після реєстрації шлюбу позивачка теж разом з відповідачем їздила в Португалію, де працювали у фермера на зборі урожаю винограду. Після народження дітей позивачка не мала можливості працювати за кордоном, так як постійно була зайнята вихованням та доглядом дітей. Відповідач продовжував працювати на виноградниках у м. Регентуш-де-Монсараш у Португалії.

У 2024 році сторони придбали мікроавтобус марки «Мерседес Бенц» спринтер та організували перевезення пасажирів та вантажів в країни Європи, яке відповідач здійснює по даний час.

У вересні 2025 року у застосунку Viber відповідач опублікував оголошення про надання послуг з перевезення пасажирів та передач маршрутом «Україна - Португалія» та про створення відповідних груп для пошуку пасажирів у застосунках Вайбер та Ватсап. 16.03.2026 відповідач повідомив своїх клієнтів про подорожання вартості його послуг: вартість пасажирського перевезення з України до Португалії становить 220 євро за особу, а посилок - 2,5 євро за один кілограм ваги.

Протягом місяця відповідач виконує 8 рейсів, отримуючи прибуток у середньому розмірі 1 тис. євро за рейс. Відповідно, щомісячний середній дохід відповідача складає 8 000 євро. З такої суми доходу відповідач цілком спроможний сплатити 300 євро на утримання двох неповнолітніх дітей.

Згідно Річного витягу про внески до Служби соціального забезпечення, отриманого за період 2012 2026 років, відповідач, починаючи з 2012 року, постійно отримує доходи в євро на території Португалії, з яких сплачує внески на соціальне страхування. Копією податкової декларації про доходи, яку відповідач подав у 2026 році у податкову службу Португальської республіки, підтвердужється його працевлаштування та отримання доходів.

Син сторін ОСОБА_5 навчається у 6 класі Семаківської гімназії. Хлопчик має змішані специфічні розлади розвитку з дислексією, внаслідок чого перебуває на інклюзивній формі навчання. Він має систематично працювати з логопедом. Дитина потребує збалансованого харчування, вітамінів, предметів гігієни, шкільного приладдя, навчальної літератур, нового одягу та взуття. Син також захопився футболом, ходить на спортивний гурток, для якого позивачка купує спортивне взуття та форму по мірі його виростання. У дитини наявний алергічний компонент, що потребує вибіркового харчування та медикаментозної підтримки. Щомісяця позивачка поповнює синові телефон на 300 грн, щоб бути з ним на зв`язку. Для навчання придбали планшет та щомісяця вона оплачує інтернет по 350 грн.

Коли народилася ОСОБА_6 , відповідач був в Португалії, дитину бачив лише впродовж місяця, коли позивачка з дітьми приїздила до нього. Дівчинці потрібно повноцінне харчування, памперси, предмети гігієни, розвиваючі іграшки, одяг та взуття. Після стрімкого росту цін все перелічене вимагає значних матеріальних витрат і участь відповідача у їх забезпеченні є його обов`язком. Ці витрати носять систематичний характер і повинні покриватися відповідачем щомісяця

Обов`язок забезпечити належний рівень життя для дітей покладається на обох батьків. Відповідач зобов`язаний приймати участь у забезпеченні всіх перелічених вище потреб дітей. Однак, не вникає у розмір витрат, які виникають на утримання дітей, не цікавиться їх потребами та не надає повноцінного, систематичного матеріального утримання, як того вимагає закон.

Відповідач фізично здоровий, працездатний, матеріально забезпечений, постійно працює за кордоном, іншим особам аліменти не сплачує. За таких обставин позивачка має всі підстави просити призначити їй аліменти на утримання неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі у розмірі по 8 000 грн на кожну дитину щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, з подальшою індексацією, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", до досягнення дітьми повноліття. З огляду на те, що відповідач отримує систематичний заробіток в іноземній валюті, така сума є цілком прийнятною для нього та достатньою для нормального забезпечення дітей.

Крім того, після 13 років спільного проживання, народження двох дітей, вкладення спільних коштів у придбання мікроавтобуса відповідач просто надіслав позивачці поштою позов про розірвання шлюбу з надуманих причин. Позивачка не має змоги працювати, так як малолітня донька потребує її постійного догляду та опіки. Відповідно, жодних доходів позивачка не отримує. В той же час, відповідач є матеріально забезпеченим та, згідно закону, має нести відповідальність за свою сім`ю. Рішення про народження дітей сторони приймали спільно, проте відповідач вирішив покинути сім`ю. З січня 2022 року він постійно проживає та офіційно працює в Португалі, де отримує доходи в іноземній валюті. Його матеріальне становище є таким, що він у змозі сплатити утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку.

Ухвалою суду від 14.05.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

05.06.2026 від представника відповідача адвоката Курко М.М. до суду надійшов відзив на позовну заяву, де представник відповідача просить поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву, позов задовольнити частково; стягувати з відповідача в користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 3 000 грн на кожну дитину щомісяця, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», до досягнення дітьми повноліття; стягувати з відповідача в користь позиваки аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 гривень щомісячно, від дня пред`явлення позову і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років; у решті позовних вимог відмовити.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що на даний час відповідач знаходиться за кордоном. З моменту реєстрації шлюбу з позивачкою і по даний час він повністю утримує свою сім`ю, всі зароблені гроші передає у спільний сімейний бюджет, які витрачаються на потреби дітей. Позивачка з дітьми приїжджали до нього у Португалію, де спільно відпочивали, проводили дозвілля, купували речі, одяг та інше. Зі своїх доходів позивачка не змогла б самостійно жити сама, ростити дітей та сплачувати комунальні послуги. На сьогоднішній день відповідач знаходиться у дуже важкому моральному та матеріальному становищі, однак продовжує матеріально допомагати своїм неповнолітнім дітям та позивачці. Проте, сплачувати аліменти у сумі 8000 грн на кожну дитину та 5000 грн на утримання позивачки є непосильним для нього. Крім того, позивачкою не додано доказів того, що її заробітна плата та інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом для непрацездатних осіб, а також того, що відповідач може надавати таку матеріальну допомогу на її утримання та на утримання дітей. Просить врахувати також те, що на його утриманні перебувають ще двоє неповнолітніх дітей, однак він продовжує надавати матеріальну допомогу своїм дітям та в подальшому буде надавати.

12.06.2026 представник позивачки адвокат Левенець Л.В. подала до суду відповідь на відзив, з доказами надіслання його копії відповідачу, та просить позов задовольнити у повному обсязі. Акцентувала увагу на тому, що відповідач, зазначаючи, що знаходиться в дуже важкому моральному та матеріальному становищі, жодного доказу цьому твердженню не надає, як і не спростовує надані позивачем документи про систематичне отримання доходів в Португалії в іноземній валюті.

На підтвердження стабільного та задовільного матеріального стану відповідача позивач надала офіційні документи про отримання ним доходів від трудової діяльності в Португалії та від здійснення вантажних та пасажирських перевезень спільним автобусом подружжя. Жодного спростування на подані докази відповідач не подав і не міг подати, тому що наведена в документах інформація відповідає дійсності. Позивач довела, що відповідач є матеріально забезпеченою людиною і заявлена нею сума аліментів є цілком прийнятною для нього. Доказів протилежного не здобуто. У відзиві відповідач підтвердив, що знаходиться за кордоном, де заробляє та отримує кошти. Позивач вважає, що поданням цього відзиву відповідач переслідує мету дошкулити їй особисто та не керується інтересами неповнолітніх дітей. Відповідачу добре відомо, що за станом здоров`я син потребує особливого догляду, допомоги в навчанні, розвитку мовлення та пам`яті. Діти люблять розвиваючі іграшки, смачну їжу, фрукти. Відповідно заявлена позивачем сума аліментів не погіршить матеріального становища відповідача, зате буде комфортна для забезпечення нормальних умов проживання, навчання, харчування та розвитку дітей.

До матеріалів справи позивачем надано акт обстеження житлово-побутових умов, яким підтверджено факт проживання неповнолітніх дітей з нею, а також те, що позивач в даний час не працює, а здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Твердження відповідача про відсутність доказів його обов`язку компенсувати позивачу втрату можливості повноцінно себе реалізувати суперечить моральним засадам суспільства. Прийнявши рішення про народження дітей, батьки мають обов`язок виростити, виховати та забезпечити їх. Доньці сторін ще не виповнилося трьох років, її доглядом і вихованням займається саме позивачка і будь-яких доказів відсутності у неї самореалізації в цей період закон не вимагає. Доглядаючи малолітню дитину позивачка не має можливості заробляти кошти самостійно.

Твердження позивача про те, що на його утриманні перебувають ще двоє неповнолітніх дітей, однак від продовжує надавати матеріальну допомогу своїм дітям, не доведено доказами.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала повністю з наведених у позові підстав, просила задовольнити. Суду пояснила, що сторони на даний час перебувають у зареєстрованому шлюбі. Хоча позивач подав до суду позов про розірвання шлюбу, однак сторонам надано строк для примирення.

Представник відповідача вимоги позову визнала частково. Суду пояснила, що відповідач за кордоном офіційно непрацевлаштований, його заробіток не дає можливості сплачувати аліменти у визначеному позивачкою розмірі.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 07 травня 2013 року виконкомом Михальчівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 07.05.2013 зареєстрували шлюб у виконкомі Михальчівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, актовий запис № 2 від 07 травня 2013 року.

За час шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 2 від 15 липня 2014 року, що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 15 липня 2014 року виконкомом Михальчівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис № 166 від 22 жовтня 2024 року, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 22 жовтня 2024 року Городенківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Копією акту № 16/38 обстеження житлово-побутових умов від 21.04.2026, стверджено, що діти сторін ОСОБА_3 , 2014 р.н., та ОСОБА_4 , 2024 р.н., зареєстровані та проживають разом з своєю матір`ю ОСОБА_1 , 1994 р.н., за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 виховує та утримує двох малолітніх дітей, не працює, здійснює догляд за дитиною до трьох років та за дитиною, яка перебуває на інклюзивному навчанні.

Згідно консультативного висновку спеціаліста, виданого КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я» Івано-Франківської обласної ради 27.09.2022 № 8873, сину сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано спостереження райпсихіатра, психологічна та логопедична корекція.

Відповідно до копії висновку про повторну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи, проведеної педагогічними працівниками інклюзивно-ресурсного центру 30 січня 2024 р., син сторін ОСОБА_3 є особою з особливими освітніми потребами. Даний висновок є додатком до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку особи від 29 вересня 2022 р. № IРЦ-85906/2022/367928.

Відповідно до вимог ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України визначено способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Крім того, частиною 1 ст. 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

З вказаних норм закону вбачається, що спосіб стягнення аліментів визначається судом за вибором позивача, на утримання дитини, з якою вказана особа проживає.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум: для дітей віком до 6 років - 2817 гривень; для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень. З цього слідує, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину віком до 6 років не може бути менший, ніж 1408,50 грн., на одну дитину віком від 6 до 18 років не може бути менший, ніж 1756 грн.

Із скріншоту з месенджера Viber, наданого позивачкою, вбачається, що відповідач ОСОБА_8 надає пасажирські перевезення Україна-Португалія та вказано вартість послуг станом на 16 березня 2026 року: пасажирські перевезення Україна - Португалія - 220 € за пасажира, доставка посилок - 2,50 €/кг без оплати Нової пошти; нові речі та товар - 4,00 €/кг.

Згідно витягу, виданого 29.04.2026 через онлайн-кабінет Служби соціального забезпечення, перекладеного з португальської мови на українську, внески ОСОБА_9 до Служби соціального забезпечення за період 2012-2026 становлять: у 2026 р. - 966,00 євро, у 2025 р. - 4922,50 євро, у 2024 р. - 6439,30 євро, у 2023 р. - 8825,48 євро, у 2022 р. - 9530,02 євро, у 2021 р. - 2224,29 євро, у 2020 р. - 7912,49 євро, у 2019 р. - 7568,97 євро, у 2018 р. - 3381,72 євро, у 2017 р. - 2460,44 євро, у 2016 р. - 1329,86 євро, у 2015 р. - 1372,42 євро, у 2014 р. - 2181,55 євро, у 2013 р. - 869,75 євро, у 2012 р. - 3880,00 євро.

Згідно інформації про дохід від роботи в наймі, перекладеної з португальської мови на українську, дохід ОСОБА_9 за 2025рік - 4922,50 євро, внески 541,50 євро.

Згідно відповіді № 3099688 від 29.07.2026 з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів у відповідача ОСОБА_2 відсутній дохід за 2026 рік.

Суд вважає, що посилання представника відповідачки на постійне матеріальне забезпечення позивачки та дітей, що підтверджують долучені квитанції про переказ коштів ОСОБА_10 ОСОБА_1 06.04.2026 у сумі 10050,25 грн та 29.04.2025 у сумі 14050,18 грн, не є належним доказом на підтвердження позовних вимог, оскільки не доводять факт надсилання таких коштів саме відповідачем. Дані скріншоту екрані про отримання з-за закордону посилки, адресованій ОСОБА_1 , також не доводять факту відправлення їх відповідачем.

Згідно зі ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Пленум Верховного Суду України у п. 17 постанови від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.

Визначаючи розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей сторін, суд враховує факт проживання дітей з матір`ю, відсутність у неї достатнього доходу для утримання дітей, їх вік, стан здоров`я, зростання вартості життя, той факт, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, яка є непрацездатною, оскільки здійснює догляд за малолітніми дітьми, так і батька - відповідача, інтереси дітей, розмір встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину певного віку, ненадання відповідачем доказів щодо неможливості сплачувати аліменти у зазначеному позивачкою розмірі, те, що відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований. Відсутні докази того, що відповідач має інших утриманців.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову (ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України).

З огляду на викладене, враховуючи докази в їх сукупності, з урахуванням визначеного законом мінімального рекомендованого розміру аліментів на дітей, забезпечення рівності прав обох дітей на утримання від батька, суд приходить до переконання, що розмір аліментів на дітей підлягає стягненню у твердій грошовій сумі у розмірі по 6000 гривень щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, з проведенням індексації відповідно до закону, що буде відповідати їх інтересам.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку суд зазначає наступне.

Питання утримання дружини батьком дитини врегульовано нормами Сімейного кодексу України.

Положеннями статті 84 СК України передбачено право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини», а саме: ч. 1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч. 2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч. 3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч. 4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч. 5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч. 6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Сімейного кодексу України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3 років.

Частина 4 ст. 84 СК України визначає право на утримання вагітної дружини, а також дружини, з якою проживає дитина, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком під час її вагітності, а також до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Згідно відповіді № 3099623 від 29.07.2026 з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів за 2026 рік, інших доходів, окрім щомісячних соціальних виплат у розмірі 860 грн та одноразової виплати за надання земельної частки (пай) в оренду у сумі 10328,7 грн позивачка не отримала, що підтверджує її потребу у матеріальній допомозі.

За правилами ч. 1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти одному з подружжя присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Положеннями ч.1 ст. 75 СК України визначено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Отже, для призначення судом утримання дружини, з якою проживає дитина, до досягнення дитиною трьох років від чоловіка - батька дитини, суд має дослідити, чи проживає з позивачем дитина, матеріальне становище дружини, з якою проживає дитина, правового значення не має, а вирішальним є наявність у чоловіка - батька дитини можливості надавати матеріальну допомогу дружині.

При цьому незалежно від свого доходу мати дитини, яка з нею проживає, отримує право на утриманні від батька дитини, якщо він має можливість надавати таку допомогу, а тому доводи представника відповідача є безпідставними.

Аналізуючи зібрані у справі докази та встановлені судом обставини, суд дійшов до переконання, що відповідач є особою працездатного віку, працює за кордоном та очевидно є фінансово спроможним. Враховуючи те, що малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають разом з матір`ю - позивачкою, суд вважає, що позивачка ОСОБА_1 має право на отримання аліментів від відповідача на її утримання в сумі 3000 грн, починаючи з подання позову до суду і до досягнення дочкою ОСОБА_4 трирічного віку.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачка звільнена від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 1 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328 грн.

Відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1331,20 гривень.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру, визначено абз.2 ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки доказів про звільнення відповідача від сплати судового збору суду не надано, тому, враховуючи вищенаведене, з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у сумі 2662,40 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 79, 80, 84, 141, 180-182, 184, 191 СК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 247, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та дружини до досягнення дитиною трирічного віку задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 6 000 гривень щомісяця на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з проведенням індексації відповідно до закону.

Стягнення аліментів розпочати з 11 травня 2026 року і проводити до досягнення дітьми повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 гривень щомісяця.

Стягнення аліментів розпочати з 11 травня 2026 року і проводити до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років, - до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у сумі 2662,40 гривень.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Учасники справи:

- позивачка ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

- представник позивачки - адвокат Левенець Леся Василівна, адреса робочого місця адвоката: вул. Героїв Євромайдану, буд.6, м. Городенка, Коломийський район, Івано-Франківська область;

- відповідач ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ;

- представник відповідача - адвокат Курко Марія Михайлівна, адреса робочого місця адвоката: вул. Грушевського, буд.26, с. Турка, Коломийський район, Івано-Франківська область.

Повний текст судового рішення складено 31.07.2026.

Суддя: Андріюк І.Г.