Решение № 138686715, 14.04.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 932/1182/25

Провадження № 2/932/528/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57

веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua

телефон приймальні судді 099 520 65 95

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Ярощук О.В.

за участі секретаря судового засідання Фещенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпро за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором-

установив:

Короткий опис справи та позиція позивача

ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (далі Позивач) звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №7207514 від 26.10.2023 року про надання споживчого кредиту у розмірі 97 727,50 грн, із яких 25 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 42 877,50 грн заборгованість за відсотками, нараховані позивачем проценти за 60 календарних днів 29 850 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову Позивач зазначив, що 26.10.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем, за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір №7207514 про надання споживчого кредиту.

Згідно із умовами Кредитного договору сума кредиту складає 25000 грн; строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит у сумі 25000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів.

Рух провадження та процесуальні рішення

Ухвалою судді 21 липня 2025 року справу прийнято до свого провадження та розгляд справи призначено проводити у порядку спрощеного позовного провадження із викликом (повідомленням) сторін.

Одночасно, задоволено клопотання Позивача та витребувано докази в АТ КБ «Приватбанк».

Разом із позовною заявою представником Позивача подано клопотання про проведення судового засідання без їхньої участі за умови відсутності відзиву. За наявності відзиву проводити судові засідання із викликом представника Позивача.

Щодо належного повідомлення відповідача

Про час та місце слухання даної справи судом сторони у справі повідомлені належним чином відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідкою про отримання документів в Електронному суді, а також оголошенням на веб-порталі Судової влади України.

Зважаючи на неявку сторін у судове засідання, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності сторін.

У зв`язку з неявкою сторін відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, тобто датою ухвалення судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.04.2026, є дата складення повного судового рішення 03.08.2026.

Докази, досліджені судом (в електронному та паперовому вигляді)

1. Договір №7207514 про надання споживчого кредиту від 26.10.2023, відповідно до якого між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту. Договір підписано одноразовим ідентифікатором «С2509».

Сума кредиту складає 25 000 грн. Строк кредиту 360 днів. Стандартна процентна ставка 1,99%.

2.Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (додаток №1), відповідно до якого розрахована сума за тілом кредиту та проценти, які Відповідач повинен сплачувати протягом строку дії договору.

3. Паспорт споживчого кредиту від 26.10.2023, згідно якого сума кредиту становить 25000,00 гривень строком на 360 днів, процентна стандартна ставка фіксована становить 1,99% в день. Паспорт підписано одноразовим ідентифікатором «С2509».

4. Розрахунок заборгованості за договором №7207514 від 26.10.2023 за період із 26.10.2023 по 25.02.2024 за (фактичне нарахування відсотків) яким загальна заборгованість становить 67877.50 грн із яких борг за тілом кредиту 25 000 грн та 56 963, 75 грн відсотки, за вирахуванням 14 086,25 грн коштів сплачених Відповідачем. Розрахунок складено ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

5. Розрахунок заборгованості Позивача за Договором №7207514 про надання споживчого кредиту від 26.10.2023 року за 60 календарних днів (25.07.2024 - 22.09.2024)

6. Витяг із реєстру боржників до договору факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024, відповідно до якого Відповідач має заборгованість перед ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у сумі 67877.50 грн із яких борг за тілом кредиту 25000,00 грн та 42 877,50 грн відсотки за 213 днів прострочених користування кредитом.

7. Реєстраційні документи Позивача

8. Платіжні інструкції про часткову сплату за договором факторингу №25.07/24-Ф від 25.07.2024 від 29.07.2024 №5537 (на суму 365 594,18 грн), №5535 (на суму 300 000 грн), №5536 (на суму 300 000), №5534 (на суму 300 000 грн).

9. Правила надання коштiв у позику, в тому числi i на умовах фiнансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

10. Лист ТОВ «ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на адресу ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» вих. № 20240809-2.1 від 09.08.2024, яким стверджується, що між Товариствами було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 160222- 1 від «16» лютого 2022 року.

11. Договір факторингу №25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, відповідно до яких між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Позивачем було укладено зазначений договір, згідно із умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги. 3.1. Загальна сума Прав Вимоги, що відступаються за цим Договором, Ціна Продажу та Одинична Ціна визначаються в день передачі по Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, який складається та підписується в день укладання даного Договору. 4.1. Клієнт зобов`язується надати Документацію по Боржниках, зазначених у Реєстрі Боржників протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, але в будь-якому разі не раніше дня сплати Фактором Ціни Продажу Заборгованості.

Передача Документації здійснюється шляхом укладення між Сторонами відповідного Акту прийому-передачі Документації за формою, встановленою в Додатку №4 до цього Договору.

12. Додатки до договору факторингу №№ 1, №2 до Договору Факторингу № 25.07/24-Ф від «25» липня 2024 року : АКТ прийому-передачі інформації згідно Реєстру Боржників в електронному виді за Договором Факторингу №25.07/24-Ф від «25» липня 2024 року; додаток №3 до Договору Факторингу № 25.07/24-Ф від «25» липня 2024 року ПОВІДОМЛЕННЯ про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № ___ від __р.; додаток №4 до Договору Факторингу № 25.07/24-Ф від «25» липня 2024 року АКТ прийому-передачі Документації за Договором Факторингу № 25.07/24-Ф від «25» липня 2023 року підписані електронним підписом та у вигляді не заповнених бланків.

13. Відповідь АТ КБ «ПриватБанк» про відсутність інформації.

Релевантне законодавство

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За приписами ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з положеннями ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч. 3 - 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.

Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язань клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду в постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Верховний Суд у справі № 234/7159/20, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності, погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 127/33824/19 (провадження № 61-9071св20) зазначено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Висновки суду

Обґрунтовуючи вимоги, Позивач посилався на ту обставину, що відповідно до Договору факторингу №25.07/2024 від 25.07.2024 року набув право грошової вимоги до Відповідача за договором про надання споживчого кредиту №7207514 від 26.10.2023.

Щодо підтвердженого факту перерахування коштів

Встановлено, 26.10.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту №7207514, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надає позичальнику безготівковий кредит у сумі 25 000,00 грн на споживчі потреби, строком на 360 днів, з відсотковою ставкою в межах строку кредиту - 1,99 % в день. А позичальник зобов`язується отримати кредит та повернути його у термін та у сумі, визначеними умовами договору. Договір було укладено в електронній формі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію», який має силу договору укладеного в письмовій формі та підписаний позичальницею електронним ідентифікатором.

На підтвердження факту укладення кредитного договору в електронній формі позивачем надано примірник договору через систему Електронний суд, із відміткою про його підписання електронним підписом Відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора С2509, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Згідно з п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постанова Правління Національного банку України від 03 листопада 2021 року № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Виходячи із правових висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження №14-131цс19), згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України, з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги. Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

У матеріалах справи міститься лист ТОВ «ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на адресу первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» вих. № 20240809-2.1 від 09.08.2024, яким стверджується, що між Товариствами було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 160222- 1 від «16» лютого 2022 року про проведення 55 транзакцій.

Таким чином, як доказ перерахування кредитних коштів Відповідачу, Позивач посилається саме на вказаний лист ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» від 09.08.2024 про здійснення платежів на платіжні картки клієнтів ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

Водночас, згідно із пунктами 1.2 та 2.1 договору про надання споживчого кредиту №7207514 кредит надається позичальнику безпосередньо кредитодавцем ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Відповідно до п. 1.11 цього договору укладення правочинів із третіми особами щодо надання супровідних послуг, пов`язаних із видачею, отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, не передбачено. Натомість позивач як доказ перерахування коштів надає довідку від третьої особи ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» про здійснення фінансових операцій, у якій не відображено ні відправника платежу, ні отримувача коштів, а також не вказано правових підстав для здійснення таких платежів.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 490/10008/17 (провадження № 61-11855св19) та у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 757/39906/15-ц (провадження № 61-12781св19) зазначено, що для стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор, зобов`язаний довести не лише факт укладення договору, а й факт надання кредитних коштів, що має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Згідно п.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі, та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату його складання, назву організації яка склала документ, зміст та обсяг операції. Посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення.

Згідно п. 51 Постанови НБУ № 75 від 4 липня 2018 р., «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми), дату складання, найменування банку від імені якого складений документ, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення), посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Згідно п. 52 Постанови НБУ № 75, первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними. І не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно п. 15 постанови НБУ № 75, операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Натомість у справі первинні фінансові документи, підтверджена банком платіжна інструкція про перерахування безготівкових кредитних коштів з рахунку первісного кредитора на рахунок позичальника, та меморіальний ордер який би підтвердив проведення даної фінансової операції - відсутні. А замість первинних фінансових документів про перерахування кредитних коштів, позивачем, до позовної заяви був доданий вказаний вище лист вих. № 20240809-2.1 від 09.08.2024.

За клопотанням позивача, судом було витребувано інформацію із АТ КБ «Приватбанк», однак банк повідомив суд, що вказана інформація відсутня.

Жодних інших клопотань від позивача до суду не надходило.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України у складі колегії суддів Першої судової палати касаційного цивільного суду, викладеної у постанові від 24.06.2021 по справі № 686/19271/19 провадження № 61-9459св20, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а лише свідчить про наміри виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. В той час, як первинні документи, складаються лише за фактом надання послуг. А про факт отримання та повернення коштів свідчить не договір, а банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси кредитора.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 12 червня 2020 року по справі № 169/506/17 провадження № 61-37213св18.

Згідно правового висновку Верховного Суду України викладеного у Постанові №336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення боргу мало надати суду кредитний договір та розрахунок заборгованості, потрібно ще надати і докази видачі кредиту. Це може бути: меморіальний ордер, заява на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову через недоведеність наявності заборгованості.

Окрім того, Суд зауважує, що у листі ТОВ Фінансова компанія «Пайтек Україна», вказується про те, що дана компанія проводила платежі на підставі договору укладеного між нею і первісним кредитором № 160222-1 від 16 лютого 2022 року. Але позивач даного договору до позову не додав. І зміст даного договору невідомий.

Щодо довідок про розмір заборгованості

Позивач додав до позову два розрахунки боргу. Згідно позиції Верховного Суду, викладеній у постанові по справі № 161/16891/15-ц від 30.01.2018р., доказами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості, та її розмір, можуть бути тільки первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які фіксують здійснення певних господарських та фінансових операцій.

Згідно позиції Верховного Суду, у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, по справі № 554/4300/16-ц, первинні документи, можуть бути належними доказами підтвердження боргу тільки за умови, якщо вони будуть оформлені у відповідності зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Та у відповідності з «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 р.

Позивач надав інформацію щодо розміру боргу, яка без підтвердження первинними фінансовими бухгалтерськими документами, не може бути належним доказом розміру заборгованості в розумінні положень ч.1 ст. 77 ЦПК України. Не підтвердивши інформацію про розмір боргу первинними фінансовими бухгалтерськими документами, позивач не виконав вимог ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як не виконав вимог ч. 1 ст. 80 ЦПК України, якою передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно позиції викладеній у Постанові Київського апеляційного суду від 19.06.2024 р., по справі № 757/25558/23 провадження № 22-ц/824/8037/2024, розрахунок заборгованості, сформований позивачем в односторонньому порядку, не може бути належним та допустимим доказом, оскільки дані викладені в такому розрахунку, повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони - сторони позивача

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем, до позову додані два розрахунки боргу. Перший від первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» без підтвердження суми боргу первинними фінансовими бухгалтерськими документами, без будь якого підпису відповідальної особи, та без належного його завірення, що являється порушенням ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р., зі змінами згідно Наказу № 467 від 28.12.2022 р. А за таких обставин, такий розрахунок, без його підтвердження первинними фінансовими документами, не може бути визнаний належнім фінансовим документом та доказом по справі. Та другий розрахунок боргу від позивача по справі ТОВ ФК «Фінтраст капітал», без підтвердження суми боргу первинними фінансовими документами, що не узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у постанові по справі № 161/16891/15-ц від 30.01.2018р., в якій зазначається, що доказами, які можуть підтверджувати наявність заборгованості, та її розмір, можуть бути тільки первинні бухгалтерські документи, оформлені у відповідності зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які фіксують здійснення певних господарських та фінансових операцій. Тому, розрахунок, не підтверджений первинними фінансовими документами, не може виступати доказом розміру боргу.

Щодо відступлення права вимоги

Відповідно до сталої практики Верховного Суду доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі № 2221/2373/12).

За умовами договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників відповідно до додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

При цьому в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі реєстру боржників, підписаний ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (клієнт) та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (фактор).

Разом з цим Позивачем не надано реєстру боржників, оформленого та підписаного відповідно до договору факторингу.

У матеріалах справи знаходиться копія витягу з реєстру боржників, як додатку № 1 до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року, завірена одноособово в.о. генерального директора ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», а не уповноваженими представниками обох сторін.

Отже, в матеріалах справи до договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25 липня 2024 року замість реєстру прав вимоги надано витяг із нього, завірений одноособово в.о. генерального директора ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», а не уповноваженими представниками обох сторін, а відтак даний документ не є належним та допустимим доказом відступлення права вимоги до відповідача.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Разом із тим, Позивачем на підтвердження позовних вимог не надано доказів, які б підтверджували факт переходу прав вимоги до Відповідача від первісного кредитора до ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА».

За таких обставин, Позивачем на підставі належних та допустимих доказів не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», що є його процесуальним обов`язком, у зв`язку з чим суд доходить висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд виснує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Більше того, у своїй позовній заяві до суду ТОВ «Фінансова Компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» просив розглянути справу у його відсутність та у призначені судом судові засідання не з`являвся, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій (висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18).

Оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що Позивачем не доведено правомірність заявлених вимог й не доведено факт набуття права грошової вимоги до Відповідача, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в позовних вимогах відмовлено, то судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76-78, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 273 ЦПК України -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАІНА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7207514 від 26.10.2023 - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», адреса вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2, м. Київ, 03150 ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду ухвалено 03 серпня 2026 року.

Суддя Оксана ЯРОЩУК