Решение № 138686016, 03.08.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 серпня 2026 року Справа № 280/4202/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166 ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

05 травня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0438894-2411-0829-UA35080050000038829 від 20.06.2025 і №0438895-2411-0829 від 20.06.2025 про визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що йому на праві власності належать з 12.03.2016 квартира загальної площі 45,25 кв.м.; з 09.04.2024 квартира загальної площі 55,40 кв.м. В січні 2026 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення №0438894-2411-0829 UA35080050000038829 від 20.06.2025 і №0438895-2411-0829 від 20.06.2025 з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичною особою, яка є власником житлової нерухомості, за податковий період з 01.01.2024 по 31.12.2024. Позивач вважає зазначені податкові повідомлення - рішення необґрунтованим і таким, що винесено з порушенням норм законодавства, що є підставою для визнання його неправомірним та скасування у повному обсязі у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

Представником відповідача через систему «Електронний суд» 03.06.2026 до суду надано відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що при прийнятті рішень, з питань місцевих податків та зборів, у тому числі податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки органам місцевого самоврядування слід керуватись правилами, встановленими ПКУ. Згідно даних інформаційно-комунікаційних систем контролюючого органу та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є власником об`єктів нерухомого майна: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальна площа 45,25 м.кв; квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3 , загальна площа 55,4 м.кв. Загальна площа оподаткування 100,65 м.кв. ГУ ДПС у Запорізькій області сформовані податкове повідомлення рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки №0438894-2411-0829 UA35080050000038829 від 20.06.2025 і №0438895-2411-0829 від 20.06.2025, з урахуванням пільги у вигляді зменшення бази оподаткування на 60 м2. Вищезазначені податкові повідомлення рішення разом з податковим розрахунком відправлено платнику рекомендованим листами з повідомленням про вручення за місцем податкової адреси: АДРЕСА_4 . Лист отримано особисто 05.01.2026. Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення №04388942411-0829-UA35080050000038829 від 20.06.2025 і №0438895-2411-0829 від 20.06.2025, винесені з дотриманням вимог статті 58 ПКУ та не суперечать Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за N 124/28254, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 658. Відповідач посилається на Рішення Запорізької міської ради від 26.02.2016 за №30 яким підпункт 2.4.1 пункту 2.4 Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) приведено у відповідність до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

09 червня 2026 року позивачем надано до суду відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач відхиляє доводи відзиву та наполягає на задоволенні позову.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта громадянина України, виданого Комунарським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 08.06.2004.

Згідно даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві власності належать:

квартира загальною площею 45,25 м.кв, розташована за адресою: АДРЕСА_2 (дата державної реєстрації права 12.03.2016);

квартира загальною площею 55,4 м.кв, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (дата державної реєстрації права 09.04.2024).

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області проведено розрахунок податку на об`єкти нерухомого майна, які належать позивачу та сформовано податкове повідомлення рішення по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік №0438895-2411-0829 від 20.06.2025 на суму податкового зобов`язання 973,16 грн. щодо об`єкту - квартира загальною площею 45,25 м.кв, розташована за адресою: АДРЕСА_2 та №0438894-2411-0829-UA35080050000038829 від 20.06.2025 на суму податкового зобов`язання 297,86 грн. грн. щодо об`єкту - АДРЕСА_3 .

Вказані податкові повідомлення рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки направлено на адресу позивача в грудні 2025 року та отримано ним 05.01.2026.

Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України (тут і далі ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом пункту 8.1 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Пунктом 8.3 статті 8 ПК України визначено, що до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до підпункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належить податок на майно.

Згідно із підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на майно складається, в тому числі, із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Особливості нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені у статті 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Пункт 266.4 статті 264 ПК України унормовує питання надання платникам податків пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, згідно із підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

В свою чергу, підпункт 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України передбачає, що сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Сільські, селищні, міські ради мають право встановлювати пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані на території індустріального парку та перебувають у власності учасників індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків. На такі рішення не поширюється дія підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпунктів 12.3.3 і 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 (у частині строку прийняття та набрання чинності рішеннями) та пункту 12.5 (у частині строку набрання чинності рішеннями) статті 12 цього Кодексу та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

При цьому підпункт 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України містить застереження, що пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

За правилами, визначеними пунктами 30.1, 30.2 статті 30 ПК України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до пункту 30.9 статті 30 ПК України податкова пільга надається шляхом: а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; б) зменшення податкового зобов`язання після нарахування податку та збору; в) встановлення зниженої ставки податку та збору; г) звільнення від сплати податку та збору.

Крім того, підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України передбачає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пункт 24 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 69 Закону № 280/97-ВР органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України.

З аналізу наведених норм права слідує, що законодавець встановив у підпункті 266.4.1 пункту 266.4 статті 264 ПК України мінімальне значення загальної площі об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що належать на праві власності платникам податків - фізичним особам, на яку зменшується база оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Така пільга поширюється на усіх платників податків - фізичних осіб (за умови невикористання об`єкта/об`єктів житлової нерухомості для отримання доходів) і, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості така база оподаткування підлягає зменшенню на 60 кв. метрів. Крім того, у підпункті 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України закріплено максимальну граничну ставку податку. Проте гранична мінімальна ставка в Податковому кодексі України не встановлена.

Поряд з цим органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) надано право встановлювати пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як для фізичних, так і юридичних осіб, а також громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України. Зміст приписів підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 264 ПК України дає підстави для висновку, що така пільга може бути застосована у визначені пунктом 30.9 статті 30 ПК України шляхи, тобто, в тому числі, і шляхом встановлення зниженої ставки податку, зокрема, і нульової ставки, за відсутності законодавчого обмеження. Слід зазначити, що законодавець надає право органам місцевого самоврядування із встановлення пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб з урахуванням критерію майнового стану або рівня доходів останніх.

Водночас, у підпункті 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України встановлено максимальне значення загальної площі об`єкта/об`єктів оподаткування, що належать фізичним особам, у випадку перевищення якого пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, не можуть бути застосовані. Для квартири/квартир незалежно від їх кількості таке значення становитиме 300 кв. метрів (60 кв. метрів х 5).

Окрему увагу слід звернути на те, що підпункт 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України визначає, що у разі використання фізичними особами об`єкта/об`єктів оподаткування з метою одержання доходів ні пільга, визначена підпунктом 266.4.1, ні пільга, встановлена органом місцевого самоврядування відповідно до підпункту 266.4.2, не застосовується.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 09.10.2025 по справі №280/9089/24 формулював такий правовий висновок: органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські ради) наділені повноваженнями на встановлення пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних та юридичних осіб щодо об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Така пільга встановлюється з урахуванням мінімального значення загальної площі об`єкта/об`єктів житлової нерухомості та максимального значення загальної площі об`єкта/об`єктів оподаткування, що належать на праві власності платникам податків - фізичним особам, які встановлені у підпунктах 266.4.1, 266.4.3 пункту 266.4 статті 264 ПК України. Способи надання пільги органом місцевого самоврядування конкретизовані в пункті 30.9 статті 30 ПК України, і одним із них є встановлення зниженої (в тому числі, нульової) ставки податку чи збору. Встановлення пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді нульової ставки в межах допустимої загальної площі не вказує на втручання в базу оподаткування.

У справі, що розглядається, не є спірним між сторонами, що на виконання вимог підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 264 ПК України Запорізька міська рада рішенням від 28.01.2015 № 5 прийняла Положення про податок на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки). З урахуванням подальших змін до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 «Ставка податку» Положення останнім визначено, що ставка податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування за винятком об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:

- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;

- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;

- різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.

При цьому підпункт 2.4.1 пункту 2.4 Положення (в редакції рішення Запорізької міської ради від 26.02.2016 № 30) передбачає, що база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Абзацом другим підпункту 2.4.1 пункту 2.4 Положення закріплено, що пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об`єктів житлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Отже, Запорізька міська рада, використавши повноваження, визначені підпунктом 266.4.2 пункту 266.4, підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, встановила як ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, так і визначила пільги із сплати означеного податку. Зокрема, для фізичних осіб, у власності яких перебувають квартира/квартири, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів, передбачено нульову ставку. Такі повноваження міської ради передбачені приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України і спосіб їх реалізації у спірному випадку не суперечить наведеним вище судом касаційної інстанції висновкам.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад, військових адміністрацій та військово-цивільних адміністрацій щодо податків та зборів належить прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 12.5 статті 12 ПК України передбачено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів, а також зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг або про внесення змін до таких рішень є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

У постанові від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду виснував, що відповідно до Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина друга статті 5). В Основному Законі України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140).

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В Конституції України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

Згідно з частиною першою статті 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Отже, рішення Запорізької міської ради від 28.01.2015 № 5 (з урахуванням рішень про внесення змін до нього) є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень відповідно до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади, а також згідно з приписами підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України. Дане рішення не визнано протиправним, не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, але не виключно постанови від 15.05.2019 у справі № 825/1496/17, від 30.05.2022 у справі №807/1293/17, від 12.10.2023 у справі № 580/4020/21), що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Натомість, правомірність рішення органу місцевого самоврядування, яким визначено пільгу із сплати податку, не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, проте є виключною «правовстановлюючою» компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи. Принцип диспозитивності, встановлений частиною другою статті 9 КАС України, зобов`язує суд вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).

Як встановлено судом, за позивачем обліковуються об`єкти житлової нерухомості, розташований у м. Запоріжжя, загальною площею 45,25 кв.м.

Відтак, навіть у разі застосування відповідачем, визначеної ПК України пільги 60 кв.м. у позивача не виникають зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік.

Тобто, у власності позивача протягом звітного періоду перебували об`єкти нерухомості (квартири) у м. Запоріжжя, загальна площа яких перевищувала 60 та 120 кв. метрів.

Згідно позиції Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №817/2019/17, фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об`єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.

Крім того, суд також враховує висновок Верховного Суду викладений в постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17, відповідно до якого, встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не спосіб, що визначений законами України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0438895-2411-0829 від 20.06.2025 на суму податкового зобов`язання 973,16 грн. є такими, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства, а отже підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення №0438894-2411-0829-UA35080050000038829 від 20.06.2025 на суму податкового зобов`язання 297,86 грн. грн. щодо об`єкту - АДРЕСА_3 , суд зазначає наступне.

Рішенням Олександрівської міської ради Кіровоградської області від 12.05.2023 № 609 «Про місцеві податки і збори», затверджено ставки та пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п. 5 розділу 2 «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» рішення міської ради від 12.05.2023 № 609 «Про місцеві податки і збори» пільги із сплати податку визначаються згідно з п. 266.4 ст. 266 Кодексу та встановлюються згідно з таблицею 2.2.

База оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи-платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) на 180 кв. метрів.

Судом встановлено, що загальна площа об`єктів нерухомого майна, належного позивачу, розташованого у м. Олександрія становить 55,4 м.кв, що є меншим аніж пільгова величина 60,00 кв.м., а отже має оподатковуватися за ставкою 0%.

Відповідно, податкове повідомлення рішення №0438894-2411-0829-UA35080050000038829 від 20.06.2025 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Аналогічне правозастосування міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 11.03.2026 у справі № 280/7026/25, судовою практикою якого послуговується відповідач.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Запорізькій області, яким прийнято протиправні рішення.

Інших судових витрат позивачем до компенсації не заявлено.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166 ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області №0438894-2411-0829-UA35080050000038829 від 20.06.2025 і №0438895-2411-0829 від 20.06.2025 про визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2024 рік.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Артоуз