Постановление суда № 138683154, 03.08.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 4-с/754/87/26

Справа № 754/8118/18

У Х В А Л А

Іменем України

03 серпня 2026 року м.Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.

за участю прокурора Садкевич Я.В.

представника Київської міської ради Ступак О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за скаргою Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва Брагіної Інни в інтересах держави в особі Київської міської ради, суб`єкт оскарження: головний державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вахрушева Рада Миколаївна, боржник: ОСОБА_1 , на постанову державного виконавця,

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із скаргою на постанову державного виконавця.

Свої вимоги заявник мотивує тим, що рішенням суду у справі № 754/8118/18 зобов`язано Квятковську Маліну Вадиківну М.В. повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,21 га (код 62:299:0002), яка розташована в межах Броварського, Білодібровського та Дніпровського лісництв у Деснянському районі міста Києва, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель, споруд та звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів. На виконання вказаного судового рішення Деснянським районним судом м.Києва було 01.07.2024 року було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Деснянському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту - Деснянський відділ ДВС) у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Як зазначає заявник, постановою головного державного виконавця Вархушевої Р.М. від 16.06.2026 року виконавче провадження було закінчено на підставі п.3 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження». Підставою для такого рішення державним виконавцем зазначено те, що згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 982.

Заявник вважає вказану постанову неправомірною, оскільки вона винесена формально, без урахування характеру судового рішення, предмета виконання та передбаченої законом можливості його примусового виконання без особистої участі боржника. Постанова не містить жодного аналізу можливості фактичного виконання рішення суду без особистої участі боржника, не містить відомостей про здійснення державним виконавцем оцінки технічної можливості знесення споруд, залучення спеціалістів чи суб`єктів господарювання, визначення необхідної техніки та витрат, звернення до стягувача щодо авансування необхідних витрат або вжиття інших заходів, передбачених ст.ст.18, 20, 42, 43, 63 ЗУ «Про виконавче провадження».

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що зазначена постанова є передчасною та незаконною, заявник просить:

- скасувати постанову головного державного виконавця Вахрушевої Р.М. від 16.06.2026 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1;

- зобов`язати головного державного виконавця усунути порушення шляхом відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у порядку ст.41 ЗУ «Про виконавче провадження» та продовження примусового виконання виконавчого листа № 754/8118/18, виданого 01.07.2024 року Деснянським районним судом м.Києва.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 20.07.2026 року прийнято до провадження скаргу та зобов`язано державного виконавця надати завірену копію виконавчого провадження .

В судовому засіданні представник заявника скаргу підтримала та просила її задовольнити з підстав, зазначених в ній.

В судовому засіданні представник Київської міської ради скаргу підтримав та просив задовольнити.

Деснянський відділ ДВС свого представника до суду не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином причини неявки суду невідомі.

Боржник ОСОБА_1 померла.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 450 ЦПК України, суд ухвалив розглянути скаргу за відсутності осіб, що не з`явились, оскільки це не перешкоджає розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника заявника, представника Київської міської ради, дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного суду у справі № 754/1881/18 від 13.09.2023 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 05.06.2024 року, зобов`язано ОСОБА_1 повернути Київській міській раді земельну ділянку загальною площею 0,21 га (код 62:299:0002), яка розташована в межах Броварського, Білодібровського та Дніпровського лісництв у Деснянському районі міста Києва, привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель, споруд та звільнення земельної ділянки від будівельних матеріалів.

01.07.2024 року на виконання вказаного рішення Деснянським районним судом м.Києва було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Деснянському відділі ДВС (виконавче провадження № НОМЕР_1).

Постановою головного державного виконавця Вахрушевої Р.М. від 16.06.2026 року виконавче провадження було закінчено на підставі п.3 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку із тим, що згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 982.

Заявник просить задовольнити його вимоги, посилаючись на передчасність та незаконність закриття виконавчого провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 447 ЦПК, частини першої статті 19, частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30 серпня 2018 року по справі №916/4106/14 зазначив, що та обставина, що саме боржник відповідно до судового рішення зобов`язаний вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не може бути виконано без його участі відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити ці дії,однак не є нерозривно пов`язаним з особою боржника та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання, враховуючи встановлені судами обставини невиконання його у добровільному порядку та вчинення перешкод в його виконанні.

Аналогічний висновок міститься і у Постанові Верховного Суду від 25 вересня 2020 року у справі №924/315/17.

Крім того, у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia («суд знає закони»). Згідно ст.264 ЦПК України, суд не пов`язаний правовою кваліфікацією, яку надав заявник у заяві.

Застосування судом цього принципу полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Так, суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові № 916/617/17 від 03.11.2020 року зазначила, що смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 608 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Зобов`язання припиняється смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов`язаним з особою кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За приписами ч. 5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні та, в разі наявності, у виконавчому провадженні.

Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження.

Дослідивши оскаржувану постанову, суд вважає, що державний виконавець прийняла рішення про закінчення виконавчого провадження, що є явно передчасним. Так, державним виконавцем не встановлено неможливості виконання судового рішення без участі боржника, враховуючи зміст судового рішення про повернення земельної ділянки та її приведення у попередній стан, проведення виконавчих дій із залучення спеціалістів та фахівців, техніки та інш.

Крім того, державним виконавцем не вирішено питання, чи спірні правовідносини допускають правонаступництво, і в такому разі державний виконавець мала вжити заходів щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження її спадкоємцями, в тому числі і щодо встановлення інформації про заведення спадкової справи та кола спадкоємців померлого.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає скасуванню, оскільки державному виконавцю в межах виконавчого провадження слід вирішити вищевказані питання, в тому числі в разі можливості правонаступництва здійснити заходи щодо встановлення наявності чи відсутності спадкоємців після смерті боржника і тільки після з`ясування зазначених обставин приймати відповідне мотивоване рішення або про закриття виконавчого провадження або щодо вчинення виконавчих дій без участі боржника або щодо звернення до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником або закінчення виконавчого провадження в разі відсутності спадкоємців чи спадкового майна.

Відповідно до пункту 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за N 489/20802 (далі - Інструкція), правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (частина перша статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із ч. 1 ст. 41 «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження.

З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні.

Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17.

Відповідно до ч. 2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З урахуванням наведених норм матеріального та процесуального права, оскільки державним виконавцем належним чином не обґрунтовано оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, не вирішено питання щодо можливості примусового виконання рішення суду без участі боржника або щодо можливого правонаступництва, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження є неправомірною та підлягає скасуванню, а тому задовольняє вимоги скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 19, 39, 74 Закону України "Про виконавче провадження", ст. ст. 512, 514, 1218, 1219, 1282 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 260-261, 442, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Скаргу Першого заступника керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва Брагіної Інни в інтересах держави в особі Київської міської ради, суб`єкт оскарження: головний державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вахрушева Рада Миколаївна, боржник: ОСОБА_1 , на постанову державного виконавця - задовольнити.

Скасувати постанову головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вахрушевої Ради Миколаївни від 16.06.2026 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Зобов`язати головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Вахрушеву Раду Миколаївну усунути порушення шляхом відновлення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у порядку ст.41 ЗУ «Про виконавче провадження» та продовження примусового виконання виконавчого листа № 754/8118/18, виданого 01.07.2024 року Деснянським районним судом м. Києва.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: