Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 496/5885/26
Провадження № 2/496/4470/26
У Х В А Л А
03 серпня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши заяву представника позивача адвоката Задорожної Олени Володимирівни про забезпечення позову по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, -
В С Т А Н О В И В:
24.07.2026 року позивач, в особі представника, звернувся до суду з вказаним позовом.
03.08.2026 року представником позивача було подано до Біляївського районного суду Одеської області заяву про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, до вирішення даної справи по суті та набрання законної сили судового рішення по справі, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборони вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо нерухомого майна, а саме земельної ділянки, кадастровий номер 5121083000:01:002:0028, площею 6,22 га, що знаходиться на території Кагарлицької сільської ради Біляївського (теперішнього Одеського) району Одеської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарского виробництва, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Заява обґрунтована тим, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у даній справі, у разі його ухвалення на користь позивача, яка пов`язана із спробами відповідачки у справі відчужити нерухоме майно, яке є предметом оскаржуваного свідоцтва на право на спадщину на користь третіх осіб.
Суд, дослідивши матеріали заяви, доходить висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Розгляд заяви згідно ст. 153 ЦПК України здійснюється судом без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Суд враховує, що відповідачка, як власниця земельної ділянки, яка належить їй на підставі оскаржуваного Свідоцтва про право на спадщину за законом, має реальну можливість відчужити вказане нерухоме майно третім особам, що може істотно ускладнити або унеможливити виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
З наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання Свідоцтва про право на спадщину за законом, як правовстановлюючого документу, недійсним, та заявлений представником позивача захід забезпечення позову є взаємопов`язаний з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Оскільки отримання відповідачкою свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне нерухоме майно свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, то виправданим і доцільним в даному випадку буде забезпечення позову саме шляхом заборони вчиняти певні дії.
Крім того, за змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 17.01.2022 року у справі № 927/461/21 виснував, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права відповідача та баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу і у який спосіб; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715'06).
Враховуючи предмет даного позову, наведені доводи та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв`язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за доцільне заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам до вирішення даної справи по суті та набрання законної сили судового рішення по справі, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо нерухомого майна земельної ділянки, площею 6,22 га, що знаходиться на території Кагарлицької сільської ради Біляївського (теперішнього Одеського) району Одеської області, кадастровий номер 5121083000:01:002:0028, наданої для ведення товарного сільськогосподарского виробництва, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3149347151210, номер запису про право власності: 60446784.
Згідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд дійшов висновку, що потреба у зустрічному забезпеченні в даному випадку відсутня.
З урахуванням вищевикладеного суд, доходить висновку про необхідність задоволення заяви представника позивача та вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 258-261, 352-354 ЦПК України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Заяву представника позивача адвоката Задорожної Олени Володимирівни про забезпечення позову по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним задовольнити.
Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам до вирішення даної справи по суті та набрання законної сили судовим рішенням по справі, здійснювати проведення державної реєстрації будь-яких прав та/або їх обтяжень, заборонити вносити будь-які записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміни до таких записів та/або скасування таких записів щодо нерухомого майна земельної ділянки, площею 6,22 га, що знаходиться на території Кагарлицької сільської ради Біляївського (теперішнього Одеського) району Одеської області, кадастровий номер 5121083000:01:002:0028, наданої для ведення товарного сільськогосподарского виробництва, яка належить ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3149347151210, номер запису про право власності: 60446784.
Відповідно до ст. 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Біляївська державна нотаріальна контора Одеської області, код ЄДРПОУ 02899631, юридична адреса: вул. Костіна, буд. 19, м. Біляївка, Одеський район, Одеська область.
Роз`яснити позивачу про право на звернення із заявою про виконання ухвали суду до відповідного органу, що здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Також позивач має право звернутись із заявою про виконання ухвали суду до відповідного органу, що здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.
Копію ухвали надіслати сторонам у справі для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня вручення (отримання) ухвали.
Повний текст ухвали складено 03.08.2026 року.
Суддя О.П. Портна
Судебное решение № 138682113, Біляївський районний суд Одеської області было принято 03.08.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы предлагаем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам легко находить необходимые сведения.
то решение относится к делу № 496/5885/26. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: