Решение № 138680244, 03.08.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 року м. ЧернівціСправа № 926/3612/25 (727/2671/26)

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Токарюк Н.Я., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", м. Київ

до ОСОБА_1 , м. Чернівці

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 31130,00 грн

в межах справи за заявою ОСОБА_1 , м. Чернівці

про неплатоспроможність

Представники сторін - не з`явилися

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 22.04.2026 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . Введено процедуру реструктуризації боргів боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Попереднє судове засідання призначено на 11.06.2026.

Ухвалою від 06.05.2026 призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Бурму С.В.

03.06.2026 до Господарського суду Чернівецької області від Шевченківського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали цивільної справи №727/2671/26 за позовом ТОВ "Бізнес Позика" до ОСОБА_1 .

Ухвалою від 05.06.2026 справу № 727/2671/26 прийнято до свого провадження та ухвалено розглядати її в порядку господарського судочинства у межах справи № 926/3612/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 . Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.06.2026. Роз`яснено позивачу, що у справі за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника задля задоволення таких вимог, незалежно від стану (стадії) розгляду його позову в порядку статті 7 КУзПБ, повинен подати письмову заяву з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, в порядку, визначеному статтею 45 КУзПБ. Вказана ухвала суду доставлена в електронний кабінет позивача 05.06.2026.

Ухвалою від 05.06.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів. Витребувано в ТОВ "Нова Пей" інформацію, що містить банківську таємницю.

12.06.2026 до суду від ТОВ "Нова Пей" надійшли витребувані докази, а саме: анкета-заява на рпиєднання до публічного договору про надання платіжних послуг ОСОБА_1 ; документ, що посвідчує особу ОСОБА_1 та виписка по рахунку № НОМЕР_1 .

Ухвалою від 24.06.2026 відкладено розгляд справи на 30.07.2026.

У судове засідання 30.07.2026 сторони не з`явилися. У прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвали суду в його електронний кабінет від 25.06.2026.

Станом на дату розгляду справи, заява ТОВ "Бізнес Позика" з грошовими вимогами до боржниці у справі №926/3612/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та заяви і клопотання у справі №926/3612/25 (727/2671/26) до господарського суду не надходили.

У разі незаявлення вимог до боржника у справі про банкрутство справа за позовом з майновими (грошовими) вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство, відповідно до приписів статті 7 КУзПБ має бути розглянута господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство відповідача, по суті спору за правилами Господарського процесуального кодексу України у позовному провадженні в межах справи про банкрутство.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі №904/4455/19.

У встановлений судом строк від відповідача відзив на позов не надійшов, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.04.2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та ОСОБА_1 укладено Договір № 507485-КС-004 про надання кредиту (Далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ "Бізнес Позика" 17.04.2025 року направлено ОСОБА_1. пропозицію (оферту) укласти Договір № 507485-КС-004 про надання кредиту. 17.04.2025 року ОСОБА_1 , прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 507485-КС-004 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ "Бізнес Позика" направлено ОСОБА_1, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2409, на номер телефону НОМЕР_2 (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ "Бізнес Позика" надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 11000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - Кредит), а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування Кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів.

За умовами п. 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 Договору: тип кредиту - кредит, строк кредиту - 16 тижнів, стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку; комісія за надання Кредиту (надалі - Комісія): 2200,00 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Пунктом 2.8 договору встановлено строк дії договору до 07.08.2025.

За змістом п. 2.15 договору мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.

Згідно п. 4.2 договору позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою, вказаною у п.10.2 договору, починаючи з першого для користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку№1 до Договору. У разі несплати позичальником у повному обсязі платежу, передбаченого графіком платежів та непогашення заборгованості із внесення платежу, передбаченого графіком платежів протягом наступних 7 (семи) діб, починаючи з 8 (восьмого) дня прострочення внесення платежу, передбаченого графіком платежів, подальше нарахування процентів здійснюється за стандартною процентною ставкою до закінчення строку кредитування за цим договором.

У пункті 4.2.2 договору встановлений графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка, узгоджено терміни повернення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту. Кінцевим терміном повернення визначено 07.08.2025. Згідно графіку платежів загальний платіж становить 22233,60 грн., що включає: 9033,60 грн. - проценти за користування кредитом та 2200,00 грн. - комісія за надання кредиту, 11000,00 грн - частковий платіж основної суми.

Позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені договором до закінчення строку (терміну) дії договору (п.п.5.2.3 п.5.2 Договору).

Кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення суми кредиту, сплати комісії, процентів, неустойки (штрафу) у разі її нарахування та виконання усіх інших зобов`язань, передбачених договором (п. 5.3.4 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов договору, які мали місце під час дії договору.

Згідно з п. 7.5 договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000% процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

ТОВ "Бізнес Позика" свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 11000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ "ПрофітГід" щодо здійснення переказу від 17.04.2025 і наданою інформацією ТОВ "Нова Пей" про зарахування коштів на банківський рахунок та випискою про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_1 за період з 17.04.2025 по 07.08.2025.

У зв`язку з цим, станом на 07.01.2026 за відповідачем утворилась заборгованість за договором в розмірі 31 130,00 грн, яка складається із:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 11 000,00 грн;

- суми прострочених платежів по процентах - 12 430,00 грн;

- суми прострочених платежів за комісією - 2 200,00 грн;

- суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 5 500,00 грн.

Доказів на спростування доводів позивача або доказів на підтвердження оплати зазначених заборгованостей відповідач суду не надав. Враховуючи, що відповідачка не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Необхідно також зазначити, що розглядаючи позов в межах справи про банкрутство, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника (аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 911/2548/18 та від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18).

Звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, ОСОБА_1 долучила до заяви список кредиторів, у якому серед кредиторів зазначено також ТОВ "Бізнес Позика", вказано суму заборгованості 25630,00 грн грн, підставу виникнення заборгованості - договір про надання споживчого кредиту №507485-КС-004 від 17.04.2025, що узгоджується з підставами заявленого позову та позовними вимогами.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі виникли правовідносини на підставі договору № 507485-КС-004 про надання кредиту від 17.04.2025.

Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи договір про надання кредиту містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором "Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA- 2409 17.04.2025 20:38:48".

Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" врегульовано використання підпису в сфері електронної комерції, відповідно до якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля - ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій, серед іншого, зазначено, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений).

Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи візуальну форму послідовності дій відповідача щодо укладення електронного договору про надання кредиту.

Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України "Про електронну комерцію", а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між сторонами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ „Бізнес позика" належним чином виконало взяті на себе зобов`язання з видачі відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 11000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

За приписами статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Згідно зі статтею 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статті 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 11 000,00 грн тіла кредиту є належним чином обґрунтованими позивачем, підтверджені поданими ним доказами та не спростовані відповідачем, а тому є такими, що підлягають до задоволення судом.

Судом також розглянуто вимогу щодо стягнення 12430,00 грн простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається· на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Сторонами у договорі №507485-КС-004 про надання кредиту від 17.04.2025 узгоджено розмір стандартної процентної ставки в день - 1%, денної процентної ставки - 0,92%.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за процентами у розмірі 12430,00 грн., суд зазначає, що нарахування не суперечить положенням чинного законодавства, встановленим обставинам справи, розрахунок є арифметично вірним, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Що стосується заборгованості по комісії в сумі 2200,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.5. Договору комісія за видачу кредиту складає 2200,00 грн.

За змістом п. 2.15 договору сторони визначили, що мета (цілі) отримання кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Цей кредит є споживчим кредитом.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, які включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення 2200,00 грн. боргу по комісії, оскільки сплата останньої передбачена умовами спірного договору та узгоджується з нормами Закону України "Про споживче кредитування", суд дійшов висновку про обґрунтованість боргу по комісії, а тому вимога про стягнення 2200,00 грн. боргу по комісії підлягає задоволенню.

Щодо стягнення суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 5500,00 грн нарахованих за період з 02.05.2025 по 03.02.2026, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 7.5 договору у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів та/або суми кредиту у визначені цим договором терміни. Позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX, серед іншого, внесено зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Здійснюючи тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, Верховний Суд в постанові від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 дійшов висновку, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що на вказаний кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України. Отже, на період дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.

Оскільки нарахування 5500,00 грн. заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснено з 02.05.2025 по 03.02.2026, тобто в період дії в Україні воєнного стану, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення 5500,00 грн. заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів виконання ним зобов`язань за кредитним договором та доказів, які підтверджують своєчасне та повне повернення отриманого від позивача кредиту, а також доказів, які підтверджують неможливість своєчасного та повного повернення ним отриманої суми кредиту, а тому дії відповідача щодо несвоєчасного повернення позивачу отриманих коштів є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, місто Київ, бул. Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239) заборгованість в сумі 25630,00 грн, з яких: 11000,00 грн - сума прострочених платежів по тілу кредиту; 12430,00 грн - сума прострочених платежів по процентах; 2200,00 грн - сума прострочених платежів за комісією та 2192,01 грн судового збору.

3. В частині вимог про стягнення 5500,00 грн суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.08.2026.

Суддя В.В.Дутка