Решение № 138679933, 03.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1689/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №916/1689/26

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Флай Ойл (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5; ЄДРПОУ 42467625)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ВС-Сервіс (65025, м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, приміщення 424; ЄДРПОУ 34506837)

про стягнення 272372,53 грн.

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю Флай Ойл звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ВС-Сервіс про стягнення 276371,94 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.05.2026р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Флай Ойл від 04.05.2026р. вх. № ГСОО 1710/26 залишено без руху. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної, які визначено судом в ухвалі суду. Повідомлено, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

11.05.2026р. до Господарського суду Одеської області позивачем супровідним листом були надані докази, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 07.05.2026р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2026р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Флай Ойл до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1689/26. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Запропоновано залученій третій особі, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

09.07.2026р. до суду відповідачем були надані пояснення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.08.2026р. провадження у справі №916/1689/26 в частині позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 4000,00 грн. закрито.

Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 272372,53 грн.: основний борг 216006,00 грн., 3% річних 5156,51 грн., пеня 39610,08 грн. та інфляційні втрати 11599,94 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, що 20 березня 2024 року між сторонами було укладено Договір №493-24, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати нафтопродукти (далі Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість.

Пунктом 2.2. Договору визначено, що ціна (вартість) кожної окремої партії товару узгоджується Сторонами та зазначається у рахунку-фактурі та відповідних видаткових накладних.

Згідно до п. 2.5. Договору, оплата кожної окремої партії Товару здійснюється Покупцем за умовами та строками визначеними у рахунку-фактурі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця. Рахунок-фактура надається Покупцю засобами телекомунікаційного зв`язку.

Згідно до п. 2.6. Договору встановлено, що максимальний термін оплати, який може бути встановлений Продавцем у рахунку-фактурі, за окрему партію Товару за цим Договором, не може перевищувати 5 банківських днів з дати поставки (передачі) товару Покупцю.

Відповідно до п. 3.5. Договору встановлено, що факт поставки товару (передачі у власність) в рамках цього Договору підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Цим же пунктом регламентовано, що датою поставки (передачі у власність товару) вважається дата, що вказана у видатковій накладній.

Як зазначає позивач, умовами Договору №493-24 передбачено виконання грошових зобов`язань Покупця не пізніше п`ятого банківського дня з моменту поставки товару.

Згідно з підпунктом 4.4.2 Договору, обов`язком Покупця є також проводити звірку взаєморозрахунків та підписувати акт звірки взаєморозрахунків між Сторонами.

За поясненнями позивача, на виконання положень Договору, ним протягом 2024-2025 років здійснювалось постачання на користь відповідача дизельного пального та починаючи з 21 березня 2024 року почались поставки дизельного палива від Постачальника на користь Покупця, на підтвердження чого сторонами складались в електронному вигляді (за електронними підписами) видаткові накладні на відповідні суми реалізації товарів.

В обґрунтування поданого позову позивачем було зазначено суду, суму основної заборгованості було сформовано за період з 10 квітня 2025 року по 26 серпня 2025 року, а саме було здійснено постачання дизельного пального на загальну суму 384646,00 грн., згідно з наступними видатковими накладними: №5714 від 10.04.2025 року на суму 22440,00 грн.; №5768 від 11.04.2025 року на суму 13200,00 грн.; №5865 від 13.04.2025 року на суму 30450,00 грн.; №5904 від 14.04.2025 року на суму 15225,00 грн.; №6047 від 16.04.2025 року на суму 10135,50грн.; №6206 від 19.04.2025 року на суму 13050,00 грн.; №6421 від 23.04.2025 року на суму 45150,00 грн.; №6565 від 25.04.2025 року на суму 8004,00 грн.; №6721 від 28.04.2025 року на суму 47850,00 грн.; №7446 від 10.05.2025 року на суму 12900,00 грн.; №8137 від 21.05.2025 року на суму 19457,50 грн.; №13190 від 08.08.2025 року на суму 11750,00 грн.; №13390 від 12.08.2025 року на суму 37200,00 грн.; №13584 від 15.08.2025 року на суму 32200,00 грн.; №14001 від 21.08.2025 року на суму 23598,00 грн.; №14078 від 22.08.2025 року на суму 32550,00грн.; №14310 від 26.08.2025 року на суму 9486,00 грн.

Позивачем було зазначено, що відповідачем сплачено грошові кошти за отримане дизельне пальне у розмірі 164640,00 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №2911 від 15.04.2025 року на суму 13200,00 грн.; №2912 від 15.04.2025 року на суму 22440,00 грн.; №2923 від 25.04.2025 року на суму 50000,00 грн.; №2945 від 18.05.2025 року на суму 15000,00 грн.; №2963 від 11.06.2025 року на суму 10000,00 грн.; №3068 від 02.10.2025 року на суму 50000,00 грн.; №3167 від 26.02.2026 року на суму 4000,00грн.

Отже, за посиланням позивача, основна складає 220006,00 грн. (384646-164640=220006).

Також, позивачем здійснено нарахування 3% річних 5156,51 грн., пені 39610,08 грн. та інфляційних втрат 11599,94 грн.

Надаючи пояснення, відповідачем було зазначено суду, що він не заперечує проти виконання свого зобов`язання за Договором поставки від 20 березня 2024 р. та ним добровільно частково 09 червня 2026 р. здійснено проплату в сумi 4000,00 грн.

За посиланням відповідача, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума заборгованості не відповідає дійсності, оскільки відповідачем добровільно було перераховано грошові кошти у розмірі 168640,00 грн.

За доводами відповідача, фактично станом на 01.01.2026 р. відповідач сплатив 168640,00грн. та урахуванням двох платежів відповідача від 27 лютого 2026 р. на суму 4000,00грн і 09 червня 2026 р. на суму 4000,00 грн - загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем має складати 212005 грн.

Крім того, відповідачем зазначено, що не виконання свого зобов`язання за Договором поставки від 20 березня 2024 р. є наслідком форс-мажорних обставин, а саме: продовження дії в Україні воєнного стану, регулярні атаки російської федерації на критичні об`єкти інфраструктури в Україні і в Одеській області.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як з`ясовано судом правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Флай Ойл та Товариством з обмеженою відповідальністю ВС-Сервіс виникли на підставі укладеного між ними 20 березня 2024 року Договору №493-24.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем на користь відповідача було здійснено поставку товару на 384646,00 грн., згідно з наступними видатковими накладними: №5714 від 10.04.2025 року на суму 22440,00 грн.; №5768 від 11.04.2025 року на суму 13200,00 грн.; №5865 від 13.04.2025 року на суму 30450,00 грн.; №5904 від 14.04.2025 року на суму 15225,00 грн.; №6047 від 16.04.2025 року на суму 10135,50 грн.; №6206 від 19.04.2025 року на суму 13050,00 грн.; №6421 від 23.04.2025 року на суму 45150,00 грн.; №6565 від 25.04.2025 року на суму 8004,00 грн.; №6721 від 28.04.2025 року на суму 47850,00грн.; №7446 від 10.05.2025 року на суму 12900,00 грн.; №8137 від 21.05.2025 року на суму 19457,50 грн.; №13190 від 08.08.2025 року на суму 11750,00 грн.; №13390 від 12.08.2025 року на суму 37200,00 грн.; №13584 від 15.08.2025 року на суму 32200,00 грн.; №14001 від 21.08.2025 року на суму 23598,00 грн.; №14078 від 22.08.2025 року на суму 32550,00 грн.; №14310 від 26.08.2025 року на суму 9486,00 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як з`ясовано судом, відповідачем було сплачено грошові кошти за отримане дизельне пальне у розмірі 164640,00 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №2911 від 15.04.2025 року на суму 13200,00 грн.; №2912 від 15.04.2025 року на суму 22440,00 грн.; №2923 від 25.04.2025 року на суму 50000,00 грн.; №2945 від 18.05.2025 року на суму 15000,00 грн.; №2963 від 11.06.2025 року на суму 10000,00 грн.; №3068 від 02.10.2025 року на суму 50000,00 грн.; №3167 від 27.02.2026 року на суму 4000,00 грн.

Суд зазнає, що позивачем за текстом позову, ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, було зазначено, що відповідачем було сплачено грошові кошти у розмірі 4000,00 грн. на підставі платіжної інструкції №3167 від 26.02.2026 року на суму 4000,00 грн., поряд з цим, як доказ, на підтвердження такої сплати, позивачем було залучено до матеріалів справи платіжну інструкцію №3167 саме від 27.02.2026 року на суму 4000,00 грн.

З урахуванням з`ясованих обставин та на спростування доводів відповідача, суд зазначає. що позивачем, при поданні позовної заяви до суду було враховано сплату відповідачем грошових кошів у розмірі 4000,00 грн., здійснену на підставі платіжної інструкції №3167 від 27.02.2026 року на суму 4000,00 грн.

Як з`ясовано судом, відповідачем, після постановлення ухвали суду від 14.05.2026р. про відкриття провадження у справі було здійснення сплату грошових коштів у розмірі 4000,00грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3221 від 09.06.2026р.

У зв`язку з чим ухвалою суду провадження у справі №916/1689/26 в частині позовних вимог про стягнення боргу у розмірі 4000,00 грн. було закрито та станом на момент розгляду справи основний борг становить 216006,00 грн. (220006,00-4000,00).

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 216006,00 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів й отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 5156,51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11599,94 грн.

Суд, переривши розрахунок 3% річних позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 5156,51 грн. правомірними.

Суд, переривши розрахунок інфляційних втрат позивача, вважає такі розрахунки вірними, а вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 11599,35 грн. правомірними.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За положеннями пункту 5.2. Договору, кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) Товар) за цим Договором, повинна на вимогу і на користь іншої сторони сплатити пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми).

Суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", згідно зі статтями 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).

Отже, приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" законодавчо обмежений розмір пені за прострочку платежу розміром подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки і відповідно, якщо розмір пені, встановлений договором, є меншим від подвійної облікової ставки НБУ застосовується розмір пені встановлений договором.

Судом здійснено перерахунок пені, із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, та сума пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 34371,17 грн. (1457,47+5032,32+3668,36+5037,32+5822,56+1840,40+3057,23+2026,89+6428,62).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, зі стягненням з відповідача боргу 216006,00 грн., 3% річних 5156,51 грн., інфляційних втрат 11599,94 грн. та пені 34371,17 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 3205,60 грн. покладаються на відповідача.

Суд роз`яснює позивачу, що надлишково сплачений судовий збір у розмірі 48,00 грн. буде повернуто судом, після подання відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Флай Ойл - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВС-Сервіс (65025, м. Одеса, вул. 21 км Старокиївської дороги, приміщення 424; ЄДРПОУ 34506837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Флай Ойл (65078, м. Одеса, вул. Героїв Крут, буд. 15, офіс 201/5; ЄДРПОУ 42467625) борг у розмірі 216006 (двісті шістнадцять тисяч шість) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 5156 (п`ять тисяч сто п`ятдесят шість) грн. 51 коп., пеню у розмірі 34371 (тридцять чотири тисячі триста сімдесят одну) грн. 17 коп., інфляційні втрати у розмірі 11599 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3205 (три тисячі двісті п`ять) грн. 60 коп.

3.В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 03 серпня 2026 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко