Постановление суда № 138679779, 31.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

31 липня 2026 року м. Миколаїв Справа № 911/1550/26

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали заяви (вх. № 10649/26 від 23.07.2026 р.) Управління поліції охорони в Миколаївській області (54005, м. Миколаїв, вул. Шевченка, буд. 52; код ЄДРПОУ 40109016) про видачу судового наказу щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8; код ЄДРПОУ 00017733) боргу в сумі 1380,00 грн. у порядку ст. 147-156 ГПК України, -

ВСТАНОВИВ:

Управління поліції охорони в Миколаївській області звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» 1380,00 грн. боргу. Заяву обґрунтовано неналежним виконанням Приватним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» умов договору про спостереження за ручними системами тривожної № 505/34/02-2021 від 01.04.2021 р., а саме зобов`язання щодо сплати за охорону об`єктів за три місяці 2026 року в сумі 1380,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2026 р. у справі № 911/1550/26 заяву Управління поліції охорони в Миколаївський області про видачу судового наказу за вих. № б/н від 26.05.2026 та додані до неї документи надіслано за встановленою підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

23.07.2026 р. матеріали справи №911/1550/26 надійшли до Господарського суду Миколаївської області.

Дослідивши матеріали вказаної заяви Управління поліції охорони в Миколаївській області щодо видачі судового наказу про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» 1380,00 грн. боргу.

Згідно зі ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

В ч. 1 ст. 150 ГПК України передбачено, що заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Частиною 3 ст. 150 ГПК України визначено, що до заяви про видачу судового наказу додаються:

1) документ, що підтверджує сплату судового збору;

2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника;

3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості;

4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ГПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Звертаючись до суду зі скаргою/заявою, скаржник зобов`язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений частиною другою статті 9 Законом України Про судовий збір.

Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд. Такої позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.04.2022 у справі № 520/10006/21, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23).

Судом встановлено, що заявником на підтвердження сплати судового збору подано до суду платіжну інструкцію №18643 від 19.05.2026 на суму 332,80 грн. з призначенням платежу «UA48000000000039575$101/332.80/UAH/101 40109016: Судовий збір за позовом Управління поліції охорони в Миколаївської обл. Господарський суд міста Києва». Відповідно до інформації з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду судовий збір, що сплачений заявником згідно платіжної інструкції №18643 від 19.05.2026 на суму 332,80 грн. не був зарахований. Також відповідно до листа вх. № 10647 від 23.07.2026 Господарського суду Київської області судовий збір за подання позовної заяви у справі №911/1550/26 не зараховано.

Відтак, суд доходить висновку про ненадання заявником належних доказів сплати судового збору за подану заяву у встановленому законом порядку, чим порушено п. 1 ч. 3 ст. 150 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у видачі Управлінню поліції охорони в Миколаївській області судового наказу про стягнення заборгованості на підставі п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст.ст. 147-150, 152, 153, 154, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Управлінню поліції охорони в Миколаївській області у видачі судового наказу за поданою заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» боргу в сумі 1380,00 грн. (вх. № 10649/26 від 23.07.2026 р.).

2. Повідомити заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Ухвалу підписано 31.07.2026 року.

Суддя Л.М. Ільєва