Постановление суда № 138679674, 27.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.07.2026 Справа № 914/3520/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Коссака С.М., при секретарі судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши заяву: представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро (вх.№3330/26 від 16.07.2026р.)

про розстрочення виконання судового рішення

у справі №914/3520/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська теплоенергетична компанія, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро, с. Копитів, Сокальський р-н, Львівська обл.

про: стягнення заборгованості

Від учасників справи:

Від заявника (відповідача): Попадинець Мар"яна Ігорівна представник;

Від позивача: Вощепинець Аеліта Іванівна - представник

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.01.2026 позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро на користь товариства з обмеженою відповідальністю Львівська теплоенергетична компанія грошові кошти у розмірі 1 803 700,17 грн та 27 055,50 грн судового збору.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро б/н від 20.02.2026 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2026 у справі №914/3520/25 залишено без змін.

16.07.2026 року видано наказ на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.01.2026 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 року.

15.07.2026 року на розгляд Господарського суду Львівської області подано через систему Електронний суд представником відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро заяву (вх.№3330/26 від 16.07.2026р.) про розстрочення виконання рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2026 року у справі №914/3520/25 строком на 12 місяців.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.07.2026 року, заяву про розстрочку виконання судового рішення передано судді Коссак С.М.

Відповідно до частин 1, 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінювати спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року прийнято заяву до розгляду та розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 27.07.2026 року на 12:00 год.

В судове засідання 27.07.2026 року сторони явку представників забезпечили.

Заява обгрунтовується наступним.

Заявник зазначає, що на підтвердження наявності обставин, що істотно ускладнюють одноразове виконання рішення суду, додається фінансова звітність Товариства за 2023 та 2024 роки, яка відображає його фінансовий стан та свідчить про необхідність забезпечення поетапного виконання судового рішення. Основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Тартаків-Агро» є розведення овець та здійснення іншої сільськогосподарської діяльності. Господарська діяльність Товариства безпосередньо пов`язана із сезонністю виробничих процесів та надходження доходів, а також необхідністю здійснення постійних витрат, пов`язаних із утриманням поголів`я тварин, придбанням кормів, ветеринарних препаратів, сплатою податків та інших обов`язкових платежів.

Одноразове виконання рішення суду шляхом сплати всієї присудженої суми призведе до вилучення значної частини оборотних коштів Товариства, необхідних для забезпечення його поточної господарської діяльності, що може істотно ускладнити виробничий процес.

При цьому Товариство не заперечує обов`язковості виконання рішення суду, не має наміру ухилятися від його виконання та звертається до суду виключно з метою забезпечення реального та повного виконання судового рішення. Надання розстрочки дозволить Товариству виконати рішення суду у повному обсязі без припинення господарської діяльності та без створення загрози для здійснення основного виду діяльності.

Враховуючи значний розмір присуджених до стягнення коштів, характер господарської діяльності Товариства, її сезонність, необхідність здійснення постійних витрат для забезпечення виробничого процесу, а також відсутність наміру ухилятися від виконання судового рішення, заявник вважає, що у даному випадку наявні обставини, які істотно ускладнюють одноразове виконання рішення суду та є достатніми підставами для розстрочення його виконання. Відтак представник заявника (відповідача) просить суд задоволити заяву та розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Також 27.07.2026 року представником відповідача подано через систему «Електронний суд клопотання про відкладення розгляду заяви та клопотання про долучення до матеріалів справи гарантійного листа.

Позиція позивача.

У поданому запереченні на клопотання заявника (вх.№21018/26), представник позивача зазначає, що всі аргументи відповідача, якими він мотивує прохання ухвалення рішення про розстрочення виконання рішення суду, зводяться до непідтверджених доказами тез про сезонний характер роботи Товариства, необхідність утримання овець та поганий фінансовий стан Товариства, які не дають змоги виконати рішення суду у встановлений законом строк. При цьому відповідач посилається лише на фінансову звітність 2023 2024 років. Твердження про необхідність станом на даний час утримання овець не підтверджено доказами. Заявник не подав суду документів про наявність у нього поголів`я та його розмір; також не подав фінансову звітність за 2025 рік, яка є більш актуальною, а в обгрунтування своїх доводів посилається лише на звітність 2023 та 2024 років.

Відтак представник позивача просить суд, у задоволенні заяви ТзОВ «Тартаків-Агро» про розстрочення виконання судового рішення у справі № 914/3520/25 відмовити повністю.

Розглянувши заяву про відстрочення рішення суду, суд доходить таких висновків.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

При цьому Верховний Суд враховує, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Тобто розстрочення (відстрочення) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Відповідно до ч.4 ст.331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у даній справі, а лише відображають поточну підприємницьку діяльність заявника (фінансова звітність підприємства 2023 та 2024 років), за 2025 рік, перше півріччя 2026 року фінансову звітність до суду не подає. Це не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач у заяві, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої мало планувати свої видатки на погашення заборгованості, яка виникла і строк настання її погашення.

Одночасно суду зазначає, що позивач виконав всі свої зобов`язання по договору купівлі-продажу № 08-09/20 від 08 вересня 2020 року, переказав шляхом передоплати загальну вартість товару, передбачену договором. Відповідач натомість не здійснив поставки, не повернув позивачу передплачених коштів. Фактично відповідач просить розстрочити чужі кошти, які ним отримані як передоплата. При цьому вимогу про стягнення компенсаційних та штрафних санкцій позивачем не пред`являлося.

Судом встановлено, що заборгованість, присуджена до стягнення судом у даній справі, є простроченою ще з 18.03.2021 року. Вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору були проігноровані відповідачем та не дали результатів. У березні 2025 року боржнику було направлено досудову претензію в письмовій формі, яка залишена без відповіді. Розгляд даної справи в суді тривав з листопада 2025 року. Судове рішення про стягнення, ухвалене 22.01.2026 року, було оскаржено відповідачем в апеляційному порядку. Постанова Західного апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 01.07.2026. року. За весь цей час (понад 16 місяців з моменту отримання претензії позивача з вимогою повернення коштів) відповідач не сплатив на користь позивача коштів. З березня 2021 року по даний час (липень 2026 року) у відповідача було достатньо часу для того, щоб виконати рішення суду у даній справі

Поряд з цим суд відзначає, що сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Тяжке фінансове становище, відсутність обігових коштів та майна, яке можна було б реалізувати в рахунок погашення заборгованості не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, оскільки вказані обставини утворились внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від нього обставин.

Верховний Суд, зокрема в постанові від 02.10.2024 року в справі № 914/1663/23 зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40).

Розстрочка виконання судового рішення є винятковим засобом, який застосовується судом за наявності обґрунтованих доказів того, що негайне виконання рішення призведе до суттєвого погіршення фінансового стану заявника або до інших критичних наслідків, належних доказів чого заявником не подано.

Суд також зазначає, що чинне законодавство України не встановлює будь-яких привілей підприємствам за фактом їх належності до видів та організаційно-правових форм в аспекті неналежного виконання господарських зоб`язань чи відтермінування виконання рішень судів, що набрали законної сили. Необхідність відстрочення рішення суду повинно обґрунтовуватися належними та допустимими доказами, що подаються заявником.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для відстрочки виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 74, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Тартаків-Агро (вх.№3330/26 від 16.07.2026р.) про розстрочення виконання судового рішення у справі №914/3520/25 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку розділу ІV ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court/gov/ua/.

Повний текст ухвали виготовлено 31.07.2025 року.

Суддя Коссак С.М.