Постановление суда № 138679595, 29.07.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.07.2026 Справа № 914/2300/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Бургарт Т.І.,

розглянув заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал збут» (вулиця Богдана Хмельницького, будинок 20А, місто Шептицький, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ 44587624);

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід трейд ресурс» (вулиця Шухевича, будинок 2, місто Шептицький, Львівська область, 80100; код ЄДРПОУ 45041822);

про видачу судового наказу: щодо стягнення заборгованості в сумі 84 840,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 031,01 грн, трьох процентів річних в сумі 1 554,31 грн, судового збору в розмірі 332,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал збут» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід трейд ресурс» заборгованості в сумі 84 840,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 031,01 грн, трьох процентів річних в сумі 1 554,31 грн, судового збору в розмірі 332,80 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Заява обґрунтована неналежним виконанням боржником обов`язків щодо оплати вартості поставленого кам`яного вугілля. Зокрема, заявник вказує, що між сторонами виникли зобов`язання на підставі укладеного договору №1/10/2025 купівлі-продажу від 20 жовтня 2025 року (далі договір).

Заявник зазначає, що він, відповідно до договору, поставив боржнику товар на загальну суму 332 110,00 грн, натомість боржник оплатив всього 237 270,00 грн, відтак різниця (вартість несплаченого товару) складає 84 840,00 грн. Факт отримання боржником товару та його часткової оплати підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними і платіжними інструкціями.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання заявник нарахував боржнику 5 031,01 грн інфляційних втрат та 1 554,31 грн трьох процентів річних, які разом із основним боргом просив стягнути з відповідача в наказному провадженні. Крім цього, Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал збут» заявило до стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід трейд ресурс» 15 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 154 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

24 липня 2026 року Господарським судом Львівської області видано судовий наказ про стягнення з боржника на користь заявника заборгованості в розмірі 84 840,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 5 031,01 грн та сплаченого заявником судового збору в розмірі 332,80 грн.

Одночасно, суд дійшов висновку про відсутність підстав для видачі судового наказу в частині решти заявлених вимог про стягнення 1 554,31 грн трьох процентів річних та 15 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу з огляду на таке.

Щодо нарахованих трьох процентів річних

Відповідно до частини першої статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Положенням частини першої статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2.3. договору, оплата за вугілля проводиться покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника впродовж п`яти календарних днів від дати відвантаження продукції.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 255 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши нараховані заявником боржнику три проценти річних за період від 09 грудня 2025 року по 20 липня 2026 року суд констатує, що заявник помилково у вказаний період включає останній можливий день для вчасної оплати отриманого боржником товару.

Суддя зазначає, що, за загальним правилом, при розгляді вимог в порядку наказного провадження суд не розглядає обґрунтованість заявлених вимог заявлених стягувачем по суті (пункт 7 частини першої статті 155 Господарського процесуального кодексу України).

У випадку встановлення судом обставин, які свідчать про безпідставність вимог заявника в певній частині, навіть щодо частини періоду нарахування у межах певного виду вимог, мають місце обставини, які свідчать про відсутність безспірності вимог, що є обов`язковою умовою наказного провадження, а отже суд повинен відмовити у видачі наказу з таких підстав.

При цьому, законом не передбачено обов`язку суду здійснювати перерахунок заявлених вимог та право суду видавати судовий наказ в частині заборгованості, заявленої у межах конкретного виду вимоги, так як в протилежному випадку суд буде здійснювати розгляд вимог у порядку, який притаманний для позовного провадження, що суперечить цільовому призначенню інституту наказного провадження.

Підсумовуючи викладене, суддя дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід трейд ресурс» трьох процентів річних в сумі 1 554,31 грн на підставі пункту 8 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід трейд ресурс» витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн за укладеним між адвокатом Бідненком В.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реал збут» договором про надання правової допомоги у господарських справах від 07 липня 2026 року суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

Разом з тим, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Частинами першою та третьою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з норм статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.

Крім того, відповідно до частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів в тому числі статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам частини першої статті 13 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у відповідності до статті 157 Господарського процесуального кодексу України, боржник не матиме змоги заперечити щодо нарахування витрат на правову допомогу.

Суд констатує те, що заявлена до стягнення сума витрат не є співмірною до категорії справи, відтак, враховуючи об`єктивну неможливість подання боржником відповідних заперечень щодо її розміру, суд не наділений повноваженнями щодо часткової відмови у задоволенні заяви про видачу судового наказу в цій частині.

Оскільки в порядку наказного провадження суд не може самостійно зменшити заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу, він змушений відмовити у її стягненні повністю. Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал збут» про видачу судового наказу за вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід трейд ресурс» в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 152, 154, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Реал збут» у видачі судового наказу в частині стягнення 1 554,31 грн трьох процентів річних та 15 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу із Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід трейд ресурс».

2. Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Бургарт Т.І.