Решение № 138679439, 15.05.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2026Справа № 910/8452/25

За позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремок»

2. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1) Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень

Шевченківського району м. Києва

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів 2) Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро

технічної інвентаризації»

3) Державна інспекція архітектури та містобудування України

4) Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської

міської ради

про усунення перешкод у володінні та користуванні територією природно-

заповідного фонду

Суддя Сівакова В.В.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

07.07.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремок» та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод власнику територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у володінні та розпорядженні територією Парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення ім. Т.Г. Шевченка, а саме розташованою у місті Києві земельною ділянкою з кадастровим номером 800000000:76:008:0008 площею 0,0567 га шляхом:

- визнання недійсним виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації на підставі наказу «Про оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна» від 07.07.2003 № 788-В Свідоцтво серії НС № 010007318 від 08.07.2003 про право власності на нежилу споруду - кафе, площею 489,40 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська 10 (літера А);

- скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремок» (код ЄДРПОУ: 30213012) на нежилу споруду - кафе площею 489,40 кв. м, за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська 10, здійсненої записом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна 14.07.2003 у реєстрову книгу № 77П-241 за реєстровим № 5840-П;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремок» звільнити територію Парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення ім. Т.Г. Шевченка, а саме: звільнити розташовану у місті Києві земельну ділянку з кадастровим номером 800000000:76:008:0008, площею 0,0567 га, шляхом знесення нежилої споруди - кафе площею 489,40 кв. м за адресою: м. Київ, вул. Терещенківська 10 (право власності на яке зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна на підставі свідоцтва серії НС № 010007318 від 08.07.2003, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації, зареєстрованим у Комунальному підприємстві Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна» 14.07.2003 у реєстрову книгу № 77П-241 за реєстровим № 5840-П).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/8452/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києві № 910/8788/25 від 28.04.2026 в позові відмовлено повністю.

01.05.2026 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Київської міської прокуратури на користь відповідача-1 200.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

13.05.2026 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення, в яких зазначає, що долучений до заяви акт приймання-передачі послуг від 30.04.2026 фактично містить лише узагальнений перелік робіт та загальну суму гонорару, що не дає можливості перевірити реальність, необхідність та співмірність заявлених витрат. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності та необхідності витрат на професійну правничу допомогу, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. До заяви представника відповідача-1 не додано належних доказів фактичної сплати заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, зокрема квитанцій, платіжних доручень або інших банківських документів, які б підтверджували реальне понесення таких витрат. Крім того, представником відповідача належним чином не підтверджено обсяг фактично виконаної роботи, витрачений час та необхідність здійснення витрат саме у заявленому розмірі. Таким чином, заявлена сума витрат в розмірі 200.000,00 грн не підтверджена належними та допустимими доказами, є необґрунтованою та неспівмірною зі складністю справи, обсягом наданих послуг і фактично виконаною роботою.

Відповідно до ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши надані суду докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

06.08.2025 від відповідача-1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання в якому повідомляє, що у зв`язку з розглядом справи № 910/8452/25 Господарським судом міста Києва, очікує понести судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 200 000,00 грн. Докази на підтвердження понесених відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу у Господарському суді міста Києва будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення Господарським судом міста Києва по справі № 910/8452/25.

Відповідно до ч. 3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач-1 просить суд стягнути з Київської міської прокуратури 200.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Заява про ухвалення додаткового рішення разом з доказами розміру витрат подана відповідачем до суду 01.05.2026, тобто в межах встановленого строку для її подання.

Згідно ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача на те, що відповідачем не було заявлено вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та не подано доказів таких витрат до закінчення судових дебатів, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву визначив розмір витрат та вказав, що відповідні докази будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

01.08.2025 між Адвокатським об`єднанням «Олена Махмудова та Партнери» (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теремок» (Клієнт) укладено договір про надання правових послуг № 01/08/2025-190 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати йому правові послуги у вигляді представництва інтересів Клієнта в банківських установах, Фонді гарантування вкладів фізичних осіб, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських, об`єднаннях, у всіх судових установах України, в органах виконавчої служби, в приватного виконавця, в органах прокуратурі СБУ, митних органах, БЕБ України, Державній прикордонній службі України, Міністерстві юстиції України, органах державної виконавчої служби, НБУ, Нацкомфінпослуг, ДПС України, МВС, Національній-поліції України, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні, а також надати інші види правової допомоги.

Відповідно до п. 8.1 договору набирає чинності з дня підписання та діє до 31.12.2026 договір втрачає чинність у разі його припинення чи розірвання, односторонньої відмови Клієнта від договору.

Згідно п. 9.1 договору здача-приймання наданих послуг може письмово оформлюватися на вибір одним з таких документів: актом здачі-приймання, звітом про хід виконання договору, додатковою згодою або ж без оформлення документів шляхом безпосереднього виконання Адвокатським об`єднанням своїх обов`язків, а також з усній формі та за допомогою передачі інформації дистанційними засобами зв`язку.

Згідно з п. 4.1 договору гонорар та порядок розрахунків визначаються в окремій додатковій угоді.

02.08.2025 між Адвокатським об`єднанням «Олена Махмудова та Партнери» (Адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теремок» (Клієнт) укладено додаткову угоду № 1 до договору (далі - додаткова угода).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо надання усіма законними методами та способами правничої (правової) допомоги Клієнту у правовому супроводженні та представництві інтересів Клієнта у Господарському суді міста Києва по справі № 910/8452/25 за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ТОВ «Теремок» та Департаменту комунальної власності мс Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення перешкод у володінні та користуванні територією природно-заповідного фонду.

Згідно з п. 2 додаткової угоди в рамках даної додаткової угоди Адвокатське об`єднання зобов`язується:

- здійснити правовий аналіз документів щодо усунення перешкод у володінні та користуванні територією природно-заповідного фонду по справі № 910/8452/25;

- здійснити аналіз судової практики із спірних питань;

- надати правову консультацію Клієнту щодо спірних правовідносин та ефективних шляхів вирішення спору та способів захисту порушених прав;

- розробити стратегію захисту законних прав та інтересів Клієнта;

- здійснити підготовку до розгляду справи в суді першої інстанції;

- забезпечити підготовку та подання до Господарського суду міста Києва належним чином оформленого відзиву на позовну заяву з додатками;

- забезпечити підготовку та подання до Господарського суду міста Києва належним чином оформлені: клопотання, заяви, заперечення, пояснення в інтересах ТОВ «Теремок»;

- приймати участь (представляти інтереси Клієнта) у судових засіданнях, у Господарському суді міста Києва по справі № 910/8452/25;

- здійснювати моніторинг судової справи, за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, офіційного веб-сайту «Судова влада України», інших-офіційних електронних ресурсів та мобільних застосунків тощо;

- виконувати будь які інші завдання поставлені Клієнтом.

05.08.2025 Адвокатським об`єднанням «Олена Махмудова та Партнери» адвокату Хоменко Віталію Олексійовичу на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремок» видано ордер серії АІ № 1965593.

Підтвердженням того, що Хоменко Віталій Олексійович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1998 від 26.03.2019.

16.03.2026 Адвокатським об`єднанням «Олена Махмудова та Партнери» адвокату Махмудовій Олені Самедівні на представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремок» видано ордер серії АІ № 2153184.

Підтвердженням того, що Махмудова Олена Самедівна є адвокатом свідчить відомості з Єдиного реєстру адвокатів України згідно яких остання має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4170/10 від 10.06.2010.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди сторони спільно визначили і погодили, що вартість години роботи Адвокатського об`єднання (адвоката Адвокатського об`єднання) становить 4.000,00 грн.

Згідно п. 5 додаткової угоди сторони узгодили, що розмір гонорару Адвокатського об`єднання (адвоката Адвокатського об`єднання) за надання, правничої (правової) допомоги за цією додатковою угодою буде визначений сторонами після надання правової допомоги та буде підрахований з урахуванням витраченого часу на правову допомогу, внаслідок чого між сторонами буде підписано Акт приймання-передачі наданих послуг (Акт виконаних робіт).

30.04.2026 між Клієнтом та Адвокатським об`єднанням підписано акт приймання-передачі наданих послуг, яким сторони погодили, що Адвокатське об`єднання надало, а Клієнт прийняв наступні послуги:

1. Здійснення правового аналізу документів щодо наявності підстав для усунення перешкод у володінні територією та користуванні територією природно-заповідного фонду по справі № 910/8452/25; кількість годин - 4 години; вартість виконаних робіт, наданих послуг, грн. - 16.000,00 грн;

2. Здійснення аналізу судової практики із спірних питань; кількість годин - 2 години; вартість виконаних робіт, наданих послуг, грн. - 8.000,00 грн;

3. Надання правової консультації Клієнту щодо спірних правовідносин та ефективних шляхів вирішення спору та способів захисту порушених прав; кількість годин - 2 години; вартість виконаних робіт, наданих послуг, грн. - 8.000,00 грн;

4. Розроблення комплексної стратегії захисту законних прав та інтересів Клієнта; кількість годин - 1 година; вартість виконаних робіт, наданих послуг, грн. - 4.000,00 грн;

5. Забезпечення підготовки та подання до Господарського суду міста Києва належним чином оформленого відзиву на позовну заяву з додатками, проведення збору додатків/документів; кількість годин - 8 годин; вартість виконаних робіт, наданих послуг, грн. - 32.000,00 грн;

6. Забезпечення підготовки та подання до Господарського суду міста Києва належним, чином оформлених:

- Клопотання за вих. № 164 від 05.08.2025 (долучення доказу) - (2 години);

-Клопотання за вих. № 161 від 05.08.2025 (залучення 3-іх осіб) - (2 години);

- Заперечення (на відповідь на відзив) за вих. №193 від 15.09.2025 - (2 години);

- Клопотання за вих. № 174 від 08.09.2025 (про експертизу) - (2 години);

- Клопотання за вих. №17 від 23.01.2026 (залишення позову без розгляду) - (2 години;

- Клопотання за вих. №32 від 02.02.2026 (долучення витягу з ДЗК) - (2 години)

- Письмових пояснень за вих. № 62 від 16.03.2026 - (2 години)

Кількість годин - 14 годин; вартість виконаних робіт, наданих послуг - 56.000,00 грн;

7. Участь у судових засіданнях по справі № 910/8452/25 в Господарському суді міста Києва: 9 судових засідань (28.04.2026, 14.04.2026, 31.03.2026, 17.03.2026, 03.03.2026. 17.02.2026, 03.02.2026, 09.09.2025, 19.08.2025) з урахуванням часу, який адвокат витрачав на дорогу для у часті у судовому засіданні по 2 години на кожне судове засідання; Кількість годин - 18 годин; вартість виконаних робіт, наданих послуг - 72.000,00 грн;

8. Здійснення моніторингу судової справи, за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, офіційного веб-сайту «Судова влада України», інших офіційних електронних ресурсів та мобільних застосунків тощо; Кількість годин - 1 година; вартість виконаних робіт, наданих послуг - 4.000,00 грн. Всього 50 годин вартістю 200.000,00 грн.

Пунктом 2 акту приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2026 визначена погодинна вартість роботи Адвокатського об`єднання (адвоката Адвокатського об`єднання у межах додаткової угоди від 02.08.2025 до договору про надання правових послуг № 01/08/2025-190 від 01.08.2025 становить 4.000,00 грн).

Пунктом 3 акту приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2026 визначена загальна вартість робіт (послуг), яка складає 200.000,00 грн.

Пунктом 6 додаткової угоди сторони дійшли згоди, що Клієнт здійснює оплату за надану правничу (правову) допомогу протягом 30-ти (тридцяти) днів з дати набрання законної сили рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/8452/25.

Доказів сплати клієнтом Адвокатському об`єднанню коштів за договором в сумі 200.000,00 грн не подано.

Разом з цим, Об`єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивачем клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат не доведено.

Частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Прокурор, заперечуючи проти розміру витрат відповідача-1, зазначає, що заявлений представником відповідача-1 розмір витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги предмет спору, витрачений адвокатом час та ринкові ціни адвокатських послуг, є суттєво завищеним і не відповідає критеріям «реальності» та «розумності».

Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, обставин необґрунтованості (неспівмірності зі складністю справи, затраченим часом, ціною позову тощо) заявленого розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, в рішенні у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд приходить до висновку, що витрати на здійснення моніторингу судової справи за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, офіційного веб-сайту «Судова влада України», інших електронних ресурсів та мобільних застосунків вартістю 4.000,00 грн не підлягають відшкодуванню як витрати на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне

Зазначений вид послуг фактично полягає в отриманні інформації про рух судової справи з відкритих та загальнодоступних державних інформаційних ресурсів. При цьому учасник справи має можливість самостійно отримувати відповідні відомості без залучення адвоката, а такі дії не потребують спеціальних професійних правничих знань чи навичок.

Крім того, у даній справі сторона була належним чином обізнана про перебіг судового розгляду, брала участь у всіх судових засіданнях, мала можливість реалізовувати свої процесуальні права та отримувати інформацію щодо процесуальних дій безпосередньо під час розгляду справи. Отже, додатковий моніторинг судової справи через електронні ресурси не створював додаткової цінності для захисту прав та інтересів сторони і не був обумовлений необхідністю виконання адвокатом професійних обов`язків.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню підлягають лише фактичні, необхідні та співмірні витрати на професійну правничу допомогу. Сам факт включення певних дій до акта виконаних робіт або договору про надання правничої допомоги не свідчить про їх необхідність та обґрунтованість для цілей розподілу судових витрат.

Таким чином, витрати на моніторинг судової справи за допомогою відкритих електронних ресурсів мають характер організаційно-інформаційних дій, які не є обов`язковими складовими професійної правничої допомоги, а тому їх включення до складу витрат на адвокатські послуги є необґрунтованим.

Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Судом враховані висновки викладені у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19 де Верховний Суд зазначив, що участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому, паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час. Отже, такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установ та очікування є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта. З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

Матеріалами справи підтверджується факт надання наведених в акті приймання-передачі наданих послуг від 30.04.2026 та детальному опису робіт (надання послуг), виконаних Адвокатським об`єднанням від 30.04.2026 наданих послуг на загальну суму 196.000,00 грн.

Відтак суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу в розмірі 196.000,00 грн є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, а отже підлягають розподілу між сторонами.

Доказів того, що така вартість наданих адвокатом послуг не є ринковою прокурор не надав.

При цьому, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено чи тільки має бути сплачено.

Відтак не є обґрунтованими доводи прокурора про ненадання відповідачем доказів перерахування ним суми гонорару адвоката на рахунок останнього.

Частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначає серед основних засад (принципів) господарського судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12).

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Наведені норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов`язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.

Відповідно до частин другої, третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Зазначені особи беруть участь у справах, що передбачено частиною третьою статті 41 Господарського процесуального кодексу України, та можуть бути сторонами у справі згідно із частиною першою статті 45 Господарського процесуального кодексу України.

У цій справі прокурор в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом, у задоволенні якого було відмовлено.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення.

За частиною п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі ж відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Разом із цим, загальна норма частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

Частиною другою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частини перша та друга статті 42 Господарського процесуального кодексу України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

Відтак, за змістом наведених норм процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат, в тому числі й витрат на професійну правничу допомогу.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 923/199/21.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи предмет позову, характер спірних правовідносин, складність справи, заперечення прокурора, обсяг та зміст наданих адвокатом відповідачу послуг, зважаючи на те, що у задоволенні позову було відмовлено, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованими та такими, що підлягають відшкодуванню відповідачеві-1 є заявлені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 196.000,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 244 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Стягнути з Київської міської прокуратури (вул. Предславинська, буд. 45/9, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 02910019) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теремок» (01004, м. Київ, вул. Терещенківська, 10, код ЄДРПОУ 30213012) 196.000 (сто дев`яносто шість тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова