Решение № 138679385, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026Справа № 910/4883/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС»

до Фізичної особи-підприємця Габелаї Пантелеймона Мушуровича

про стягнення 785 668, 51 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» до Фізичної особи-підприємця Габелаї Пантелеймона Мушуровича про стягнення 785 668,51 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором суборенди № 11 від 18.08.2022, внаслідок чого позивач просить стягнути неустойку в розмірі 785 668, 51 грн , нараховану відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 4.4 Договору суборенди № 1 від 18.08.2022 року за прострочення повернення Об`єкта суборенди за період з 29.07.2025 по 16.04.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4883/26, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень, а позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, суд на виконання приписів ГПК України, у зв`язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого у системі Електронний Суд ЄСІКС електронного кабінету, направив копію ухвали про відкриття провадження у даній справі засобами поштового зв`язку на адресу Фізичної особи-підприємця Габелаї Пантелеймона Мушуровича, яка зазначена у позові та відповідає вказаній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресі вказаної особи. Однак, конверт із копією ухвали суду від 04.05.2026 повернувся до суду не врученим із зазначенням причини повернення «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.

Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, за змістом ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 04.05.2026 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.07.2022 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець, Департамент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» (орендар) був укладений договір оренди № 2913(цмк)-1, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування єдиний майновий комплекс плодоовочевої бази комунального підприємства «Світ» Солом`янського району за адресою: місто Київ, вулиця Володимира Сікевича (попередня назва вулиці Молодогвардійська), 32.

У пункті 12 Змінюваних умов договору оренди № 2913(цмк)-1 його сторони зафіксували надання орендодавцем згоди на передачу частини майна в суборенду згідно з оголошенням про передачу майна в оренду.

18.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» (надалі - орендар, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Габелая Пантелеймоном Мушуровичем (надалі - суборендар, відповідач) був укладений договір суборенди № 11 (надалі - Договір), за умовами п.п. 1.1., 1.4., 1.5., 1.6. якого орендар передає, а суборендар приймає у строкове платне користування майно, що знаходиться у місті Києві на вулиці Володимира Сікевича, 32, а саме: бондарний цех № 2, 440,3 м2 згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору (Додаток № 1), ринковою оціночною (страховою) вартістю в розмірі 814 320,00 грн (надалі - майно).

Відповідно до п. 2.1 Договору суборендар вступає в строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується одночасно із підписанням цього Договору.

Судом встановлено, що згідно з підписаним та скріпленим відбитками печаток сторін актом приймання-передачі від 18.08.2022 позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт суборенди за Договором.

За умовами п. 3.1. Договору суборендна плата становить 44 030,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ, та не включає в себе оплату комунальних послуг, електропостачання, водовідведення, вивіз сміття, прибирання, забезпечення заїзду/виїзду транспорту суборендаря або третіх осіб на територію майнового комплексу і сплачується окремо.

Суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору, у разі припинення Договору суборендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних суборендарю речей і повернути його відповідно до акта прийому-передачі майна з суборенди в тому стані, в якому воно перебувало на момент передачі його в суборенду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо суборендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт - то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити суборендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з суборенди, пеню (за наявності); відшкодувати орендарю збитки а разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) суборендованого майна з вини суборендаря або в разі демонтажу, або іншого вилучення невід`ємних поліпшень/капітального ремонту.

Суборендар повертає майно згідно акту прийому-передачі. Суборендар зобов`язаний підписати два примірники акта прийому-передачі майна з суборенди у строки, що не перевищує 3 (три) робочі дні з дати закінчення терміну договору та/чи його припинення (п. 4.2. Договору).

Майно вважається повернутим з суборенди з моменту підписання суборендарем та орендарем акту прийому-передачі майна з суборенди (п. 4.3. Договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору визначено, що у разі, якщо суборендар не повертає майно після отримання від орендаря примірників акта повернення майна з оренди, суборендар сплачує на користь орендаря неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього Договору.

Термін дії Договору встановлено з дати його підписання до 23 липня 2025 року включно (п. 11.1. Договору).

Суборендар, який бажає продовжити цей договір на новий строк, повинен звернутися до орендаря за три місяці до закінчення строку дії договору із відповідною заявою.

Майно вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна з оренди (п. 11.12. Договору).

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що строк дії Договору сплив 23.07.2025 і з 24.07.2025 Договір є припиненим у зв`язку із закінченням строку його дії відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідач не звертався до позивача із заявою про продовження Договору у порядку та строки, передбачені п. 11.4. Договору, а орендар не виявляв наміру продовжити дію Договору та заперечував проти подальшого користування відповідачем об`єктом суборенди, що виключає автоматичне поновлення Договору на невизначений строк відповідно до ч. 2 ст. 764 ЦК України.

Однак, незважаючи на закінчення строку дії Договору та сплив строку для повернення, відповідач не звільнив Об`єкт суборенди та не повернув його позивачу, продовжуючи безпідставно користуватися нежитловим приміщенням.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами (претензіями) про повернення об`єкта суборенди у зв`язку із закінченням строку дії Договору, а саме: від 27.03.2026 № 37, від 31.03.2026 № 08/08 та від 21.04.2026 № 01/10, однак вимоги позивача залишені відповідачем без виконання.

Оскільки вимоги позивача щодо звільнення приміщення відповідачем не виконано, позивачем в порядку ст. 785 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення неустойку у розмірі подвійної плати за найм майна за час прострочення його повернення з 29.07.2025 по 16.04.2026 у загальному розмірі 785 668,51 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень 1, 6 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За приписами ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 785 ЦК України регламентовано, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Згідно з актом приймання-передачі від 18.08.2022 відповідачу було передано в суборенду будівлю бондарного цеху № 2 площею 440,3 кв.м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Володимира Сікевича, 32.

При цьому станом на момент ухвалення рішення у даній справі суду не надано доказів повернення об`єкту з оренди.

Суд зазначає, що після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним.

Так, за змістом статей 610-612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

При цьому, сторони у п. 4.4. Договору визначили, що у разі, якщо суборендар не повертає майно після отримання від орендаря примірників акта повернення майна з оренди, суборендар сплачує на користь орендаря неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожний день користування майном після дати припинення цього Договору.

Оскільки п. 4.2. Договору передбачено строк, протягом якого суборендар зобов`язаний підписати примірники акта прийому-передачі майна з суборенди, а саме - 3 робочі дні з дати закінчення терміну дії договору та/чи його припинення, позивачем визначено, що неустойка має нараховуватись починаючи з 29.07.2025 (строк дії договору сплив 23.07.2025, а отже три робочі дні із вказаної дати - до 28.07.2025 включно).

Суд встановив, що при здійсненні розрахунку неустойки позивачем було враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 916/1319/19, згідно з якою при розрахунку розміру неустойки відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму не включається ПДВ, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном в період з 29.07.2025 по 16.04.2026 в сумі 785 668,51 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача, який перевірений та визнаний судом правильним.

Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки за визначений позивачем період невиконання обов`язку з повернення майна (29.07.2025 - 16.04.2026) в розмірі подвійної суборендної плати за користування майном.

Відповідач, у свою чергу, щодо викладених у позові обставин не заперечив та свого обов`язку як щодо звільнення майна, переданому йому в суборенду за Договором, так і щодо сплати неустойки за час неправомірного користування ним, не спростував.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання даного позову покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Габелая Пантелеймона Мушуровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВІТ ПЛЮС» (03151, м. Київ, вул. Володимира Сікевича (Молодогвардійська), 32; ідентифікаційний код 34353218) неустойку у розмірі 785 668,51 грн за прострочення повернення об`єкта суборенди за період з 29.07.2025 по 16.04.2026, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 9428,02 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано: 03.08.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко