Решение № 138679368, 03.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.08.2026Справа № 910/3813/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю. розглянувши матеріали

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ»

про ухвалення додаткового рішення

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС»

про стягнення 71 483,22 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» про стягнення 71 483,22 грн, з яких: 67 512,04 грн боргу за договором-заявкою №D2094 про організацію перевезення вантажу від 02.02.2026, 675,12 грн інфляційних втрат, 2996,42 грн пені та 299,64 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг згідно з рахунком на оплату від 09.02.2026 № 156.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 56А, код ЄДРПОУ 40926020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, офіс 102, код ЄДРПОУ 41265780) 67 512,04 грн основного боргу, 2885,45 грн пені, 288,54 грн 3% річних, 675,12 грн інфляційних втрат та 2 657,60 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

02.07.2026 до суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, у якій останній просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2026 прийнято вказану заяву позивача до розгляду, постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду свої заперечення на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення або клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу протягом 5 днів з моменту отримання даної ухвали.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Як встановлено у ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Частиною 3 ст. 123 ГПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

При цьому, суд зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження заявленої суми судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн позивачем надано суду: копію витягу з договору про надання правової допомоги б/н від 15.03.2026 та копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29.06.2026 згідно договору про надання правової допомоги від 15.03.2026.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача під час розгляду даної справи в Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Рибак Андрій Вікторович на підставі ордеру серії ВН № 1679017 від 20.03.2026, виданого Адвокатським об`єднанням «ПЕРФЕКЦІЯ».

Так, відповідно до укладеного 15.03.2026 між Адвокатським об`єднанням «ПЕРФЕКЦІЯ» (надалі - Об`єднання) та ТОВ «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» договору про надання правової допомоги, Об`єднання зобов`язалось надавати позивачу правову допомогу у справі щодо захисту прав та інтересів останнього, зокрема, в суді першої інстанції щодо стягнення заборгованості з ТОВ «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» за договором-заявкою №D2094 про організацію перевезення вантажу від 02.02.2026.

Пунктом 3.2. вказаного договору визначено, що за надання правової допомоги сплачується винагорода в сумі 20 000,00 грн.

Актом прийому-передачі наданих послуг від 29.06.2026 засвідчено, що адвокат Рибак Андрій Вікторович надав ТОВ «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» професійну правничу допомогу на загальну суму 20 000,00 грн, яка включає в себе:

попереднє опрацювання матеріалів (консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами судової справи) - 4000,00 грн;

підбір та опрацювання джерел права, що регулюють спірні правовідносини, формування правової позиції з клієнтом, консультування щодо необхідності отримання додаткових доказів та їх отримання - 10 000,00 грн;

пошук релевантної судової практики та підготовка процесуальних документів по справі - 2000,00 грн;

підготовка та подання позовної заяви та інших документів по судовій справі - 4000,00 грн.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідач, у свою чергу, не подав до суду клопотання про зменшення заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

В той же час, як зазначає Верховний Суд у численних постановах, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).

В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19.

Крім того, судом враховано, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відтак, суд зазначає, що подані позивачем документи на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування їх в зазначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не лише доведений, документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням наведеного, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 910/3547/21.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження заявленого до стягнення з відповідача розміру витрат на правничу допомогу, суд зазначає, що сума витрат у розмірі 20 000,00 грн, з огляду на малозначність даної справи, ціну позову, рівень складності, характер спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі та обсяг підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, є завищеною.

При цьому, суд зазначає, що перелічені у пунктах 1-3 Акта прийому-передачі наданих послуг від 29.06.2026 послуги фактично охоплюються змістом наданої послуги з підготовки та подання позовної заяви. До того ж, заявляючи про відшкодування витрат за послуги пошуку адвокатом релевантної судової практики, позивач не підтвердив реальності надання адвокатом цієї послуги, адже позовна заява не містить жодних посилань на судову практику, у т.ч. Верховного Суду.

Звертаючись до правової позиції Верховного Суду, викладеній у додатковій постанові від 06.12.2023 у справі № 905/493/22, суд зазначає, що беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації процесуальних прав та захист інтересів клієнта.

Отже, оцінивши у порядку ст. 86 ГПК України надані позивачем докази витрат на правничу допомогу, беручи до уваги малозначність даної справи, обсяг і обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу позивачу при розгляді даної справи є 7000,00 грн.

Водночас, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ст. 129 ГПК України розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню сума - 6 987,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 236 - 242, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 56А, код ЄДРПОУ 40926020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДРАККАР ТРЕЙДІНГ» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15, офіс 102, код ЄДРПОУ 41265780) 6987,40 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне додаткове рішення складено та підписано: 03.08.2026.

Суддя Т.Ю. Трофименко