Постановление суда № 138678948, 28.07.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

28 липня 2026 р. Справа № 906/748/26.

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Самаріна Олександра Сергійовича від 17.06.2026 (вх.№01-44/2433/26 від 22.06.2026) про забезпечення позову

у справі за позовом Фізичної особи - підприємця Самаріна Олександра Сергійовича

до Фізичної особи - підприємця Лінкевича Володимира Леонідовича

про стягнення 1 235 997,97грн

за участю представників сторін:

від позивача: Сопільняк Л.П. - ордер серія АІ №2223023 від 17.06.2026 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Самарін Олександр Сергійович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позов до Фізичної особи-підприємця Лінкевича Володимира Леонідовича про стягнення 1 235 997,97грн, з яких: 932 000,00грн основний борг, 93 200,00грн штраф, 194 788,00грн пеня, 16 009,97грн 3% річних.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 14 071,50грн витрат на правничу допомогу щодо досудового врегулювання спору, 43 860,00грн витрат на подання позовної заяви, 19 408,95грн судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу №31/25 від 31.10.2025 в частині оплати переданого товару.

В якості правових підстав позивач вказує, зокрема, ст.527, 530, 549, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 24.06.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 28.07.2026 о 09:30.

Одночасно з поданням позовної заяви Фізична особа-підприємець Самарін Олександр Сергійович звернувся із заявою від 17.06.2026 про забезпечення позову (вх.№01-44/2433/26 від 22.06.2026), в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на всіх банківських рахунках (у тому числі карткових, поточних та депозитних) у всіх банківських та фінансових установах України, що належать Фізичній особі-підприємцю Лінкевичу Володимиру Леонідовичу, у межах ціни позову у розмірі 1 313 338, 95грн.

Ухвалою від 24.06.2026 суд призначив розгляд вказаної заяви на 09.07.2026 о 10:00.

В судове засідання 09.07.2026 відповідач не прибув, повноважного представника не направив.

Станом на 09.07.2026 вимоги ухвали суду від 24.06.2026 сторонами не виконано.

Ухвалою від 09.07.2026 суд відклав розгляд заяви позивача про забезпечення позову на 28.07.2026 о 09:30.

27.07.2026 за вх.№9057 до суду через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову (разом з додатками).

В судовому засіданні 28.07.2026 представник позивача просила задовольнити заяву про забезпечення позову.

Відповідач в судове засідання не прибув, повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином шляхом надсилання ухвали суду від 09.07.2026 в його електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.136).

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку що вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується вжиття певного виду забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №910/2795/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20).

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК України).

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі №910/3704/21).

Господарський суд враховує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, Фізична особа - підприємець Самарін Олександр Сергійович зазначив, що відповідач на підставі договору купівлі - продажу №31/25 від 31.10.2025 отримав від позивача товар, за який здійснив незначну часткову оплату (68 000,00грн), чим визнав свій борг, однак з листопада 2025 року умисно ухиляється від виконання грошових зобов`язань щодо сплати решти суми в розмірі 932 000,00грн.

Позивач, посилаючись на долучене до позовної заяви листування сторін у месенджері "Viber" вказує, що відповідач обізнаний про наявність заборгованості, досудову претензію позивача отримав та неодноразово визнавав факт боргу, проте замість погашення заборгованості вдався до систематичного затягування часу, надаючи завідомо неправдиві обіцянки щодо оплати, а після 04.04.2026 повністю припинив будь-яке спілкування з позивачем та перестав виходити на зв`язок.

Наведена поведінка, на думку позивача, свідчить про свідоме та цілеспрямоване уникнення відповідачем виконання грошового зобов`язання, а не про тимчасові фінансові труднощі чи добросовісну затримку розрахунків.

З огляду на значний розмір заборгованості (932 000,00грн основного боргу, а загалом з урахуванням штрафних санкцій - понад 1,3 млн грн), а також враховуючи поведінку відповідача, позивач переконаний, що існують обґрунтовані підстави вважати, що протягом розгляду справи судом відповідач вчинятиме дії, спрямовані на відчуження належного йому майна, переказ грошових коштів з власних банківських рахунків на рахунки третіх осіб або їх зняття готівкою, з метою уникнення в подальшому примусового звернення стягнення на такі кошти.

Таким чином позивач вважає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальний ризик того, що на момент ухвалення та набрання законної сили рішенням суду на рахунках відповідача будуть відсутні кошти, достатні для задоволення вимог позивача, що унеможливить фактичне виконання судового рішення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №918/702/18, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними з предметом спору, а заявник зобов`язаний довести існування причинно-наслідкового зв`язку між невжиттям таких заходів і можливим утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Оцінюючи адекватність та співмірність обраного позивачем способу забезпечення суд враховує, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі.

Відтак саме лише посилання позивача на порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати отриманого товару, не є підставою для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Невиконання ж відповідачем зобов`язань за договором купівлі - продажу стало підставою для звернення позивача до суду і є предметом судового розгляду в даній справі, а відтак ці доводи не є достовірно встановленими фактами, вони потребують дослідження, перевірки та оцінки під час розгляду самої позовної заяви, а не заяви про забезпечення позову, оскільки є безпосереднім предметом спору.

Наведені в заяві про забезпечення позову обставини, в розумінні ст.136 ГПК України, не свідчать про унеможливлення виконання рішення суду взагалі або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у даній справі, вищевказані заходи забезпечення позову не відповідають вимогам щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, співмірності, збалансованості інтересів учасників, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Фізичній особі - підприємцю Самаріну Олександру Сергійовичу у задоволенні заяви від 17.06.2026 (вх.№01-44/2433/26 від 22.06.2026) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено: 03.08.2026.

Суддя Шніт А.В.

Надіслати:

1 - позивачу (РНОКПП НОМЕР_1 ) реком. з повід. та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

2- представнику позивача - адвокату Сопільняк Л.П. на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2

3 - відповідачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд" та на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3