Решение № 138676541, 30.07.2026, Андрушівський районний суд Житомирської області

Справа №: 272/712/26

Провадження № 2/272/913/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Карповця В.В.,

з участю секретаря судового засідання - Степанчук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Андрушівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.09.2025-100002016 від 21.09.2025 року в розмірі 24700 грн. та судові витрати в справі, обґрунтовуючи невиконанням відповідачем договірних зобов`язань.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 21.09.2025 року укладений Кредитний договір (оферти) № 21.09.2025-100002016. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі

3000 грн. 00 коп. Строк, на який надається Кредит - 217 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 25.04.2026. 22.09.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 7000 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші) . За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 4000 грн. 00 коп. ; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 22/09/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-5336. В свою чергу відповідачка свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 24700 грн., що складається з: тіла кредиту - 7000 грн., процентів - 8810 грн, Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 630 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1260 грн. Відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 7000 грн. Відповідачка проводила часткову сплату по вищезазначеному кредиту в сумі 2000 грн.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась, надіслала на адресу суду відзив та заперечення на відповідь на відзиву якому зазначила, що позовні вимоги визнає частково, а саме визнає тіло кредиту в сумі 700 грн та справедливі відсотки за 8 місяців користування але не вище, також судовий збір. Сума стягнення 24700 грн створює для мене фінансовий тягар враховуючи що вона не має майна і високих доходів . Керуючись частиною 3 статею 551 Цивільного кодексу України Про споживче кредитування просить зменьшити розмір нарахованих відсотків. Оскільки відповідачка має важке матеріальне становище, через втрату роботи. Також просить розстрочити виконання рішення суду у на строк вісім місяців, встановити графік щомісячних платежів у розмірі 1500 грн, які зобов`язується сплачувати не пізніше 20 числа кожного місяця до погашення визначеної суми боргу.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить долучити до матеріалів справи додаткові докази на підтвердження обставин справи та задовольнити позовні вимоги.

Свою відповідь на відзив мотивує тим, що між відповідачкою та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору) та підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами. TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 21.09.2025-100002016 від 21.09.2025 в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, у тому числі, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, відповідачці не здійснювалось.

Суд встановив, що 21.09.2025 року Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Споживчий центр» та відповідачкою ОСОБА_1 укладений Кредитний договір (оферти) № 21.09.2025-100002016.

21.09.2025 відповідачка за допомогою одноразового ідентифікатора Е531 підписала пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявку та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), за умовами яких відповідачці надано кредит на наступних умовах: сума кредиту - 3000,00 грн.; на який надається кредит - 217 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту - 25.04.2026; процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1,00 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит; комісія, пов`язана з наданням кредиту, 9 % від суми кредиту та дорівнює 270,00 грн. (а.с.19-25).

Між ТОВ «Спожив центр» та ТОВ « Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024( а.с.113-17)

Згідно з квитанцією системи iPay.ua відповідачці за кредитним договором № 21.09.2025-100002016 від 21.09.2025 здійснювався переказ коштів, 21.09.2025 19:35:19 на суму 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 869998880, призначення платежу: Видача за договором кредиту №21.09.2025-100002016 (а.с.18).

22.09.2025 року між Кредитодавцем та Позичальником було укладено додатковий договір за яким Сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою Позичальника збільшити Суму Кредиту, в зв`язку з чим внести наступні зміни до Договору: 4 1.1. Сума Кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 7000 грн. 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші) . 1.2. За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 4000 грн. 00 коп. ; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 22/09/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-5336. . Днем надання Кредиту (2-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця . Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4149-49XX-XXXX-5336. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 216 днів з дати його надання. 1.3. Сторони домовились, що Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) 9% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 360 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 2-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів. 1.4. Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у розмірі 630 грн. 00 коп., починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. Кількість і порядкові номери чергових періодів, у яких сплачується Комісія за обслуговування, не змінюються даним Додатковим Договором, Комісія за обслуговування сплачується у чергові періоди NN 2-3. Грошова сума у розмірі різниці між Комісією за обслуговування у черговому періоді (у черговому періоді No1) , у якому надається Транш, встановленою до та з дати укладення даного Додаткового Договору, становить 360 грн. 00 коп., нараховується та обліковується в день укладення даного Додаткового Договору та сплачується у складі відповідного чергового платежу згідно Графіку платежів, встановленого даним Додатковим Договором (а.с.26-28). Додатковий договір підписаний одноразовим ідентифікатором К255.

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 21.09.2025-100002016 від 21.09.2025 заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором складає у розмірі 24700 грн., що складається з: тіла кредиту - 7000 грн., процентів - 8810 грн. Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 630 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1260 грн; відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 7000 грн (а.с.29-31).

Відповідно до довідки-розрахунку відповідачка частково сплачувала заборгованість за кредитним договором № 21.09.2025-100002016 від 21.09.2025 на суму 500 грн. від 25.10.2025 року, на суму 1000 грн. від 27.10.2025 року, на суму 500 грн. від 22.01.2026 року (а.с.29-31).

Таким чином між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачкою заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що даний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст.204ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.639ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст.3Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та & quot; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та & quot; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст.1048цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 21.09.2025 між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачкою було укладено кредитний договір 21.09.2025-100002016. Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти відповідно до умов договору, що не заперечується останньою.

У вказаному договорі визначені умови кредитування, про що вказано вище, де, серед іншого, обумовлений і розмір відсотків, які нараховуються на кредит, а також його орієнтована загальна вартість, з чим відповідачка погодилася, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Крім того, 22.09.2025 між ТзОВ «Споживчий центр» та відповідачкою був укладений додатковий договір до спірного кредитного договору. Відповідно до їхніх умов, зокрема, продовжено загальний строк кредитування, з чим відповідачка також погодилася, підписавши електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість за кредитним договором, яка становить 24700 грн., що складається з: тіла кредиту - 7000 грн., процентів - 8810 грн. Комісії (пов`язаної з наданням кредиту) - 630 грн.; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1260 грн; відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України 7000 грн

Щодо стягнення комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 630,00 грн. та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 1260,00 грн., суд приходить до наступного висновку.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта ст.263 ЦПК України).

Верховний суд у постанові від 27 січня 2021 року по справі № 176/585/17 зазначив, що виходячи зі змісту вищевказаних вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Таким чином, сплата позичальником на користь банку комісії у вигляді щомісячної винагороди є нікчемною, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» яка була чинною на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі №363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оскільки обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії, слід визначити, що встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, Позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позивачу. При цьому Позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит. Більш того, матеріали справи не містять і приблизного переліку послуг, які надаються банком. Тобто, відсутнє двостороннє належне погодження сплати комісії банку та визначення обсягу послуг банку, за яку є необхідність сплачувати комісію.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача комісії (пов`язаної з наданням кредиту) у розмірі 630,00 грн. та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 1260,00 грн. є нікчемною та не може бути задоволена.

Водночас, відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Таким чином позовні вимоги про стягнення 7000 грн. відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України є нікчемними та не може бути задоволеними.

Відповідно до довідки-розрахунку відповідачка частково сплачувала заборгованість за кредитним договором № 21.09.2025-100002016 від 21.09.2025 на суму 500 грн. від 25.10.2025 року, на суму 1000 грн. від 27.10.2025 року, на суму 500 грн. від 22.01.2026 року, загальна сума сплаченої заборгованості становить 2000 грн, а тому суд при стягненні процентів враховує їх сплату та стягує відсотки і з відповідачки на користь позивача в сумі 6810 грн.

Враховуючи викладене суд задовольняє позов частково та стягує з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 13810 грн, з яких: в тіло кредиту в сумі 7000 грн та проценти в сумі 6810 грн, в решті позовних вимог відмовляє.

Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 267 ЦПК України, беручи до уваги особу відповідачки, зокрема, зокрема її важке матеріальне становище у зв`язку із втратою роботи , суд вважає за можливе розстрочити стягнуту суму боргу за кредитним договором на 8 місяців, при цьому сума сплати щомісячно становить 1726,25 грн. починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідно ч.1 ст.141ЦПК України стягнути із відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1488,54 грн та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 69,20 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 204, 207, 525, 526, 610, 612, 639, 1048, 1049, 1054, п.18 розділу «Прикінцевіта перехідніположення» ЦК України, ст.ст. 3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором № 21.09.2025-100002016 від 21.09.2025 у розмірі 13810,00 грн, з яких: 7000 грн. заборгованості по тілу кредиту та 6810 грн. заборгованості за відсотками.

На підставі ч. 1 ст.267 ЦПК України розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) рішення суду на 8 (вісім) місяців, при цьому сума сплати щомісячно становить 1726,25 грн. починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського,133-А, код ЄДРПОУ 37356833) пропорційно розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 1488,54 грн та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 69,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів відповідачем не подано заяву про перегляд заочного рішення або позивачем апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Суддя:В. В. Карповець