Приговор № 138676522, 03.08.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/553/26

Провадження № 1-кп/168/99/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У КР А Ї Н И

03 серпня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря с/з - ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Стара Вижівка Волинської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026035570000041 від 21 травня 2026 рокувідносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Грабове, Старовижівського району, Волинської області, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , з базовою загальною середньою освітою, українця, громадянина України,одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , згідно статті 89 КК України раніше не судимого,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 249 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення.

Обвинувачений ОСОБА_4 порушив вимоги природоохоронного законодавства. А саме, вимоги статті 25 Закону України «Про тваринний світ» (далі Закон). Згідно нього встановлено, що правила рибальства визначаються у порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно - правовими актами; статтею 27 цього Закону. Відповідно до неї передбачено, що у порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне

любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права

реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. А статтею 63 Закону передбачено, що порушення законодавства в галузі охорони,використання і відтворення тваринного світу тягне за собою адміністративну,цивільно-правову чи кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Обвинувачений ОСОБА_4 20 травня 2026 року знаходився в с. Синове Сереховичівської територіальної громади Ковельського району Волинської області і тоді ж вирішив вчинити незаконний вилов водних біоресурсів на озері "Синове", яке знаходиться поблизу с. Синове Сереховичівської територіальної громади Ковельського району Волинської області.

Для виконання свого наміру обвинувачений ОСОБА_4 , 20 травня 2026 року перебував за місцем свого проживання, взяв одну риболовецьку сітку і близько 20:00 год. прибув до озера "Синове". Де потім сів на власний незареєстрований дерев`яний човен з веслом, який знаходився при березі озера, виплив на водойму та поставив одну риболовецьку сітку загальною довжиною 100 метрів, висотою 1,5 метра, розміром вічок 30 мм.

В подальшому обвинувачений ОСОБА_4 21 травня 2026 року близько 08:00 год.,дістав вказану риболовецьку сітку із виловленою рибою - карасем сріблястим, сазаном, окунем,пліткою, покидав їх в човен та поплив у напрямку берега. У цей час до нього підійшли працівники Національної поліції України, які виявили незаконний вилов риби та повідомили про даний факт працівників поліції на лінію "102", які в подальшому вилучили незаконно виловлену рибу, знаряддя лову та плавучий засіб.

Всього, під час здійснення незаконного вилову водних біоресурсів,

обвинувачений ОСОБА_4 здійснив незаконний вилов риби, а саме: 46 екземплярів карася сріблястого, 1 екземпляр сазана, 1 екземпляр окуня та 5 екземплярів плітки за допомогою забороненого сіткоснастевого знаряддя лову.

Чим спричинив істотну шкоду державним рибним ресурсам з огляду на кількість, вартість та екологічну цінність здобутих водних біоресурсів зокрема:

- здійснено вилов цінних порід водних біоресурсів, а саме: карась сріблястий, сазан, окунь, плітка на ділянці рибогосподарського водного об`єкта озера "Синове" поблизу с. Синове Сереховичівської територіальної громади Ковельського району Волинської області;

- незаконний вилов риби здійснювався у заборонений строк в період нересту риби, який на озерах Волинської області триває з 01 квітня по 10 червня (підпункт 1 пункту 3 додатку 3 Правил любительського рибальства,затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 09 вересня 2022 року № 700, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2022 року № 1412/38748);

- незаконне зайняття рибним промислом обвинувачений ОСОБА_4 здійснював із застосуванням заборонених знарядь лову (однієї рибальської сітки, загальною довжиною 100 м, розміром вічок 30 мм,виготовлених із сіткоснастевого матеріалу жилки, що заборонене для вилову риби згідно підпункту 1 пункту 1 розділу IV Правил любительського рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 09 вересня 2022 року № 700, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2022 року № 1412/38748);

- обвинувачений ОСОБА_4 завдав при цьому шкоди на значну суму 87 414 грн. А згідно пункту 2 частини 1 статті 63 "Про тваринний світ" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу несуть особи, винні в незаконному вилученні об`єктів тваринного світу із природного середовища.

Тобто обвинувачений ОСОБА_4 здійснив незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення , передбачене частиною 1 статті 249 КК України, а саме: незаконне зайняття рибним водним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Відповідно до статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення обвинуваченому ОСОБА_4 відповідно до обвинувального акту.

Досліджені під час судового розгляду докази винуватості.

Позиція обвинуваченого

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, щиро покаявся, погодився надати суду свої пояснення. Зазначив, що матеріальну шкоду не може відшкодувати, бо не має грошей. Підтвердив обставини, зазначені в обвинувальному акті.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням допустити по справі застосування положень частини 3 статті 349 КПК України, оскільки він повністю розуміє весь обсяг пред`явленого обвинувачення, в повному обсязі та беззастережно визнає свою провину у скоєнні зазначеного злочину, та вважає зібрані в справі докази його провини достовірними, допустимими та достатніми, в зв`язку з чим досліджувати їх, а також допитувати інших осіб, немає ніякої необхідності.

Позиція прокурора

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вказав, що вина обвинуваченого доведена матеріалами справи. Не заперечив щодо застосування положень частини 3 статті 349 КПК України.

Позиція представника потерпілої сторони

В судове засідання представник потерпілої сторони ОСОБА_5 не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Цивільний позов просив задовольнити.

Докази, які дослідженні в судовому засіданні

З`ясувавши думку прокурора, який не заперечував проти застосування у справі положень частини 3 статті 349 КПК України, представника потерпілої сторони, роз`яснивши додатково обвинуваченому сутність висунутого обвинувачення, правові наслідки застосування вказаної норми закону, з якими останній погодився, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та застосував при розгляді даної справи положення частини 3 статті 349 КПК України.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності його позиції. Тому суд, у відповідності до вимог частини 3 статті 349 КПК України, визнав можливим обмежитися лише допитом обвинуваченого, представника потерпілого та з`ясуванням даних про особу обвинуваченого. При цьому судом обвинуваченому та іншим учасникам було роз`яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі вищезазначеного, оцінюючи обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026035570000041 від 21 травня 2026 року, відомостей наданих сторонами у судовому засіданні, суд погоджується із кваліфікацією кримінального правопорушення органом досудового слідства та приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 249 КК України, тобто незаконне зайняття рибним водним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду, є доведеною в повному обсязі.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно вимог статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до вимог статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.

Обов`язок доказування, обставин зазначених у статті 91 КПК України, покладається на прокурора.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.

Окрім цього, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пункті 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21 жовтня 2011 року.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями обвинуваченого, представника потерпілого, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Ретельно дослідивши в повному обсязі й зіставивши зібрані у кримінальному провадженні докази, надавши їм правову оцінку з точки зору належності, допустимості і достовірності, суд прийшов до висновку, що вони в своїй сукупності та взаємозв`язку узгоджуються між собою та є допустимими і достатніми для ухвалення обвинувального вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 249 КК України.

Щодо призначення міри покарання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25 500,00 грн. Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирати. Долю речових доказів вирішити в порядку статті 100 КПК України. Застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати в дохід держави на майно, зокрема: незаконно виловлені 46 екземплярів карася сріблястого, 1 екземпляра сазана, 1 екземпляр окуня, 5 екземплярів плітки, а також належні ОСОБА_4 одну один дерев`яний човен з веслом. Риболовецьку сітку та мішок - знищити. Арешт відповідно до ухвали від 27 травня 2026 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області про арешт майна - скасувати.

Розмір шкоди, завданий кримінальним правопорушенням 87 414,00 грн. ОСОБА_4 не відшкодував. А тому цивільний позов державної екологічної інспекції у Волинській області, представника цивільного позивача (потерпілого) до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок кримінального правопорушення в сумі 87414,00 грн. просив суд задовольнити повністю. Витрати на залучення експертів 3850,88 грн. на проведення інженерно-екологічної експертизи слід стягнути з обвинуваченого.

Представник потерпілої сторони в поданій до суду заяві просив цивільний позов задовольнити повністю.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні просив суд застосувати відносно нього мінімальну міру покарання. Оскільки ніде не працює. Цивільний позов про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок кримінального правопорушення в сумі 87414,00 грн. визнав повністю.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 249 КК України, повністю доведена зібраними у кримінальному провадженні доказами, які є об`єктивними, допустимим та належними, що узгоджуються між собою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 містять склад злочину, передбаченого частиною 1 статті 249 КК України та суд кваліфікує їх за ознаками: незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

Під час вчинення кримінального правопорушення, за даним кримінальним провадженням, обвинувачений був осудний у розумінні статті 19 КК України.

При вирішенні питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за якими суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Крім того, суд враховує положення статті 9 Конституції України, частини 2 статті 8 КПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких суди при розгляді справ зобов`язанні застосовувати положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику ЄСПЛ, як джерела права.

Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Згідно положень статті 6 Конвенції кожному гарантовано право на справедливий суд.

Вирішуючи питання, щодо призначення обвинуваченому покарання суд виходить з загальних засад призначення покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому, суд враховує позицію ЄСПЛ, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів. Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (пункт 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року у справі №1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, виходячи з положень частини 2 статті 12 КК України, віднесено законом до кримінального проступку.

Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети та принципів справедливості і індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Згідно частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Суд висновує, що обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , наявність на утриманні однієї малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно статті 67 КК України судом не встановлено.

За вчинення злочину, передбаченого санкцією частиною 1 статті 249 КК України, передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.

Так, відповідно до частини 2 статті 12 КК України злочин, передбачений частиною 1 статті 249 КК України є кримінальним проступком.

Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 є громадянином України, вчинив кримінальне правопорушення, що відноситься до кримінальних проступків, згідно статті 89 КК України раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обвинувачений має постійне місце проживання, позитивно характеризується, пост кримінальну законослухняну поведінку, має на утриманні малолітню дитину, а також позицію прокурора та представника потерпілого, суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 не є особою суспільно небезпечною, яка підлягає ізоляції від суспільства.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями статті 65 КК України, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих покарання обставин, у сукупності із даними, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 ,його відношення до скоєного злочину, враховує що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, та вважає, що покарання треба визначити в межах санкції частини 1 статті 249 КК України у виді штрафу мінімального розміру - 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

При цьому підстав для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд

Щодо заявленого цивільного позову

Так, разом з обвинувальним актом подано до суду позовну заяву Державної екологічної інспекції у Волинській області,представника цивільного позивача (потерпілого) ОСОБА_6 , до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок кримінального правопорушення в сумі 87414,00 грн.

У позові зазначено, що загальна сума збитків, заподіяних внаслідок знищення цінних видів риб, водних біоресурсів становить 87414,00 грн.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Волинській області мало право визначати розмір збитків, завданих рибному господарству за затвердженими таксами та методиками; подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Відповідачем (обвинуваченим) ОСОБА_4 заподіяна шкода в не відшкодована, а тому наявні підстави для пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Позивач покликається на статтю 1166 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Зокрема, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач у позовній заяві зазначив, що підстави цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди настають за наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи.

В свою чергу, за статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. А збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При вирішенні питання про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід враховувати статтю 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», якою встановлено, що для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві (за місцем заподіяння екологічної шкоди) фонди охорони навколишнього природного середовища, до яких, серед іншого, зараховуються кошти за шкоду, заподіяну порушеннями законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно [в чинним законодавством.

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до статті 69/1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Як встановлено Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 січня 2013 року № 43, органи Казначейства при обслуговуванні доходів та інших надходжень державного бюджету здійснюють операції, зокрема, за платежами, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами.

У процесі казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету органи Казначейства, крім іншого, здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю.

Таким чином позивач зазначив, що кошти за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, сплачуються на єдиний казначейський рахунок, відкритий для зарахування надходжень до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 24062100 та в подальшому розподіляються до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Тому позивач просив суд стягнути з відповідача (обвинуваченого) ОСОБА_4 шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в розмірі 87 414 грн. на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області.

Обвинувачений ОСОБА_4 цивільний позов визнав повністю.

Представник цивільного позивача (потерпілого) в поданій до суду заяві позов підтримав, просив цивільний позов задовольнити .

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи в частині цивільного позову суд висновує таке.

Цивільний позов Державної екологічної інспекції у Волинській області, представника цивільного позивача (потерпілого) до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок кримінального правопорушення в сумі 87 414,00 грн. в порядку статті 128 КПК України підлягає вирішенню з урахуванням наступних норм законодавства.

Відповідно до статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України, а відповідно до статті 69 вказаного Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 5 статті 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно статті 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси, що знаходяться, зокрема, у внутрішніх водних об`єктах, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.

Як зазначено в частині 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що з досліджених судом доказів встановлена винуватість обвинуваченого у завданні його протиправними діями шкоди, внаслідок порушення ним законодавства про тваринний світ та законодавства про охорону навколишнього природного середовища, суд приходить до висновку, що цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі зі стягненням з обвинуваченого суми відшкодування майнової шкоди.

Щодо запобіжного заходу.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_4 не застосовувався, клопотань про його застосування не надходило, враховуючи вимоги статей 131, 132, 177, 178 КПК України і дані про його особу, суд не вбачає підстав для його застосування.

Тому суд висновує, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.

Вирішення питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує відповідно до вимог глави 8 Розділу І КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експертів 3850,00 грн. за проведення інженерно-екологічної експертизи (висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру від 25 червня 2026 року № СЕ-19/103-26/7496-ФХЕД), які слід стягнути з обвинуваченого.

Арешт, накладений ухвалою від 27 травня 2026 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області на незаконно виловлені 46 екземплярів карася сріблястого, 1 екземпляра сазана, 1 екземпляр окуня, 5 екземплярів плітки, а також належні ОСОБА_4 одну риболовецьку сітку, один дерев`яний човен з веслом та мішок,при закінченні розгляду справи підлягає скасуванню відповідно до частини 4 статті 174 КПК України.

За змістом частини 1 статті 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, зокрема і статтею 249 КК України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

З огляду на викладене, на підставі статті 100 КПК України, статей 96-1, 96-2 КК України, суд вважає за необхідне застосувати заходи кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації, яка полягає у конфіскації у власність держави речових доказів, а саме: незаконно виловлені 46 екземплярів карася сріблястого, 1 екземпляра сазана, 1 екземпляр окуня, 5 екземплярів плітки, а також належні ОСОБА_4 один дерев`яний човен з веслом.

Питання щодо речових доказів судом вирішити в порядку вимог статті 100 КПК України.

На підставі викладеного,

керуючись статтями 13, 19, 66 Конституції України,

статтями З, 5, 20-2, 34, 35, 41, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»,

статтями 3, 11, 15, 16, 22, 1166 Цивільного кодексу України,

статтями 175, 177 Цивільного процесуального кодексу України,

статтями 50, 59-1, 65, 96-1, 96-2, 249 КК України,

статтями 7, 61,63,100, 127,128,129,174,349, 367-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України,

суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 249 КК України і призначити йому покарання за цей кримінальний проступок у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.(сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирати.

Накладений арешт ухвалою від 27 травня 2026 року слідчого судді Ратнівського районного суду Волинської області на незаконно виловлені 46 екземплярів карася сріблястого, 1 екземпляра сазана, 1 екземпляр окуня, 5 екземплярів плітки, а також належні ОСОБА_4 одну риболовецьку сітку, один дерев`яний човен з веслом та мішок,шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування даним майном, відповідно до частини 4 статті 174 КПК України, - скасувати.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 96-1, пунктів 1, 4 частини 1 статті 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію та примусово безоплатно вилучити у власність держави: незаконно виловлені 46 екземплярів карася сріблястого, 1 екземпляра сазана, 1 екземпляр окуня, 5 екземплярів плітки, а також належні ОСОБА_4 один дерев`яний човен з веслом, які знаходяться на зберіганні у ВП № 2 (сел.Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області.

Риболовецьку сітку та мішок, які знаходяться на зберіганні згідно квитанції від 03 червня 2026 року у ВП № 2 (сел.Ратне) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області - знищити.

Цивільний позов Державної екологічної інспекції у Волинській області, представника цивільного позивача (потерпілого) ОСОБА_6 , до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок кримінального правопорушення в сумі 87 414,00 (вісімдесят сім тисяч чотириста чотирнадцять) гривень, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області завдану рибному господарству України майнову шкоду, заподіяну внаслідок незаконного зайняття рибним добувним| промислом, в сумі 87 414,00 грн. (вісімдесят сім чотириста чотирнадцять) гривень та перерахувавши вказані кошти до державного бюджету за наступними реквізитами: отримувач ГУК у Волинська область/Сереховичівська ТГ/24062100; рахунок отримувача UА038999980333129331000003526; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат); код отримувача 38009371.

Стягнути з ОСОБА_4 судові витрати на залучення експертів у сумі 3 850,00 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень за проведення інженерно-екологічної експертизи (висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру від 25 червня 2026 року № СЕ-19/103-26/7496-ФХЕД) на користь держави відповідно до частини 2 статті 124 КПК України.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції через Старовижівський районний суд Волинської області до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, з урахуванням особливостей передбачених статтею 394 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення вироку.

Вирок ухвалений і надрукований в нарадчій кімнаті в єдиному екземплярі.

Повне ім"я та найменування сторін за цивільним позовом:

Цивільний позивач (потерпілий): Державна екологічна інспекція у Волинській області,вул. Степана Бандери, 20, м. Луцьк, 43025, ЄДРПОУ 38009738;

Представник цивільного позивача (потерпілого): ОСОБА_6 , вул. Степана Бандери, 20, м. Луцьк, 43025;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя ОСОБА_1