Постановление суда № 138674136, 16.06.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3069/26

провадження № 4-с/208/25/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, в складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засіданні Золотоноші А.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про визнання протиправними дії Головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко С.В., стягувач: АТ Комерційний банк «ПриватБанк» та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду зі скаргою про визнання протиправними дії Головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко С.В., стягувач: АТ Комерційний банк «ПриватБанк» та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги посилаються на те, що між скаржниками, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , та банківською установою ПАТ КБ "ПриватБанк" існував солідарний борг за кредитним договором.

На підставі заочного рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська у цивільній справі №2-4739/10 від 16.12.2010 року та ухвали про забезпечення позову від 24.11.2010 року, для забезпечення виконання цього рішення, державним виконавцем Деснянського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві були накладені арешти на нерухоме майно скаржників.

Виконавчі провадження, відкриті на підставі зазначеного судового рішення були закінчені у 2013 році у зв?язку з повним виконанням рішення суду, що підтверджується постановами державного виконавця.

Постанова про закінчення виконавчого провадження від 13.08.2013 ВП №39090492, щодо ОСОБА_2 ; Постанова про закінчення виконавчого провадження від 25.10.2013 ВП №35267299, щодо ОСОБА_1 .

Після їх закінчення скаржники не отримували жодних повідомлень про існування незнятих арештів та обгрунтовано вважали, що всі обмеження припинені.

Про наявність арештів на нерухоме майно скаржники дізналися під час придбання квартири у вересні 2024 року, коли при перевірці відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було встановлено, що арешти досі не зняті.

Відповідно до даних Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна:

Щодо ОСОБА_1 було накладено три арешти, а саме:

1. арешт нерухомого майна з реєстраційним номером 10790047, на підставі постанови № 24149780 від 02.02.2011 року

2. арешт нерухомого майна з реєстраційним номером 10884145 на підставі постанови № 24676842 від 25.02.2011 року арешт нерухомого майна з реєстраційним номером 13275826 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту № 1380/9 від 21.11.2012 року.

Щодо ОСОБА_2 було накладено два арешти, а саме:

1. арешт нерухомого майна з реєстраційним номером 10790905, на підставі постанови № 24162551 від 03.02.2011 року

2. арешт нерухомого майна з реєстраційним номером 10884014 на підставі постанови № 24677701 від 25.02.2011 року.

Скаржники не мають у своєму розпорядженні постанов про відкриття виконавчих проваджень та звернулися до Деснянського ВДВС із письмовим запитом про надання копій постанов та інформації щодо відповідних виконавчих проваджень.

У відповідь повідомлено, що матеріали виконавчих проваджень знищенні у зв?язку із закінченням строків їх зберігання.

Щодо арешту нерухомого майна з реєстраційним номером 13275826 Деснянський ВДВС письмово повідомив від 26.09.2025 року, що не може ідентифікувати виконавче провадження, у межах якого його накладено.

Після отримання відповіді від Деснянського ВДВС від 29.12.2025 року виявлено розбіжності між даними Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна та даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Щодо одного й того самого виконавчого провадження №24162551, в офіційних джерелах містяться взаємовиключні відомості:

- у Єдиному реєстрі заборон відчуження об?єктів нерухомого майна особою, щодо якої внесено обтяження, зазначено ОСОБА_2 , тоді як у відповіді Деснянського ВДВС зазначено ОСОБА_1 також містяться розбіжності щодо номерів судового рішення (вказано №2-4735, тоді як арешти накладалися у межах виконання рішення у справі N?2-4739 щодо солідарного боргу).

У зв`язку з цим скаржники звернулися вдруге до Деснянського ВДВС для виправлення технічних помилок та уточнення даних, бо вони були суперечливі. Втім Деснянський ВДВС не усунув виявлених розбіжностей. У листі від 29.01.2026 року підтвердив, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень всі дані зафіксовані саме так.

10.02.2026 року скаржники отримали по пошті останню письмову відповідь Деснянського ВДВС від 29.01.2026 року. Після цього було подану позовну заяву до суду.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 24.02.2026 року у справі N?754/2403/26 суд відмовив у відкритті провадження, зазначивши, що такі вимоги підлягають розгляду не в позовному провадженні, а в порядку розділу VII ЦПК України - шляхом подання скарги на дії та бездіяльність державного виконавця.

Тому, просять суд:

- визнати протиправною бездіяльність Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві щодо невчинення дій зі зняття арештів з нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після закінчення виконавчих проваджень та скасування заходів забезпечення позову.

- зобов?язати Деснянський відділ державної виконавчої служби у місті Києві вчинити дії щодо зняття арештів на нерухоме майно, накладених у межах відповідних виконавчих проваджень.

Щодо: ОСОБА_1 :

- арешт нерухомого майна з реєстраційним номером 10790047, на підставі постанови № 24149780 від 02.02.2011 року

- арешт нерухомого майна з реєстраційним номером 13275826 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту N? 1380/9 від 21.11.2012 року.

ОСОБА_2 :

- арешт нерухомого майна з реєстраційним номером 10790905, на підставі постанови № 24162551 від 03.02.2011 року.

В судове засідання скаржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явились, надали до суду заяву про розгляд скарги без їх участі, просить суд задовольнити заявлені вимоги, посилаючись на підстави зазначені у скарзі.

В судове засідання Головний державний виконавець Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко С.В., не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

В судове засідання представник стягувача АТ Комерційний банк «ПриватБанк» не з`явився, надав до суду пояснення, що дійсно, станом на 10.06.2026 р. заборгованість за кредитним договором №251792-cred від 19.02.2008 року укладений між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є повністю погашеною/сплаченою, тобто рішення суду по справі №208/3069/26 є виконаним, що підтверджується випискою за договором, просить розглядати скаргу за відсутністю представника та прийняти рішення суду у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 55 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею першою Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Суд встановив, що в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області перебувала цивільна справ № 2-4739/10 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 251792-cred від 19.09.2008 року.

Ухвалою від 24.11.2010 року Заводський районний суд міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області задовольнив заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про забезпечення позову, ухвалив накласти арешт:

- на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження;

- на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3 , шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.12.2010 року у справі № 2-4739/10 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 задоволено, вирішено стягнути на користь ПАТ КБ «Приват банк»:

- з відповідачів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солідарно заборгованість за кредитним договором № 251792-cred від 19.09.2008 року у розмірі 44 905,93 грн., станом на 26.10.2010 р;

- з відповідачів філії ТОВ «Українське Фінансове Агенство «Верус» у Заводському районі м. Дніпродзержинська, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солідарно 200 грн.- заборгованість за договором поруки № 019 від 20.10.2010 р.,укладеним з поручителем філією ТОВ «Українське Фінансове Агенство «Верус» у Заводському районі м. Дніпродзержинська в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 251792-cred від 19.09.2008 р.;

- з відповідачів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , солідарно 500 грн. витрат за надання юридичних послуг та витрат, пов`язаних з сплатою правничої допомоги адвоката та інших фахівців в галузі права.

Стягнуто на користь держави солідарно з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , 13.10.1979 року судовий збір у розмірі 451,06 грн., витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Згідно інформації від 23.04.2025 року за номером 423831819 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) міститься запис про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, за реєстраційним номером 10790905, зареєстрованого 03.02.2011 року о 16:57:12 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністрество юстиції України. Підставою обтяження є постанова, 24162551, 03.02.2011, ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві. Фізична особа, стосовно якої застосовується обтяження зазначена ОСОБА_3 . Обтяжувач відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місі Києві, код 34972294.

Згідно інформації від 23.04.2025 року за номером 423834721 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) міститься запис про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, за реєстраційним номером 10790047, зареєстрованого 28.02.2011 року о 14:31:19 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерство юстиції України. Підставою обтяження є постанова, 24149780, 02.02.2011, ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві. Фізична особа, стосовно якої застосовується обтяження зазначена ОСОБА_1 . Обтяжувач відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, код 34972294.

Згідно інформації від 23.04.2025 року за номером 423834721 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) міститься запис про обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, за реєстраційним номером 13275826, зареєстрованого 21.11.2012 року о 13:00:23 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерство юстиції України. Підставою обтяження є постанова, про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту на майно боржника, 1380/9, 21.11.2012, ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві. Фізична особа, стосовно якої застосовується обтяження зазначена ОСОБА_1 . Обтяжувач відділ державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, код 34972294.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (який діяв на час винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідно до листа від 26.09.2025 року Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на виконанні не перебувають.

Відповідно до листа від 29.01.2026 року Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні перебувало ВП №24162551 з примусового виконання ухвали від 24.11.2010 №2-4735 Заводський р/с м. Дніпродзержинська про накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 .

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що на виконанні перебувало ВП №24149780 з примусового виконання ухвали №2-4739 від 24.11.2010 Заводський р/с м. Дніпродзержинська про накласти арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 .

Повідомляється, що надати більш детальну інформацію не має можливості, так як відповідно до розділу 11 Наказу Міністерства юстиції України від №1829/5 від 07.06.2017 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», строк зберігання виконавчих проваджень становить 3 роки, окрім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративних стягнень, строк зберігання яких становить 1 рік.

Також, стягувач АТ КБ «Приватбанк» у своїх поясненнях зазначив, що станом 10.06.2026 року заборгованість за кредитним договором №251792-сred від 19.09.2008 року укладений між ПриватБанк та клієнтом ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є повністю погашеною/сплаченою, та рішення суду по справі №2-4739/10 є виконаним.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові №2/0301/806/11 від 13 липня 2022 року зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовної діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Отже, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови, коли немає виконавчого провадження та майнових претензій з боку кредитора, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Врахувавши усталену практику ЄСПЛ, яка є обов`язковою для застосування національними судами, вважаємо, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, коли немає актуального виконавчого провадження та можливості продовження виконання судового рішення у примусовому порядку, призводить до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Практика Верховного Суду відповідно до якої наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови, коли немає виконавчого провадження та майнових претензій з боку кредитора, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном - є усталеною.

Суду надано відомостей про те, що стягувач не має до Заявників майнових претензії.

А тому, з метою ефективного захисту прав Заявника арешт, накладений на його майно, підлягає скасуванню судом на підставі частини п`ятої статті 59 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Отже, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності у даній справі та дослідивши матеріали даної справи, суд приходить до висновку про те, що скарга є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

За приписами п.3 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державним реєстратором є: державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно з правилами 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог з урахуванням обраного заявником способу захисту права.

При цьому суд враховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Таким чином, суд вважає, що скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 247, 258, 260, 263, 447-1, 450, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними дії Головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко С.В., стягувач: АТ Комерційний банк «ПриватБанк» та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Бойченко С.В., в частині нездійснення зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , з реєстраційним номером 10790047, на підставі постанови №24149780 від 02.02.2011 року; з реєстраційним номером 13275826 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту №1380/9 від 21.11.2012 року та частині нездійснення зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_2 , з реєстраційним номером 10790905, на підставі постанови №24162551 від 03.02.2011 року.

Зобов`язати Деснянський відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України:

- зняти арешт на нерухоме майно та його відчуження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), реєстраційний номер обтяження: 10790047, зареєстрований 03.02.2011 року о 15:54:06 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України», який було накладено на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про арешт нерухомого майна від 02.02.2011 року, ВП №24149780;

- зняти арешт на нерухоме майно та його відчуження ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), реєстраційний номер обтяження: 13275826, зареєстрований 21.11.2012 року о 13:00:23 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України», який було накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладанням арешту на майно боржника, 1380/9, 21.11.2012, ВДВС Деснянського РУЮ у м.Києві;

- зняти арешт на нерухоме майно та його відчуження ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження: 10790905, зареєстрований 03.02.2011 року о 16:57:12 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України», який було накладено на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві про арешт нерухомого майна від 03.02.2011 року, ВП №24162551.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду, шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С. М. Похваліта