Решение № 138673335, 16.02.2026, Савранський районний суд Одеської області

Є.у.н.с.512/441/25

Провадження №2/512/59/26

"16" лютого 2026 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2026 року Савранський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бростовської Н.О.,

секретаря Пустовіт С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, цивільну справу за позовною заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, обгрунтовуючи вимоги тим, що 05.09.2020р. між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №150198, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і надісланий на номер мобільного телефона відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма його умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. За умовами цього договору позичальнику надається кредит в розмірі 3500,00грн. на строк 30 днів зі стандартною процентною ставкою 2% в день або 730% річних. Право вимоги за вказаним кредитним договором позивач набув на підставі договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021р., який було укладено між ним та ТОВ «ЗАЙМЕР». Позивач зазначає, що згідно виписки з особового рахунку станом на 31.01.2025р. загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становить 18200,00грн., у тому числі: 3500,00грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 14700,00грн. прострочена заборгованість за процентами. У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість, сплачений за подання позову судовий збір в розмірі 2422,40 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00грн.

Представник відповідача адвокат Голоденко Л.О. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому вказала, що позивач не додав до позовної заяви детальний розрахунок заборгованості, що унеможливлює перевірку правильності нарахувань заборгованості, а нараховані позивачем надмірні витрати за кредитом, які перевищують суму боргу, є несправедливими умовами кредитного договору та тягарем для відповідача. Крім того, позивач не надав доказів направлення відповідачу письмового повідомлення про відступлення права вимоги факторові та вимоги про погашення заборгованості. На думку представника відповідача, сума судових витрат є необгрунтовано великою та не співмірною із ціною позову. Представник відповідача також зазначила, що відповідач з 29.03.2023р. є діючим військовослужбовцем, а тому згідно п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йому не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом (а.с.44-49).

Представник позивача адвокат Пархомчук С.В. подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що твердження про незаконність нарахування процентів є необгрунтованими, оскільки відповідач погодився на визначені договором умови щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту. Відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунок первісного кредитора, а тому доводи щодо неналежного повідомлення про зміну кредитора є безпідставними. Представник позивача вважає, що у даному випадку відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки заборгованість була нарахована не позивачем, а первісним кредитором, якому відповідач мав надати, але не надав документи, на підставі яких мобілізовані позичальники звільняються від нарахування відсотків за користування кредитом. Також, представник позивача просив долучити до матеріалів справи зроблений первісним кредитором детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р., вказавши, що на момент подачі позовної заяви такий розрахунок позивачу первісним кредитором переданий не був (а.с.60-зворот 64).

Представник відповідача адвокат Голоденко Л.О. подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких, обгрунтовуючи підстави для відмови у задоволення позову, просила, зокрема, не приймати до розгляду доданий до відповіді на відзив розрахунок заборгованості за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р., оскільки його було подано з порушенням встановленого законом строку (а.с.76-80).

В судове засідання представник позивача не з`явився, але в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Повідомлені належним чином відповідач та його представник в судове засідання також не з`явилися, але з урахуванням наданих сторонами відповіді на відзив та заперечень, суд вважає, що неявка у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дійшов такого висновку.

05.09.2020р. між ТОВ «ЗАЙМЕР» (Товариство) та позичальником ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір про надання фінансового кредиту №150198, за умовами якого позичальнику надається кредит в розмірі 3500,00грн. на строк 30 днів зі стандартною процентною ставкою 2% в день або 730% річних (а.с.12-зворот 14).

Вказаний договір відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який відправлений на номер його мобільного телефона 05.09.2020р., що підтверджується наданою первісним кредитором довідкою про ідентифікацію (а.с.9).

Пунктом 2.3. цього договору визначено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Підписуючи цей договір позичальник підтвердив, що він ознайомився з усіма його умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Право вимоги за вказаним кредитним договором позивач набув на підставі договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021р., який було укладено між ним та ТОВ «ЗАЙМЕР» (а.с.15-18).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021р. позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р. на загальну суму 18200,00грн., у тому числі: 3500,00грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 14700,00грн. прострочена заборгованість за процентами (а.с.9-зворот).

Вказаний розмір заборгованості підтверджується випискою з особового рахунка за кредитним договором №150198 (а.с.8-зворот), а також зробленим первісним кредитором розрахунком заборгованості (а.с.66-71), який був доданий до відповіді на відзив, та який суд приймає до розгляду, оскільки на момент подачі позовної заяви такий розрахунок позивачу первісним кредитором переданий не був, що, на думку суду, обумовило неможливість його подання з незалежних від позивача причин, що узгоджується з приписами ч.8 ст.83 ЦПК України.

Позивачем на адресу відповідача 31.01.2025р. була направлена вимога про виконання зобов`язань за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р. (а.с.8).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 цього Кодексу встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст.611 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).

30.09.2015р. набрав чинності Закон України «Про електронну комерцію», яким встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Частиною 4 цієї статті визначено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Разом з цим, відповідно до ч.6 цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Також, ч.12 цієї статті визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом ст.12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021р. у справі №234/7159/20.

Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як встановлено ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Матеріали справи не містять доказів, які б спростовували заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р., право вимоги за яким він набув на підставі договору факторингу.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що згідно п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідачу не повинні були нараховуватися проценти за користування кредитом, оскільки він з 29.03.2023р. є діючим військовослужбовцем, суд дійшов такого висновку.

Частиною 15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Судом встановлено, що відповідач 29.03.2023р. був призваний по мобілізації у Збройні Сили України, що підтверджується копією його військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с.54-56).

Разом з цим, згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01-28/10/2021 від 28.10.2021р. позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р. на загальну суму 18200,00грн., у тому числі: 3500,00грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 14700,00грн. прострочена заборгованість за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Вказане свідчить про те, що після 28.10.2021р. (дата укладання договору факторингу) заборгованість за процентами за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р. в розмірі 14700,00грн. відповідачу не нараховувалась.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р. утворилася ще до набуття ним статусу військовослужбовця, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, серед інших витрат, належать витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, при зверненні до суду з цією позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40грн., що підтверджується платіжною інструкцією №38104 від 29.04.2025р. (а.с.1), який в силу ч.1 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500,00грн. суд, враховуючи положення ч.4 ст.137 ЦПК України та ч.3 ст.509 ЦК України, дійшов висновку про зменшення вказаних витрат до 5000,00грн., що буде співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою та ціною позову, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ч.3 ст.509, ст.526, ч.1 ст.610, ч.1 ст.611, ст.ст.626, 628, ч.1 ст.638, ч.1 ст.1054 ЦК України, ч.3 ст.12, ч.1 ст.81, ч.4 ст.137, ч.1 ст.141, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 82, офіс 7, заборгованість за кредитним договором №150198 від 05.09.2020р., укладеним між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 , в розмірі 18200,00грн. (вісімнадцять тисяч двісті грн.), у тому числі: 3500,00грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту та 14700,00грн. прострочена заборгованість за процентами (станом на 31.01.2025р.), а також судові витрати по справі: судовий збір в розмірі 2422,40грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. сорок коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн. (п`ять тисяч грн.), а всього 25622,40грн. (двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять дві грн. сорок коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.1 ст.354, ч.1 ст.355 ЦПК України).

СУДДЯ (підпис)

Суддя Савранського районного

суду Одеської області Бростовська Н.О.