Решение № 138672273, 03.08.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/2786/26

провадження № 2/650/3161/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2026 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі: головуючого - судді Сікори О.О., секретаря Завістовської Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діють представники ОСОБА_2 та адвокат Косенчук Сергій Іванович, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2018 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та спадкодавцем позивача ОСОБА_4 , щодо земельної ділянки площею 2,0971 га з кадастровим номером 6520955700:05:001:0357, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 25514757 від 27 березня 2018 року.

Також представник позивача просить стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки в загальному розмірі 6 952,91 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив такі обставини та доводи.

ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,0971 га з кадастровим номером 6520955700:05:001:0357, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованої на території Калинівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області. Право власності позивача на земельну ділянку встановлено рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 січня 2026 року у справі № 650/7781/25 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 березня 2026 року, номер відомостей про речове право 63900383.

01 березня 2018 року між попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_4 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 15 років. Право оренди зареєстровано 27 березня 2018 року за номером запису про інше речове право 25514757. Строк дії договору визначено до 01 березня 2033 року з можливістю його поновлення відповідно до умов договору та закону.

Відповідно до пунктів 8 та 10 договору орендар зобов`язався сплачувати орендну плату в грошовій формі до 31 грудня кожного року користування земельною ділянкою. На час укладення договору річний розмір орендної плати визначено в сумі 1 490,68 грн. Договором також передбачено, що орендодавець або його уповноважений представник має з`явитися до орендаря за його місцезнаходженням для отримання розрахунку з орендної плати не пізніше встановленого договором строку.

Згідно з пунктом 11 договору у разі невнесення орендної плати у визначені строки справляється пеня в розмірі 0,01 відсотка від несплаченої суми за кожний день прострочення. Разом з тим вимога про стягнення пені у цій справі позивачем не заявлена.

Представник позивача зазначив, що відповідач не виконав обов`язок зі сплати орендної плати за 2022-2025 роки. Позивач та її представник неодноразово намагалися зв`язатися з відповідачем для з`ясування причин невиплати і погашення заборгованості, однак телефонні дзвінки залишилися без відповіді, відомості про нарахування чи виплату орендної плати позивач не отримала.

За твердженням позивача, після початку повномасштабної збройної агресії рф відповідач виїхав на тимчасово окуповану територію, господарську діяльність на території Калинівської громади не здійснює, земельну ділянку не обробляє та не повідомляє орендодавця про намір належним чином виконувати договір. Унаслідок чинного договору позивач позбавлена можливості самостійно використовувати земельну ділянку або передати її іншому орендарю.

На думку представника позивача, повна несплата орендної плати протягом чотирьох років є систематичним порушенням істотної умови договору та значною мірою позбавляє орендодавця того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Як правові підстави позову зазначено статті 526, 611, 612, 629, 651 ЦК України, статті 21, 24, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», статті 96, 141 ЗК України та правові висновки Верховного Суду щодо систематичної несплати орендної плати.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними письмовими матеріалами.

Відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та надану йому можливість подати відзив і докази на підтвердження заперечень. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав, доказів сплати орендної плати, повідомлення орендодавця про неможливість виконання договору, внесення коштів у депозит нотаріуса або вчинення інших дій, спрямованих на належне виконання грошового зобов`язання, суду не надав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання відзиву саме по собі не означає автоматичного визнання позову, тому суд перевіряє обґрунтованість кожної заявленої вимоги на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши розрахунок позивача та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що земельна ділянка площею 2,0971 га з кадастровим номером 6520955700:05:001:0357 належала ОСОБА_4 , яка 01 березня 2018 року передала її в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 . Договір укладено строком на 15 років, а право оренди зареєстровано 27 березня 2018 року за номером запису 25514757.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29 січня 2026 року у справі № 650/7781/25 за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначену земельну ділянку в порядку спадкування. Державна реєстрація права власності проведена 13 березня 2026 року.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на отримання належної, але не виплаченої орендної плати є майновим правом, яке не пов`язане нерозривно з особою спадкодавця. Тому це право переходить до спадкоємця разом із правом власності на земельну ділянку.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не припиняє чинного договору оренди та не звільняє орендаря від виконання його умов. Після набуття права власності позивач стала стороною орендних правовідносин як орендодавець, а також набула майнові вимоги, які входили до складу спадщини.

За умовами договору орендар зобов`язаний щороку до 31 грудня вносити орендну плату. Річний розмір орендної плати, прямо зафіксований у договорі, становить 1 490,68 грн. Отже, за 2023, 2024 та 2025 роки безспірний договірний розмір орендної плати складає 4 472,04 грн, виходячи з розрахунку: 1 490,68 грн х 3 роки = 4 472,04 грн.

Матеріали справи не містять платіжних доручень, банківських виписок, поштових переказів, видаткових касових ордерів, розписок орендодавця, відомостей про внесення коштів у депозит нотаріуса чи інших доказів, які підтверджували б нарахування та виплату орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки.

За загальним правилом кожна сторона доводить ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас виконання грошового зобов`язання підтверджується насамперед доказами, які перебувають у сфері контролю боржника. Тому після заявлення орендодавцем про повну несплату орендної плати саме орендар мав можливість надати документи, що підтверджують виконання договору. Відповідач таких доказів не подав.

Умова договору про обов`язок орендодавця з`явитися до орендаря для отримання розрахунку не може тлумачитися як право орендаря взагалі не виконувати грошове зобов`язання. У разі відсутності кредитора в місці виконання, ухилення від прийняття коштів або іншої неможливості передати плату безпосередньо орендодавцю боржник вправі виконати зобов`язання шляхом внесення належних коштів у депозит нотаріуса відповідно до статті 537 ЦК України, направити кошти поштовим переказом, здійснити банківський платіж або письмово запропонувати орендодавцю інший доступний спосіб розрахунку. Доказів вчинення відповідачем будь-яких із цих дій немає.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтями 526 та 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог закону, а якщо в ньому встановлено строк виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі є договором, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 21 Закону України «Про оренду землі» визначає орендну плату як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором. Розмір, умови і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати, а за статтею 25 цього Закону орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Аналогічний обов`язок землекористувача закріплено у статті 96 ЗК України.

За частинами третьою та четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін, а на вимогу однієї зі сторін - достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Одностороннє розірвання договору не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Частина перша статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачає можливість дострокового розірвання договору за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23, провадження № 12-19гс24, зазначила, що підставою для розірвання договору оренди землі відповідно до пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто два і більше випадки, повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Така спеціальна правова підстава є самостійною і достатньою для розірвання договору. Подальше погашення заборгованості не усуває вже допущеної систематичності порушення.

Схожий висновок викладено об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18, відповідно до якого два та більше випадки невнесення орендної плати утворюють систематичність, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

Разом з тим суд окремо оцінює вимогу про стягнення орендної плати за 2022 рік.

Калинівська селищна територіальна громада Бериславського району Херсонської області перебувала під тимчасовою окупацією рф у період з 09 березня 2022 року по 09 листопада 2022 року. Після завершення тимчасової окупації територію громади віднесено до територій можливих бойових дій. Зазначені обставини є загальновідомими та підтверджуються офіційним Переліком територій, на яких ведуться або велися бойові дії чи які були тимчасово окуповані рф.

За частиною шостою статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Для застосування цієї норми визначальним є не лише факт існування надзвичайної обставини, а й об`єктивна неможливість користування майном у відповідний період.

У 2022 році спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення більшу частину періоду проведення основних польових робіт перебувала на тимчасово окупованій території. Окупація унеможливлювала законний і безпечний доступ орендаря до земельної ділянки, проведення посівної кампанії, догляд за посівами та збирання врожаю. З огляду на сезонний характер сільськогосподарського виробництва, відновлення доступу наприкінці осені 2022 року не створювало реальної можливості здійснити повний виробничий цикл за цей рік.

Тому суд дійшов висновку, що у 2022 році земельна ділянка не могла використовуватися орендарем за цільовим призначенням через обставини, за які він не відповідав. У цій частині застосуванню підлягає частина шоста статті 762 ЦК України, а вимога про стягнення орендної плати за 2022 рік задоволенню не підлягає.

Щодо 2023, 2024 та 2025 років матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували існування об`єктивної та безперервної неможливості користування саме земельною ділянкою з кадастровим номером 6520955700:05:001:0357 протягом кожного з цих років. Відповідач не подав відзиву, не надав акта обстеження земельної ділянки, документа про її забруднення вибухонебезпечними предметами, заборони проведення сільськогосподарських робіт, доказів звернення до компетентних органів щодо обстеження чи розмінування або інших доказів, які унеможливлювали її використання.

Саме по собі віднесення територіальної громади до території можливих бойових дій не означає автоматичного звільнення від усіх приватноправових зобов`язань. Для звільнення від орендної плати орендар повинен довести, що конкретна земельна ділянка фактично не могла бути використана ним у відповідному періоді з незалежних від нього причин. Таких обставин щодо 2023-2025 років судом не встановлено.

Крім того, відповідач не довів, що повідомляв орендодавця або її спадкодавця про неможливість використання земельної ділянки, пропонував змінити умови договору, тимчасово зменшити орендну плату, розірвати договір за взаємною згодою або повернути земельну ділянку. Натомість право оренди продовжувало бути зареєстрованим за відповідачем, що позбавляло власника можливості передати земельну ділянку іншому користувачу.

Твердження позивача про необроблення земельної ділянки та фактичне припинення відповідачем господарської діяльності узгоджуються з відсутністю будь-яких доказів виконання договору. Водночас, оскільки до позову не додано акта огляду земельної ділянки, висновку органу контролю або інших об`єктивних матеріалів щодо її фактичного стану, суд не покладає саме неналежне використання землі в основу рішення як самостійну підставу розірвання договору. Вирішальним є доведений факт повної несплати орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки.

Отже, відповідач тричі поспіль не виконав обов`язок щодо внесення орендної плати у встановлений договором строк. Повна несплата орендної плати за 2023, 2024 та 2025 роки утворює систематичність у розумінні пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України та статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Таке порушення також є істотним у розумінні частини другої статті 651 ЦК України, оскільки протягом тривалого часу орендодавець не отримує передбаченої договором плати, не може самостійно використовувати належну їй земельну ділянку та не може передати її іншому орендарю через чинне зареєстроване право оренди відповідача. Збереження договору за таких обставин порушувало б справедливий баланс інтересів сторін.

Тому позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, суд враховує, що позивач просить стягнути 6 952,91 грн за 2022-2025 роки, однак у позовній заяві не наведено окремого розрахунку за кожен рік, не зазначено, які саме індекси інфляції застосовано, не визначено порядок проведення індексації та не додано документів, що підтверджують зміну передбаченого договором річного розміру орендної плати.

Суд не може визначити розмір стягнення шляхом механічного поділу загальної заявленої суми на чотири роки, оскільки такий спосіб розрахунку не передбачений договором та не випливає з наданих доказів. Так само суд не має підстав самостійно обирати невказані позивачем індекси чи методику індексації, оскільки це означало б заміну заявленого позивачем розрахунку припущеннями.

Безспірним і документально підтвердженим є річний розмір орендної плати 1 490,68 грн, прямо зазначений у договорі. Тому за 2023, 2024 та 2025 роки стягненню підлягає 4 472,04 грн. У частині суми, заявленої понад цей розмір, позивач не довела підстав та правильності нарахування, тому в цій частині позову також слід відмовити.

Зазначена сума є нарахованою орендною платою до утримання обов`язкових податків і зборів. Відповідач як орендар і податковий агент при фактичній виплаті доходу фізичній особі зобов`язаний виконати передбачені податковим законодавством обов`язки щодо обчислення, утримання та перерахування відповідних платежів. Водночас відсутність доказів такого нарахування і утримання не є підставою для зменшення визначеного договором розміру боргу в судовому рішенні.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатила судовий збір за дві вимоги - немайнового та майнового характеру - в загальному розмірі 2 662,40 грн, тобто по 1 331,20 грн за кожну вимогу.

Позовна вимога про розірвання договору оренди задоволена повністю, тому судовий збір у розмірі 1 331,20 грн, сплачений за вимогу немайнового характеру, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Майнова вимога заявлена в розмірі 6 952,91 грн та задоволена в частині 4 472,04 грн, що становить 64,32 відсотка від заявленої суми. Отже, з 1 331,20 грн судового збору, сплаченого за майнову вимогу, за рахунок відповідача підлягає компенсації 856,21 грн.

Загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 187,41 грн, виходячи з розрахунку: 1 331,20 грн + 856,21 грн = 2 187,41 грн. В іншій частині судові витрати слід покласти на позивача.

Зважаючи на викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, статтями 15, 16, 509, 526, 530, 537, 610, 611, 617, 629, 651, 762, 1218 ЦК України, статтями 96, 141 ЗК України, статтями 13, 21, 24, 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», Великоолександрівський районний суд Херсонської області,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діють представники ОСОБА_2 та адвокат Косенчук Сергій Іванович, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2018 року, укладений між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , щодо земельної ділянки площею 2,0971 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 6520955700:05:001:0357, розташованої на території Калинівської селищної територіальної громади Бериславського району Херсонської області, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 березня 2018 року, номер запису про інше речове право 25514757.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) заборгованість з орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 6520955700:05:001:0357 за 2023, 2024 та 2025 роки в загальному розмірі 4 472,04 грн (чотири тисячі чотириста сімдесят дві гривні 04 копійки).

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , поштова адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на сплату судового збору в розмірі 2 187,41 грн (дві тисячі сто вісімдесят сім гривень 41 копійка).

У задоволенні позовної вимоги про стягнення орендної плати за 2022 рік, а також у частині стягнення заборгованості за 2023, 2024 та 2025 роки понад 4 472,04 грн - відмовити.

В іншій частині судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03 серпня 2026 року.

Суддя: ___ О.О. Сікора