Решение № 138671413, 03.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11485/26

Провадження №: 2-о/755/513/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді - Хромової О.О.

при секретарі - Борщенко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою, в якій просить встановити факт смерті його батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Новоазовськ Донецької області.

Заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 03 березня 2026 року так званим «99300012 Новоазовським районним відділом запису актів громадянського стану Управління ДРАЦС Донецької Народної Республіки» видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Також смерть підтверджується довідкою про смерть від

03 березня 2016 року № С-00199 , виданою так званим «Новоазовським районним відділом запису актів громадянського стану Управління ДРАЦС Донецької Народної Республіки». Заявник звернувся до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак отримав відмову, оскільки наявні у заявника документи не можуть бути прийняті відділом для здійснення державної реєстрації смерті. Встановлення факту смерті батька необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть встановленого законодавством України зразка, та подальшого його використання у цивільно-правових відносинах.

З огляду на викладене вимоги заяви просив задовольнити.

У поряду автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2026 року заяву залишено без руху та встановлено заявникові строк для усунення недоліків - два дні з дня отримання копії даної ухвали.

30 липня 2026 року (вхід. № 49863, передано судді Хромовій О.О. 31 липня 2026 року) до суду від заявника, надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази надсилання копії заяви з доданими до неї документами заінтересованій особі, чим виконано вимоги ухвали про залишення заяви без руху у встановлений судом строк.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку окремого провадження, судове засідання у справі призначено на 03 серпня 2026 року на 10-00 годину.

В судове засідання 03 серпня 2026 року заявник не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ), в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, суд приходить до таких висновків.

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Новоазовським РВ УМВС України в Донецькій області від 26 квітня 2001 року, що належить ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 на х. Каменуватка Новоазовського району Донецької області. На сторінці 11 (одинадцятій) міститься штамп про зареєстроване місце проживання останнього, а саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Також до матеріалів справи долучено копію картки платника податків від 20 січня 1998 року з відомостями про реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 - НОМЕР_4 .

Зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 21 жовтня 1976 року, виданого Новоазовським районним відділом ЗАГС Донецької області, встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в книзі записів актів про народження зроблено відповідний запис. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

В матеріалах справи також міститься копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 , виданого Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області від 16 вересня 1998 року, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцю міста Новоазовськ Донецької області. Крім того, до матеріалів справи долучено копію картки платника податків останнього - НОМЕР_7 .

З копії довідки від 27 лютого 2018 року № 423 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до довідки про смерть від 03 березня 2026 року (форма № 11), виданої так званим «Новоазовським районним відділом запису актів громадянського стану Управління ЗАГС Донецької Народної Республіки», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер

ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Новоазовськ Донецької області, причина смерті - набряк головного мозку, хронічна ішемія головного мозку.

Так званим «99300012 Новоазовським районним відділом запису актів громадянського стану Управління ЗАГС Донецької Народної Республіки» видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець

х. Каменуватка Новоазовського району Донецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 22 год. 30 хв. у місті Новоазовськ, Донецька Народна Республіка, про що 03 березня 2026 року складено актовий запис про смерть № 170269930001200166005.

З метою реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , заявник звернувся до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

Листом Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30 квітня 2026 року заявнику у державній реєстрації смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 03 березня 2026 року, виданого Новоазовським відділом ДРАЦС Донецької Області, відмовлено, оскільки даний документ виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (далі - Правила), державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил встановлено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024;

б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою; г) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті

106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» від 07 травня 2022 року № 562, абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від

16 квітня 2022 року № 457 викладено в такій редакції: «Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), формується в електронній формі відповідно до Положення про інформаційну систему формування переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2022 року № 562, а у разі відсутності технічної можливості формування такого переліку в електронній формі - затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій».

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за

№ 380/43786, «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», відповідно до якого вся територія Донецької області, в тому числі місто Новоазовьк, вважається тимчасово окупованою територією України з 07 квітня 2014 року.

Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Також суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascuand Others v. Moldovaand Russia), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Відповідно до статей 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Підставою звернення заявника до суду є неможливість реєстрації факту смерті його батька ОСОБА_2 та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.

В силу положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Таким чином, судом встановлено, що заявником надано документи, які у своїй сукупності підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Новоазовськ Донецької області ІНФОРМАЦІЯ_2 Враховуючи те, що ОСОБА_2 помер в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а реєстрація його смерті в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, то заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті підлягає задоволенню.

З наданих документів суд вважає встановленим, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець х. Каменуватка Новоазовського району Донецької області, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Новоазовськ Донецької області, перебуваючи на тимчасово окупованій території, і тому факт його смерті суд вважає доведеним і встановленим. Дата смерті також встановлена. Оскільки реєстрація смерті ОСОБА_2 , в органах реєстрації актів цивільного стану на території України не проводилась, тому є підстави для встановлення у судовому порядку факту смерті, а також для подальшого внесення відповідного актового запису.

Відповідно до частини другої статті 319 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Даний факт має юридичне значення, оскільки на його підставі для заявника виникають правові підстави для реалізації своїх прав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 263-265, 315, 317, 319, 354 ЦПК України, Правилами державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті, - задовольнити.

Встановити юридичний факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця х. Каменуватка Новоазовського району Донецької області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Новоазовськ Донецької області, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , адреса місця проживання відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи:

АДРЕСА_2 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа - Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 26088676, адреса місцезнаходження: бульв. Верховної Ради, 8/20,

м. Київ, 02100.

Повне рішення суду виготовлено 03 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова