Решение № 138670255, 13.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 13.07.2026

Справа № 334/3906/26

Провадження № 2/334/3156/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Енергодарської Міської Військової Адміністрації Василівського району Запорізької області, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна про визнання права власності за заповітом

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя з позовом про визнання її спадкоємицею за заповітом на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 року справу передано для розгляду головуючому судді Козловій Н.Ю. Відводів, самовідводів не заявлено.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року, Позовну заяву ОСОБА_1 до Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна про визнання особи спадкоємицею за заповітом залишено без руху з наданням строку для виправлення зазначених судом недоліків.

20 травня 2026 року позивач усунув недоліки визначені в ухвалі суду від 04.05.2026 року.

В уточненій позовній заяві, позивачка з посиланням на норми Закону просила суд визнати за нею право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 13.07.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду не надходило. Відзив та інші заяви з процесуальних питань у суді відсутні.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 13.06.2026 року було закрито підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судове засідання позивачка не з`явилася, про час та дату судового розгляду повідомлялися належним чином. До початку судового розгляду, ОСОБА_1 письмово звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи без участі позивача та його представника. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився. Клопотання про відкладення розгляду справи, до суду відповідач не надіслав, про причину неявки суд не повідомив, відзив та інші заяви з процесуальних питань від нього до суду не надходили.

Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом повідомлення про виклик відповідача через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та через офіційний веб-сайт суду.

Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши письмові докази подані в обґрунтування позову, суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 13 ЦПК України вказує на те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права (частина 2 статті 16 ЦК України).

Як встановлено в ході судового розгляду та підтверджено письмовими доказами, позивачка ОСОБА_1 , є особою, на користь якої складено заповіт ОСОБА_2 , посвідчений 15 квітня 2021 року приватним нотаріусом Енергодарівського міського нотаріального округу Запорізької області Осипенко П.В.

Факт складення заповіту підтверджується відомостями зі спадкового реєстру, копією заповіту серії НМС № 882727, зареєстрованого в реєстрі за № 530 від 15.04.2021 року, копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64370787 від 15.04.2021 року, а також записом у Спадковому реєстрі № 67512188.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 05.07.2023 року, виданий Оболонським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №590.

Після смерті спадкодавця приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляхар О.М. 10 жовтня 2024 року було заведено спадкову справу № 19/2024 після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується відомостями Спадкового реєстру.

Згідно тексту заповіту, ОСОБА_2 (спадкодавець) заповів ОСОБА_1 все належне йому майно на день смерті, де б воно не находилося та з чого б воно не складалось.

Строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 позивачкою не вважається пропущеним, оскільки рішенням Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 26.12.2025 року по справі 334/6817/25, яке набрало законної сили, позивачу було поновлено.

11 лютого 2026 року, позивачка звернулася до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ляхар Олени Михайлівни з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, проте отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з відсутністю оригіналу або дублікату заповіту, у зв`язку з чим, позивачка змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Стаття 1235 ЦК України передбачає, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ст. 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, факт складення заповіту підтверджується відомостями зі спадкового реєстру, копією заповіту серії НМС № 882727, зареєстрованого в реєстрі за № 530 від 15.04.2021 року, копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 64370787 від 15.04.2021 року, а також записом у Спадковому реєстрі № 67512188.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Оцінюючи неможливість Позивачки надати нотаріусу оригінал паперового бланка заповіту, суд виходить з пріоритету сутнісного права над формальною процедурою в умовах збройного конфлікту та окупації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: У аналогічних справах щодо спадкування майна, документи на яке втрачені або залишилися на тимчасово окупованій території, Верховний Суд неодноразово наголошував, що «визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що застосовується, якщо існують об`єктивні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку».

Як визначено Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц: Суд підтвердив, що право на спадкове майно виникає в спадкоємця з часу відкриття спадщини (тобто з моменту смерті особи), а не з моменту отримання свідоцтва про право на неї. Відтак, неотримання свідоцтва через форс-мажорні обставини (окупацію) не позбавляє Позивачку її статусу власника, набутого в силу спадкування.

Отже, Верховний Суд підкреслює, що неможливість отримати дублікат документа через перебування архівів на тимчасово окупованій території України не може бути перешкодою для реалізації гарантованого державою права на спадкування. За наявності електронного запису у Спадковому реєстрі, факт виявлення волі заповідача вважається належним чином доведеним.

Згідно сформульованого у Консультативному висновку Міжнародного Суду ООН від 21 червня 1971 року та розвинутий у практиці ЄСПЛ (зокрема, у справах «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпріану проти Туреччини»), суд зазначає, що за жодних обставин не можна ігнорувати документи та права цивільного населення, якщо їхнє повне ігнорування призведе до порушення фундаментальних прав людини. Захист права власності спадкоємців в умовах окупації є прямим обов`язком національних судів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Гарантує право на мирне володіння своїм майном. ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» (Marckx v. Belgium) зазначив, що право на спадкування є невід`ємною складовою права власності у розумінні цієї Статті. Брак паперового бланка через військові дії, за умови повної реєстрації права в державному цифровому реєстрі, є суто формальною перешкодою. Позбавлення людини спадщини на цій підставі становитиме «надмірний тягар» (disproportionate burden) та порушить справедливий баланс між суспільним інтересом і захистом прав особи.

Виходячи з вищенаведених норм Законодавства України та враховуючи практику ЄСПЛ, суд зробив висновок, що оскільки факт складання заповіту повністю підтверджується цифровими відомостями Спадкового реєстру України, а неможливість отримання оригіналу або дубліката заповіту спричинена об`єктивними, не залежними від волі позивачки обставинами (окупацією міста Енергодар), позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі на підставі ст. 392 ЦК України.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК України та у відповідності до ст.41 Конституції України, ст. 15, 16, 328, 367, 374, 379, 1116, 1117, 1118,1120 Цивільного Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Енергодарської Міської Військової Адміністрації Василівського району Запорізької області, третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ляхар Олена Михайлівна про визнання права власності за заповітом - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 55,7 кв.м., житловою площею 32,7 кв.м., після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в порядку спадкування за заповітом.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: Козлова Н. Ю.