Решение № 138668103, 31.07.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/4478/26

Провадження № 2/0203/2442/2026

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

за участю секретаря Шовкопляса М.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу у паперовій формі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач, ТОВ «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, м. Київ), з підстав прострочення зобов`язання за договором, в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, пред`явив через суд вимоги на предмет стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , заборгованості станом на 23 лютого 2022 року у загальному розмірі 18 307,26 грн, яка складається з основної заборгованості 14 424 грн., суми інфляційних втрат 2 704,84 грн. та 3% річних 1 178,42 грн., а також сплаченого за пред`явлення цього позову судового збору в розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.

В обґрунтування позову зазначається, що 05 травня 2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 852626 відповідно до індивідуальної частини договору Товариство надало відповідачу позику у сумі 4 000 грн. Кредитний договір укладався в електронній формі, який відповідач підписав шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Авентус Україна» умови кредитного договору виконало у повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Однак, відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК « Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») був укладений договір відступлення права вимоги №1, за яким ТОВ «Авентус Україна» на підставі Реєстру права вимоги №25 від 12 вересня 2019 року відступило ТОВ «ФК « Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс»)» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 852626.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 23 лютого 2022 року має заборгованість у загальному розмірі 18 307,26 грн., що складається із загального залишку заборгованості за кредитом в розмірі 4 000 грн., загального залишку заборгованості за процентами в розмірі 8 424 грн., та заборгованості по штрафах/пені 2 000 грн., а також суми інфляційних втрат в розмірі 2 704,84 грн. за період з 05 червня 2019 року по 23 лютого 2022 року. та 3% річних в розмірі 1 178,42 грн. за період з 05 червня 2019 року по 23 лютого 2022 року.

Відповідач свій відзив не подав, маючи у повному обсязі можливість реалізувати надані Законом процесуальні права на заперечення для спростування аргументів позовної заяви; про жодні причини неможливості подання доказів письмово суду не повідомляв.

З відкриттям спрощеного позовного провадження за ухвалою суду від 04 травня 2026 року, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду цієї справи по суті на засадах диспозитивності проведена її письмова підготовка без виникнення процесуальних ускладнень та з потребою у витребування доказів від АТ КБ «Приват Банк» за ухвалою суду від 28 травня 2026 року, вимоги якої виконано 02 липня 2026 року.

У судове засідання не з`явилися всі учасники справи, і про причини своєї неявки відповідач не повідомив та про розгляд справи в його відсутність не клопотав, на підставі чого без фіксування судового процесу технічними засобами проведений заочний розгляд справи згідно з ст. ст. 280, 281 ЦПК України з урахуванням письмової згоди представника позивача, який в позові клопотав про розгляд справи за його відсутності та в разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі, що з`ясуванню обставин не перешкоджає.

Суд, дослідивши зібрані докази, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України дійшов висновку про вирішення справи в межах заявлених вимог за наявними в ній матеріалами із частковим задоволенням позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

Судом встановлено, що 05 травня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» було укладено договір №852626 про надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту. Відповідно до умов договору Товариство зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в сумі 4 000 грн., шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок клієнта, на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика надається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Сторони також погодили фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка 1,35% від суми позики за кожен день користування позикою (492,75% річних) у межах строку надання позики. Стандартна процентна ставка 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою (657% річних). Загальна вартість позики за зниженою ставкою складає 140,50% від суми позики (у процентному виразі) або 5 620 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування позикою 40,50% від суми позики (у процентному виразі) або 1 620 грн. (у грошовому виразі). Сторони домовились, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно графіка платежів, який є невід`ємною частиною цього договору, а також погодили черговість погашення заборгованості. Сторони також погодили, що у разі порушення клієнтом строків виконання зобов`язання за договором: протягом пільгового періоду з 1 1 по 3 день прострочення виконання зобов`язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється а з 4 дня прострочення заборгованості Товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення. Також, у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити Товариству неустойку: пеню в розмірі 3% від суми позики за кожний день прострочення, починаю з 4 дня прострочення, на 4 день прострочення, крім пені, додатково сплатити штраф у розмірі 150 грн., на 30 день у розмірі 300 грн., на 90 день 500 грн. Штрафи та пеня за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нараховується за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить 2 000 грн. Сторони також погодили графік платежів (а.с.11-12 зворот, 13).

Згідно розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення права вимоги) складеного ТОВ «Авентус Україна» відповідач, станом на 12 квітня 2018 року, має заборгованість за договором позики в загальному розмірі 14 424 грн., що складається із основної заборгованості по кредиту в розмірі 4 000 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 8 424 грн. та заборгованості за пенею та штрафами 2 000 грн. (а.с.10).

02 липня 2026 року на виконання ухвали суду від 28 травня 2026 року про витребування доказів, до суду надійшла відповідь з АТ КБ «Приват Банк», якою підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ). Додано виписку по рахунку, за період з 05 травня 2019 року по 16 червня 2026 року, з якої вбачається, що 05 травня 2019 року на зазначений картковий рахунок відбулося зарахування коштів у сумі 4 000 грн. (а.с.62-65 зворот).

Таким чином з договору та його додатків вбачається, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням електронного підпису, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 року у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21), від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 08.08.2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).

Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, відповідач уклав із ТОВ Авентус Україна» електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

12 квітня 2018 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК « Довіра та Гарантія» (ТОВ «Він Фінанс») був укладений договір факторингу № 1, 12 квітня 2018 року сторонами укладено додаткову угоду №б/н, 12 квітня 2018 року укладено додаткову угоду №25, за якими ТОВ «Авентус Україна» на підставі Реєстру прав вимоги №25 від 12 вересня 2019 року відступило ТОВ «ФК « Довіра та Гарантія» ( після перейменування ТОВ «Він Фінанс»)» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 852626 (а.с. 27-29 зворот, 21,23, 16).

Відповідно до витягу з реєстру боржників №25 від 12 вересня 2019 року ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набуло право вимоги за кредитним договором № 852626, де боржником зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , також зазначено заборгованість по основному боргу 4 000 грн., заборгованість по відсоткам 2 160 грн., пеня, та інші штрафні санкції розраховуються згідно діючого законодавства, загальна сума заборгованості 6 160 грн. та сума фінансування 240 грн. (а.с.16).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» надає право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Так, згідно з приписами частини другої статті 8 названого Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Пунктом 10 частини 1 статті 12 цього вказаного Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.

Положеннями пунктів 1-1 та 4 частини 1 статті 1 Закону «Про споживче кредитування», визначено, що договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. При тому загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що відповідач припустився порушення умов договору щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого за ним утворилася зазначена заборгованість.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не подав відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача заборгованість за кредитним договором № 852626 від 05 травня 2019 року в розмірі 14 424 грн., що складається із основної заборгованості за кредитом в розмірі 4 000 грн., заборгованості за процентами в розмірі 8 424 грн. та заборгованості за пенею та штрафами 2 000 грн

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 2 704,84 грн. за період з 05 червня 2019 року по 23 лютого 2022 року та суми 3% річних у розмірі 1 178,42 грн. за цей же період, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, 3% річних та індекс інфляції боргу можуть бути нараховані лише на основне зобов`язання, якими є борг за кредитом (тіло) та відсотки і не підлягають нарахування на акцесорні вимоги, якими є штраф та пеня.

Крім цього, відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, який введено в дію з 11 березня 2020 року, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово було продовжено та який наразі діє.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме за період з 05 червня 2019 року по 11 березня 2020 року на суму основного боргу 4 000 грн. та відсотків 8 424 грн., що складає 25,98 грн. інфляційні втрати (Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період IIc (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) = 0.99790928. Інфляційне збільшення:12 424,00 x 0.99790928 - 12 424,00 = -25,98 грн.). та 286,75 грн. 3 % річних (Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. (з 05/06/2019 до 31/12/2019 12 424,00 x 3 % x 210 : 365 : 100 та з 01/01/2020 до 11/03/2020 12 424,00 x 3 % x 71 : 366 : 100). В решті позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наведених вище мотивів.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 143,14 грн. (14 736,73*2 662,40/18 307,26=2 143,14)

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на правову допомогу у розмірі 5 000 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач 22 березня 2024 року уклав із адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» в особі керуючого Міньковської Анастасії Володимирівни договір про надання правової допомоги № 33, та додаткову угоду до зазначеного договору, повноваження якої підтверджуються свідоцтвом про право заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 від 02 листопада 2023 року, відповідно до умов вказаного договору сторони погодили, що загальна вартість послуг, що надається адвокатським об`єднанням складається з вартості наданих юридичних послуг, згідно тарифної сітки, вказаної у п.4.7 договору (а.с. 24-26, 22, 30-30 зворот).

Із наявного в матеріалах акту про підтвердження надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконаних робіт, надання послуг) від 18 березня 2026 року та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро, адвокатським бюро надано позивачу правову допомогу, вартість якої складає 5 000 грн. - підготовка позовної заяви з додатками про стягнення кредитної заборгованості (а.с. 14, 17).

Таким чином, з огляду на предмет позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн., що буде достатнім, пропорційним, співмірним складності справи та вартості фактично наданої правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 258, 263-265, 268, 274, 279, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість за кредитним договором 852626 від 05 травня 2019 року станом на 23 лютого 2022 року в загальному розмірі 14 736,73 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять шість гривень 73 коп.), що складається з основної заборгованість за кредитом у розмірі 4 000 грн., заборгованості по відсоткам в розмірі 8 424 грн., заборгованості за штрафом/пенею 2 000 грн., інфляційних втрат у розмірі 25,98 грн. та 3% річних у розмірі 286,75 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8) з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), судовий збір в сумі 2 143,14 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн., а всього 5 143,14 грн. (п`ять тисяч сто сорок три гривні 14 копійок).

Відповідач вправі подати до Центрального районного суду міста Дніпра письмову заяву про перегляд цього заочного рішення протягом тридцяти днів, починаючи з наступного за днем складення повного рішення, з правом на поновлення такого пропущеного строку в разі подання цієї заяви протягом двадцяти днів з дня вручення копії повного заочного рішення суду.

Повне рішення підписане 31 липня 2026 року у день його складення і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів, протягом яких може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, а така само відповідачем з наступного за днем постановлення ухвали про залишення без задоволення заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя О.В. Колесніченко