Решение № 138665293, 28.07.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6683/26

Провадження № 2/204/4281/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі головуючої судді Самсонової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 58731-03/2025 в розмірі 17 368,75 грн., з яких: 11 102,53 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 99,92 грн. сума заборгованості за відсотками; 6 166,30 грн. сума заборгованості за штрафом; 0,00 грн. сума комісії за видачу кредиту; а також стягнути з ОСОБА_1 понесені судові витрати, з яких судовий збір 2 662,40 грн, та витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1 664,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що 27 березня 2025 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 58731-03/2025. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача, який зазначений п. 10 Кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надав Клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. 29.10.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 29102025, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «Стар Файненс Груп» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 29102025 від 29.10.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 17 368,75 грн., з яких: 11 102,53 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 99,92 грн. сума заборгованості за відсотками; 6 166,30 грн. сума заборгованості за штрафом; 0,00 грн. сума комісії за видачу кредиту.бОскільки позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, ТОВ «ФК «ЄАПБ» було вимушено звернутися до суду з даним позовом для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 червня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі № 204/6683/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалу суду було направлено на адресу відповідача, проте відзиву на позовну заяву до суду не надходив.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що 27 березня 2025 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 58731-03/2025. Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, що відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону Відповідача.

Відповідно до п.п. 1.1. п. 1 Кредитного договору, Товариство надав Клієнту фінансовий кредит в розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п.п. 3.3. п.3 Кредитного договору Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Кредитного договору, для отримання кредиту Клієнт відвідує сайт Товариства та ознайомлюється з відповідною інформацією, а саме Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; кредитними продуктами Товариства, документами щодо взаємодії з споживачами, Примірним договором про надання кредиту, інформацією про істотні характеристики послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту та іншою інформацією про фінансову послугу, яка розміщується Товариством на сайті Товариства, відповідно до вимог чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного Банку України (Інформація на сайті Товариства). Приймаючи умови Кредитного Договору, Клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися (п.п. 7.6 п.7 Кредитного договору).

Суд погоджується, що підписанням Кредитного договору Відповідач підтвердила, що вона ознайомилась з наявними схемами кредитування, отримала проєкт цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилась з усіма його умовами. Приймаючи умови Кредитного Договору, Відповідач також підтвердила, що умови Договору їй зрозумілі та вона підтвердила, що договір адаптовано до її потреб та фінансового стану, а інформація надана йому Кредитодавцем з дотриманням вимог законодавства та забезпечує правильне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Також суд погоджується, що вказані правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Так само знайшло своє підтвердження, що 29.10.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 29102025, у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передав (відступив) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «Стар Файненс Груп» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

З наданого позивачем Реєстру боржників до Договору факторингу № 29102025 від 29.10.2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 17 368,75 грн., з яких: 11 102,53 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 99,92 грн. сума заборгованості за відсотками; 6 166,30 грн. сума заборгованості за штрафом; 0,00 грн. сума комісії за видачу кредиту.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, відповідно до ст. ст. 627-629, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами і є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначено порядок укладення електронного договору. У відповідності до порядку визначеному статтею 11 Закону, Відповідач зареєструвалась на веб-сайті в мережі Інтернет, для чого пройшла ідентифікацію та верифікацію особи (заповнила анкету-заяву з зазначенням ПІБ, даних паспорту, РНОКПП, місця проживання, місця реєстрації, зазначила реквізити картки для отримання кредиту) підтвердила номер мобільного телефону, ознайомилась з умовами надання кредиту, умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування Кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, між Позивачем та первісним кредитором було укладено Кредитний договір у електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає передбачене ч.1 ст. 509 ЦК України право кредитора вимагати їх повернення.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В результаті відповідних правовідносин кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач скористалась наданим кредитом, проте зобов`язання належним чином за договором не виконала, в результаті чого виникла заборгованість, що підтверджується наданою випискою.

Таким чином судом встановлено, що відповідачем було порушено право позивача на повернення йому грошових коштів, наданих позичальнику у кредит.

Кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору; не оспорював кредитний договір в частині або в цілому, первісний кредитор надав відповідачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки; кредитний договір містить інформацію щодо загальної вартості кредиту та графік погашення кредиту.

Отже, підписавши кредитний договір, відповідач посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернулась до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Стар Файненс Груп», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору. Отже вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за пенею і штрафами підлягають задоволенню.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 58731-03/2025 від 27 березня 2025 р. в розмірі 17 368,75 грн., з яких: 11 102,53 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 99,92 грн. сума заборгованості за відсотками; 6 166,30 грн. сума заборгованості за штрафом.

Щодо вимоги відповідача про стягнення витрат, пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпеченням доказів суд дійшов до наступного висновку.

Вимога відповідача про стягнення з позивача витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме витрат на витребування доказів, проведення огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпечення доказів у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 664,00 грн), є необґрунтованою, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпеченням доказів.

Разом із тим сам факт віднесення таких витрат до складу судових витрат не є безумовною підставою для їх відшкодування. За змістом статей 137 та 141 ЦПК України компенсації підлягають виключно ті витрати, які є реальними, необхідними для розгляду справи, документально підтвердженими та співмірними із процесуальними діями, для здійснення яких вони були понесені.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен перевірити не лише їх заявлений розмір, а насамперед встановити факт їх реального понесення, необхідність здійснення та підтвердження належними доказами. При цьому відшкодуванню підлягають лише фактичні та обґрунтовані витрати, а не умовно визначені суми.

Аналогічний підхід викладений Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.05.2020 р. у справі № 904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у яких зазначено, що суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, повинен оцінювати як факт їх реального понесення, так і їх необхідність та розумність.

Крім того, частина восьма статті 141 ЦПК України прямо передбачає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом виключно на підставі поданих доказів, зокрема договорів, рахунків, квитанцій, платіжних документів або інших належних доказів. Відсутність таких доказів виключає можливість їх розподілу між сторонами.

У даному випадку відповідач не надав жодного доказу фактичного понесення витрат у заявленому розмірі. Матеріали справи не містять жодних документів, які б підтверджували здійснення відповідачем платежів, пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням чи забезпеченням доказів, а також відсутні ухвали суду, якими на відповідача покладався обов`язок здійснити авансування відповідних процесуальних витрат.

Більше того, відповідач просить стягнути фіксовану суму у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак жодною нормою ЦПК України не передбачено визначення чи відшкодування витрат, пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням їх огляду або забезпеченням доказів, у фіксованому відсотковому чи кратному прожитковому мінімуму розмірі. Вказана сума визначена відповідачем довільно, не має нормативного підґрунтя та не підтверджена жодними доказами.

Отже, заявлена вимога фактично ґрунтується виключно на припущеннях та не відповідає критеріям дійсності, необхідності, розумності й документальної підтвердженості судових витрат, визначеним статтями 133, 137 та 141 ЦПК України, а також усталеній практиці Верховного Суду.

За таких обставин правові підстави для задоволення вимоги відповідача про стягнення з позивача 1 664,00 грн витрат, пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням та забезпеченням доказів, відсутні, у зв`язку з чим у її задоволенні слід відмовити.

Крім того, в порядку ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слідує стягнути судовий збір в сумі 2 662 грн. 40 коп. (в порядку ч. ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції на момент звернення до суду з даним позовом).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 258, 525, 526, 527, 530, 549, 598, 599, 612, 625, 629, 651, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором № 58731-03/2025 від 27 березня 2025 р. в розмірі 17 368,75 грн., з яких: 11 102,53 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; 99,92 грн. сума заборгованості за відсотками; 6 166,30 грн. сума заборгованості за штрафом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Самсонова