Решение № 138664834, 30.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/14055/25

провадження № 2/208/1579/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі судді Подкопаєвої І.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання Компанієць І.Р.,

- представника позивача - адвоката Мотуза О.В.,

- представника відповідача - адвоката Львова А.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим через представника - адвоката Мотуза Олександра Володимировича, до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Заводського районного суду міста Кам`янського звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»» про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з 01 березня 2006 року по 17 квітня 2006 року, з 08 грудня 2008 року по 26 квітня 2012 року він працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ПАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ».

За час роботи на підприємстві Позивач набув хронічних професійних захворювань: хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим компонентом; хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затухаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. Причиною виникнення професійного захворювання є робота протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, параметри яких перевищували нормативні показники.

28.10.2013 року рішенням медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено первинно втрату працездатності на рівні 40 %, 21.10.2015 року встановлено повторно безстроково встановлено втрату працездатності на рівні 50 %, третю групу інвалідності.

Вказував, що внаслідок втрати здоров`я він зазнає фізичних та моральних страждань. Змушений постійно застосовувати медикаментозне лікування, дотримуватись обмеження фізичних навантажень. Зазначав, що в зв`язку із професійним захворюванням порушено його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, тривалий процес лікування позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд стягнути з ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ» на його користь 245 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2025 року головуючою суддею визначено суддю Подкопаєву І.А..

Ухвалою від 03.11.2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Учасникам справи встановлені строки для подання заяв по суті справи.

07.11.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Мотуза О.В. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою від 10.11.2025 року суд заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задовольнив.

19.11.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Львова А.Л. надійшов відзив на позовну заяву з доказами його направлення іншим учасникам справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності та справедливості. Зазначив, що позивач працював на підприємстві лише 3,5 роки, порівняно з його загальним стажем роботи за професіями зі шкідливими умовами праці. Встановлені діагнози не віднесені до професійних, медичні документи містять розбіжності у хворобах позивача. Заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджено належними та допустимими доказами.

Також наголошує, що під час вирішення цивільного спору щодо відшкодування моральної шкоди, суд не має вирішувати питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів, в обґрунтування позиції послався на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 21.05.2025 у справі № 235/3143/24, від 30.06.2021 у справі № 180/505/20-ц, а також індивідуальну податкову консультацію, надану ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».

Разом із відзивом на позовну заяву подали клопотання про витребування доказів, а саме оригіналів документів позивача з метою з`ясування питання про його перебування у трудових відносинах з іншими роботодавцями після звільнення.

21.11.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Мотуза О.В. надійшли заперечення проти задоволення клопотання про витребування.

28.11.2025 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Мотуза О.В. надійшли додаткові пояснення, у яких представник позивача наголосив, що у справах про відшкодування моральної шкоди, заподіяної життю та здоров`ю працівника, вина роботодавця не є обов`язковою умовою, вина працівника у нещасному випадку на виробництві не позбавляє його права на відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування позиції послався на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 03.12.2018 у справі № 210/1036/17. Також зазначив, що розмір моральної шкоди доведений належними та допустимими доказами.

В підготовче засідання, призначене на 02.02.2026, представник позивача та представник відповідача з`явились.

Представник відповідача просив задовольнити заяву про витребування доказів. Представник позивача проти задоволення клопотання заперечував.

Ухвалою, внесеною до протоколу підготовчого засідання 02.02.2026, суд у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів відмовив, зобов`язав позивача надати документи належної якості.

Ухвалою від 02.02.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, встановив загальний порядок дослідження доказів.

03.02.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Мотуза О.В. надійшло клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, а саме належної якості та належним чином засвідчених копій документів.

В судове засідання, призначене на 05.03.2026, учасники справи не з`явились, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи та/або заяв про оголошення перерви на адресу суду не надходило, про причини неявки суд не повідомили, від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

17.04.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Львова А.Л. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме індивідуальної програми реабілітації інвалідів.

В судове засідання, призначене на 04.05.2026, учасники справи з`явились.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 04.05.2026, суд клопотання представника позивача про доручення доказів задовольнив, у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування доказів відмовив.

Представник позивача додатково зазначив, що робота позивача на інших підприємствах не має істотного значення для вирішення спору, оскільки на підприємстві відповідача позивач працював 3,5 роки, під час роботи саме у відповідача йому була встановлена втрата професійної працездатності на рівні 40 %, а згодом - 50 %, безстроково та 3 група інвалідності по професійному захворюванню безстроково. Під час роботи на інших підприємствах позивачу втрата працездатності та інвалідності не встановлювалась. Відтак, саме відповідач не забезпечив позивачу безпечна та нешкідливі умови праці. Інформацію про стан свого здоров`я позивач не приховував, оскільки щорічно проходив щорічні медичні огляди, організовані роботодавцем, медичні документи позивача знаходились у відповідача, що дозволяло йому ознайомитись зі станом здоров`я останнього.

Представник відповідача наполягав, що позивач приховував інформацію про стан свого здоров`я від відповідача, за все своє життя працював і на інших підприємствах зі шкідливими умовами праці, а тому відповідальність за заподіяну шкоду його здоров`ю не може покладатися лише на відповідача як останнього перед встановленням третьої групи інвалідності роботодавця. Медична документація позивача не зберіглася, оскільки активи підприємства залишились на тимчасово окупованій території/території активних бойових дій.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 04.05.2026, суд оголосив перерву у судовому розгляді справи перед судовими дебатами.

В судове засідання, призначене на 20.07.2026, учасники справи з`явились, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою, внесеною до протоколу судового засідання 20.07.2026, суд постановив перейти до стадії ухвалення рішення, проголошення рішення призначив на 30.07.2026 о 16:30.

В судове засідання, призначене на 30.07.2026, учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали цивільної справи, долучені докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, які склалися між сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував у трудових відносинах

з ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ», а саме:

- з 01.03.2006 року прийнятий на посаду проходчика підземного 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- 17.04.2006 року звільнений з посади за власним бажанням.

з Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська», а саме:

- з 25.04.2006 року прийнятий проходчиком підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 04.07.2007 року звільнений з посади за власним бажанням.

з ТОВ «Донвуглепоставка», а саме:

- з 25.07.2007 року прийнятий проходчиком підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 20.09.2008 року звільнений з посади за власним бажанням.

з ПАТ «Ремшахтастрой», а саме:

- з 08.12.2008 року прийнятий проходчиком підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 14.10.2008 року прийнятий проходчиком підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

-з 30.11.2008 року звільнений з посади за угодою сторін.

з ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ», а саме:

- з 08.12.2008 року прийнятий проходчиком підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

- з 08.02.2009 року переведений проходчиком 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- з 26.04.2012 року звільнений з посади за власним бажанням, що підтверджується записами №№ 30-41 трудової книжки серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с. 94-102).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 10.10.2013 комісія провела розслідування випадку хронічного професійного захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим компонентом - захворювання професійне, встановлене вперше; хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затухаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше

Дата надходження повідомлення про наявність хронічного професійного захворювання 08.10.2013; дата встановлення остаточного діагнозу 06.08.2013.

Коміcія дійшла висновку про наявність шкідливих умов праці (п. 13 Акту), хронічне захворювання виникло за таких обставин: робота протягом тривалого часу в шкідливих умовах, обумовленими впливом виробничого фактора, виробничий пил (пункт 16 Акту).

Причина виникнення хронічного професійного захворювання зазначена у пункту 17 Акту, а саме запиленість повітря робочої зони склала 53,6 мг/м3 (ГДК 2 мг/м3) впродовж 100 % часу робочої зміни (а.с. 15-16).

Акт є дійсним, в судовому порядку недійсним не визнавався та не скасовувався, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до епікризу історії хвороби № 129 ОСОБА_1 з 14.02.2014 по 24.02.2014 перебував на стаціонарному лікуванні. Скарги на біль в поперековій зоні, що посилюється при русі, обмеження рухів, біль з іррадіацією в праву ногу; на оніміння в правій нозі, кашель, на задишку при ходьбі, серцебиття, втомлювальність (а.с. 5).

Відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1061 від 07.08.2013 про перебування в стаціонарі з 25.07.2013 по 07.08.2013 ОСОБА_1 відмічає скарги на біль в поперековому відділі хребта, з іррадіацією в праву ногу; на оніміння в правій нозі, на задишку при фізичному навантаженні, на кашель з виділенням харкотиння, на давлючий біль в грудній клітці, на ниючий біль в ділянці серця, підвищення артеріального тиску, на періодичний ниючий біль в животі, печію, пітливість, загальну слабкість.

Згідно виписки з амбулаторної карти з 2012 року реєструється хронічний бронхіт та хронічна попереково-крижова радикулопатія, з подальшими зверненнями за медичною допомогою по теперішній час.

Основний діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим компонентом - захворювання професійне, встановлене вперше; хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затухаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. - захворювання професійне, встановлене вперше

Лікувальні та трудові рекомендації: протипоказана робота в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, фізичного навантаження, вимушеної робочої пози, несприятливого мікроклімату. Курси відновлюю чого лікування (а.с. 17).

Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 06.08.2013 року № 27/1216 ОСОБА_1 встановлений діагноз: хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим компонентом; хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затухаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. захворювання професійні, встановлені вперше. Стаж в шкідливих умовах 17 років (а.с. 6).

Відповідно до Виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, ОСОБА_1 первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності з 22.10.2013 до 01.11.2015 (а.с. 18).

Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги, ОСОБА_1 повторно встановлено 50 % втрати професійної працездатності з 21.10.2015 безстроково по професійному захворюванню (а.с. 19).

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія АВ № 0607429 від 21.10.2015, ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності безстроково (а.с. 19, зворотній бік).

Рішення про встановлення втрати професійної працездатності та про встановлення третьої групи інвалідності є дійсними, в судовому порядку недійсними не визнавалися та не скасовувалися, докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить, що між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою, другою статті 153 Кодексу законів про працю України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами першою та третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Відтак, відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.с

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 встановлена втрата професійної працездатності первинно у розмірі 40 % з 22.10.2013 по 01.11.2015, на 2 роки, згодом 50 % та третя група інвалідності з 21.10.2015 безстроково, встановлено професійний характер захворювань, викликаний умовами роботи позивача у ПАТ «Шахтоуправління «ПОКРОВСЬКЕ». Відтак, відповідач як роботодавець не забезпечив позивачу безпечні і нешкідливі умови праці.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що невиконання роботодавцем обов`язку стосовно забезпечення безпечних і здорових умов праці, що мало наслідком виникнення у працівника втрати працездатності й встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить із наступного.

Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Разом з тим, судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення однотипних правопорушень.

Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц.

Суд виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що в результаті умов праці та протягом роботи на підприємстві позивач здобув професійні захворювання: хронічна попереково-крижова радикулопатія в стадії затухаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями та больовим компонентом; хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затухаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. З наданих суду медичних документів вбачається, що розвиток хвороб розпочався з 2012 року та мав прогресуючий характер, до встановлення втрати працездатності та встановлення групи інвалідності безстроково, під час роботи на підприємстві відповідача.

Одночасно з тим, суд виходить з того, що ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40 % був встановлений строком на 2 роки, хвороба прогресувала протягом 2 років до встановлення інвалідності безстроково та втрати працездатності у розмірі 50 %, на момент встановлення втрати професійної працездатності та встановлення інвалідності позивач вже був звільнений з посади за власним бажанням і на момент розгляду справи судом не є працевлаштованим протягом 11 років. Відтак, суд дійшов до висновку, що втрата працездатності та встановлення інвалідності має свої негативні наслідки для позивача, що потребує вжиття заходів додаткової допомоги, протипоказана важка фізична праця.

Отже, суд вважає доведеною належними та допустимими доказами ту обставину, що в результаті хронічного професійного захворювання порушені нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, отримані захворювання позбавляють його можливості вести повноцінний спосіб життя та здійснювати трудову діяльність відповідно до свого фаху та професійного досвіду, що, в свою чергу впливає на його душевний та психологічний стан, порушує душевну рівновагу, викликає почуття тривоги, розпачу та дратівливості.

Також суд зважає, що позивач працював на підприємстві відповідача 3,5 роки з 17 років роботи на підприємствах з шкідливими умовами праці, звільнився з посади за власним бажанням, після звільнення з роботи не працевлаштований понад 11 років.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, а саме стягненню з відповідача підлягає відшкодування моральної шкоди у сумі 115 500 гривень, що відповідає вимогам справедливості та розумності.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що у позивача відсутні душевні страждання, пов`язані із отриманими професійним захворюванням. Так, суд виходить з того, що медичними документами позивача підтверджено і не спростовано відповідачем, що причиною втрати професійної працездатності та встановлення третьої групи інвалідності є саме професійні захворювання викликані умовами праці на підприємстві.

Щодо питання оподаткування моральної шкоди та зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення моральної шкоди без урахування податків та зборів, суд виходить із наступного.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24, суд акцентує увагу на тому, що у ЦК України, як основному регуляторі цивільних відносин, визначення розміру грошової компенсації моральної шкоди не пов`язується з вирішенням питання про розмір податків, зборів чи інших обов`язкових платежів. Очевидно, що для контролю сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які зовсім не пов`язані із визначенням розміру грошової компенсації моральної шкоди.

Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів, правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов`язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов`язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов`язкових платежів.

З урахуванням викладеного: необґрунтованим є вирішення судами у цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов`язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «без утримання податків та інших обов`язкових платежів». Це є підставою для відповідної зміни судових рішень. Тому Верховний Суд зауважує, що обов`язки сторін у сфері оподаткування, які виникають у зв`язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, суд не встановлює.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в частині зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення моральної шкоди без урахуванням податків та зборів.

Згідно з частинами першою четвертою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі 115 500 гривень. У задоволенні вимоги про зазначення в резолютивній частині рішення суду вказівки про стягнення моральної шкоди без урахуванням податків та зборів слід відмовити.

Частинами першою, шостою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пунку 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 331,20 гривень (115 500 грн х 1 %, але не менше 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, х 0,8).

Керуючись статтями 10, 12, 13, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273 Цивільного процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, у сумі 115 500,00 гривень (сто п`ятнадцять тисяч п`ятсот тисяч 00 коп.).

В частині позовних вимог щодо вказівки про стягнення моральної шкоди без урахуванням податків та зборів відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір у сумі 1 331,20 гривень (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://zv.dp.court.gov.ua/sud0415/

Рішення суду знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», адреса зареєстрованого місцезнаходження: 69106, Запорізька область, місто Запоріжжя, Північне шосе, вулиця Теплична, буд. 22Б/1, кабінет 6, код ЄДРПОУ - 13498562.

Суддя І.А. Подкопаєва