Решение № 138662049, 31.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Справа № 520/3537/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 08.07.2011 неправомірними, такими що порушили мої права гарантовані ст. 22 Конституції України та ст. 46 Конституції України;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 08.07.2011;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати ОСОБА_1 незаконно недоплачені пенсійні виплати і виплатити їх.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивачу призначено пенсію 26.09.2014 року на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 08.07.2011, що суперечить ч.3 ст. 22 Конституції України. Також позивач зазначає, що застосування Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 08.07.2011 при призначенні пенсії звузило існуючі до цього права позивача, а саме: на час виходу на пенсію, на обчислення повного загального пенсійного стажу, що стало наслідком призначення позивачу мінімального розміру пенсії та неотримання законних пенсійних виплат.

Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.

25.02.2026 ухвалою судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цієї ухвали.

16.03.2026 ухвалами судді адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків викладених у мотивувальній частині цих ухвал.

Ухвалою суду від 27.03.2026 у заяві ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог - відмовлено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії: в частині позовних вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 08.07.2011, та виплатити їх з 26.03.2013 по 20.08.2025 повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 18.05.2026 адміністративний позов прийнято до розгляду за правдами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду 27.03.2026, подала апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 520/3537/26 - залишено без змін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

У січні 2026 року позивач звернулась із заявою до відповідача в якій просила перерахувати їй розмір пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» які діяли до внесення змін у ці закони до 08.07.2011 року та нарахувати та виплатити кошти які Пенсійний фонд України недоплатив позивачу в період з 26.03.2013 року по цей, час у зв`язку з застосуванням при призначенні позивачу пенсії Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 08.07.2011.

Листом №3549-518/Р-03/8-2000/26 від 19.01.2026 відповідач повідомив, що позивач перебуваєте на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримуєте пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (зі змінами) (далі - Закон) з 27.09.2014. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі Закон) з 01 січня 2026 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на рівні 2595,00 гривень.

Пенсію з 01.01.2026 року обчислено при страховому стажі 26 років 9 місяців 5 днів (страховий стаж враховано по 30.11.2020 року), коефіцієнт страхового стажу 0,26750.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.01.2026 року складає 2555,06 грн.

Розмір пенсії з 01.01.2026 року складає 2595,00 грн. в тому числі: Розмір пенсії за віком (ст. 27) (2555,06 * 0,26750) - 683,48 грн.

Доплата до пенсії при неповному стажі (ст.28 ч.3) 274,17 грн.

Підвищення ст.29 ч.3 (7,5%) - 51,26 грн.

Доплата до мінімальної пенсійної виплати (2595 грн.) 1586,09 грн.

Відтак, ОСОБА_1 з 27.09.2014 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Позивач вважає такі дії протиправними, адже порушено її право на перерахунок розміру пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» які діяли до внесення змін у вказані закони до 08.07.2011, у зв`язку із чим звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Призначення (перерахунки) пенсій проводяться органами Пенсійного фонду України на підставі законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади України.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» якого передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» за №3668-VI від 08.07.2011 року, з 1 жовтня 2011 року введено поетапне підвищення пенсійного віку з 55 років до 60 років, та мінімального розміру пенсії при наявності 30 років страхового стажу у жінок, 35 років страхового стажу для чоловіків.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим частини 1 цієї статті, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

56 років 6 місяців які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до частини 3 статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які народилися у період по 31 грудня 1961 року, після виходу на пенсію встановлюється підвищення розміру пенсії, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, в розмірі 2,5 відсотка за кожні шість місяців більш пізнього виходу на пенсію, починаючи з 55 років до досягнення ними 60-річного віку, за умови, що до цього їм не призначалася будь-яка пенсія.

Враховуючи норми статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу з 26.09.2014 призначено пенсію за віком відповідно до цього Закону. Пенсія призначена згідно з законодавством, чинним на час звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону №1058 за даними, що містяться B системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом №1058 (до 01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом №1058.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом №1058, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом №1058.

Розрахунок розміру пенсії за віком врегульований статтею 27 Закону №1058 та визначається як добуток заробітної плати (доходу) застрахованої особи, визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058, з якої обчислюється пенсія, у гривнях та коефіцієнта страхового стажу застрахованої особи, визначеного відповідно до статті 25 Закону №1058.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Абзацом восьмим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-ІХ від 03.12.2025 встановлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у розмірі 2595,00 гривень.

Частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, при призначенні пенсії.

Відповідно до статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Щодо перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 08.07.2011. Позивач просить перерахувати пенсію в редакції вказаних законів від 08.07.2011, стверджуючи, що не отримувала незаконно недоплачені пенсійні виплати.

Стаття 28 Закону № 1058 встановлює, що мінімальний розмір пенсії за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом про Державний бюджет України.

Стаття 42 Закону № 1058 передбачає щорічну індексацію пенсій шляхом перерахунку з урахуванням зростання середньої заробітної плати та споживчих цін.

З 01.01.2026 пенсію позивачу обчислено при страховому стажі 26 років 9 місяців 5 днів (страховий стаж враховано по 30.11.2020 року), коефіцієнт страхового стажу 0,26750.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з 01.01.2026 року складає 2555,06 грн.

Розмір пенсії з 01.01.2026 року складає 2595,00 грн. в тому числі: розмір пенсії за віком (ст. 27) (2555,06 * 0,26750) - 683,48 грн.

Доплата до пенсії при неповному стажі (ст.28 ч.3) 274,17 грн.

Підвищення ст.29 ч.3 (7,5%) - 51,26 грн.

Доплата до мінімальної пенсійної виплати (2595 грн.) 1586,09 грн.

Перерахунок пенсії позивача проведено відповідно до чинного законодавства. Вимога перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 08.07.2011 є необґрунтованою, оскільки закон не передбачає таких критеріїв, а пенсія за віком позивачу призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (зі змінами) з 27.09.2014 в редакції законів чинних на момент призначення пенсії, відтак позивач набула пенсійних прав у тому обсязі, який передбачений законодавством на момент призначення пенсії.

Позивач просить зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області нарахувати незаконно недоплачені пенсійні виплати і виплатити їх.

Проте суд встановив, що пенсія позивачу нарахована відповідно до закону, а її розмір відповідає нормативним вимогам. Доказів протиправності дій відповідачів не надано.

Посилання позивача на ч. 3 ст. 22 Конституції України (недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав) суд вважає необґрунтованим у даному випадку. Зміни до пенсійного законодавства 2011 року та подальших років є загальними для всіх учасників системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і не були визнані неконституційними Конституційним Судом України в частині, що стосується обчислення пенсій за віком.

Враховуючи наведене вище суд прийшов до переконання про те, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (зі змінами) з 27.09.2014 в редакції законів чинних на момент призначення пенсії, перерахунок пенсії проведено законно, а вимога перерахунку пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції законів від 08.07.2011 не має правового підґрунтя, підстави для нарахування позивачу недоплачені пенсійні виплати і виплатити їх відсутні, оскільки пенсія позивачу нарахована відповідно до закону, а її розмір відповідає нормативним вимогам та не встановлено протиправності дій відповідача.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене вище суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в :

У адміністративному позові ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження місто Харків, майдан Свободи, будинок №5, код ЄДРПОУ 14099344;

Повне судове рішення складено та підписано суддею 31.07.2026.

Суддя М. І. Садова