Решение № 138660792, 30.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1775/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.07.2025 р. №155550002591;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 розрахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% від усіх сум заробітної плати згідно з довідкою про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.07.2025 №316/15-32-10-02-12 та довідкою про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 10.07.2025 р. №318/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області починаючи з 17.07.2025 року з урахуванням уже отриманих сум пенсії;

звернути постанову до негайного виконання в межах одного місяця.

Стислий виклад позиції позивача.

В тексті позовної заяви вказано, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.07.2025 о/р НОМЕР_1 відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» при цьому відмова ґрунтувалась на тому, що з 10.10.1994 до 23.11.2005 та з 10.11.2008 до 19.12.2024 ОСОБА_1 працювала на посадах заступника начальника та начальника Головного управління Державної податкової служби України у Балтському районі Одеської області, які не відносяться до посад державної служби.

Представник позивача вказує, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

За твердженням представника позивача, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

На переконання представника позивача, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.07.2025 о/р 155550002591 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню

Стислий виклад заперечень відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області проти задоволення позовних вимог заперечує, вказує, що періоди роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Також представник відповідача звертає увагу суду, що питання щодо переведення позивача на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати є похідним і повинно розглядатись після вирішення питання про наявність відповідного права на перехід.

З урахуванням наведеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стислий виклад відповіді на відзив.

У відповіді на відзив представник позивача проти доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заперечує з підстав, аналогічних, наведеним у позовній заяві.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 28.01.2026 суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 06.02.2026 суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України в електронній формі, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи, витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області належним чином засвідчені копії:

заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

документів та матеріалів, які слугували підставою для прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області рішення від 25.07.2025 р. №155550002591 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з заявами по суті справи та наявними в матеріалах справи доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення/перерахунок пенсії від 17.07.2025, в якій просила перевести її на пенсію за Законом України «Про державну службу».

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 17.07.2025 передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області.

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення від 25.07.2025 №155550002591, яким відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що з 10.10.1994 до 23.11.2005 та з 10.11.2008 до 19.12.2024 ОСОБА_1 працювала на посадах заступника начальника та начальника Головного управління Державної податкової служби України у Балтському районі Одеської області, які не відносяться до посад державної служби.

Згідно з відомостями наявними у трудовій книжці ОСОБА_1 від 11.02.1984 серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 :

10.10.1994 прийнята присяга державного службовця;

01.11.1994 переведена на посаду заступника керівника відділу аудиту доходів юридичних осіб;

01.06.1995 переведена на посаду заступника начальника інспекції начальника управління зборів та стягнень;

25.11.1996 переведена на посаду у Державну податкову адміністрацію у Балтському районі;

25.11.1996 прийнята на посаду виконуючого обов`язки керівника Державної податкової адміністрації в Балтському районі;

31.01.1997 призначена на посаду керівника Державної податкової адміністрації в Балтському районі;

17.02.1998 призначена на посаду начальника Державної податкової інспекції у Балтському районі Одеської області;

03.08.1998 призначена на посаду начальника Балтської міжрайонної державної податкової інспекції;

15.02.2000 призначено спеціальне звання радника податкової служби ІІ рангу;

03.07.2002 звільнено за угодою сторін;

04.07.2002 призначено на посаду першого заступника начальника податкової інспекції;

20.03.2003 призначено на посаду начальника Балтської міжрайонної державної податкової інспекції;

23.11.2005 звільнено з посади начальника Балтської міжрайонної державної податкової інспекції за угодою сторін;

10.11.2008 призначена на посаду заступника начальника інспекції начальника відділу оподаткування юридичних осіб у Балтську міжрайонну державну податкову інспекцію Одеської області;

25.12.2009 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби І рангу;

15.03.2012 призначена на посаду заступника начальника інспекції;

04.10.2013 призначена на посаду старшого інспектора відділу оподаткування та контролю об`єктів і операцій;

24.12.2013 присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи І рангу»;

06.01.2015 призначена на посаду начальника відділу реєстрації платників та електронних сервісів;

25.02.2016 - переведена на посаду начальника відділу обслуговування платників;

03.06.2016 в порядку переведення призначена на посаду головного державного інспектора відділу погашення боргу до Котовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області;

30.09.2016 переведена на посаду головного державного інспектора Балтського відділення;

03.10.2016 переведена на посаду головного державного інспектора Балтського відділення;

02.02.2017 переведена на посаду головного державного інспектора Балтського відділення;

03.02.2017 зарахована до штату Подільської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на посаду головного державного інспектора Балтського відділення;

07.06.2017 призначена на посаду головного державного інспектора відділу камеральних перевірок податкової звітності території обслуговування Ізмаїльської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб;

08.06.2017 переведена на посаду головного державного інспектора відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Подільського ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб;

14.11.2018 переведена на посаду начальника Балтської державної податкової інспекції Подільського управління;

19.11.2019 призначена на посаду начальника Балтської державної податкової інспекції Подільського управління

19.11.2019 присвоєно 4 ранг державного службовця;

05.01.2021 призначена на посаду начальника Балтської державної податкової інспекції у порядку переведення;

19.12.2024 припинено державну службу та звільнено із займаної посади.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Приписами частини третьої статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Положеннями частини третьої статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з 01.05.2016 втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 28.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статті 37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 19.03.2019 у справі №466/5138/17, від 10.04.2019 у справі №607/2474/17.

Отже, обов`язковою умовою для збереження у особи права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

У цій справі відсутній спір щодо загального страхового стажу та віку, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», водночас спірним є питання щодо стажу державної служби позивача.

З урахуванням записів у трудовій книжці від 11.02.1984 серії НОМЕР_3 , суд зазначає, що у періоди з 10.10.1994 до 23.11.2005 та з 10.11.2008 до 19.12.2024 позивач працювала на посадах у податкових органах України, які змінювали назву з подальшим їх правонаступництвом, де відповідно до займаних посад і стажу роботи, їй присвоювались персональні та спеціальні звання.

Досліджуючи питання, чи підлягає зарахуванню стаж роботи позивача у податкових органах до стажу державної служби, слід зазначити наступне.

До 01.05.2016 діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби» (застосовується у редакції, чинній станом на 30.04.2016).

Абзац 3 пункту 2 цього Порядку прямо передбачав, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

З 11.08.2013 правовий статус посадових осіб контролюючих органів додатково врегульовано розділом XVIII-1 Податкового кодексу України (далі ПК України у редакції, чинній станом на 30.04.2016).

Пункт 342.4 статті 342 ПК України визначав, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

За пунктом 342.5 цієї статті, посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Пункт 342.6 передбачає, що правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.

Пункт 344.1 статті 344 ПК України передбачає, що пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Посадовим особам контролюючих органів у період роботи в цих органах пенсії, призначені відповідно до законодавства, не виплачуються.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 04.07.2013 №404-VII статтю 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490; 2012 р., №12-13, ст. 82; 2013 р., №14, ст. 89) доповнено частиною п`ятнадцятою такого змісту: «Період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку».

Отже, ця норма додатково підтверджувала належність такої служби до спеціального стажу.

Після 01.05.2016 стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 «Про затвердження Порядку обчислення стажу державної служби» (далі Порядок №229 у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 Закону №889-VIII, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Абзац сьомий пункту 4 Порядку №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.

Водночас, згідно з пунктом 8 розділу XI Закону №889-VIII та пунктом 6 Порядку №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.

У цій справі ця норма має додаткове значення для періоду державної служби позивачки після 01.05.2016, тоді як право, збережене пунктом 10 розділу XI Закону №889-VIII, визначається передусім за законодавством, чинним до цієї дати.

Отже, висновок Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про те, що присвоєння спеціального звання саме по собі виключає статус державного службовця та стаж державної служби, суперечить прямим нормам законодавства, чинним у спірні періоди.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 08.10.2013 у справі №21-275а13, аналіз положень статті 37 Закону №3723-XII , Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Аналогічний підхід застосування означених норм права висловлений і Верховним Судом у постанові від 03.07.2018 (справа №586/965/16-а) та від 18.03.2021 (справа №500/5183/17).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що підрахунок стажу державної служби починається з дати призначення на посаду, а не з дати прийняття присяги. Прийняття присяги державного службовця є обов`язковою процедурою, яка підтверджує готовність особи виконувати обов`язки державного службовця, але не визначає початок трудових відносин.

Трудові відносини, а відповідно і стаж державної служби, починаються з дати, вказаної в розпорядчому акті про призначення, як правило з дати фактичного початку виконання обов`язків.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що період роботи позивача на різних посадах в податкових органах України, а саме з 10.10.1994 до 23.11.2005 та з 10.11.2008 до 19.12.2024, повинен бути зарахований до стажу державної служби для призначення пенсії за Законом України «Про державну службу».

Отже, станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) позивач обіймала посаду державної служби і її стаж роботи на посадах, які відносяться до категорій посад державних службовців, становив більше 10 років.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не було фактичних та правових підстав для не зарахування до стажу державної служби позивача періодів роботи на посадах в податкових органах та відмови у зв`язку із цим у переведенні позивача на інший вид пенсії, а у позивача наявні умови, передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ (а саме, досягнення пенсійного віку, наявність станом на 01.05.2016 не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та страхового стажу), для реалізації права на одержання пенсії державного службовця згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Закону №889-VIII та відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Із приводу дати переведення та питання обчислення пенсії, то суд зазначає про таке.

За частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Положення пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачають, що призначення пенсії з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

З огляду на викладене вище, оскільки всі передбачені законом умови існували станом на 17.07.2025 і цього дня позивачка подала заяву про переведення, переведення на пенсію за Законом України «Про державну службу» має бути здійснене з 17.07.2025.

Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Тому, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.07.2025 №155550002591 про відмову у перерахунку пенсії, стосується прав конкретної особи та є індивідуальним актом, а тому підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

Суд зазначає, що дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів у справі, з метою повного та ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити шляхом:

визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.07.2025 №155550002591;

зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 17.07.2025 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах відповідно до записів у трудовій книжці від 11.02.1984 серії НОМЕР_3 .

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що позовна вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є передчасною.

Так, спірним у цій справі є питання наявності у позивача права на переведення з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Лише після встановлення такого права та прийняття відповідного рішення органом Пенсійного фонду виникає обов`язок здійснити обчислення розміру пенсії, визначити складові заробітної плати, що підлягають врахуванню, та провести її нарахування і виплату.

При цьому, здійснення розрахунку пенсії передбачає застосування відповідачем положень статті 37 Закону України №3723-XII та Порядку №622, надання оцінки поданим позивачем документам, визначення розміру заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії, а також встановлення її остаточного розміру. На час розгляду справи такі дії відповідачем не здійснювалися, оскільки ним було прийнято рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію державного службовця.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, яким, відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, здійснюється виплата призначеної пенсії. Відтак, саме після прийняття рішення про переведення позивача на пенсію державного службовця орган Пенсійного фонду, який здійснює виплату пенсії позивачу, має виконати дії щодо подальшої виплати пенсії відповідно до вимог законодавства.

Отже, вимога про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії фактично стосується правовідносин, які ще не виникли, оскільки відсутнє рішення про переведення позивача на відповідний вид пенсії. Задоволення такої вимоги означало б покладення на відповідача обов`язку здійснити дії, які відповідно до закону мають виконуватися лише після вирішення питання про переведення особи на пенсію державного службовця, а також призвело б до вирішення судом питання, яке належить до компетенції органу Пенсійного фонду під час первинного обчислення пенсії.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що вимога про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату пенсії є передчасною, а тому задоволенню не підлягає. Натомість у разі задоволення вимоги про переведення позивача на пенсію державного службовця обов`язок щодо визначення її розміру, здійснення розрахунку та подальшої виплати виникатиме в органів пенсійного забезпечення безпосередньо в силу вимог закону.

Вирішуючи позовні вимоги в частині розрахунку пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60% від усіх сум заробітної плати згідно з довідкою про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 10.07.2025 №316/15-32-10-02-12 та довідкою про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 10.07.2025 р. №318/15-32-10-02-12, виданих Головним управлінням ДПС в Одеській області, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 37 Закону №3723-XII встановлює, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пункт 4 Порядку №622 встановлює, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Так, довідка Головного управління ДПС в Одеській області від 10.07.2025 №316/15-32-10-02-12 містить відомості про посадовий оклад, надбавку за ранг і надбавку за вислугу років.

Довідка Головного управління ДПС в Одеській області від 10.07.2025 №318/15-32-10-02-12 містить відомості про надбавки, премії та інші виплати за період з грудня 2019 року до листопада 2024 року.

Водночас, оскільки оскаржуване рішення не містить оцінки цих довідок, не визначає обраного позивачкою способу врахування інших виплат і не містить розрахунку пенсії, суд зазначає, що заявлені позивачкою вимоги про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок пенсії у розмірі 60 відсотків заробітної плати відповідно до зазначених довідок є передчасними.

Так, предметом спірного рішення є відмова у переведенні позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». До моменту вирішення питання про наявність у позивачки права на таке переведення у відповідача не виникає обов`язку щодо визначення конкретного розміру пенсії та здійснення її обчислення із застосуванням відповідних складових заробітної плати.

Лише після прийняття рішення про переведення особи на пенсію державного службовця орган Пенсійного фонду здійснює обчислення її розміру відповідно до вимог статті 37 Закону України №3723-XII та Порядку №622, із наданням оцінки поданим довідкам про складові заробітної плати, визначенням виплат, що підлягають врахуванню, та проведенням відповідного розрахунку.

За таких обставин, вимоги позивачки про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок пенсії у визначеному нею розмірі та з урахуванням конкретних довідок фактично спрямовані на вирішення питання, яке має бути здійснене відповідачем лише після прийняття рішення про переведення її на пенсію державного службовця, а тому на час розгляду справи є передчасними та не підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги в частині негайного виконання рішення суду у межах одного місяця, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.371 КАС України, суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

З аналізу наведених норм вбачається, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Разом з тим, КАС України не передбачено негайне виконання всіх судових рішень. Більш того, ст.371 КАС України передбачає вичерпний перелік судових рішень, які виконуються негайно.

Приймаючи рішення у цій справі суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 17.07.2025 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993. Тобто, суд не присудив до стягнення на користь позивача ніяких грошових сум.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звернення рішення до негайного виконання в межах суми стягнення за один місяць.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, позовна заява підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, наявні підстави для стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська обл., 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.07.2025 №155550002591.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перевести ОСОБА_1 з 17.07.2025 на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в податкових органах відповідно до записів у трудовій книжці від 11.02.1984 серії НОМЕР_3 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО