Решение № 138660460, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/21101/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Тимоць М.А.,

за участі:

представника позивача за первісним позовом Тарасович О.І.,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом Шумелда Р.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за первісним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, про визнання протиправним та скасування припису, -

в с т а н о в и в :

Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Валова, 20; ЄДРПОУ: 26256659) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в якому просить суд зобов`язати власника квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 відновити частину пам`ятки архітектури, а саме: приведення території пам`ятки до стану, який існував до початку виконання будівельних робіт, за рахунок відповідача.

Позовна заява обгрунтована тим, що 16.05.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради винесено припис (№ 0004-вих-72215) про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини, яким зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 16.07.2025 «усунути виявлені порушення на території пам`ятки шляхом приведення прибудинкової території до попереднього стану». Однак, 08.08.2026 під час візуального обстеження встановлено, що власником приміщення в будинку АДРЕСА_3 не виконано вимог припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 № 0004-вих-72215, а також встановлено недотримання власником приміщення вимог ст. 24, ст. 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема: власником квартири АДРЕСА_2 у внутрішньому подвір`ї здійснено самовільні будівельні роботи з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Вказує, що приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами, а тому в силу вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» як спеціально уповноважений орган культурної спадщини, що здійснює управління у сфері охорони культурної спадщини з метою захисту об`єкта культурної спадщини, розташованого у АДРЕСА_3 , приведення його у відповідність до вимог законодавства про охорону культурної спадщини, Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, звернувся до суду із вимогою про відновлення частини пам`ятки архітектури по АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

17.11.2025 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, в якій представник позивача (за зустрічним позовом) просить:

визнати протиправним та скасувати припис Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 №0004-вих.-72215.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що пісдя придбання у власність квартири АДРЕСА_2 та виявлення плісняви, замокання зі сторони дворового та бокового фасадів через руйнування інженерних мереж відведення поверхневих стічних вод, пошкодження гідроізоляції для уникнення подальшого руйнування будівлі, власницею розпочато проведення невідкладних протиаварійних робіт, які значно покращили стан пам`ятки архітектури місцевого значення №5484, будинку АДРЕСА_3 . Таким чином, власниця вчинила усі дії спрямовані на утримання пам`ятки в належному стані, захист від пошкодження, руйнування або знищення, як цього вимагає ч. 1 ст. 24 Закону України Про охорону культурної спадщини. Вказує, що ОСОБА_1 звернулась до інженера- проектувальника, експерта з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_3 (сертифікати серії АЕ № 000567 та серії АР 018682), якою складено звіт № 106/06-2025 про технічне обстеження та надано висновки про завершення ремонтно-відновлювальних робіт в обсязі відновлення зруйнованого благоустрою та водовідведення прибудинкової території житлового будинку. Також на замовлення ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_4 розробив проектні пропозиції по відновленню благоустрою прибудинкової території №14/07-2025-АР, які 16.07.2025 подано через ЦНАП до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради. Вважає, що зміст припису є суперечливим, адже: вказує на «виявлення» неіснуючого «порушення», а саме, облаштування системи водовідведення без отримання письмового дозволу органу охорони культурної спадщини; вимагає приведення прибудинкової території до попереднього стану, без вказівки на конкретні дії, що об`єктивно унеможливлює його виконання, адже попередній стан - це зруйнована система інженерних мереж відведення поверхневих стічних вод та пошкоджена гідроізоляція фундаменту, а точне виконання вимог припису може призвести до руйнування пам`ятки. Покликається на приписи Закону України «Про охорону культурної спадщини», які на її переконання, не передбачають вимоги щодо отримання письмового дозволу органу охорони культурної спадщини на обстеження, ремонт, переукладання інженерних мереж; проведення благоустрою, переукладання інженерних мереж відведення поверхневих стічних вод без отримання письмового дозволу органу охорони культурної спадщини, а також приписи Закону України «Про адміністративну процедуру», якими встановлено принципи пропорційності та презумпції правомірності дій та вимог особи, відповідно до яких: адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт; негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими; дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи; сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності. Також вважає, що припис прийнято адміністративним органом, який не має на це відповідних повноважень, оскільки Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» від 24.02.2022 № 68/2022 утворено Львівську обласну військову адміністрацію, відповідно повноваження з охорони об`єктів культурної спадщини виконує Львівська обласна військова адміністрація. Враховуючи вищевикладене, просить зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою від 21.11.2025 постановлено прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису до спільного розгляду з первісним позовом у справі №380/21101/25 за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії. Вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом. Перейти до розгляду справи за первісним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 10.12.2025.

У відзиві на зустрічну позовну заяву, який надійшов від Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради 03.12.2026, представник просить в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Відзив мотивовано тим, що житловий будинок XX ст., за адресою: м. Львів, вул. Патріарха Любомира Гузара, 24 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 5484-Лв), внесена в перелік пам`яток місцевого значення, згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради № 227 від 17.09.1990 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 18.01.2021 № 14 (охоронний № 5484-Лв). Відповідно до п.б ч.1 ст.13 Закону України» «Про благоустрій населених пунктів» пам`ятки культурної спадщини належать до об`єктів благоустрою населених пунктів, на яких забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом. (п.1 ч.1 ст.16 вказаного Закону). Оскільки, проведені ОСОБА_1 роботи на території будинку за адресою АДРЕСА_3 були здійснені без отримання обов`язкової згоди Міністерством культури та стратегічних комунікацій (земляні роботи на території пам`ятки проводяться виключно за умови проведення попередніх археологічних розвідок) та без письмового дозволу Офісу охорони культурної спадщини, що створює загрозу знищення, пошкодження або зміни історико-архітектурних характеристик пам`ятки, Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради було видано оскаржуваний припис від 16.05.2025 щодо приведення території пам`ятки архітектури на АДРЕСА_3 до попереднього стану. Вважає, що орган охорони культурної спадщини має безумовне право видавати приписи щодо усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Воєнний стан жодним чином не скасовує і не обмежує таке право, а відсутність військової адміністрації населеного пункту у місті Львові виключає можливість будь-якого дублювання або передачі цих повноважень іншим органам.

08.12.2026 на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача з покликанням на те, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 , а здійснення відповідачем самовільних будівельних робіт (прокопування траншеї, облаштування водовідведення) у внутрішньому подвір`ї будинку, який є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, безпосередньо впливає на права та обов`язки ОСОБА_2 , а тому задоволення позову сприятиме відновленню належного стану спільного майна та усуненню загрози руйнування пам`ятки архітектури, в якій проживає ОСОБА_2 .

У відповіді на відзив, який надійщов від ОСОБА_1 10.12.2025, представник просить відхилити доводи Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, викладені у відзиві, покликаючись на відсутність законних підстав для застосування у спірних правовідносинах обмежень, встановлених абзацом 35 частини 3 статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо розміщення на території пам`яток археології нових елементів благоустрою, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, засобів зовнішньої реклами, пов`язаних фундаментом із землею (ґрунтом), при закладанні фундаменту на глибині більше 0,5 метра у разі відсутності на таких територіях інженерних мереж, оскільки пам`яток археології місцевого значення на території м. Львова не зареєстровано. Також, на переконання представника, надані Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради картографічні та фото додатки до відзиву не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності, встановленим ст. ст. 73 75 КАС України, для доказів.

Також 10.12.2025 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , тел.: НОМЕР_2 ; ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , тел.: НОМЕР_3 . За позицією представника, названі свідки зможуть підтвердити суду обставини щодо зовнішнього загального стану будинку загалом та придбаної квартири, зокрема; наявність в будинку та на території інженерних мереж, зокрема, водовідведення та водопостачання; озвучені сусідкою ОСОБА_7 реальні / фактичні вимоги та претензії до позивачки за зустрічним позовом.

Протокольною ухвалою від 15.12.2026 суд ухвалив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 8 січня 2026 року для подання пояснень.

У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли до суду 15.12.2026 від Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, представник спростовує доводи про відсутність законних підстав для застосування ст.14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», покликаючись на Типовий порядок видачі, переоформлення, відмови у видачі, припинення дії дозволу на порушення об`єктів благоустрою, що затверджується Кабінетом Міністрів України (далі - Типовий порядок) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру". (ч.2 ст.26-1 Закону), яким встановлено Перелік земляних та ремонтних робіт, для виконання яких необхідно отримати дозвіл. Відповідно до додатку 3 перелік земляних та/або ремонтних робіт, для проведення яких необхідно отримати дозвіл 1. Земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд. 9. Прокладення, перекладення або заміна водостічних, водопровідних труб та водоприймальних колодязів. Також відповідно до ухвали № 5766 від 19.12.2024 «Про затвердження Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади встановлено, що: 1.15. На об`єктах благоустрою Львівської міської територіальної громади забороняється: 1.15.8.1. Виконувати земляні, ремонтні, будівельні, монтажні роботи, огороджувати території загального користування, влаштовувати проїзди та/або чинити інші дії, що супроводжуються порушенням об`єктів благоустрою, зміненням об`єктів благоустрою та/або погіршенням їхнього стану, без дозволу на порушення благоустрою, отриманого у встановленому порядку. Враховуючи наведене, а також звіт про технічне обстеження та фактичний стан виконаних робіт на прибудинковій території, вважає, що здійснені ОСОБА_1 дії містять ознаки земляних робіт, а не простого благоустрою. Виконана виборка ґрунту, влаштування дренажних труб, заміна підземної каналізації, влаштування вертикальної гідроізоляції, нових фундаментів та підпірної стінки свідчать про втручання у ґрунт і конструкції будинку, що перевищує межі типових робіт з благоустрою. Водночас влаштування бордюрів та замощення, хоча й має ознаки благоустрою, у комплексі з земляними роботами є частиною загального інженерного втручання на території пам`ятки архітектури. Таким чином, виконані роботи підлягають кваліфікації як земляні роботи на території пам`ятки архітектури місцевого значення, які відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на території пам`ятки архітектури в обов`язковому порядку повинні бути погоджені з органом охорони культурної спадщини та здійснюватися з урахуванням встановлених вимог щодо охорони пам`ятки.

У запереченнях, які надійшли до суду 18.12.2026 представник Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради просив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача за зустрічним позовом про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а в клопотанні просив долучити докази, а саме лист Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» № 4-2511-73004 від 16.12.2025, що надійшов у відповідь на запит №4-2901-72195 від 12.12.2025., разом із викопіюванням з плану м. Львова в масштабі 1:500 щодо розташування системи водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 .

В письмових поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву, які надійшли до суду 27.12.2026, представник просить задовольнити первісний позов у повному обсязі та зобов`язати ОСОБА_1 привести територію пам`ятки до попереднього стану за власний рахунок, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити. Вказує на те, що власник зобов`язаний захищати пам`ятку, але виключно у спосіб, що забезпечує збереження її матеріальної автентичності та за погодженням з органом влади. Самовільне риття траншей без гідрогеологічних досліджень є загрозою фундаменту всього будинку, а не «ремонтом». Будь-які земляні роботи у місті Львові вимагають надання дозволу районною адміністрацією Львівської міської ради. Відповідач такого дозволу не отримувала. Здійснення одноосібних розпорядчих дій щодо спільного майна (земляні роботи, зміна фасаду) без згоди інших власників є грубим порушенням ст. 369 ЦК України та позбавляє відповідача права на судовий захист її незаконних дій. Також у запереченні від 06.01.2026 просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у справі № 380/21101/25, розцінюючи заявлене клопотання як засіб затягування розгляду справи та спробою підмінити професійні докази (експертизи та акти) суб`єктивними свідченнями.

Заявою від 08.01.2026 представник ОСОБА_1 просила приєднати до матеріалів справи: паспорт пам`ятки охоронний номер 5484-Лв, акт технічного стану пам`ятки, опису культурних цінностей, інформацію з реєстру речових прав на нерухоме майно, копії конвертів з відміткою про повернення у зв`язку із закінченням термінів зберігання та поновити строк на їх подання. Окрім цього, подала заяву про зловживання третьою особою процесуальними правами, залишення заяви без розгляду та застосування заходів процесуального примусу.

Протокольною ухвалою від 08.01.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 21.01.2026 для надання можливості сторонам подати заперечення на подані клопотання.

Представник третьої особи 19.01.2026 подав заперечення на заяву відповідача про зловживання процесуальними правами та на заяву про визнання поважними причин неподання доказів та їх долучення та просив в їх задоволенні відмовити. Окрім цього подав клопотання про витребування у Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (ЛОВА) (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18): копії повної облікової документації (Паспорта пам`ятки архітектури) на об`єкт культурної спадщини місцевого значення за адресою: АДРЕСА_3 (охоронний № 5484-Лв), яка була виготовлена та погоджена до 2024 року включно (на замовлення співвласників будинку).

Ухвалами від 21.01.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу для запобігання зловживанню процесуальними правами в даній адміністративній справі та визнав поважними причини пропуску строку для подання доказів ОСОБА_1 у даній справі, поновив строк на подання відповідних доказів та долучив вказані відповідачем докази до матеріалів справи для розгляду, а також оголосив перерву до 28.01.2026 для надання можливості представнику позивача за зустрічним позовом відреагувати на клопотання представника третьої особи про витребування доказів.

Ухвалою від 28.01.2026 суд залучив у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18) та задовольнив клопотання про витребування у вказаної особи належним чином засвідченої копії повної облікової документації (Паспорта пам`ятки архітектури) на об`єкт культурної спадщини місцевого значення за адресою: АДРЕСА_3 (охоронний № 5484-Лв), яка була виготовлена та погоджена до 2024 року включно (на замовлення співвласників будинку) та запропонував надати для дослідження у підготовче засідання оригінал вказаних документів. Підготовче засідання в зв`язку з чим відкладено до 25.02.2026.

04.02.2026 на адресу суду надійшли пояснення від Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, в яких представник повідомив суд, що за результатами проведених архівних пошуків та аналізу баз даних електронного документообігу запитувані матеріали та документи, у Департаменті відсутні.

Заявою від 11.02.2026 представник ОСОБА_1 просила визнати поважними причини неподання позивачем доказів та приєднати до матеріалів справи: витяг з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості"; витяг з реєстру речових прав на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 ; архівні копії з проектної документації, зокрема, проекту каналізування будинку АДРЕСА_3 (попередні назви: Роллерівка, Красінськего).

У додаткових поясненнях Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, які надійшли на адресу суду 18.02.2026, представник зазначає, що житловий будинок XX ст. за адресою: АДРЕСА_3 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 5484-Лв), внесеною до переліку пам`яток місцевого значення згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради від 17.09.1990 № 227. Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 № 14 така занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. 08.08.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради проведено візуальне обстеження, за результатами якого складено відповідний акт. Під час візуального огляду будинку встановлено, що пам`ятка культурної спадщини є в незадовільному стані, стан опорядження - задовільний, у внутрішньому подвір`ї здійснено самовільні будівельні роботи з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї. Власником квартири АДРЕСА_2 у внутрішньому подвір`ї здійснено самовільні будівельні роботи з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї, без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та не виконано вимог припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 за № 0004-вих-72215. Також вказує, що за результатами аналізу електронного документообігу встановлено, що ОСОБА_1 із зверненнями щодо отримання відповідних дозволів чи погодження науково-проектної документації на виконання робіт на території пам`ятки архітектури до Департаменту не зверталася.

Ухвалою від 25.02.2026 суд задоволив клопотання представника ОСОБА_1 , визнав поважними причини пропуску строків подання доказів та долучив їх до матеріалів справи. Протокольною ухвалою від 25.02.2026 суд визначив процесуальний статус Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на стороні позивача за первісним позовом з огляду на подані додаткові пояснення, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.03.2026.

В судовому засіданні 25.03.2026 оголошено перерву до 22.04.2026.

У додаткових поясненнях ОСОБА_2 , які надійшли до суду 21.04.2026, представник третьої особи вказує, що у будинку АДРЕСА_3 , окрім третьої особи, проживає також інший співвласник квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), яка є особою з інвалідністю II групи загального захворювання безтерміново, має діагноз, пов`язаний із захворюванням опорно-рухового апарату, що суттєво обмежує її можливості самостійного пересування, а тому самовільні будівельні та земляні роботи, здійснені відповідачем у внутрішньому подвір`ї будинку (прокопування траншеї, облаштування системи водовідведення, розміщення будівельних матеріалів, конструкцій, блоків, сміття та інженерних елементів безпосередньо біля стін будинку та вікон квартири АДРЕСА_8 ), фактично унеможливлюють нормальне проживання ОСОБА_8 та позбавляють її можливості вільно і безпечно пересуватися прибудинковою територією. Окрім того, приведення прибудинкової території до стану, який існував до початку самовільних робіт, має принципове значення для забезпечення права вказаної особи на безпечне проживання у власному житлі, гарантованого ст. 47 Конституції України, та на належні умови життя, як того вимагає Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю. Також просив долучити до матеріалів справи додані до цих пояснень документи як письмові докази.

Протокольною ухвалою від 22.04.2026 суд долучив до матеріалів справи пояснення, водночас повернув докази, долучені до пояснень, без розгляду, оскільки вони подані на стадії судового розгляду, що не передбачено КАС України.

В судовому засіданні 22.04.2026 оголошено перерву до 10.06.2026, яке в подальшому відкладено до 01.07.2026, а пізніше до 22.07.2026 за клопотанням представників позивача за первісним позовом та третьої особи.

22.06.2026 представник ОСОБА_1 подала письмовий виклад усних пояснень, в яких наголошує, що позивач за первісним позовом перевірки не проводив, акта перевірки суду не надав. Більше того проведення перевірок з питань охорони культурної спадщини не віднесено до його компетенції. Доказів проведення перевірки повноважним органом Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради суду не надав. Відтак, законних підстав розпочинати адміністративне провадження не мав. Повноваження щодо організації охорони пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування тощо віднесено до делегованих, а не власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування. Вважає, що спеціальним законом визначено компетенцію облдержадміністрації на здійснення контролю, нагляду та охорони об`єктів охорони культурної спадщини. Отже, для проведення заходів контролю та винесення приписів Офісу охорони культурної спадщини необхідно, щоб такі повноваження делегувала Львівська ОДА. Однак, позивач за первісним позовом доказів делегування таких повноважень не надав.

22.07.2026 представник позивача подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №380/13765/26 за позовом Офісу охорони культурної спадщини до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти охоронний договір на частину пам`ятки архітектури за адресою: АДРЕСА_9 , в задоволенні якого суд ухвалою від 22.07.2026 відмовив.

В судовому засіданні представник Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради позовні вимоги за первісним позовом підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов, запереченні на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у додаткових поясненнях, зустрічний позов просили задовольнити з підстав, викладених у зустрічному позові, відповіді на відзив та у додаткових поясненнях.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, викладених у додаткових поясненнях.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомив.

Згідно з частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення вказаного учасника процесу про час та місце судових засідань та з врахуванням думки інших учасників процесу суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представників Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, за наявними в матеріалах справи доказами.

22.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та визначив, що рішення буде ухвалено 31.07.2026.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2025 (інформаційна довідка № 440078274) квартира АДРЕСА_2 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (власник), на підставі договору купівлі-продажу № 256 від 27.03.2025 посвідченим приватним нотаріусом Лозинською О.М. Львівського міського нотаріального округу Львівської області.

Згідно даних Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, житловий будинок XX ст., за адресою: м. Львів, вул. Патріарха Любомира Гузара ,24 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 5484-Лв), внесена в перелік пам`яток місцевого значення згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради № 227 від 17.07.1990 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 18.01.2021 № 14 (охоронний № 5484-Лв).

На Гарячу лінію міста Львова 13.05.2025 надійшло звернення мешканки ОСОБА_9 щодо здійснення самовільних будівельних робіт у внутрішньому подвір`ї в будинку на АДРЕСА_3 , з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

16.05.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради винесено припис (№ 0004-вих-72215), в якому зазначено про виявлені порушення в будинку на вул. Патріарха Л.Гузара, 24, який внесено в перелік пам`яток місцевого значення, а саме на території пам`ятки проведено самовільні роботи з облаштування системи водовідведення із прокопуванням траншеї без отримання письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини, що є порушенням вимог ч.1,2 ст.24, ч.1 ст.22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», та висунуто вимогу в термін до 16.07.2025 усунути виявлені порушення на території пам`ятки шляхом приведення прибудинкової території до попереднього стану. Припис виданий ОСОБА_1 , про отримання якого нею здійснено відмітку на приписі 21.05.2025.

08.08.2025 начальником юридичного відділу управління охорони та використання об`єктів культурної спадщини Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидалом Вікторем Васильовичем проведено візуальне обстеження житлового будинку по АДРЕСА_3 . За результатами візуального обстеження 08.08.2025 складено акт візуального обстеження будинку на АДРЕСА_4 , з якого вбачається недотримання вимог ст. 24, ст. 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: власником квартири АДРЕСА_2 у внутрішньому подвір`ї здійснено самовільні будівельні роботи з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та не виконано вимог припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 за №0004-вих-77215. Додаток фотофіксація.

З метою захисту об`єкта культурної спадщини, розташованого у м. Львові на вул.Гузара Любомира Патріарха, 24, приведення його у відповідність до вимог законодавства про охорону культурної спадщини, Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, керуючись положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини», звернувся до суду із вимогою про відновлення частини пам`ятки архітектури по вул. Гузара Любомира Патріарха у м. Львові.

Водночас ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 №0004-вих.-72215, покликаючись як на відсутність повноважень у Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради для винесення вказаного припису, так і на відсутність підстав для його винесення.

Ухвалою від 31.07.2026 суд закрив провадження у справі №380/21101/25 в частині вимог за первісним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2 про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 відновити частину пам`ятки архітектури, а саме: приведення території пам`ятки до стану, який існував до початку виконання будівельних робіт, за рахунок відповідача.

Таким чином, предметом розгляду в даній справі залишаються вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 №0004-вих.-72215.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень

Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність. Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

Адміністративний суд у силу вимог частини 2 статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Відповідно до частини 1 статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

19 вересня 2013 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства, підписану Україною 31 жовтня 2007 року, шляхом прийняття Закону України № 581-VII.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції щодо:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти «b», «c», «;d» статті 1 Конвенції).

Сторони Конвенції зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти «a», «b», «e», «f», «g» статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства).

Аналогічні зобов`язання передбачені статтею 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (ратифікованої Указом Президії Верховної Ради № 6673-XI (6673-11) від 4 жовтня 1988 року), відповідно до якої кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. З цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування (постанови від 31.01.2023 у справі №640/8728/21, від 12.12.2023 у справі №380/13557/21 та інші).

Відповідно до частини 3 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI, для населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, в межах визначених історичних ареалів у складі генерального плану населеного пункту визначаються режими регулювання забудови та розробляється історико-архітектурний опорний план, в якому зазначається інформація про об`єкти культурної спадщини.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III) з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Статтею 1 Закону №1805-ІІІ передбачено, що історичний ареал населеного місця - це частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або ж періодів розвитку.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 1805-III пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Право власності на пам`ятку, однак, не є абсолютним. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Частиною першою статті 22 Закону № 1805-III встановлено, що пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

За змістом частин першої, другої статті 24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Відповідно до статті 26 Закону № 1805-III консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. Отже, будь-яке втручання у пам`ятку є можливим виключно з дотриманням установленого Законом дозвільного порядку.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1805-III у разі, коли пам`ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов`язані привести цю пам`ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).

Статтею 29 Закону № 1805-III визначено, що на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.

Так, з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару (ч.1 ст.32 Закону №1805-III).

Згідно з частиною сьомою 7 статті 32 Закону №1805-III на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Системний аналіз викладених норм дає змогу дійти висновку, що у зонах охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, які занесені до Списку історичних населених місць України, встановлено особливий режим регулювання забудови, серед іншого, у таких зонах забороняється проведення будівельних, земляних робіт без попереднього отримання дозволу в органах охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 47 Закону № 1805-III юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону. Передбачений цією нормою обов`язок осіб, які завдали шкоди пам`яткам, їх відновити є складовою процесу відшкодування шкоди (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 у справі № 759/20550/18).

Відповідно до статті 30 Закону № 1805-III органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними і фізичними особами.

Як з`ясовано судом, в будинку на вул. Патріарха Л.Гузара, 24, який внесено в перелік пам`яток місцевого значення виявлено порушення вимог ч.1,2 ст.24, ч.1 ст.22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме на території пам`ятки проведено самовільні роботи з облаштування системи водовідведення із прокопуванням траншеї без отримання письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, про що 16.05.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради винесено припис (№ 0004-вих-72215) про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини та висунуто вимогу в термін до 16.07.2025 усунути виявлені порушення на території пам`ятки шляхом приведення прибудинкової території до попереднього стану. Припис виданий ОСОБА_1 , про отримання якого нею здійснено відмітку на приписі 21.05.2025.

Також, 08.08.2025 начальником юридичного відділу управління охорони та використання об`єктів культурної спадщини Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидалом Вікторем Васильовичем проведено візуальне обстеження житлового будинку по АДРЕСА_3 . За результатами візуального обстеження 08.08.2025 складено акт візуального обстеження будинку на вул. Патріарха Л.Гузара у м. Львові, з якого вбачається недотримання вимог ст. 24, ст. 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: власником квартири АДРЕСА_2 у внутрішньому подвір`ї здійснено самовільні будівельні роботи з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та не виконано вимог припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 за №0004-вих-77215. Додаток фотофіксація.

Факт здійснення таких робіт ОСОБА_1 не заперечує. Доводи власниці пам`ятки місцевого значення зводяться до необхідності здійснення таких робіт саме з метою збереження цієї пам`ятки, а також відсутності в оскаржуваному приписі чіткого переліку дій, які повинна вчинити ОСОБА_1 на виконання вимог припису для досягнення мети збереження пам`ятки, оскільки, на її переконання, вказані у приписі вимоги шляхом приведення прибудинкової території до попереднього стану навпаки призведуть до руйнування та пошкодження пам`ятки.

Суд зазначає, що об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2, 4, ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», полягає у порушенні режиму використання пам`ятки культурної спадщини, яке має триваючий характер.Таке порушення має місце незалежно від того, які саме були здійснені роботи. Сам факт проведення будівельних робіт з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини, свідчить про існуюче порушення режиму використання пам`ятки на момент виявлення цього порушення органом охорони культурної спадщини.

Суд критично оцінює доводи позивача за зустрічним позовом щодо відсутності в спірному випадку підстав для отримання дозволу органу охорони культурної спадщини з посиланням на те, що приписи Закону України «Про охорону культурної спадщини» не передбачають вимоги щодо отримання письмового дозволу органу охорони культурної спадщини на обстеження, ремонт, переукладання інженерних мереж; проведення благоустрою, переукладання інженерних мереж відведення поверхневих стічних вод без отримання письмового дозволу органу охорони культурної спадщини.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України» «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. До об`єктів благоустрою населених пунктів належать: б) пам`ятки культурної спадщини, меморіали, меморіальні комплекси, місця пам`яті Українського народу. (п.б ч.1 ст. 13 Закону). На об`єктах благоустрою забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом. (п.1 ч.1 ст.16 Закону).

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки, земляні роботи на території пам`ятки проводяться виключно за умови проведення попередніх археологічних розвідок. Режим використання території пам`ятки встановлює обмеження діяльності у використанні відповідної території (земель). Будь-яка діяльність у межах території пам`ятки має здійснюватися з дотриманням режиму використання пам`ятки, у тому числі всіх обмежень у використанні земель, зокрема у сфері забудови.( ч.2 ст. 14-1 Закону).

До затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення меж та режимів використання території пам`ятки відповідно до частини першої цієї статті межа території пам`ятки встановлюється: 2) для пам`яток архітектури - 20 метрів навколо периметра забудови; Не потребують обов`язкового проведення попередніх археологічних розвідок роботи з: благоустрою (крім розміщення на території пам`яток археології новихелементів благоустрою, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, засобів зовнішньої реклами, пов`язаних фундаментом із землею (ґрунтом), при закладанні фундаменту на глибині більше 0,5 метра у разі відсутності на таких територіях інженерних мереж).

Досліджуючи наявні в матеріалах справи фотофіксації та топографічні знімання території від 08.07.2025 суд погоджується з доводами суб`єкта владних повноважень про те, що у даному випадку, враховуючи глибину розкопування та його здійснення не у межах існуючих мереж водовідведення, проведені роботи підпадають під категорію тих, що вимагали попереднього погодження органу охорони культурної спадщини. Зокрема, проведення археологічних розвідок не знімають обов`язку погодження робіт з органом охорони культурної спадщини, що випливає з п.9 ч.1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Оскільки, проведені ОСОБА_1 роботи на території будинку за адресою АДРЕСА_3 були здійснені без отримання дозволу органу охорони культурної спадщини, що створює загрозу знищення, пошкодження або зміни історико-архітектурних характеристик пам`ятки, Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради було видано оскаржуваний припис від 16.05.2025 щодо приведення території пам`ятки архітектури на АДРЕСА_3 до попереднього стану.

При цьому суд не заперечує необхідність та важливість здійснення власницею пам`ятки робіт з метою вжиття заходів для її збереження, однак, наголошує, що такі роботи повинні здійснюватися у визначений законом спосіб та з дотриманням встановленого порядку, оскільки законодавець визначив особливий режим регулювання забудови для пам`яток та у межах території пам`ятки саме з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток та надав повноваження щодо здійснення контролю у цій сфері органу охорони культурної спадщини саме для запобігання загрозі руйнування та збереження пам`ятки в належному стані.

У постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 1.380.2019.001115 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, у справі з подібними правовідносинами вказав, що реконструкція, реставрація, ремонт пам`ятки можуть здійснюватися виключно з отриманням необхідної дозвільної документації, а власник не вправі на власний розсуд здійснювати ремонт, переобладнання, прибудови тощо, які стосуються пам`ятки архітектури.

Доводи позивача за зустрічним позовом про відсутність в оскаржуваному приписі конкретного переліку дій, які повинна вчинити ОСОБА_1 на виконання вимог припису для досягнення мети збереження пам`ятки, суд оцінює критично, оскільки у приписі чітко визначено дії, необхідні для усунення виявлених порушень, а саме: до 16.07.2025 усунути виявлені порушення на території пам`ятки шляхом приведення прибудинкової території до попереднього стану. Переконання позивача за зустрічним позовом про те, що такі дії призведуть до руйнування та пошкодження пам`ятки є лише припущеннями та не підтверджуються жодними доказами. Подані звіт про технічне обстеження та технічні висновки за результатами визначення вологості кладки стін свідчать про те, що виконані роботи покращили стан будинку та надають пропозиції для усунення причин перезволоження стін, однак такі не підтверджують, що виконання припису призведе до погіршення стану самої пам`ятки. Окрім цього, вказані звіти складено значно пізніше винесення оскаржуваного припису. Водночас позивач за зустрічним позовом не позбавлена права захищати свої права у передбачений законом спосіб, зокрема, щодо зобов`язання конкретизувати перелік необхідних дій та робіт для збереження пам`ятки, надання дозволу на проведення відповідних робіт та в інший спосіб, який буде ефективним для досягнення очікуваного результату. За обставинами вказаної справи предметом дослідження є правомірність винесення Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради оскаржуваного припису відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

В спірному випадку припис містить не лише загальну вимогу щодо усунення порушень, а й спосіб її виконання, який забезпечує відновлення об`єкта культурної спадщини до стану, який існував до проведення робіт, що відповідає вимогам чинного законодавства та режиму його використання. Визначені заходи є прямо пов`язаними з характером виявлених порушень. Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що попередній стан пам`ятки не свідчив про її збереження та охорону також є суперечливим з огляду на те, що при придбанні пам`ятки місцевого значення на позивача розпочав поширюватися передбачений статтею 29 Закону № 1805-III обов`язок вжити заходів для запобігання загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти, однак такі заходи мали бути погоджені з відповідним органом охорони культурної спадщини, що і є визначальним в даній справі.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі № 440/10514/23, згідно з якою власники пам`яток архітектури відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1805-III зобов`язані виконувати встановлені законом вимоги щодо збереження, утримання та використання таких об`єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані, незалежно від факту укладення охоронного договору. Тобто обов`язок власника пам`ятки забезпечувати її збереження та автентичність є самостійним і випливає безпосередньо із закону.

Отже, законодавство у сфері охорони культурної спадщини передбачає обов`язок власника забезпечувати збереження пам`ятки та дотримання режиму її використання, а відповідальність настає за сам факт існування порушеного стану, який має триваючий характер.

Щодо доводів позивача за зустрічним позовом про відсутність в Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради відповідних повноважень на складення оскаржуваного припису, оскільки Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» від 24.02.2022 № 68/2022 утворено Львівську обласну військову адміністрацію, відповідно повноваження з охорони об`єктів культурної спадщини виконує Львівська обласна військова адміністрація, то суд зазначає, що частиною 2 статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини передбачено повноваження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, до яких належить, зокрема, 5) забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; 8) організація відповідних охоронних заходів щодо пам`яток місцевого значення та їх територій у разі виникнення загрози їх пошкодження або руйнування внаслідок дії природних факторів чи проведення будь-яких робіт; 9) видання розпоряджень та приписів щодо охорони пам`яток місцевого значення, припинення робіт на цих пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, якщо ці роботи проводяться за відсутності затверджених або погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених цим Законом дозволів або з відхиленням від них.

Таким чином, оскаржуваний припис Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради є таким, що прийнятий у межах наданих законом повноважень, у встановленій формі та з дотриманням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру» щодо структури, змісту та мотивування адміністративного акта. Встановлені в ході візуального обстеження фактичні обставини об`єктивно свідчать про наявність порушення режиму використання об`єкта культурної спадщини та обґрунтовують необхідність застосування заходів реагування, спрямованих на його усунення.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування припису Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 №0004-вих.-72215, оскільки такий відповідає критеріям правомірності, передбаченим частиною 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених зустрічних позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295-297, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Валова, 20; ЄДРПОУ: 26256659) про визнання протиправним та скасування припису Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 №0004-вих.-72215 відмовити повністю.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.293,295 - 297 КАС України. із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна