Решение № 138659604, 30.07.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2754/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства оборони України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 15 січня 2026 року, оформлене у вигляді Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №7/д від 15.01.2026 про повернення на доопрацювання документів для призначення одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати відповідача прийняти рішення про призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану", у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 .

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач з 10 січня 1991 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , з яким до цього перебувала у зареєстрованому шлюбі в період з 27 червня 1989 року по 10 січня 1991 року. Після розірвання шлюбу сторони примирилися, продовжили спільне проживання, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та фактично здійснювали права й обов`язки подружжя. Позивач зазначила, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час безпосередньої участі у бойових діях, а обставини його загибелі та зв`язок смерті із захистом Батьківщини підтверджуються свідоцтвом про смерть, документами військового командування, висновком військово-лікарської комісії та рішеннями суду. Також вона посилалася на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2023 року у справі № 387/1883/23, яким встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та рішення цього ж суду від 12 листопада 2024 року у справі № 387/1307/24, залишене без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2025 року, яким встановлено факт перебування її на утриманні загиблого. Позивач вказала, що після подання до Міністерства оборони України пакета документів для призначення одноразової грошової допомоги Комісія Міністерства оборони України рішенням, оформленим витягом з протоколу засідання №7/д від 15 січня 2026 року, повернула документи на доопрацювання, пославшись на ненадання документів, які підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення такої пенсії. На думку позивача, зазначене рішення є протиправним, оскільки факт її перебування на утриманні та належності до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, вже встановлений судовими рішеннями, що набрали законної сили.

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що Міністерство оборони України діяло виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та іншими нормативно-правовими актами. Відповідач зазначив, що відповідно до частини першої статті 16-1 Закону України № 2011-XII утриманцями для цілей призначення одноразової грошової допомоги можуть бути лише особи, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України № 2262-XII. На думку Міністерства оборони України, встановлення судом факту перебування позивача на утриманні саме по собі не підтверджує наявності у неї такого права, оскільки вирішення питання щодо призначення пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, а документів, які б підтверджували наявність у позивача права на пенсію у разі втрати годувальника або факт її призначення, до Комісії не було подано. Крім того, відповідач звернув увагу, що Міністерство оборони України не було залучене як заінтересована особа під час розгляду цивільної справи про встановлення факту перебування позивача на утриманні. Також зазначив, що вимога про зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу фактично передбачає втручання суду у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень, що суперечить усталеній практиці Верховного Суду щодо меж судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень (а.с.77-80).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу вони продовжили спільне проживання однією сім`єю без державної реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 загинув під час виконання бойового завдання із захисту України. Факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15 листопада 2023 року Добровеличківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новоукраїнському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса). Обставини загибелі також підтверджуються довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України № 45/222 від 04 лютого 2024 року, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 31 від 31 січня 2024 року, витягом із протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії одинадцятої Регіональної військово-лікарської комісії № 1160 від 06 квітня 2024 року, а також рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2023 року у справі № 387/1767/23 (а.с. 27, 29-34, 55-58).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2023 року у справі № 387/1883/23 встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 10 січня 1991 року по 29 грудня 2022 року (а.с.35-39).

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2024 року у справі № 387/1307/24, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2025 року, було встановлено факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 станом на день його смерті (а.с.40-47, 48-53).

Після набрання зазначеними судовими рішеннями законної сили позивач звернулася із заявою про призначення одноразової грошової допомоги як член сім`ї загиблого військовослужбовця. ІНФОРМАЦІЯ_2 доопрацьований пакет документів було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить вихідний лист від 29 квітня 2025 року № 2/1562. Надалі ІНФОРМАЦІЯ_4 після опрацювання документів направив до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України висновок, доповідь та інші документи, у тому числі рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2024 року у справі № 387/1307/24 та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2025 року, засобами системи електронного документообігу за вихідним № 938/13/5665 від 23 травня 2025 року, що підтверджується відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26 грудня 2025 року № 16023 (а.с.66-67, 87-99).

За результатами розгляду поданих документів Комісія Міністерства оборони України з питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийняла рішення, оформлене витягом з протоколу засідання № 7/д від 15 січня 2026 року, яким повернула пакет документів позивача на доопрацювання у зв`язку з ненаданням документів, що підтверджують право на призначення пенсії у разі втрати годувальника або факт призначення такого виду пенсії (а.с.64-65).

Не погодившись із зазначеним рішенням Комісії Міністерства оборони України та вважаючи його таким, що порушує її право на отримання одноразової грошової допомоги, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється згідно до Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Підпунктами 1-3 частини другої статті 16 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі також Закон № 2011-XII) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Положеннями статті 16-1 Закону України № 2011-XII встановлено перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, який не був сталим і зазнавав змін у різні періоди часу, у зв`язку з чим коло осіб, які мають право на таку виплату, змінювалося.

Водночас суд зазначає, що при вирішенні питання щодо належності особи до кола отримувачів одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню редакція статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинна саме на дату загибелі військовослужбовця, оскільки право на таку виплату виникає з моменту настання відповідного юридичного факту смерті військовослужбовця.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25 (адміністративне провадження №К/990/54371/25), у якій зазначено, що право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від факту загибелі військовослужбовця та виникає саме з дати смерті, визначеної у свідоцтві про смерть, а тому саме станом на цю дату має визначатися коло осіб, які мають право на відповідну виплату. Верховний Суд у вказаній постанові наголосив, що подальші зміни законодавства, зокрема розширення переліку осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї загиблого військовослужбовця, не мають зворотної дії у часі та не можуть впливати на визначення суб`єктного складу осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги до набрання чинності такими змінами. Звернення особи із заявою про призначення допомоги є лише способом реалізації вже існуючого права, а не юридичним фактом, з яким закон пов`язує момент його виникнення.

Отже, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній станом на 29.12.2022 дату загибелі ОСОБА_2 , а не редакція закону, чинна на момент звернення позивача із заявою чи прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Так, стаття 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 29 липня 2022 року №2489-IX, чинній на день загибелі ОСОБА_2 ) визначала, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини першої статті 16-2 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону;

б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 16-2 Закону № 2011-XII).

Частинами шостою дев`ятою статті 16-3 Закону № 2011-XII передбачено, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, якою затверджено відповідний Порядок (далі Порядок № 975, у редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_2 ).

Пунктом 1 Порядку № 975 передбачено, що він визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Цього ж дня Президент України видав Указ № 69/2022 "Про загальну мобілізацію", яким оголошено проведення загальної мобілізації.

На виконання вказаних Указів Президента України Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 року прийнято постанову № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова № 168 у редакції, чинній на день загибелі ОСОБА_2 ).

Абзацом 1, 2 пункту 2 Постанови № 168 було установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16--1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Крім того, згідно абзацу 6 пункту 2 Постанови № 168, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

З аналізу наведеного нормативно-правового регулювання вбачається, що право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця мають виключно особи, прямо визначені статтею 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення відповідного права, тобто на дату загибелі (смерті) військовослужбовця

Також із системного аналізу положень статей 16, 16-1, 16-3 Закону № 2011-XII, пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 168 та пункту 3 Порядку № 975 слідує, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є саме дата смерті військовослужбовця, зазначена у свідоцтві про смерть. Саме на цю дату визначається коло осіб, які мають право на відповідну виплату, тоді як подальші зміни законодавства, зокрема розширення кола отримувачів допомоги, не мають зворотної дії у часі та не можуть поширюватися на правовідносини, що виникли до набрання ними чинності.

Враховуючи наведене, зміни до законодавства, які набрали чинності після настання події, з якою закон пов`язує виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема щодо розширення кола осіб, які можуть бути віднесені до членів сім`ї військовослужбовця, не мають зворотної дії в часі та не підлягають застосуванню до правовідносин, у межах яких право на таку допомогу виникло до набрання чинності відповідними змінами.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 липня 2026 року у справі №120/6685/25 (адміністративне провадження № К/990/14472/26).

Встановлено, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2023 року у справі № 387/1883/23 встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 10 січня 1991 року по 29 грудня 2022 року (а.с.35-39).

Спірним у даній справі є питання щодо належності позивача до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Так, на дату загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 стаття 16-1 Закону № 2011-XII передбачала право на отримання одноразової грошової допомоги для батьків, одного із подружжя, який не одружився вдруге, дітей, які не досягли повноліття, та утриманців загиблого. При цьому чинне на той момент законодавство не відносило до кола отримувачів одноразової грошової допомоги осіб, які проживали із загиблим однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Суд враховує, що зміни до статті 16-1 Закону № 2011-XII, якими до членів сім`ї загиблого були віднесені жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, набрали чинності пізніше та не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли у зв`язку із загибеллю військовослужбовця 29 грудня 2022 року, оскільки закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, прямо передбачених Конституцією України.

Посилання представника позивача на те, що оскаржуване у справі рішення прийнято після набрання чинності відповідними змінами до закону, суд вважає необґрунтованими, оскільки право на одноразову грошову допомогу та коло осіб, які мають право на її отримання, визначаються саме станом на дату загибелі військовослужбовця.

Відповідно до положень Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Сам по собі факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не породжує статусу подружжя у розумінні законодавства.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 120/17960/23, у якій зазначено, що фактичне спільне проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не є шлюбом у розумінні законодавства, а тому приписи статті 16-1 Закону № 2011-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не підлягають розширеному тлумаченню.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2026 у справі № 280/1098/25, згідно до якої право на отримання одноразової грошової допомоги визначається законодавством, чинним на дату загибелі військовослужбовця, а подальші зміни до закону не можуть поширюватися на правовідносини, що вже виникли.

Повертаючись до змісту спірного рішення відповідача, суд зазначає, що за результатами розгляду поданих позивачем документів Комісією Міністерства оборони України їх повернуто на доопрацювання з метою надання документів, виданих Пенсійним фондом України, які підтверджують право або факт призначення пенсії у разі втрати годувальника на дату загибелі військовослужбовця, що дають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Як зазначалося судом, Верховний Суд у постанові від 12 травня 2026 року у справі № 280/1098/25 дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги визначається законодавством, чинним на день загибелі військовослужбовця, а подальші зміни законодавства не поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції Закону України від 29 липня 2022 року № 2489-IX, чинній станом на 29 грудня 2022 року день загибелі ОСОБА_2 .

Відповідно до зазначеної редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, утриманці загиблого військовослужбовця. При цьому утриманцями визнаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, законодавець пов`язав виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги не лише із фактом перебування особи на утриманні загиблого військовослужбовця, а й із наявністю у неї права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Водночас Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає коло осіб, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника, та умови виникнення такого права. Зокрема, статтею 30 цього Закону передбачено, що право на пенсію у разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім`ї загиблих військовослужбовців, які перебували на їх утриманні, а також інші особи, визначені цією статтею, за наявності встановлених законом умов.

Суд враховує доводи позивачки про те, що рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2024 року у справі № 387/1307/24, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 березня 2025 року, встановлено факт її перебування на утриманні загиблого військовослужбовця.

Водночас зазначене рішення встановлює лише факт перебування позивачки на утриманні загиблого та не вирішує питання щодо наявності у неї права на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Наявність такого права визначається з урахуванням усіх передбачених законом умов, а відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця, статус утриманця пов`язаний із підтвердженням права на пенсію у разі втрати годувальника.

За таких обставин вимога Комісії Міністерства оборони України про подання документів, що підтверджують право позивачки на пенсію у разі втрати годувальника або факт її призначення, є обґрунтованою та відповідає положенням статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Така вимога була спрямована на перевірку наявності передбачених законом підстав для отримання одноразової грошової допомоги як утриманцем загиблого військовослужбовця.

Суд дійшов висновку, що подані позивачкою документи не підтверджували наявності у неї права на пенсію у разі втрати годувальника у розумінні зазначеного Закону, у зв`язку з чим відповідач правомірно повернув документи на доопрацювання для подання додаткових доказів, необхідних для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.

При цьому оскаржуваним рішенням Комісії Міністерства оборони України позивачці не було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. Подані документи повернуто виключно для усунення недоліків та подання матеріалів, необхідних для встановлення наявності права на отримання такої виплати. Зазначене рішення не містить висновку про відсутність у позивачки відповідного права та не припиняє процедуру розгляду її заяви.

Суд зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України судовому захисту підлягають порушені права, свободи чи законні інтереси особи рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єктів владних повноважень. Предметом судового контролю є рішення, які безпосередньо впливають на права та обов`язки особи або перешкоджають реалізації належного їй права.

Повернення документів на доопрацювання є проміжною процесуальною дією в межах адміністративної процедури розгляду заяви про призначення одноразової грошової допомоги та саме по собі не вирішує питання про наявність чи відсутність права на таку допомогу. Метою такого рішення є забезпечення повноти документів, необхідних для прийняття остаточного рішення за результатами розгляду заяви.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що рішення Комісії Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання прийнято в межах наданих відповідачу повноважень та відповідно до вимог статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній на день загибелі військовослужбовця.

Отже, приймаючи рішення, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України від 15 січня 2026 року № 7/д, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Підстави для визнання цього рішення протиправним та його скасування відсутні.

Враховуючи відмову у задоволенні основної позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України, похідна вимога про зобов`язання відповідача призначити і виплатити позивачці одноразову грошову допомогу також задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН