Решение № 138659487, 31.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ Справа № 826/10616/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 березня 2018 року № 0015321406;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 27 березня 2018 року № 0015331406.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не мав встановлених законодавством підстав для проведення перевірки. Вказує, що в ході перевірки фіскальним органом не встановлено та не доведено в процедурі адміністративного оскарження факту подання декларантом неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення, що вплинуло на його класифікацію під час пропуску на митну територію України.

Посилається, що визначав код класифікації товару для визначення ввізного мита 9401 80 00 00 згідно УКТ ЗЕД на підставі рішення заступника начальника відділу митних платежів Київської регіональної митниці Державної митної служби України від 08.02.2012 № КТ-100-0239-2012, у зв`язку із чим, під час митного оформлення товарів декларант вносив код відповідно до попереднього рішення митного органу.

Крім того, зазначає, що обов`язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов`язку із сплати митних платежів, а обов`язок із сплати митних платежів вважається виконаним з моменту закінчення митного оформлення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 № 2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

13 липня 2023 року протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями цю справу передано на розгляд судді Журавлю В.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року прийнято до провадження адміністративну справу № 826/10616/18 за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31.01.2024 справу розподілено судді Войтович І.І.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.02.2024 прийнято до провадження адміністративну справу та визначено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що право органу доходів і зборів самостійно класифікувати товари закріплено також й після митного оформлення.

Вказує, що за результатами перевірки встановлено неправильну класифікацію товарів, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість.

Крім того, повідомляє, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією за результатами перевірки до товариства не застосовуються, оскільки позивач діяв на виконання рішення про визначення коду товару Київської регіональної митниці від 08.02.2012 № КТ-100-0239-2012.

У зв`язку із зазначеним, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 замінено в порядку процесуального правонаступництва відповідача у справі з Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчену копію доповідної записки Департаменту аудиту від 16.02.2018 № 1047/26-15-14-06-06-17.

27.07.2026 від відповідача надійшли витребувані документи.

Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товару «Сидіння, призначені для перевезення дітей, які встановлюються на транспортні засоби (велосипеди)…» за кодом 9401 80 00 00 згідно УКТ ЗЕД за митними деклараціями:

- від 02.04.2015 № 100250003/2015/75824;

- від 02.06.2015 № 100250003/2015/77953;

- від 20.07.2015 № 100250003/2015/79693;

- від 05.10.2015 № 125130012/2015/464052;

- від 30.11.2015 № 125130003/2015/511395;

- від 25.04.2016 № 1251420001/2016/604942;

- від 30.05.2016 № 125140001/2016/606408;

- від 26.09.2016 № 125140001/2016/611128;

- від 02.03.2017 № UA125180/2017/602287;

- від 03.05.2017 № UA125180/2017/605227;

- від 01.06.2017 № UA125180/2017/606534;

- від 03.07.2017 № UA125180/2017/607858.

За результатом проведеної перевірки, ГУ ДФС у м. Києві складено акт перевірки від 07.03.2018 № 261/26-15-14-06-06/33440587.

Відповідачем встановлено наступні порушення:

- Закону України «Про Митний тариф України», ОПІ 1 та 6, частини 1 та підпункту г) пункту 5 частини 8 статті 257 Митного кодексу України, що стосується неправильної класифікації товару в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 48 583,68 гривень;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 9 716,74 гривень.

Не погоджуючись із встановленими порушеннями, ТОВ «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» подало заперечення на акт перевірки від 07.03.2018 № 261/26-15-14-06-06/33440587.

ГУ ДФС у м. Києві листом від 27.03.2018 № 12494/10/26-15-14-06-06-16 «Про надання відповіді на заперечення» висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

На підставі встановлених порушень відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 27.03.2018 № 0015321406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «ввізне мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання» на загальну суму 48 583,68 грн;

- від 27.03.2018 № 0015331406, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на загальну суму 9 716,74 грн.

ТОВ «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» оскаржило вищезазначені податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, однак, рішенням від 06.06.2018 № 19474/6/99-99-11-03-03-25 скаргу залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись з вищезазначеними доводами контролюючого органу та правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Митного кодексу України (далі МК України), товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Згідно із ч. 2 ст. 69 МК України, митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

У відповідності до ч. 4 ст. 69 МК України, у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 7 ст. 69 МК України).

Пунктом третім частини третьої статті 345 МК України встановлено, що митні органи мають право проводити документальні виїзні (планові або позапланові) та документальні невиїзні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

За приписами ч. 1 ст. 351 МК України, предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Положеннями ч. 2 ст. 351 МК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Аналіз змісту вищенаведених норм МК України дає підстави для висновку, що наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов`язково має містити визначені частиною другою статті 351 МК України підстави для її проведення, які зі змісту такого наказу можливо було чітко ідентифікувати.

Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів (ч. 3 ст. 351 МК України).

Судом встановлено, що відповідно до наказу про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» від 21.02.2018 № 2761 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товару «Сидіння, призначені для перевезення дітей, які встановлюються на транспортні засоби (велосипеди)…» за кодом 9401 80 00 00 згідно УКТ ЗЕД за митними деклараціями:

- від 02.04.2015 № 100250003/2015/75824;

- від 02.06.2015 № 100250003/2015/77953;

- від 20.07.2015 № 100250003/2015/79693;

- від 05.10.2015 № 125130012/2015/464052;

- від 30.11.2015 № 125130003/2015/511395;

- від 25.04.2016 № 1251420001/2016/604942;

- від 30.05.2016 № 125140001/2016/606408;

- від 26.09.2016 № 125140001/2016/611128;

- від 02.03.2017 № UA125180/2017/602287;

- від 03.05.2017 № UA125180/2017/605227;

- від 01.06.2017 № UA125180/2017/606534;

- від 03.07.2017 № UA125180/2017/607858,

тривалістю 3 робочих дні, з 27.02.2018 по 01.03.2018 у Головному управлінні ДФС у м. Києві за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 5-А.

Підстава: доповідна записка Департаменту аудиту від 16.02.2018 № 1047/26-15-14-06-06-17.

Водночас, з доповідної записки Департаменту аудиту від 16.02.2018 № 1047/26-15-14-06-06-17 слідує, що така за своїм змістом має інформативний характер та не містить інформації щодо виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення позивачем законодавства України з питань державної митної справи.

Суд зазначає, що ані наказ про проведення документальної невиїзної перевірки від 21.02.2018 № 2761, ані доповідна записка від 16.02.2018 № 1047/26-15-14-06-06-17, ані акт перевірки від 07.03.2018 № 261/26-15-14-06-06/33440587, складений за наслідками проведення такої перевірки, не містять жодних обґрунтувань підстав для її проведення; саме лише посилання в акті на пункт 1 частини другої статті 351 МК України не дає можливості ідентифікувати визначену вказаною нормою фактичну підставу для призначення документальної невиїзної перевірки позивача, що суперечить положенням МК України.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17.

Разом з тим, як слідує з акта перевірки, під час декларування товару «Сидіння, призначені для перевезення дітей, які встановлюються на транспортні засоби (велосипеди)...» за митними деклараціями:

- від 02.04.2015 № 100250003/2015/75824;

- від 02.06.2015 № 100250003/2015/77953;

- від 20.07.2015 № 100250003/2015/79693;

- від 05.10.2015 № 125130012/2015/464052;

- від 30.11.2015 № 125130003/2015/511395;

- від 25.04.2016 № 1251420001/2016/604942;

- від 30.05.2016 № 125140001/2016/606408;

- від 26.09.2016 № 125140001/2016/611128;

- від 02.03.2017 № UA125180/2017/602287;

- від 03.05.2017 № UA125180/2017/605227;

- від 01.06.2017 № UA125180/2017/606534;

- від 03.07.2017 № UA125180/2017/607858, ТОВ «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» здійснено його класифікацію за кодом 9401 80 00 00 згідно УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 0% від митної вартості).

Відповідач зазначає, що до товарної позиції 9401 УКТ ЗЕД включаються меблі для сидіння (крім включених до товарної позиції 9402), які перетворюються або не перетворюються на ліжка, та їх частини, наприклад: шезлонги, крісла з підлокітниками, складані стільці, палубні крісла, високі стільці для немовлят і дитячі сидіння, призначені для кріплення на спинках інших сидінь (включаючи автомобільні), старовинні крісла, лавки, кушетки (включаючи кушетки з електроопаленням), дивани, софи, отоманки та аналогічні предмети, табурети (такі як табурети до роялю, табурети для креслярів, друкарок і підніжки стільців подвійного призначення).

Разом з тим, контролюючий орган вказує, що товар, ввезений за вищезазначеними митними деклараціями слід класифікувати у товарній позиції 8714 за кодом 8714 99 90 00 (ставка ввізного мита 10% від митної вартості), у зв`язку із тим, що до цієї товарної позиції включаються частини та пристрої, що застосовуються на мотоциклах (включаючи мопеди), велосипедах, обладнаних допоміжним двигуном, мотоциклетних колясках, безмоторних велосипедах або інвалідних колясках.

Водночас, з матеріалів справи слідує, що рішенням Київської регіональної митниці про визначення коду товару від 08.02.2012 № КТ-100-0239-2012 товар, який ввозився на митну територію України за вищезазначеними митними деклараціями класифіковано митним органом за кодом 9401800000 згідно УКТ ЗЕД.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 МК України, за письмовими зверненнями декларантів або уповноважених ними осіб органи доходів і зборів приймають попередні рішення щодо застосування окремих положень законодавства України з питань державної митної справи. Такі рішення виносяться до початку переміщення товарів через митний кордон України.

Згідно із ч. 2 ст. 23 МК України, попереднє рішення є обов`язковим для виконання будь-яким органом доходів і зборів.

Пунктом 1 частини 4 статті 23 МК України передбачено, що попередні рішення можуть прийматися з питань, зокрема, класифікації товарів (у тому числі комплектних об`єктів, що постачаються в розібраному стані декількома партіями протягом тривалого періоду) згідно з УКТ ЗЕД.

Строк дії попереднього рішення становить три роки з дати його винесення, якщо факти та умови (у тому числі правила визначення походження товарів), на основі яких було прийнято це рішення, залишатимуться незмінними (ч. 6 ст. 23 МК України).

За приписами ч. 7 ст. 23 МК України, орган доходів і зборів, який прийняв попереднє рішення, може його відкликати. Попереднє рішення підлягає відкликанню, якщо воно:

1) було прийняте на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації, та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення;

2) вступило в суперечність із законодавством України з питань державної митної справи внаслідок змін в останньому;

3) прийняте з порушенням вимог цього Кодексу.

Частинами 8, 9 статті 23 МК України встановлено, що якщо попереднє рішення відкликано органом доходів і зборів з причини, зазначеної у пункті 1 частини сьомої цієї статті, декларант або уповноважена ним особа несе передбачену цим Кодексом та іншими законами України відповідальність за негативні наслідки застосування такого рішення з моменту його прийняття.

Якщо попереднє рішення відкликано органом доходів і зборів з причин, зазначених у пунктах 2 і 3 частини сьомої цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не несе відповідальності за негативні наслідки застосування такого рішення з моменту його прийняття і до моменту його відкликання.

Попереднє рішення вважається відкликаним з дня прийняття рішення про його відкликання. Письмове повідомлення про відкликання негайно направляється особі, за зверненням якої воно було прийняте (ч. 10 ст. 23 МК України).

Судом встановлено, що листом Київської міської митниці ДФС від 17.04.2018 № 2895/10/26-70-19-03 відкликано рішенням Київської регіональної митниці про визначення коду товару від 08.02.2012 № КТ-100-0239-2012.

Водночас, суд звертає увагу, що зі змісту вказано листа вбачається, що таке рішення контролюючого органу мотивоване забезпеченням єдиного тлумачення і застосування кодів УКТ ЗЕД в Україні. Разом з тим, з його змісту не вбачається, що таке прийняте на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації, та/або внаслідок ненадання підприємством всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Тобто, в силу частини 9 статті 23 МК України позивач не може нести відповідальність за негативні наслідки застосування рішення Київської регіональної митниці про визначення коду товару від 08.02.2012 № КТ-100-0239-2012.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17 колегія дійшла правового висновку, що класифікацію товарів за УКТЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження контролюючого органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 826/7208/16, від 08.02.2022 у справі № 808/3175/16, від 31.01.2023 у справі № 808/2311/16 та від 03.05.2018 у справі № П/811/849/17 (К/9901/11284/18).

Крім того, частиною 6 статті 69 МК України встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв`язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку про протиправність донарахування позивачу ввізного мита та податку на додану вартість з огляду на те, що позивач при визначені коду УКТ ЗЕД керувався попереднім рішенням контролюючого органу, яке відкликано не внаслідок неправомірних дій товариства, що імперативно звільняє ТОВ «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» від негативних наслідків у зв`язку із таким відкликанням.

Враховуючи зазначене, зважаючи на протиправність донарахування ТОВ «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» ввізного мита та податку на додану вартість, суд доходить висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 27.03.2018 № 0015321406 та від 27.03.2018 № 0015331406, а тому такі підлягають скасуванню.

Інші доводи сторін є такими, що вивчені судом та не спростовують вищезазначених висновків суду.

Відповідачем не доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, як того вимагає від сторін приписи частини першої статті 77 КАС України.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частинами 1 та 2 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абз. 2 ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідно судом встановлено протиправність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 27.03.2018 № 0015321406 та від 27.03.2018 № 0015331406, такі рішення не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 3 524 грн 00 коп.

Таким чином, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3 524 грн 00 коп. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 27.03.2018 № 0015321406.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 27.03.2018 № 0015331406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЛ ЛАНГЕ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 33440587, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вулиця Ушинського, будинок 28) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 524,00 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.