Решение № 138658985, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року м. Київ справа №640/22851/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська медична протиепідемічна компанія-Київська"

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська медична протиепідемічна компанія-Київська" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель № 16210-р/пк-пз від 27.08.2020 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач зазначає, що рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.08.2020 № 16210-р/пк-пз є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки після прийняття рішення від 18.08.2020 № 15687-р/пк-пз про прийняття скарги до розгляду відповідач був зобов`язаний розглянути її по суті та не мав правових підстав відмовляти у її задоволенні з мотивів пропуску строку звернення. На думку позивача, питання дотримання строку подання скарги повинно було вирішуватися виключно на стадії прийняття скарги до розгляду, а після відкриття провадження орган оскарження не міг посилатися на таку обставину як на підставу для відмови у задоволенні скарги. У зв`язку з цим позивач просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення і стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що оскаржуване рішення прийнято на підставі та у спосіб, визначені Законом України «Про публічні закупівлі» та Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони». Вказує, що позивач звернувся зі скаргою після спливу спеціального строку, встановленого статтею 10 зазначеного Закону, а зміни до оголошення, внесені замовником 12.08.2020 та 14.08.2020, не стосувалися положень, які були предметом оскарження. На думку відповідача, наведені обставини виключали можливість задоволення скарги, а доводи позивача ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі». У зв`язку з цим відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали справи №640/22851/20 до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/22851/20 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 справу прийнято до провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2026 залишено клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження та клопотання про залучення третьої особи без задоволення.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Міністерством оборони України в електронній системі закупівель було оприлюднено оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі для гарантованого забезпечення потреб оборони UA-2020-07-24-006316-b. Кінцевий строк подання цінових пропозицій за зазначеною процедурою закупівлі було визначено 05.08.2020.

14.08.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська медична протиепідемічна компанія Київська» звернулося до Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України зі скаргою щодо порушення Міністерством оборони України законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення зазначеної переговорної процедури закупівлі. Предметом скарги були окремі положення оголошення про проведення відбору.

18.08.2020 Постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 15687-р/пк-пз, яким скаргу ТОВ «Українська медична протиепідемічна компанія Київська» прийнято до розгляду.

Під час розгляду скарги Колегією були досліджені матеріали, розміщені в електронній системі закупівель, а також пояснення Замовника. За результатами такого розгляду встановлено, що оголошення про проведення відбору було оприлюднене 24.07.2020, кінцевий строк подання цінових пропозицій визначено 05.08.2020, тоді як скарга подана лише 14.08.2020.

Крім того, Колегією встановлено, що зміни до оголошення про проведення переговорної процедури закупівлі, оприлюднені Замовником 12.08.2020 та 14.08.2020, не стосувалися тих положень оголошення, які були предметом оскарження з боку позивача.

За результатами розгляду скарги Постійно діючою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України 27.08.2020 прийнято рішення № 16210-р/пк-пз, яким у задоволенні скарги ТОВ «Українська медична протиепідемічна компанія Київська» відмовлено. Підставою для прийняття зазначеного рішення стало встановлення Колегією того, що положення оголошення, які оскаржувалися позивачем, після закінчення строку, визначеного статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», не підлягали оскарженню, оскільки внесені Замовником зміни не стосувалися цих положень.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська медична протиепідемічна компанія Київська» звернулося до суду з цим адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.08.2020 № 16210-р/пк-пз, посилаючись на те, що після прийняття скарги до розгляду відповідач не мав правових підстав відмовляти у її задоволенні з мотивів пропуску строку звернення зі скаргою, а також просить стягнути судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

V. Норми права, які застосував суд

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади установлює «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII).

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону № 922-VIII Антимонопольний комітет України як орган оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав і законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівлі, утворює Комісію (комісії) з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та здійснює інші повноваження, визначені цим Законом та Законом України "Про Антимонопольний комітет України". Рішення Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель ухвалюються від імені Антимонопольного комітету України.

Повноваження, порядок утворення та функціонування Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель встановлюються відповідно до цього Закону та Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

Скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель.

Згідно з частиною 5 статті 18 Закону № 922-VIII скарга повинна містити таку інформацію:

1) найменування замовника рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються;

2) ім`я (найменування), місце проживання (місцезнаходження) суб`єкта оскарження;

3) підстави подання скарги, посилання на порушення процедури закупівлі або прийняті рішення, дії або бездіяльність замовника, фактичні обставини, що це можуть підтверджувати;

4) обґрунтування наявності у суб`єкта оскарження порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи;

5) перелік документів (доказів), що підтверджують наявність у суб`єкта оскарження порушених прав та охоронюваних законом інтересів з приводу рішення, дії чи бездіяльності замовника, що суперечать законодавству у сфері публічних закупівель і внаслідок яких порушено право чи законні інтереси такої особи, пов`язані з його участю в процедурі закупівлі, у випадку, якщо скарги стосуються тендерної документації та/або стосуються прийнятих рішень, дії чи бездіяльності замовника, що відбулись до закінчення строку, встановленого для подання тендерних пропозицій;

6) вимоги суб`єкта оскарження та їх обґрунтування.

До скарги додаються документи та матеріали (за наявності) в електронній формі (в тому числі у форматі pdf), що підтверджують інформацію, викладену у скарзі, та порушення процедури закупівлі або неправомірність рішень, дій або бездіяльності замовника.

Згідно з частиною 8 статті 18 Закону № 922-VIII скарги, що стосуються прийнятих рішень, дій чи бездіяльності замовника, які відбулися після розгляду тендерних пропозицій, порядок якого передбачений частиною дванадцятою статті 29 цього Закону, подаються протягом п`яти днів з дня оприлюднення в електронній системі закупівель протоколу розгляду тендерних пропозицій, у разі якщо оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі оприлюднюється відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону.

Відповідно до частин 15, 16 статті 18 Закону № 922-VIII рішення за результатами розгляду скарг приймаються на засіданні Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

За попереднім письмовим бажанням однієї із сторін, зазначеним у скарзі (для скаржника) або поясненні (для замовника), на засідання Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель запрошуються сторони (суб`єкт оскарження та замовник) для надання додаткових пояснень тощо, при цьому, суб`єкт оскарження, замовник та інший учасник процедури закупівлі (якщо оскаржується рішення замовника, прийняте щодо його тендерної пропозиції) мають право брати участь в такому розгляді скарги шляхом застосування телекомунікаційних систем в інтерактивному режимі реального часу і такий розгляд скарги є відкритим, усі бажаючі можуть бути присутніми на її розгляді. Особи, присутні на розгляді, можуть використовувати засоби фото-, відео- та звукозапису. Резолютивна частина рішення, прийнятого органом оскарження, за результатами відкритого розгляду скарги, проголошується прилюдно.

Відсутність сторін на засіданні Комісії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, не перешкоджає прийняттю рішення за результатами розгляду скарги.

Орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на підставі інформації, розміщеної в електронній системі закупівель станом на момент подання скарги, та інформації, одержаної за скаргою.

Як передбачено частиною 19 статті 18 Закону № 922-VIII орган оскарження за результатами розгляду скарги приймає обґрунтоване рішення, в якому зазначаються:

1) висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі;

2) висновок органу оскарження про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні;

3) підстави та обґрунтування прийняття рішення;

4) у разі якщо скаргу задоволено повністю або частково - зобов`язання усунення замовником порушення процедури закупівлі та/або відновлення процедури закупівлі з моменту попереднього законного рішення чи правомірної дії замовника.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників, максимальної економії, ефективності та пропорційності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників, рівного ставлення до них, об`єктивного та неупередженого визначення переможця процедури закупівлі, запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до пункту 31 частини першої статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону України «Про публічні закупівлі» тендерна документація повинна містити інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, кваліфікаційні критерії, підстави, визначені статтею 17 цього Закону, а також спосіб підтвердження відповідності учасників установленим вимогам.

Відповідно до частини першої статті 31 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник відхиляє тендерну пропозицію учасника у випадках, визначених цією статтею, зокрема якщо тендерна пропозиція не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» Антимонопольний комітет України є органом оскарження, який з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівель, утворює постійно діючі адміністративні колегії з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідно до частини п`ятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» скарга повинна містити, зокрема, найменування замовника, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, фактичні обставини, якими суб`єкт оскарження обґрунтовує свої вимоги, обґрунтування наявності порушених прав та охоронюваних законом інтересів, а також вимоги суб`єкта оскарження та їх обґрунтування.

Згідно з частиною шістнадцятою статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» орган оскарження розглядає скаргу та приймає рішення на підставі інформації, розміщеної в електронній системі закупівель станом на момент подання скарги, а також інформації і документів, одержаних за скаргою.

Відповідно до частини вісімнадцятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» за результатами розгляду скарги орган оскарження приймає обґрунтоване рішення, у якому зазначаються висновок органу оскарження про наявність або відсутність порушення процедури закупівлі та висновок про задоволення скарги повністю чи частково або про відмову в її задоволенні, а також у разі необхідності зобов`язання щодо усунення замовником порушень процедури закупівлі.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що предметом судового розгляду у цій справі є рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.08.2020 №16210-р/пк-пз, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Українська медична протиепідемічна компанія Київська» відмовлено у задоволенні скарги щодо порушення Міністерством оборони України порядку проведення переговорної процедури закупівлі для гарантованого забезпечення потреб оборони.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що рішенням Колегії від 18.08.2020 №15687-р/пк-пз його скаргу було прийнято до розгляду, а тому, на його думку, орган оскарження після відкриття провадження за скаргою вже не був наділений повноваженнями відмовити у її задоволенні з мотивів пропуску строку звернення. Позивач вважає, що у разі встановлення такого пропуску Колегія мала право лише залишити скаргу без розгляду, а прийняття рішення про відмову у її задоволенні суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі».

Водночас відповідач заперечує проти наведених доводів та зазначає, що рішення прийнято відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», оскільки позивач звернувся зі скаргою після спливу спеціального строку на оскарження положень оголошення про проведення відбору, а зміни до оголошення, внесені замовником, не стосувалися тих умов, які були предметом оскарження.

Оцінюючи наведені доводи сторін, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи є вони обґрунтованими, тобто прийнятими з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Судом установлено, що спірні правовідносини виникли у серпні 2020 року, а відтак підлягають врегулюванню положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» у редакції Закону України від 19.09.2019 №114-IX та Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» Антимонопольний комітет України є органом оскарження з метою неупередженого та ефективного захисту прав та законних інтересів осіб, пов`язаних з участю у процедурах закупівель. Для розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель Комітетом утворюється Постійно діюча адміністративна колегія.

Частиною другою статті 18 зазначеного Закону встановлено, що скарга до органу оскарження подається суб`єктом оскарження у формі електронного документа через електронну систему закупівель. Після подання скарги та внесення відповідної плати така скарга автоматично вноситься до реєстру скарг, формується її реєстраційна картка, яка разом зі скаргою автоматично оприлюднюється в електронній системі закупівель.

Разом із тим порядок та строки оскарження процедур закупівель для гарантованого забезпечення потреб оборони визначалися не лише статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі», а й спеціальними положеннями Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», який є спеціальним нормативним актом щодо спірних правовідносин.

Саме співвідношення загальних положень статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» та спеціальних норм статті 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» підлягає оцінці суду при вирішенні доводів позивача щодо неправомірності прийняття оскаржуваного рішення, оскільки від правильного застосування зазначених норм залежить вирішення питання про наявність або відсутність у відповідача повноважень на прийняття рішення від 27.08.2020 №16210-р/пк-пз.

Досліджуючи доводи позивача про те, що після прийняття скарги до розгляду Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України була позбавлена права відмовити у її задоволенні з підстав пропуску строку звернення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) скарги, що стосуються технічних, кількісних та якісних характеристик предмета закупівлі, кваліфікаційних критеріїв до учасників відбору, прийнятих рішень, а також дій чи бездіяльності замовника, що відбулися до закінчення періоду, встановленого для подання цінових пропозицій, можуть подаватися до органу оскарження з моменту оприлюднення оголошення про проведення відбору, але не пізніше ніж за два робочі дні до закінчення встановленого замовником періоду подання цінових пропозицій.

Наведена норма встановлює спеціальний процесуальний строк реалізації права на адміністративне оскарження умов проведення закупівлі для гарантованого забезпечення потреб оборони. Зміст цієї норми свідчить, що законодавець пов`язав можливість перегляду умов оголошення не лише з фактом подання скарги, а насамперед із дотриманням визначеного законом строку її подання. Отже, право на оскарження відповідних положень оголошення є обмеженим у часі та може бути реалізоване лише протягом строку, прямо визначеного законом.

При цьому частиною третьою статті 10 зазначеного Закону передбачено, що у разі внесення замовником змін до технічних, якісних та кількісних характеристик предмета закупівлі або кваліфікаційних критеріїв до учасників відбору після закінчення строку, встановленого для подання скарг, не підлягають оскарженню положення, до яких такі зміни не вносилися.

Отже, сама по собі обставина внесення замовником змін до оголошення не породжує нового строку для оскарження всіх його положень, а стосується виключно тих умов, які були фактично змінені. Такий висновок безпосередньо випливає зі змісту наведеної норми та виключає можливість повторного відкриття строку оскарження щодо положень оголошення, які залишилися незмінними.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено самим відповідачем під час розгляду скарги, оголошення про проведення відбору було оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу 24.07.2020, кінцевий строк подання цінових пропозицій замовником визначено 05.08.2020, тоді як скарга позивача подана до органу оскарження лише 14.08.2020, що сторонами не заперечується.

Крім того, із тексту оскаржуваного рішення №16210-р/пк-пз вбачається, що під час розгляду скарги Колегією було перевірено обставини внесення замовником змін до оголошення та встановлено, що зміни, оприлюднені 12.08.2020 та 14.08.2020, не стосувалися тих положень оголошення, які оскаржувалися позивачем. Зазначені обставини викладені також у відзиві відповідача та будь-якими належними і допустимими доказами позивачем не спростовані.

За таких фактичних обставин суд доходить висновку, що на момент звернення позивача зі скаргою встановлений статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» строк на оскарження відповідних положень оголошення вже сплив, а положення, які були предметом скарги, у подальшому замовником не змінювалися.

Таким чином, доводи позивача про те, що внесення замовником змін до оголошення автоматично надавало йому право оскаржити будь-які умови закупівлі незалежно від їх змісту та часу первісного оприлюднення, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статті 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Основний довід позивача зводиться до того, що після прийняття рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 18.08.2020 № 15687-р/пк-пз про прийняття скарги до розгляду відповідач уже не мав правових підстав відмовляти у її задоволенні з мотивів пропуску строку звернення зі скаргою, а повинен був залишити її без розгляду ще до початку її розгляду.

Оцінюючи наведені доводи, суд зазначає таке.

Відповідно до частини дванадцятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» орган оскарження залишає скаргу без розгляду у разі, якщо: суб`єкт оскарження подає скаргу щодо того самого порушення, у тій самій процедурі закупівлі та з тих самих підстав, які вже були предметом розгляду органу оскарження; скарга не відповідає вимогам частин другої п`ятої та дев`ятої цієї статті; замовником усунуто порушення, зазначені у скарзі; до дня подання скарги замовником прийнято рішення про відміну тендера чи визнання його таким, що не відбувся, або відміну переговорної процедури закупівлі, крім випадків оскарження таких рішень.

Таким чином, перелік підстав для залишення скарги без розгляду є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При цьому суд звертає увагу, що серед підстав, визначених частиною дванадцятою статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі», відсутня така підстава, як пропуск строку оскарження, встановленого статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Отже, саме по собі посилання позивача на пункт 2 частини дванадцятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» є необґрунтованим.

Пунктом 2 частини дванадцятої статті 18 зазначеного Закону передбачено залишення скарги без розгляду виключно у випадку її невідповідності вимогам частин другої п`ятої та дев`ятої цієї статті, тобто вимогам щодо форми, змісту скарги, порядку її подання, обов`язкових реквізитів та інших процесуальних вимог, прямо визначених статтею 18 Закону.

Натомість питання дотримання спеціального строку звернення зі скаргою регулюється не статтею 18 Закону України «Про публічні закупівлі», а спеціальною нормою статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Таким чином, наведені позивачем норми регулюють різні правові інститути та не можуть ототожнюватися.

Крім того, аналіз змісту рішення Колегії від 27.08.2020 № 16210-р/пк-пз свідчить, що відповідач не залишив скаргу без розгляду саме тому, що під час її розгляду було встановлено відсутність визначених законом підстав для встановлення порушення процедури закупівлі.

Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, Колегія встановила, що положення оголошення, які оскаржувалися позивачем, після спливу строку, визначеного статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», не підлягали оскарженню, а внесені замовником зміни не стосувалися саме тих умов, які були предметом скарги.

За таких обставин висновок Колегії про відсутність визначених законом підстав для встановлення порушень у цій частині є логічним наслідком застосування спеціальних норм Закону про особливості та узгоджується з положеннями частини вісімнадцятої статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до якої за результатами розгляду скарги орган оскарження приймає рішення про встановлення або відсутність порушень процедури закупівлі.

Отже, твердження позивача про те, що відповідач був зобов`язаний виключно залишити скаргу без розгляду, а не приймати рішення про відмову у її задоволенні, не ґрунтується на системному аналізі норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та спростовується змістом статей 18 Закону України «Про публічні закупівлі» і 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Суд також не приймає доводи позивача про те, що рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 18.08.2020 № 15687-р/пк-пз, яким скаргу було прийнято до розгляду, нібито свідчить про остаточне встановлення органом оскарження факту своєчасності її подання та виключало можливість подальшої оцінки цього питання під час розгляду скарги по суті.

Зі змісту рішення № 15687-р/пк-пз убачається, що ним лише встановлено відсутність підстав для залишення скарги без розгляду на стадії вирішення питання про її прийняття та прийнято рішення про розгляд скарги по суті. Разом із тим зазначене рішення не містить висновків щодо законності оскаржуваних положень оголошення, не встановлює факту дотримання чи недотримання спеціального строку оскарження та не вирішує спір між суб`єктом оскарження і замовником по суті.

Натомість із матеріалів справи вбачається, що після прийняття скарги до розгляду Колегією було витребувано пояснення Замовника, який, зокрема, повідомив про пропуск скаржником строку на оскарження положень оголошення. Відповідні пояснення були предметом дослідження органу оскарження під час розгляду скарги.

Як встановлено судом, саме після дослідження матеріалів скарги, пояснень Замовника та інформації, розміщеної в електронній системі закупівель, Колегія встановила, що: оголошення про проведення відбору було оприлюднено 24.07.2020; кінцевий строк подання цінових пропозицій було визначено 05.08.2020; скарга подана лише 14.08.2020; зміни до оголошення, оприлюднені 12.08.2020 та 14.08.2020, не стосувалися тих положень, які були предметом оскарження.

Отже, відповідні обставини були встановлені саме за результатами розгляду скарги, а не під час вирішення питання про її прийняття.

Посилання позивача на те, що після відкриття провадження Колегія була позбавлена можливості враховувати зазначені обставини, суд вважає необґрунтованими.

За змістом статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі» орган оскарження не обмежується формальною перевіркою поданої скарги, а здійснює її розгляд із дослідженням доводів сторін, поданих пояснень, документів та інформації, що міститься в електронній системі закупівель, після чого приймає рішення відповідно до встановлених обставин.

Саме тому факт прийняття скарги до розгляду не означає, що орган оскарження позбавляється можливості встановити обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, або зобов`язаний ігнорувати відомості, отримані під час її розгляду.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач фактично не заперечує встановлені відповідачем обставини щодо дати оприлюднення оголошення, кінцевого строку подання цінових пропозицій, дати подання скарги та змісту змін, внесених до оголошення. Доводи позову зводяться виключно до власного тлумачення процесуальних наслідків прийняття скарги до розгляду.

Однак наведене тлумачення не знаходить підтвердження у змісті положень Закону України «Про публічні закупівлі» та Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин суд доходить висновку, що прийняття Колегією рішення від 18.08.2020 № 15687-р/пк-пз про прийняття скарги до розгляду саме по собі не свідчить про втрату органом оскарження повноважень щодо оцінки всіх фактичних та правових обставин справи, встановлених під час її розгляду, а тому не може бути самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення від 27.08.2020 № 16210-р/пк-пз.

Суд також відхиляє доводи позивача про те, що оскаржуване рішення є таким, що не відповідає принципам законності, обґрунтованості та послідовності діяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд під час здійснення судового контролю перевіряє, чи прийняте рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а також чи є таке рішення обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок доведення правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем надано суду рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.08.2020 № 16210-р/пк-пз, у якому наведено мотиви його прийняття, встановлені фактичні обставини та нормативне обґрунтування висновків Колегії.

Так, в оскаржуваному рішенні зазначено, що під час розгляду скарги Колегією було досліджено відомості, розміщені в електронній системі закупівель, пояснення Замовника та встановлено, що зміни до оголошення, оприлюднені 12.08.2020 та 14.08.2020, не стосувалися тих положень оголошення, які були предметом оскарження. На підставі наведеного відповідач дійшов висновку, що після закінчення строку, визначеного статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», відповідні положення оголошення не могли бути предметом адміністративного оскарження.

Суд звертає увагу, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував наведені відповідачем фактичні обставини.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що зміни, внесені замовником до оголошення 12.08.2020 або 14.08.2020, стосувалися саме тих умов проведення закупівлі, які були викладені позивачем як підстави поданої скарги. Так само позивачем не доведено, що скарга була подана у межах строку, встановленого спеціальним законом, або що внаслідок внесення зазначених змін виник новий строк на оскарження саме тих положень оголошення, які ним оскаржувалися.

Фактично усі доводи позовної заяви зводяться до незгоди позивача із правовою оцінкою, наданою Колегією встановленим обставинам, та до власного тлумачення положень статті 18 Закону України «Про публічні закупівлі». Водночас така незгода сама по собі не свідчить про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, якщо останнє прийняте на підставі належним чином встановлених фактичних обставин та відповідно до вимог закону.

Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що відповідачем виконано покладений на нього частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення, тоді як позивач не навів належних правових та фактичних підстав, які б свідчили про його невідповідність вимогам законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

За таких обставин доводи позивача не спростовують встановлених відповідачем обставин та не дають суду підстав для висновку про те, що рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.08.2020 № 16210-р/пк-пз прийнято поза межами повноважень, без належного дослідження обставин справи або з порушенням вимог чинного законодавства.

суд доходить висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються матеріалами справи.

Судом установлено, що Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України, приймаючи рішення від 27.08.2020 № 16210-р/пк-пз, діяла на підставі повноважень, наданих Законом України «Про публічні закупівлі», з урахуванням особливостей правового регулювання, визначених Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», який є спеціальним законом щодо спірних правовідносин.

При цьому відповідачем було досліджено всі обставини, що мали значення для вирішення скарги, зокрема дату оприлюднення оголошення про проведення відбору, кінцевий строк подання цінових пропозицій, дату звернення позивача зі скаргою, а також зміст змін, внесених замовником до оголошення після його оприлюднення. За результатами такого дослідження Колегія встановила, що положення оголошення, які оскаржувалися позивачем, після закінчення визначеного законом строку не могли бути предметом адміністративного оскарження, оскільки внесені замовником зміни не стосувалися саме цих положень.

Суд зазначає, що під час розгляду даної справи позивачем не надано доказів, які б спростовували зазначені висновки відповідача або свідчили про неправильне встановлення фактичних обставин справи. Водночас позовна заява фактично ґрунтується виключно на іншому тлумаченні процесуальних норм Закону України «Про публічні закупівлі», без наведення переконливих доводів щодо порушення відповідачем норм матеріального права або неправильного застосування спеціальних положень статті 10 Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

Сам по собі факт прийняття Колегією рішення від 18.08.2020 № 15687-р/пк-пз про прийняття скарги до розгляду не може бути безумовною підставою для висновку про протиправність подальшого рішення від 27.08.2020 № 16210-р/пк-пз, оскільки таке рішення не вирішувало спір по суті та не встановлювало остаточної правової оцінки всіх обставин, що підлягали дослідженню під час розгляду скарги.

Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Постійно діючої адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.08.2020 № 16210-р/пк-пз прийнято на підставі належним чином встановлених фактичних обставин, із застосуванням норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у межах наданих відповідачу повноважень та у спосіб, визначений законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Однак у ході судового розгляду позивач не довів наявності обставин, які б свідчили про порушення його прав саме внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а також не довів існування визначених законом підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська медична протиепідемічна компанія Київська» є необґрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підстав для їх задоволення не вбачається.

Відтак позовні вимоги є необґрунтованими.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.