Постановление суда № 138658739, 31.07.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

31 липня 2026 рокум. Ужгород№ 260/5047/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визання протиправним та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, яким просить суд визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці м. Львів від 18 травня 2026 року:

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/01;

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПT/01/ПC/02;

- №3X/3K/12245/PH/023563/IT/01/ПC/03;

- №3?/3K/12245/PH/023563/??/01/?C/04;

- №3X/3K/12245/PH/023563/IПТ/01/ПC/05;

- №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/06.

29 липня 2026 року від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову, якою просить суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваних постанов про накладення стягнення (штрафу) від 18 травня 2026 року.

Подану заяву обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови Держпродспоживслужби є виконавчим документом. Позивачем було подано до суду докази подання відповідачем оскаржуваних постанов до примусового виконання до Державної виконавчої служби.

Позивач зазнаває, що відкриття виконавчого провадження призведе до накладення арешту на рахунки підприємства/ФОП у банках, що повністю заблокує господарську діяльність, унеможливить виплату заробітної плати працівникам, сплату податків та розрахунки з контрагентами; безспірного списання грошових коштів у розмірі штрафу 204000 грн., а також додаткового стягнення виконавчого збору (10%) та витрат виконавчого провадження.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить та погіршить фінансове становище ще до вирішення спору по суті. Вжиття заходів забезпечення позову не порушує прав відповідача, оскільки є тимчасовим заходом, що спрямований на збереження існуючого становища до ухвалення остаточного рішення у справі.

Відповідно до ст.154 ч.1 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами ст.154 ч.2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку із наведеним, на підставі ст.229 ч.4 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та наведені в ній підстави для вжиття відповідних заходів, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Нормами ч.1 ст.151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зазначені в ст.150 КАС України підстави забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.

Як вбачається із матеріалів, доданих до заяви про забезпечення позову, Виноградівським ВДВС у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 27 липня 2026 року були відкриті виконавчі провадження №81601759, №81601035, 81601382, 81601477, 81601701 та 28 липня 2026 року №81601300 відносно боржника: ОСОБА_1 на користь стягувача: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.

Сукупність наведених обставин вказує на існування об`єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Стаття 151 ч.1 п.5 КАС України кореспондується з статтею 34 частиною 1 пунктом 2 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016, в силу вимог якої, виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, зокрема, зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Проаналізувавши зазначені норми, дослідивши матеріали справи в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про наявність підстав для забезпечення позову, з огляду на те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист таких прав позивача, за захистом яких він звернувся.

Суд звертає увагу, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.

Тобто, виключно за результатами розгляду справи по суті судом надається повна, всебічна та об`єктивна оцінка оскаржуваному рішенню, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією NR (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Окрім цього, Верховний Суд у Постанові від 12.06.2018 року у справі № 826/14722/17 вказав, що забезпечення позову є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі (Постанова Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі № 826/9263/17).

За таких обставин суд вважає за необхідне забезпечити позов у спосіб що визначений вимогами ст.151 ч.1 п.5 КАС України: шляхом - зупинення стягнення на підставі виконавчих документів Постанов про накладення штрафу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці м. Львів від 18 травня 2026 року №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/01; №3X/3K/12245/PH/023563/ПT/01/ПC/02; №3X/3K/12245/PH/023563/IT/01/ПC/03; №3?/3K/12245/PH/023563/??/01/?C/04; №3X/3K/12245/PH/023563/IПТ/01/ПC/05; №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/06.

У відповідності до ч.2 ст.151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що дана заява є обґрунтованою, а отже є такою, що підлягає до задоволення.

На підставі наведеного та керуючись ст.150-154, 248 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Зупинити стягнення в межах виконавчих проваджень №81601759, №81601035, 81601382, 81601477, 81601701, №81601300, які були відкриті на підставі виконавчих документів - Постанов про накладення штрафу Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці м. Львів від 18 травня 2026 року №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/01; №3X/3K/12245/PH/023563/ПT/01/ПC/02; №3X/3K/12245/PH/023563/IT/01/ПC/03; №3?/3K/12245/PH/023563/??/01/?C/04; №3X/3K/12245/PH/023563/IПТ/01/ПC/05; №3X/3K/12245/PH/023563/ПТ/01/ПС/06 - до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі №260/5047/26.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення за формою і змістом, передбаченими ст.296 КАС України.

Суддя П.П.Микуляк