Решение № 138657942, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/18189/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

29.06.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 26.12.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026 для забезпечення індексації пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 26.12.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10846,37 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115 та починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115) та у зв`язку з цим здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив індексацію пенсії позивача належним чином: замість послідовного застосування до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн коефіцієнтів збільшення у розмірах 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, встановлених п. 1 постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 відповідно, відповідач з 01.03.2025 та з 01.03.2026 застосував до того самого показника знижені коефіцієнти 1,046 та 1,061, передбачені пп. 6 п. 2 постанов № 209 та № 236 для пенсій, призначених після 2020 року, чим, на думку позивача, порушив її право на індексацію пенсії в порядку, встановленому ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Ремез К.І.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, а саме у зв`язку з несплатою судового збору, та надано строк для усунення недоліків.

06.07.2026 позивач усунув недоліки позовної заяви, сплативши судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 03.08.2026 та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, право на подання відзиву не використав.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 23.09.2022.

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки, у розмірі 10 846,37 грн, що підтверджується розрахунком пенсії, наявним у матеріалах справи. Розмір пенсії позивача з 23.09.2022 становив 5114,33 грн.

Як вбачається з відповіді Головного управління від 15.04.2026 № 0400-010303-8/69648, з 01.03.2023 позивачу проведено автоматизований перерахунок пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 шляхом встановлення до розміру пенсії щомісячної надбавки у розмірі 100,00 грн (розмір пенсії з 01.03.2023 становив 5214,33 грн); з 01.03.2024 аналогічний перерахунок відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 з надбавкою 100,00 грн (розмір пенсії з 01.03.2024 становив 5322,25 грн); з 01.10.2024 позивачу проведено масовий перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу (розмір пенсії становив 5473,69 грн).

Із зазначеної відповіді також вбачається, що з 01.03.2025 відповідач провів перерахунок (індексацію) пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209, застосувавши до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн коефіцієнт збільшення 1,046 (10 846,37 грн х 1,046 = 11 345,30 грн; розмір пенсії з 01.03.2025 становив 5702,15 грн), а з 01.03.2026 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236, застосувавши коефіцієнт збільшення 1,061 (10 846,37 грн х 1,046 х 1,061 = 12 037,37 грн; розмір пенсії з 01.03.2026 становив 5819,07 грн).

Судом встановлено, що позивачка через свого представника зверталась до відповідача, за результатами розгляду звернення якого від 06.04.2026 № 9270-04/2026 відповідач надіслав позивачці лист від 15.04.2026 № 0400-010303-8/69648 із викладеною вище інформацією про проведені перерахунки пенсії. Про порушення свого права на індексацію пенсії позивачці стало відомо після отримання цього листа.

Не погодившись з викладеним у листі відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом 29.06.2026, тобто в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, обчисленого від дня, коли позивачці стало відомо про порушення її права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, яке гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням; пенсії мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Отже, законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії, проте з дотриманням мінімального розміру збільшення та без права змінювати зміст гарантованого ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV права на щорічну індексацію шляхом встановлення єдиного для всіх раніше призначених пенсій показника.

На виконання вимог ст. 42 Закону № 1058-IV Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 № 124 затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій (далі Порядок № 124), а на 2023-2026 роки прийняв постанови від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185, від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236, п. 1 яких установлено коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати у розмірах 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 відповідно.

Разом з тим пп. 6 п. 2 постанов № 209 та № 236 передбачено, що пенсії, призначені після 31.12.2020 та не підвищені згідно з п. 1 цих постанов, перераховуються з урахуванням знижених коефіцієнтів збільшення залежно від року призначення пенсії.

Суд враховує, що ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV передбачає єдиний механізм індексації для всіх раніше призначених пенсій незалежно від року їх призначення та не містить положень, які б дозволяли Кабінету Міністрів України встановлювати різні (знижені) коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати залежно від дати призначення пенсії. Делеговані Кабінету Міністрів України повноваження обмежуються визначенням порядку (послідовності, способу) проведення перерахунку та розміру коефіцієнта збільшення з урахуванням мінімального розміру, встановленого законом, а не запровадженням диференційованого підходу, який звужує обсяг гарантованого законом права окремих категорій пенсіонерів.

За таких обставин положення пп. 6 п. 2 постанов Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 та від 25.02.2026 № 236 в частині встановлення знижених коефіцієнтів збільшення для пенсій, призначених після 2020 року, не узгоджуються з вимогами ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-IV та ст. 22 Конституції України, а тому відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України не підлягають застосуванню судом як прийняті Кабінетом Міністрів України з перевищенням делегованих законом повноважень. Аналогічний правовий підхід щодо незастосування судом нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи були вони визнані нечинними в судовому порядку, викладений Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19.

Судом встановлено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховувався для обчислення пенсії позивача, становить 10 846,37 грн (за 2019-2021 роки) і саме він підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 з відповідних дат.

Проте відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача з 01.03.2025 та з 01.03.2026, застосував до цього показника знижені коефіцієнти 1,046 та 1,061 замість коефіцієнтів 1,115 та 1,121, встановлених п. 1 постанов № 209 та № 236, з підстав, що пенсія позивача призначена після 2020 року. З огляду на висновок суду про незастосовність положень пп. 6 п. 2 зазначених постанов, такі дії відповідача є протиправними, а пенсія позивача підлягала перерахунку із застосуванням повних коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, встановлених п. 1 постанов № 168, № 185, № 209 та № 236 відповідно.

Суд звертає увагу, що згідно з абз. 2 п. 5 Порядку № 124 кожний наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника, а тому коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно.

Разом з тим, з огляду на шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України, та дату звернення позивача до суду (29.06.2026), судовому захисту підлягає право позивача на перерахунок пенсії з 26.12.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115, та з 01.03.2026 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів 1,197, 1,0796 та 1,115).

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій у загальному порядку, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, що передбачає необхідність встановлення факту порушення права для надання судового захисту.

Матеріали справи не містять доказів того, що на момент звернення позивача до суду або на момент розгляду справи відповідач фактично здійснює чи має намір здійснювати виплату перерахованої пенсії позивача з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень чи з видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду, а не в загальному порядку, встановленому Законом № 1058-IV. За відсутності доказів такого порушення чи реальної загрози його вчинення вимога позивача у цій частині є передчасною та задоволенню не підлягає.

Суд враховує доводи позивача про те, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» запроваджено особливий (обмежений) механізм виплати пенсій, перерахованих на виконання судових рішень, та про те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 цю постанову визнано протиправною та нечинною. Разом з тим саме по собі існування такого нормативного регулювання за відсутності доказів його фактичного застосування до пенсії позивача не є достатньою підставою для висновку про порушення її права у цій частині позовних вимог, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими частково та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки позов задоволено частково, а спір по суті вирішено на користь позивача, сплачений нею судовий збір у розмірі 1 064,96 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 9, 77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн, на коефіцієнти у розмірі 1,197, 1,0796, 1,115, починаючи з 26.12.2025, та у розмірі 1,121, починаючи з 01.03.2026, для забезпечення індексації пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести починаючи з 26.12.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн, на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,197, 1,0796 та 1,115, а починаючи з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.І. Ремез